опублікування цього Закону.
Цей Закон спрямований
на зменшення обсягу використання в Україні пластикових пакетів, обмеження їх
розповсюдження з метою поліпшення стану навколишнього природного середовища та
благоустрою територій.
Згідно із пунктами
10 і 11 частини першої статті 1 Закону:
- пластиковий пакет - виготовлена з
пластику тара у формі рукава, з дном та відкритою горловиною, з ручками або без
ручок, призначена для пакування та/або транспортування товарів і продукції
кінцевими споживачами;
- розповсюдження пластикових пакетів -
платне або безоплатне надання пластикових пакетів споживачам в об’єктах
роздрібної торгівлі, громадського харчування та надання послуг, в яких може
здійснюватися розповсюдження пластикових пакетів.
Відповідно до:
1) частини першої
статті 2 Закону забороняється розповсюдження в об’єктах роздрібної торгівлі,
громадського харчування та надання послуг:
- надтонких пластикових пакетів (пластикові
пакети із стінками товщиною менше 15 мікрометрів);
- тонких пластикових пакетів (пластикові
пакети із стінками товщиною від 15 до 50 мікрометрів);
- оксорозкладних пластикових пакетів (пластикові
пакети, матеріал для виготовлення яких складається з поліетилену та
оксорозкладних домішок).
2) абзацу другого частини другої статті 6 Закону за порушення вимог частини першої
статті 2 Закону
– до суб’єктів господарювання застосовуються адміністративно-господарські
штрафи у розмірі від п’ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів
доходів громадян (від 8500 до 17000
гривен), а за повторне протягом трьох років вчинення такого самого
порушення - у розмірі від однієї тисячі до двох тисяч неоподатковуваних
мінімумів доходів громадян (від 17000 до 34000
гривен)..
Зазначене вище вводиться в дію з 10.03.2022 року на підставі
частини першої статті 7 Закону (Прикінцеві та перехідні положення).
Частиною третьою
статті 2 Закону, яка
діє до 1 січня 2023 року, встановлено, що заборона
щодо надтонких пластикових пакетів, не поширюється на надтонкі пластикові
пакети шириною до 225 міліметрів (без бокових складок), глибиною до 345
міліметрів (з урахуванням бокових складок), довжиною до 450 міліметрів (з
урахуванням ручок), що призначені для пакування та/або транспортування свіжої
риби, м’яса та продуктів із них, сипучих продуктів, льоду та розповсюджуються в
об’єктах роздрібної торгівлі як первинна упаковка.
З 10 грудня поточного року:
Статтею 3 Закону
визначено заборону безоплатного
розповсюдження пластикових пакетів,
тобто розповсюдження здійснюється виключно на платній основі. Роздрібні ціни на
пластикові пакети не можуть бути нижчими за мінімальні ціни, що встановлюються
Кабінетом Міністрів України.
Водночас, вимоги
цієї статті не поширюються на:
- біорозкладні
пластикові пакети (пластиковий пакет, що
розкладається за участю мікроорганізмів на елементи природного походження та
відповідає встановленим національними або гармонізованими європейськими
стандартами нормам щодо утилізації способом компостування або біорозкладання);
- надтонкі
пластикові пакети (пластикові пакети із стінками
товщиною менше 15 мікрометрів) шириною до 225
міліметрів (без бокових складок), глибиною до 345 міліметрів (з урахуванням
бокових складок), довжиною до 450 міліметрів (з урахуванням ручок), що
призначені для пакування та/або транспортування свіжої риби, м’яса та продуктів
із них, сипучих продуктів, льоду та розповсюджуються в об’єктах роздрібної
торгівлі як первинна упаковка.
Відповідно до
статті 4 Закону здатність пластикових пакетів до біорозкладання визначається
відповідно до гармонізованих європейських стандартів.
На пластикові
пакети, що відповідають вимогам, встановленим частиною першою цієї статті,
наноситься відповідне маркування. Таке маркування має бути нанесене на кожен
пластиковий пакет. Порядок маркування пластикових пакетів затверджується
Кабінетом Міністрів України.
Забороняється
нанесення на пластиковий пакет слів "біо", "біопакет",
"біорозкладний", якщо такий пакет не відповідає вимогам частини
першої цієї статті.
Пластикові пакети, що не відповідають встановленим цим Законом вимогам, підлягають вилученню з обігу в порядку, встановленому Законом України від 14.01.2000 № 1393 "Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції".
Статтею 6 Закону
встановлено, що за порушення законодавства щодо обмеження обігу пластикових
пакетів на території України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує
державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про
захист прав споживачів (надалі - центральний
орган виконавчої влади), застосовує до суб’єктів господарювання такі
адміністративно-господарські штрафи (далі - штрафи):
- за порушення
вимог частини першої статті 2 цього Закону - у розмірі від п’ятисот до однієї
тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а за повторне протягом
трьох років вчинення такого самого порушення - у розмірі від однієї тисячі до
двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (вводиться в дію з 10.03.2022 року);
- за безоплатне
розповсюдження пластикових пакетів - у розмірі від ста до двохсот
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 1700 до 3400 гривен), а за повторне протягом трьох років
вчинення такого самого порушення - у розмірі від двохсот до п’ятисот
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 3400 до 8500 гривен),.
Штрафи накладаються
керівником, заступниками керівника центрального органу виконавчої влади, а
також іншими уповноваженими посадовими особами цього органу після розгляду
документів, що підтверджують факт правопорушення (частина третя цієї статті).
Підставою для
розгляду справи про правопорушення, щодо обмеження обігу пластикових пакетів на
території України, є акт перевірки та інші матеріали, пов’язані з цією
перевіркою. Акти перевірки складаються окремо на кожне виявлене правопорушення.
Акт перевірки
складається у двох примірниках, що підписуються посадовою особою центрального
органу виконавчої влади та керівником суб’єкта господарювання або уповноваженою
ним особою.
У разі відмови
керівника суб’єкта господарювання або уповноваженої ним особи від підписання
акта перевірки посадова особа центрального органу виконавчої влади, вносить до
такого акта відповідний запис.
Один примірник акта
перевірки надається керівнику суб’єкта господарювання або уповноваженій ним
особі, а другий зберігається в центральному органі виконавчої влади, або його
територіальному органі.
Акт перевірки разом
з поясненнями керівника суб’єкта господарювання або уповноваженої ним особи та
документами, що підтверджують факт правопорушення, не пізніше наступного
робочого дня з дня його складання передається посадовій особі, визначеній частиною третьою цієї статті, для
прийняття рішення про накладення штрафу.
Справа про
правопорушення розглядається посадовою особою, уповноваженою керівником
центрального органу виконавчої влади у п’ятнадцятиденний строк з дня одержання
акта перевірки.
За результатом
розгляду справи про правопорушення виноситься постанова.
У разі якщо штраф
не сплачено у строк, зазначений вище, примусове виконання постанови про
накладення штрафу здійснюється в порядку, встановленому Законом України від 02.06.16№ 1404 "Про виконавче провадження".
Постанова у справі
про правопорушення може бути оскаржена в судовому порядку.
Важливо.
Законодавець встановив, що штраф сплачується відповідним суб’єктом
господарювання протягом 15 днів з дня отримання копії постанови.
Ураховуючи застосування до
суб’єктів господарювання чималий розмір адміністративно-господарських штрафів майте
на увазі таке.
Абзацом шостим пункту 3 рішення
Конституційного Суду України від 07.07.98 N 11-рп/98 (справа N 1-19/98),
зокрема, встановлено, що термін "дні",
якщо він вживається у правових актах без
застережень, означає лише
календарні дні. Саме в
такому значенні цей термін вживається і в тексті Конституції
України, зокрема у статті 94.
Стосовно перебігу "п'ятнадцятиденного строку", то Конституційним Судом України у цьому рішенні,
зокрема, зазначено: "…треба обчислювати в календарних днях. …Якщо закінчення
п'ятнадцятиденного строку припадає на вихідний або святковий день, то днем закінчення цього
строку є наступний робочий день".
