Відповідно до статті 30 Закону України від 23.09.99 №1105 "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування" (надалі - Закон № 1105) матеріальне
забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у зв’язку з тимчасовою
втратою працездатності застрахованим особам, які працюють на умовах трудового
договору (контракту), призначаються та надаються за основним місцем роботи
(крім допомоги по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою
дитиною), допомоги по вагітності та пологах, які надаються за основним місцем
роботи та за сумісництвом у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів
України).
Статтею 22 Закону № 1105 визначено, що допомога по
тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального
забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати
(доходу), у разі настання в неї тимчасової непрацездатності.
Рішення про призначення матеріального забезпечення та
надання соціальних послуг приймається комісією (уповноваженим) із соціального
страхування, що створюється (обирається) на підприємстві, в установі,
організації, до складу якої входять представники адміністрації підприємства,
установи, організації та застрахованих осіб (виборних органів первинної
профспілкової організації (профспілкового представника) або інших органів, які представляють
інтереси застрахованих осіб).
Комісія (уповноважений) із соціального страхування
здійснює контроль за правильним нарахуванням і своєчасною виплатою
матеріального забезпечення, приймає рішення про відмову в його призначенні, про
припинення виплати матеріального забезпечення (повністю або частково),
розглядає підставу і правильність видачі листків непрацездатності та інших
документів, які є підставою для надання матеріального забезпечення та
соціальних послуг.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 23 Закону № 1105
застраховані особи, які в період отримання допомоги по тимчасовій
непрацездатності порушують режим, встановлений для них лікарем, або не
з’являються без поважних причин у призначений строк на медичний огляд, у тому
числі на лікарсько-консультативну комісію (ЛКК) чи медико-соціальну експертну
комісію (МСЕК), втрачають право на цю допомогу з дня допущення порушення на
строк, що встановлюється рішенням органу, який призначає допомогу по тимчасовій
непрацездатності.
Порушенням режиму вважається: відсутність хворого вдома у
випадку призначення йому постільного режиму; несвоєчасна явка на прийом до
лікаря; алкогольне, наркотичне, токсичне сп'яніння під час лікування; вихід на
роботу без дозволу лікаря; самовільне залишення закладу охорони здоров’я; виїзд
на лікування в іншому закладі охорони здоров’я без відмітки про дозвіл виїзду;
відмова від направлення або несвоєчасна явка на МСЕК тощо (пункт 4.1 Інструкції
про порядок заповнення листка непрацездатності, затверджено наказом
Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства праці та соціальної
політики України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати
працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на
виробництві та професійних захворювань України від 03.11.04 №532/274/136-ос/1406, зареєстровано в
Міністерстві юстиції України 17
листопада 2004 року за N 1454/10053).
Отже, як бачимо чинним законодавством не передбачено
можливості виходу на роботу під час тимчасової непрацездатності. Але якщо таке
сталося, то комісія (уповноважений) із соціального страхування по підприємству
може прийняти рішення, що це є порушенням режиму та відмовити в призначенні
такої допомоги.
Також, оскільки по-перше, допомога по тимчасовій
непрацездатності є компенсацією втраченого заробітку за час лікарняного, а
по-друге, чинним законодавством не передбачено одночасної виплати заробітної
плати та допомоги по тимчасовій непрацездатності за один і той самий період, то
такий працівник, за дні, відпрацьовані під час тимчасової непрацездатності може
отримати або заробітну плату, або допомогу з тимчасової непрацездатності.
Окрім того, у випадку виходу на роботу під час тимчасової
втрати працездатності законодавством не передбачено можливості продовження
лікарняного на ці дні або компенсації таких днів шляхом наданням іншого дня
відпочинку як це передбачено при відпустці.
Тому, якщо такому працівнику буде виплачено заробітну
плату за такі дні, то в табелі обліку робочого часу це і буде звичайний робочий
день, а якщо ці дні будуть оплачені у вигляді допомоги у зв’язку із тимчасовою
непрацездатністю, в такому випадку в табелі обліку робочого часу буде позначка
тимчасової непрацездатності.
Звертаємо увагу, якщо в подальшому, при перевірці
спеціалістами ФСС буде виявлено, що в період тимчасової непрацездатності
працівник виходив на роботу (що буде видно в табелі обліку робочого часу), то
ви повинні будете повернути фінансування за весь період тимчасової
непрацездатності із штрафом 50% такої суми.
тут
тут
