Порядок надання податкових соціальних пільг (надалі - ПСП) встановлений статтею 169 Податкового кодексу України (надалі - ПКУ).
Відповідно до підпункту 1.1 статті 169 ПКУ будь-який платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного від одного роботодавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги у розмірі, що дорівнює 50% розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.
Підпунктом 1.3 статті 169 ПКУ платник податку, який є одинокою матір'ю (батьком), вдовою (вдівцем) або опікуном, піклувальником, має право на податкову соціальну пільгу у розмірі 150% суми пільги, яка визначена підпунктом 1.1 статті 169 ПКУ.
Тобто у 2017 році – це 1200,0 гривен у розрахунку на кожну дитину віком до 18 років (у 2015 році – 913,5; у 2016 – 1033,5).
Якщо платник податку має право на застосування ПСП з двох і більше підстав, застосовується одна податкова соціальна пільга з підстави, що передбачає її найбільший розмір, за умови дотримання процедур, визначених підпунктом 4.1 статті 169 ПКУ.
Платник податку, який має право на застосування податкової соціальної пільги більшої, ніж передбачена підпунктом 1.1 статті 169 ПКУ, зазначає про таке право у заяві про застосування пільги, до якої на підтвердження додає відповідні документи.
Отже, самотня мати має право на застосування ПСП у розмірі 150% суми пільги, яка визначена підпунктом 1.1 статті 169 ПКУ у розрахунку на кожну дитину віком до 18 років, за умови дотримання процедур, зазначених у підпункті 4.1 статті 169 ПКУ та наданням відповідних підтверджуючих документів.тут
