Чи мають право контролюючі органи вимагати обов'язкове нарахування мінімальної заробітної плати та утримання з її розміру ПДФО?
Ураховуючи те, що мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов’язковою на всій території України для підприємств, установ, організацій, незалежно від форми власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників (надалі - підприємство), за будь-якою системою оплати праці, контролюючі органи мають право здійснювати контроль за її нарахуванням та утриманням з її розміру податку на доходи фізичних осіб.
Відповідно до статті 1 Закону України від 24.03.95 № 108 "Про оплату праці" (надалі – Закон) заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівнику за виконану ним роботу.
У статті 3 Закону дано поняття "мінімальної заробітної плати" – це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці. Гарантії забезпечення мінімальної заробітної плати визначено статтею 3-1 Закону:
- розмір заробітної плати працівника за повністю виконану місячну (годинну) норму праці не може бути нижчим за розмір мінімальної заробітної плати;
- при обчисленні розміру заробітної плати працівника для забезпечення її мінімального розміру не враховуються доплати за роботу в несприятливих умовах праці та підвищеного ризику для здоров’я, за роботу в нічний та надурочний час, роз’їзний характер робіт, премії до святкових і ювілейних дат;
- якщо розмір заробітної плати у зв’язку з періодичністю виплати її складових є нижчим за розмір мінімальної заробітної плати, проводиться доплата до рівня мінімальної заробітної плати;
- у разі укладення трудового договору про роботу на умовах неповного робочого часу, а також при невиконанні працівником у повному обсязі місячної (годинної) норми праці мінімальна заробітна плата виплачується пропорційно до виконаної норми праці.
Мінімальна заробітна плата у погодинному розмірі застосовується на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та у фізичних осіб, які використовують найману працю, у разі застосування погодинної оплати праці.
Увага:
При відпрацьованому неповному робочому часі сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Відповідно до Закону України від від 08.07.10 № 2464 "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.
У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.
При нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам з джерел не за основним місцем роботи ставка єдиного внеску, встановлена цією частиною, застосовується до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру (абзаци другій та третій частини п'ятої статті 8 цього закону).
Джерелом коштів на оплату праці працівників госпрозрахункових підприємств є частина доходу та інші кошти, одержані внаслідок їх господарської діяльності. Для установ і організацій, що фінансуються з бюджету, - це кошти, які виділяються з відповідних бюджетів, грантів, а також частина доходу, одержаного внаслідок господарської діяльності та з інших джерел (стаття 4 Закону).
Відповідно до частини третьої статті 15 Закону оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов'язань щодо оплати праці.
Статтею 35 Закону передбачено, що контроль за додержанням законодавства про оплату праці здійснюють:
- центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю;
- органи доходів і зборів.
Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (надалі – ПКУ) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
У разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету контролюючі органи здійснюють фактичну перевірку без попередження платника податків (особи), на підставі норм пункту 80.1 і підпункту 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 ПКУ. тут
Варто звернути увагу на те, що з 01.01.2017 року посадовим особам органів місцевого самоврядування, як інспекторам праці, делеговані повноваження у сфері контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення, а також накладання штрафів у разі виявлення його порушень.
Читайте: Інспектори праці: проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань
