Надання застрахованим особам матеріального забезпечення та соціальних послуг

Відповідно до статті 18 Закону України від 28.12.14 № 77 "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування" (надалі - Закон № 77) страхуванню у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та господарювання, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів або у фізичних осіб, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах.

Право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності мають застраховані громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України. Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи час випробування та день звільнення), якщо інше не передбачено законом.

Статтею 20 Закону № 77 установлено види матеріального забезпечення та соціальних послуг за страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, а саме:

а) допомога: по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною); по вагітності та пологах; на поховання (крім поховання пенсіонерів, безробітних та осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві);
б) оплата лікування в реабілітаційних відділеннях санаторно-курортного закладу після перенесених захворювань і травм.

Порядок фінансування страхувальників-роботодавців

Відповідно до статті 34 Закону № 77 фінансування страхувальників-роботодавців для надання матеріального забезпечення найманим працівникам здійснюється робочими органами Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (надалі - робочі органи; ФСС) у Порядку фінансування страхувальників за рахунок коштів ФСС, затвердженого постановою правління ФСС від 22.12.10 № 26, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 січня 2011 року за N 111/18849 (надалі - Порядок).
Підставою для фінансування страхувальників робочими органами є оформлена за встановленим зразком заява-розрахунок (додаток до Порядку), що містить інформацію про нараховані застрахованим особам суми матеріального забезпечення за їх видами.

У  разі  виникнення  страхового  випадку  із застрахованою особою, рішення про призначення матеріального забезпечення та надання соціальних послуг приймається комісією (уповноваженим) із соціального страхування, що створюється (обирається) на підприємстві, в установі, організації, на підставі поданих документів.
Комісія (уповноважений) із соціального страхування здійснює контроль за правильним нарахуванням і своєчасною виплатою матеріального забезпечення, приймає рішення про відмову в його призначенні, про припинення виплати матеріального забезпечення (повністю або частково), розглядає підставу і правильність видачі листків непрацездатності та інших документів, які є підставою для надання матеріального забезпечення та соціальних послуг.

Положення про комісію (уповноваженого)    підприємства,   установи,    організації   із загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою  працездатності  та витратами,  зумовленими похованням,  затверджено  постановою  правління   ФСС від 23.06.08  N 25,  зареєстровано в Міністерстві юстиції України  14.07.2008  N  636/15327

На підставі прийнятого рішення комісії про призначення матеріального забезпечення страхувальник-роботодавець нараховує суми матеріального забезпечення та оформлює заяву-розрахунок.

Для  отримання  коштів  для  виплати нарахованого  матеріального забезпечення страхувальник-роботодавець звертається  до  робочого  органу  за  місцем обліку   в органі  ФСС  або  за  місцем  обліку,  зазначеним  в Державному реєстрі загальнообов'язкового  державного  соціального страхування  (для  зареєстрованих після 01.01.2011), із заявою-розрахунком (за підписом керівника, головного бухгалтера та засвідченою відбитком печатки підприємства, установи, організації).

Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування, затверджено постановою правління Пенсійного фонду України від 18.06.14 № 10-1, зареєстровано в Міністерстві юстиції України  08 липня 2014 року за № 785/25562

Заява-розрахунок готується у двох примірниках, один з яких разом із наданими застрахованими особами документами,  на підставі яких   призначається   матеріальне забезпечення,  зберігається  у страхувальника-роботодавця, а другий подається до робочого органу. 

При  опрацюванні  заяви-розрахунку  робочі  органи перевіряють  правильність заповнення реквізитів,  наявність даних про  страхувальника  в  Державному  реєстрі загальнообов'язкового державного  соціального  страхування,  дані про сплату ним єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (пункт 7 Порядку). 

Робочі органи  здійснюють фінансування страхувальників-роботодавців протягом десяти робочих днів після надходження заяви.
У разі якщо сума отриманих страхувальником від ФСС страхових коштів перевищує фактичні витрати на надання матеріального забезпечення, невикористані страхові кошти повертаються до робочого органу, що здійснив фінансування, протягом трьох робочих днів.
Страхувальник-роботодавець відкриває окремий поточний рахунок для зарахування страхових коштів у банках у порядку, встановленому Національним банком України.

- Лист Національного банку України від 14.12.10  N 25-111/2972-22535   "Щодо відкриття страхувальниками-роботодавцями окремих поточних рахунків" - Інструкція про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затверджена постановою Правління Національного банку України від 12.11.03 N 492, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 грудня 2003 року за N 1172/8493 - Роз'яснення ФСС від 16.09.16 "Щодо відкриття страхувальниками-роботодавцями окремих поточних рахунків для зарахування страхових коштів" - Порядок формування та подання страхувальниками звітності по коштах загальнообов’язкового державного соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, затверджений постановою правління ФСС від 18.01.11 № 4, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24 березня 2011 року за № 392/19130

Страхувальник-роботодавець, який є бюджетною установою, відкриває окремий рахунок для зарахування страхових коштів в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.
Кошти ФСС, що надходять на зазначений рахунок, обліковуються на окремому субрахунку.
Страхові кошти, зараховані на окремий поточний рахунок у банку або на окремий рахунок в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів (надалі - окремий рахунок), можуть бути використані страхувальником виключно на надання матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам. Страхові кошти, зараховані на окремий рахунок, не можуть бути спрямовані на задоволення вимог кредиторів, на стягнення на підставі виконавчих та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до закону (стаття 34 Закону № 77).

Документи, необхідні для призначення матеріального забезпечення 

1. Підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності, а в разі роботи за сумісництвом - копія листка непрацездатності, засвідчена підписом керівника і відбитком печатки за основним місцем роботи. Порядок і умови видачі, продовження та обліку листків непрацездатності, здійснення контролю за правильністю їх видачі встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, за погодженням з ФСС.

- Інструкція про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затверджено  наказом Міністерства охорони здоров'я України від 13.11.01 N 455, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 04 грудня 2001 року за N 1005/6196  - Інструкція про порядок заповнення листка непрацездатності, затверджено наказом Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства праці та соціальної політики України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 03.11.04 N 532/274/136-ос/1406, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2004 року за N 1456/10055

2. Для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності в розмірі 100 відсотків середньої заробітної плати (доходу) застраховані особи (зазначені нижче), додають копії відповідних посвідчень або інші документи, які підтверджують право на пільгу.

3. Допомога на поховання:

- застрахованої особи призначається сім’ї померлого або особі, яка здійснила поховання, на підставі свідоцтва про смерть, виданого центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів громадянського стану, виконавчим органом сільської, селищної чи міської (крім міст обласного значення) ради;

- члена сім’ї застрахованої особи призначається застрахованій особі на підставі свідоцтва про смерть, виданого центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів громадянського стану, виконавчим органом сільської, селищної чи міської (крім міст обласного значення) ради, та довідки з місця проживання про перебування померлого члена сім’ї на утриманні застрахованої особи (стаття 31 Закону № 77). 

Строки розгляду документів, призначення та виплати матеріального забезпечення 

1. Документи для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах розглядаються не пізніше десяти днів з дня їх надходження.

Повідомлення про відмову в призначенні допомоги із зазначенням причин відмови та порядку оскарження видається або надсилається заявникові не пізніше п’яти днів після винесення відповідного рішення.

2. Допомога по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах виплачується:

- застрахованим особам, які працюють на умовах трудового договору (контракту), - у найближчий після дня призначення допомоги строк, установлений для виплати заробітної плати;

-  добровільно застрахованим особам - протягом десяти днів після призначення допомоги.

3. Допомога на поховання призначається не пізніше дня, що настає за днем звернення, і виплачується не пізніше наступного робочого дня після отримання страхувальником страхових коштів від ФСС відповідно до Закону № 77.

4. Призначене, але не одержане у зв’язку зі смертю застрахованої особи матеріальне забезпечення виплачується членам сім’ї, які проживали разом з нею, або спадкоємцям.

Призначене, але не одержане застрахованою особою своєчасно матеріальне забезпечення виплачується за минулий час у розмірі, встановленому на час настання страхового випадку.

Суми матеріального забезпечення, не одержані з вини органу, що призначає матеріальне забезпечення, виплачуються застрахованій особі за минулий час з дотриманням вимог законодавства про індексацію грошових доходів населення.

Надміру виплачені суми матеріального забезпечення за страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності внаслідок зловживань з боку застрахованої особи або членів її сім’ї стягуються з них у судовому порядку.

5. Матеріальне забезпечення, передбачене цим законом, виплачується у разі, якщо звернення за його призначенням надійшло не пізніше дванадцяти календарних місяців з дня відновлення працездатності, встановлення інвалідності, закінчення відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами, смерті застрахованої особи або члена сім’ї, який перебував на її утриманні (стаття 32 Закону № 77).

Страховий стаж

Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала страхуванню у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та за який щомісяця сплачено нею та роботодавцем або нею страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок, за таким винятком: період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, отримання виплат за окремими видами соціального страхування, крім пенсій усіх видів (за винятком пенсії по інвалідності), включається до страхового стажу як період, за який сплачено страхові внески виходячи з розміру мінімального страхового внеску (стаття 21 Закону № 77).

Страховий стаж обчислюється в місяцях за даними персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування, а за періоди до його запровадження - у порядку та на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.
Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків менша, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу за формулою: ТП = Св:В 
де ТП - тривалість періоду, що зараховується до страхового стажу та визначається у місяцях; Св - сума єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, сплаченого за відповідний місяць; В - мінімальний розмір страхового внеску за відповідний місяць.
До страхового стажу прирівнюється трудовий стаж, набутий працівником за час роботи на умовах трудового договору (контракту) до набрання чинності  Законом України від 18.01.01 N 2240 "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" (цей закон набрав чинності 01.01.2001 року відповідно до частини першої Прикінцевих положень, а з 01.01.2015 року - втратив чинність на підставі Закону № 77).

 Умови надання допомоги по тимчасовій непрацездатності та тривалість її виплати

Відповідно до статті 22 Закону № 77 допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу), у разі настання в неї одного з таких страхових випадків:
1. Тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням.
Така допомога виплачується ФСС застрахованим особам починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією (надалі - МСЕК) інвалідності (встановлення іншої групи, підтвердження раніше встановленої групи інвалідності) незалежно від звільнення застрахованої особи в період втрати працездатності, у порядку та розмірах, встановлених законодавством.
Оплата перших п’яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, здійснюється за рахунок коштів роботодавця у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Порядок оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, за рахунок коштів роботодавця, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.06.15 № 440

Застрахованим інвалідам, які працюють на підприємствах та в організаціях товариств УТОГ і УТОС,  ФСС виплачує допомогу починаючи з першого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності незалежно від звільнення застрахованої особи в період втрати працездатності у порядку та розмірах, встановлених законодавством.

Застрахованим особам, які працюють на сезонних і тимчасових роботах, допомога надається не більш як за 75 календарних днів протягом календарного року.
У разі настання страхового випадку під час перебування у щорічній (основній чи додатковій) відпустці допомога надається у порядку та розмірах, установлених цим законом.
2. Необхідності догляду за хворою дитиною.
Допомога по догляду за хворою дитиною віком до 14 років:
- виплачується застрахованій особі з першого дня за період, протягом якого дитина за висновком лікаря потребує догляду, але не більш як за 14 календарних днів;
- якщо вона потребує стаціонарного лікування, виплачується застрахованій особі з першого дня за весь час її перебування в стаціонарі разом з хворою дитиною.
Застрахованим особам, які працюють на сезонних і тимчасових роботах, у разі здійснення догляду за хворою дитиною віком до 14 років допомога призначається і виплачується в порядку та розмірах, передбачених абзацом четвертим частини другої статті 22 (не більш як за 75 календарних днів протягом календарного року) та статтею 25 Закону № 77 (виплати допомоги по вагітності та пологах).
3. Необхідності догляду за хворим членом сім’ї.
Допомога по догляду за хворим членом сім’ї (крім догляду за хворою дитиною віком до 14 років) надається застрахованій особі з першого дня, але не більш як за три календарні дні, а у виняткових випадках, з урахуванням тяжкості хвороби члена сім’ї та побутових обставин, - не більш як за сім календарних днів.
4. Догляду за дитиною віком до трьох років або дитиною-інвалідом віком до 18 років у разі хвороби матері або іншої особи, яка доглядає за цією дитиною.
Допомога по тимчасовій непрацездатності:
- у разі захворювання матері або іншої особи, яка фактично здійснює догляд за дитиною віком до трьох років або дитиною-інвалідом віком до 18 років, надається застрахованій особі, яка здійснює догляд за дитиною, з першого дня за весь період захворювання в порядку та розмірах, встановлених цим законом;
- по догляду за хворою дитиною віком до 14 років, по догляду за хворим членом сім’ї та в разі захворювання матері або іншої особи, яка фактично здійснює догляд за дитиною віком до трьох років або дитиною-інвалідом віком до 18 років, не надається, якщо застрахована особа перебувала у цей час у щорічній (основній чи додатковій) відпустці, додатковій відпустці у зв’язку з навчанням або творчій відпустці.
5. Карантину, накладеного органами санітарно-епідеміологічної служби.
Якщо тимчасова непрацездатність застрахованої особи викликана карантином, накладеним органами санітарно-епідеміологічної служби, надається допомога по тимчасовій непрацездатності з першого дня за весь час відсутності на роботі з цієї причини.
6. Тимчасового переведення застрахованої особи відповідно до медичного висновку на легшу, нижчеоплачувану роботу.
У разі тимчасового переведення застрахованої особи відповідно до медичного висновку на легшу, нижчеоплачувану роботу цій особі надається допомога з першого дня за час такої роботи, але не більш як за два місяці. Ця допомога обчислюється за загальними правилами, але надається в розмірі, який разом із заробітком за тимчасово виконувану роботу не може перевищувати суми повного заробітку до часу переведення.
7. Протезування з поміщенням у стаціонар протезно-ортопедичного підприємства.
Допомога в разі здійснення протезування за медичними показаннями в стаціонарі протезно-ортопедичного підприємства надається застрахованій особі з першого дня за весь період перебування в цьому підприємстві з урахуванням часу на проїзд до протезно-ортопедичного підприємства і назад.
8. Перебування в реабілітаційних відділеннях санаторно-курортного закладу після перенесених захворювань і травм.
Допомога в разі здійснення санаторно-курортного лікування надається застрахованій особі, якщо тривалість щорічної (основної та додаткової) відпустки недостатня для лікування та проїзду до санаторно-курортного закладу і назад.
Застрахованій особі, яка направляється на лікування в реабілітаційне відділення санаторно-курортного закладу після перенесених захворювань і травм безпосередньо із стаціонару лікувального закладу, допомога надається за весь час перебування у санаторно-курортному закладі (з урахуванням часу на проїзд до санаторно-курортного закладу і у зворотному напрямку) у розмірах, встановлених  цим законом.
Допомога застрахованій особі, яка виховує дитину-інваліда віком до 18 років, надається за весь період санаторно-курортного лікування дитини-інваліда (з урахуванням часу на проїзд до санаторно-курортного закладу і у зворотному напрямку) за наявності медичного висновку про необхідність стороннього догляду за нею.
У разі настання тимчасової непрацездатності застрахованої особи у період вирішення спору про незаконність її звільнення з роботи допомога по тимчасовій непрацездатності надається за умови поновлення застрахованої особи на роботі з дня винесення такого рішення відповідним органом. 

 Підстави для відмови в наданні допомоги по тимчасовій непрацездатності

Допомога по тимчасовій непрацездатності не надається:

- у разі одержання застрахованою особою травм або її захворювання при вчиненні нею злочину;
- у разі навмисного заподіяння шкоди своєму здоров'ю з метою ухилення від роботи чи інших обов’язків або симуляції хвороби;
- за час перебування під арештом і за час проведення судово-медичної експертизи;
- за час примусового лікування, призначеного за постановою суду;
- у разі тимчасової непрацездатності у зв’язку із захворюванням або травмою, що сталися внаслідок алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння або дій, пов’язаних з таким сп'янінням;
- за період перебування застрахованої особи у відпустці без збереження заробітної плати, творчій відпустці, додатковій відпустці у зв’язку з навчанням.
Застраховані особи, які в період отримання допомоги порушують режим, встановлений для них лікарем, або не з’являються без поважних причин у призначений строк на медичний огляд, у тому числі на лікарсько-консультативну комісію (ЛКК) чи МСЕК, втрачають право на цю допомогу з дня допущення порушення на строк, що встановлюється рішенням органу, який призначає допомогу по тимчасовій непрацездатності (стаття 23 Закону № 77).

Розмір допомоги по тимчасовій непрацездатності

Допомога виплачується застрахованим особам залежно від страхового стажу в таких розмірах:
- 50% середньої заробітної плати (доходу) - застрахованим особам, які мають страховий стаж до трьох років;
- 60% середньої заробітної плати (доходу) - застрахованим особам, які мають страховий стаж від трьох до п’яти років;
- 70%  середньої заробітної плати (доходу) - застрахованим особам, які мають страховий стаж від п’яти до восьми років;
- 100% середньої заробітної плати (доходу) - застрахованим особам, які мають страховий стаж понад вісім років;
- 100% середньої заробітної плати (доходу) - застрахованим особам:
- віднесеним до 1-4 категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; 
- одному з батьків або особі, що їх замінює та доглядає хвору дитину віком до 14 років, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи;
- ветеранам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України від 22.10.93 № 3551 "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";
- особам, віднесеним до жертв нацистських переслідувань відповідно до Закону України від 23.03.2000 № 1584 "Про жертви нацистських переслідувань";
- донорам, які мають право на пільгу, передбачену статтею 10 Закону України від 23.06.95 № 239 "Про донорство крові та її компонентів".
Сума допомоги (включаючи догляд за хворою дитиною або хворим членом сім’ї) в розрахунку на місяць не повинна перевищувати розміру максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, з якої сплачувалися страхові внески до ФСС (стаття 24 Закону № 77). 

Призначення та виплата матеріального забезпечення, надання соціальних послуг. 

Матеріальне забезпечення та соціальні послуги застрахованим особам, які працюють на умовах трудового договору (контракту), призначаються та надаються за основним місцем роботи (крім допомоги по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомоги по вагітності та пологах, які надаються за основним місцем роботи та за сумісництвом у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України).

- Роз'яснення  ФСС від 16.06.16 "Порядок надання матеріального забезпечення за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності сумісникам"  - лист Міністерства соціального страхування від 12.03.16 № 72/18/99-16 "Про матеріальне забезпечення за соціальним страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності з 01.01.2016 фізичних осіб-підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність"

У разі ліквідації (реорганізації) підприємства, установи, організації матеріальне забезпечення за страховими випадками, які настали до їх ліквідації (реорганізації), виплачується застрахованим особам їх правонаступником, а в разі відсутності правонаступника - робочим органом ФСС за місцем здійснення обліку ліквідованого підприємства, установи, організації як страхувальника.
Застрахованим особам, стосовно яких страхувальником не виконано обов’язків щодо нарахування та виплати матеріального забезпечення за страховими випадками у зв’язку з відсутністю можливості встановлення місцезнаходження цього страхувальника, що підтверджується даними Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування та актами перевірки центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, призначення та виплата матеріального забезпечення здійснюються робочим органом за місцем реєстрації їх місця проживання чи перебування у порядку, встановленому правлінням ФСС.
Добровільно застрахованим особам призначення та виплата матеріального забезпечення, а також надання соціальних послуг здійснюються робочим органом за місцем здійснення їх обліку як страхувальників (стаття 30 Закону № 77). 

Відповідальність страхувальника-роботодавця

Відповідно до статті 15 Закону № 77 відповідальність настає за:

- порушення порядку використання коштів Фонду, несвоєчасне або неповне їх повернення;

- несвоєчасне подання або неподання відомостей, встановлених цим законом;

- подання недостовірних відомостей про використання коштів ФСС;

- шкоду, заподіяну застрахованим особам або ФСС внаслідок невиконання або неналежного виконання обов’язків, визначених цим законом.

У разі порушення порядку використання страхових коштів роботодавці відшкодовують ФСС в повному обсязі неправомірно витрачену суму страхових коштів та/або вартість наданих соціальних послуг і сплачують штраф у розмірі 50 відсотків такої суми.

За несвоєчасне повернення або повернення не в повному обсязі страхових коштів на страхувальників та інших отримувачів коштів ФСС накладається штраф у розмірі 10% несвоєчасно повернутих або повернутих не в повному обсязі страхових коштів. Одночасно на суми несвоєчасно повернутих або повернутих не в повному обсязі страхових коштів і штрафних санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.

Право застосовувати фінансові санкції та накладати адміністративні штрафи від імені ФСС мають директор виконавчої дирекції ФСС та його заступники, керівники робочих органів ФСС та їх заступники.

Взяти до відома:
З метою оперативного опрацювання заяв-розрахунків страхувальників-роботодавців ФСС запропоновано  робочим органам відділень ФСС рекомендувати страхувальникам подавати зазначені заяви-розрахунки як в паперовому, так і в електронному вигляді (лист від 04.03.11 
№ 01-16-387).