До яких видів відповідальності, хто та коли може притягнути посадових осіб
підприємств у разі порушень трудового законодавства та оплати праці? Чинними
нормативно-правовими актами передбачено такі види відповідальності:
дисциплінарна, адміністративна, матеріальна, фінансова та кримінальна, які.
застосовуються незалежно один від одного.
Слід зазначити, що саме на підставі результатів перевірки інспекторів Державної
служби України з питань праці посадових осіб підприємств, організацій, установ
(надалі – підприємство), може бути притягнуто до адміністративної та
кримінальної відповідальності, а підприємство - до фінансової відповідальності.
Дисциплінарна та матеріальна
відповідальність
Посадову особу підприємства, котра винна у порушенні трудового законодавства або оплати
праці може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності. Відповідно до
статті 147 Кодексу законів про працю України (надалі – КЗпП) за порушення трудової дисципліни до працівника може
бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана або звільнення.
При цьому зазначено, що законодавством, статутами і положеннями про дисципліну
можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні
стягнення.
В окремих випадках на посадових осіб підприємств поширюється й матеріальна
відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при
виконанні трудових обов'язків.
Відповідно до статті 147-1 КЗпП
дисциплінарні
стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу
(обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника.
На працівників, які несуть дисциплінарну відповідальність за статутами,
положеннями та іншими актами законодавства про дисципліну, дисциплінарні
стягнення можуть накладатися також органами, вищестоящими щодо органів,
вказаних вище. Працівники, які займають виборні посади, можуть бути звільнені
тільки за рішенням органу, який їх обрав, і лише з підстав, передбачених
законодавством.
Звідси випливає, що роботодавець завжди має право застосовувати
дисциплінарне стягнення до будь-якого працівника цього підприємства, який
вчинив дисциплінарний проступок.
Разом із цим, слід пам'ятати, що роботодавець має право застосувати дисциплінарне
стягнення лише безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного
місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у
зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне
стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку
(стаття 148 КЗпП).
Водночас, до застосування дисциплінарного стягнення роботодавець повинен
зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне
порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне
стягнення. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові
під розписку.
При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен
враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду,
обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника (стаття 149
КЗпП).
Працівника не можна притягнути до дисциплінарної та/або матеріальної
відповідальності, якщо:
- він діяв у стані крайньої необхідності;
- його дії віднесено до категорії нормального виробничо-господарського
ризику, оскільки такі дії не є протиправними.
Але якщо внаслідок невиконання чи неналежного виконання працівником своїх
трудових обов'язків підприємство втратило можливість одержати заплановані
прибутки, то такого працівника можна притягнути до дисциплінарної
відповідальності за вчинення відповідних винних і неправомірних діянь, що
призвели до такої матеріальної шкоди. Хоча до матеріальної відповідальності за
цю шкоду його не можна притягнути відповідно до частини четвертої статті 130
КЗпП. Отже, до керівників підприємства як найманих працівників дисциплінарну та
матеріальну відповідальність має право застосовувати той орган, який відповідно
до законодавства і статуту приймає відповідного керівника на роботу. Це може бути міністерство
чи інший державний орган, який здійснює управління державним або комунальним
майном, або власник приватного підприємства, або збори учасників господарського
товариства тощо.
Відповідно до статті 150 КЗпП дисциплінарне стягнення може бути оскаржене
працівником у порядку, встановленому чинним законодавством (глава XV КЗпП).
Статтею 151 КЗпП визначено, що протягом строку дії дисциплінарного
стягнення заходи заохочення до працівника не застосовуються. При цьому, якщо:
- протягом року з дня накладення дисциплінарного стягнення працівника не
буде піддано новому дисциплінарному стягненню, то він вважається таким, що не
мав дисциплінарного стягнення;
- працівник не допустив нового порушення трудової дисципліни і до того ж
проявив себе як сумлінний працівник, то стягнення може бути зняте до закінчення
одного року.
Порушення
|
Відповідальність
|
Підстава
(КЗпП)
|
Дисциплінарна відповідальність
|
||
Виявлено невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній
роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які
перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі відмови у наданні
допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці,
якщо виконання покладених на нього обов'язків вимагає доступу до державної
таємниці
|
звільнення*
|
пункт 2 частини першої статті 40
|
Систематичне невиконання працівником без поважних причин обов'язків,
покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового
розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного
чи громадського стягнення
|
звільнення або догана
|
пункт 3 частини першої статті 40
|
Прогул (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом
робочого дня) без поважних причин
|
звільнення або догана
|
пункт 4 частини першої статті 40
|
Нез'явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок
тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки по вагітності і родах, якщо
законодавством не встановлений триваліший строк збереження місця роботи
(посади) при певному захворюванні. За працівниками, які втратили
працездатність у зв'язку з трудовим каліцтвом або професійним захворюванням,
місце роботи (посада) зберігається до відновлення працездатності або
встановлення інвалідності
|
звільнення або догана
|
пункт 5 частини першої статті 40
|
Поява на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного
сп'яніння
|
звільнення або догана
|
пункт 7 частини першої статті 40
|
Вчинення за місцем роботи розкрадання (в тому числі дрібного) майна
власника, встановленого вироком суду, що набрав законної сили, чи постановою
органу, до компетенції якого входить накладення адміністративного стягнення
або застосування заходів громадського впливу
|
звільнення
|
пункт 8 частини першої статті 40
|
Встановлення невідповідності працівника займаній посаді, на яку його
прийнято, або виконуваній роботі протягом строку випробування
|
звільнення
|
пункт 11 частини першої статті 40
|
*Звільнення з підстав,
зазначених у пункті 2 статті 40 КЗпП, допускається, якщо неможливо перевести
працівника, за його згодою, на іншу роботу.
|
||
Одноразове грубе порушення трудових обов'язків керівником підприємства,
установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва,
відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним
бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками, а також
службовими особами органів доходів і зборів, яким присвоєно спеціальні
звання, і службовими особами центральних органів виконавчої влади, що
реалізують державну політику у сферах державного фінансового контролю та
контролю за цінами
|
звільнення
|
пункт 1 частини першої статті 41
|
Винні дії керівника підприємства, установи, організації, внаслідок чого
заробітна плата виплачувалася несвоєчасно або в розмірах, нижчих від
установленого законом розміру мінімальної заробітної плати
|
звільнення
|
пункт 1-1 частини першої статті 41
|
Винні дії працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або
культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір'я до нього з
боку власника або уповноваженого ним органу
|
звільнення
|
пункт 2 частини першої статті 41
|
Вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального
проступку, не сумісного з продовженням даної роботи
|
звільнення
|
пункт 3 частини першої статті 41
|
Матеріальна відповідальність |
||
Невиплата з вини власника або уповноваженого ним органу належних
звільненому працівнику сум у день звільнення, при відсутності спору про їх
розмір
|
виплата працівнику його середнього заробітку за весь час затримки по день
фактичного розрахунку
|
статті 116,
117 |
Несвоєчасна виплата заробітної плати понад один місяць, що призвело до
виплати компенсацій за порушення строків її виплати, і за умови, що Державний
бюджет України та місцеві бюджети, юридичні особи державної форми власності
не мають заборгованості перед підприємством
|
відшкодування керівником
підприємства, незалежно від форми власності, заподіяної з його вини шкоди у
повному її розмірі
|
пункт 9 частини першої статті 134
|
Незаконне звільненні або переведенні працівника на іншу роботу, якщо
звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону, або якщо роботодавець
затримав виконання рішення суду про поновлення на роботі
|
покладання судом на винну службову особу обов'язок покрити шкоду,
заподіяну підприємству, у зв'язку з оплатою працівнику часу вимушеного
прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи
|
стаття 237
|
Матеріальна (фінансова) відповідальність
(штраф)
юридичних та фізичних осіб - підприємців,
які використовують найману працю
|
||
Фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору
(контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного
виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати
заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на
загальнообов’язкове державне соціальне страхування та податків
|
тридцятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом
на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно
порушення
|
абзац другий частини другої статті 265
|
Порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам,
інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць,
виплата їх не в повному обсязі
|
трикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на
момент виявлення порушення
|
абзац третій частини другої статті 265
|
Недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці
|
десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом
на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно
порушення
|
абзац четвертий частини другої статті 265
|
Недотримання встановлених законом гарантій та пільг працівникам, які
залучаються до виконання обов’язків, передбачених законами України від 25.03.92 № 2232 "Про
військовий обов’язок і військову службу", від 12.12.91 № 1975 "Про альтернативну
(невійськову) службу", від 21.10.93 № 3543 "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію"
|
десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом
на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно
порушення
|
абзац п'ятий частини другої статті 265
|
Недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про
працю, створення перешкод у її проведенні
|
трикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на
момент виявлення порушення
|
абзац шостий частини другої статті 265
|
Вчинення дій, передбачених абзацом шостим цієї частини, при проведенні
перевірки з питань виявлення порушень, зазначених в абзаці другому частини
другої цієї статті
|
стократний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на
момент виявлення порушення
|
абзац сьомий частини другої статті 265
|
Порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами
другим - сьомим частини другої цієї статті
|
розмір мінімальної заробітної плати
|
абзац восьмий частини другої статті 265
|
Штрафи, зазначені у частині другій статті 265 КЗпП, накладаються
центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань
нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у Порядку накладення
штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення,
затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.13 № 509.
|
||
Штрафи, зазначені в абзаці другому частини другої статті 265 КЗпП, можуть
бути накладені центральним органом виконавчої влади, зазначеним у частині
четвертій цієї статті, без здійснення заходу державного нагляду (контролю) на
підставі рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який
виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду
такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного
виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі,
організації.
|
||
До відома.
Постанови Пленуму Верховного Суду України:
- від 06.11.92 № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів";
- від 29.12.92 № 14 "Про судову практику в справах про відшкодування шкоди,
заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками";
- від 24.12.99 № 13 "Про практику застосування судами законодавства про
оплату праці".
|
||
Адміністративна відповідальність
Відповідно до статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення
(надалі – КУпАП) посадові особи підприємств та фізичні особи - підприємці, котрі використовують найману працю, можуть бути
притягнуті до адміністративної відповідальності. Ця відповідальність настає за
рішенням суду, прийнятого на підставі постанов інспекторів Державної служби
України з питань праці про накладання адміністративного штрафу, що винесена
ними під час перевірки роботодавців.
При цьому, адміністративна відповідальність за правопорушення настає лише
за умови, що характер цих порушень не тягне за собою кримінальної
відповідальності, тобто якщо в діях відповідних посадових осіб підприємств та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, - немає ознак
злочину.
Порушення
|
Відповідальність
(штраф)
|
Підстава
(КУпАП)
|
Порушення встановлених строків (термінів) виплати пенсій, стипендій,
заробітної плати, виплата їх не в повному обсязі, та/або строку надання
посадовими особами підприємств, незалежно від форми власності та фізичними
особами - підприємцями працівникам, у тому числі колишнім, на їхню вимогу
документів стосовно їх трудової діяльності на даному підприємстві, чи у
фізичної особи - підприємця, необхідних для призначення пенсії (про стаж,
заробітну плату тощо), визначеного Законом України "Про звернення
громадян", та/або надання зазначених документів, що містять недостовірні
дані, порушення строку проведення атестації робочих місць за умовами праці та
порядку її проведення, а також інші порушення вимог законодавства про працю
|
від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 510
до 1700 грн)
|
частина перша статті 41
|
Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою
статті 41 КУпАП, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню,
або ті самі діяння, вчинені щодо неповнолітнього, вагітної жінки, одинокого
батька, матері або особи, яка їх замінює і виховує дитину віком до 14 років
або дитину-інваліда
|
від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян
|
частина друга статті 41
|
Фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору
(контракту), допуск до роботи іноземця або особи без громадянства та осіб,
стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення
питання щодо надання статусу біженця, на умовах трудового договору
(контракту) без дозволу на застосування праці іноземця або особи без
громадянства
|
від п'ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів
громадян
|
частина третя статті 41
|
Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною третьою
статті 41 КУпАП, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню
|
від однієї тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів
громадян
|
частина четверта статті 41
|
Порушення посадовими особами підприємств, незалежно від форми власності,
фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, а також
найманими працівниками вимог законодавчих та інших нормативних актів про
охорону праці, крім порушення, передбаченого частиною шостою статті 41 КУпАП
|
від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян
та
від чотирьох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян,
відповідно
|
частина п'ята статті 41
|
Порушення посадовими особами підприємств, незалежно від форми власності,
фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю та фізичними
особами, які не мають статусу підприємців але використовують найману працю, встановленого
порядку повідомлення (надання інформації) центральному органу виконавчої
влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, про нещасний
випадок на виробництві
|
від двадцяти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян
|
частина шоста статті 41
|
Порушення встановлених законом гарантій та пільг працівникам, які
залучаються до виконання обов’язків, передбачених законами України від 25.03.92 № 2232 "Про військовий обов’язок і військову службу", від 12.12.91 № 1975 "Про альтернативну (невійськову) службу", від 21.10.93 № 3543 "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію"
|
від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян
|
частина сьома статті 41
|
Ухилення осіб, які представляють власників або уповноважені ними органи
чи профспілки або інші уповноважені трудовим колективом органи, представників
трудових колективів від участі в переговорах щодо укладення, зміни чи
доповнення колективного договору, угоди, умисне порушення встановленого
законодавством строку початку переговорів або незабезпечення роботи комісій з
представників сторін чи примирних комісій у визначений сторонами переговорів
строк
|
від трьох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян
|
стаття 41-1
|
Звертаємо увагу, що адміністративна відповідальність настає не за
відсутність колективного договору (угоди), а саме за ухилення осіб від участі в переговорах щодо його
укладення, зміни чи доповнення. Порядку ведення колективних переговорів присвячена стаття 10 Закону
України від 01.07.93 № 3356 "Про колективні договори та угоди".
|
||
Порушення чи невиконання зобов'язань щодо колективного договору, угоди
особами, які представляють власників або уповноважені ними органи чи
профспілки або інші уповноважені трудовим колективом органи, чи
представниками трудових колективів
|
від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян
|
стаття 41-2
|
Ненадання особами, які представляють власників або уповноважені ними
органи чи профспілки або інші уповноважені трудовим колективом органи,
представниками трудових колективів інформації, необхідної для ведення
колективних переговорів і здійснення контролю за виконанням колективних
договорів, угод
|
від одного до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян
|
стаття 41-3
|
Невиконання посадовою особою, яка користується правом прийняття на роботу
і звільнення, розпорядження виконавчого органу сільської, селищної, міської
ради, місцевої державної адміністрації або рішення служби у справах дітей чи
рішення іншого органу про працевлаштування осіб, забезпечення роботою яких
відповідно до законодавства покладено на ці органи
|
від п'яти до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян
|
частина перша статті 188-1
|
Невиконання посадовою особою, яка користується правом приймати на роботу
і звільняти з роботи, фізичною особою, яка використовує найману працю,
нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, неподання Фонду
соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування
інвалідів
|
від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян
|
частина друга статті 188-1
|
Невиконання посадовими особами підприємств, а також найманими працівниками
законних вимог посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що
реалізує державну політику у сфері охорони праці, щодо усунення порушень
законодавства про охорону праці або створення перешкод для діяльності цих
органів
|
від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян
та
від шести до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян,
відповідно
|
стаття 188-4
|
Невиконання посадовими особами підприємств законних вимог посадових осіб
центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань
нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, щодо усунення
порушень законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне
страхування або створення перешкод для діяльності цього органу
|
від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян
|
стаття 188-6
|
Невиконання законних вимог державного виконавця, приватного виконавця
щодо усунення порушень законодавства про виконавче провадження, несвоєчасне
подання або неподання звітів про відрахування із заробітної плати та інших
доходів боржника, неподання або подання недостовірних відомостей про доходи і
майновий стан боржника, ненадання на вимогу державного виконавця, приватного
виконавця декларації про доходи та майно, що подається відповідно до Закону
України від 02.06.16 № 1404 "Про виконавче провадження", чи
зазначення у такій декларації неправдивих відомостей або неповідомлення про
зміну відомостей, які зазначаються у декларації
|
від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян
|
стаття 188-13
|
Недодержання посадовими особами підприємств, незалежно від форми власності,
фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, а також громадянами,
встановленого законодавством про захист персональних даних порядку захисту
персональних даних, що призвело до незаконного доступу до них або порушення
прав суб’єкта персональних даних
|
від трьохсот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів
громадян
та
від ста до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян,
відповідно
|
частина четверта статті 188-39
|
Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною
четвертою статті 188-39 КУпАП, за яке особу вже було піддано
адміністративному стягненню
|
від однієї тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів
громадян
|
частина п'ята статті 188-39
|
Невиконання законних вимог (приписів) Національного агентства з питань
запобігання корупції щодо усунення порушень законодавства про запобігання і
протидію корупції, ненадання інформації, документів, а також порушення
встановлених законодавством строків їх надання, надання завідомо недостовірної
інформації або не у повному обсязі
|
від ста до двохсот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів
громадян
|
частина перша статті 188-46
|
Ті самі дії (частина перша статті 188-46 КУпАП), вчинені особою, яку
протягом року було піддано адміністративному стягненню за таке ж порушення
|
від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян
|
частина друга статті 188-46
|
Невиконання законних вимог посадових осіб Національного агентства України
з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від
корупційних та інших злочинів, щодо усунення порушень законодавства у сфері
управління активами, ненадання інформації, документів, а також порушення
встановлених законодавством строків їх надання, надання недостовірної
інформації або не в повному обсязі, а також незаконне повідомлення третіх
осіб про те, що про них збирається відповідна інформація
|
від двохсот п'ятдесяти до чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів
громадян
|
частина перша статті 188-48
|
Ті самі дії (частина перша статті 188-48 КУпАП), вчинені особою, яку протягом року було
піддано адміністративному стягненню за таке саме порушення
|
від чотирьохсот до шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян
|
частина друга статті 188-48
|
Прийняття посадовими особами підприємств, установ, організацій на роботу
громадян без паспортів або з недійсними паспортами
|
від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян
|
частина перша статті
200
|
Те саме порушення (частина перша статті 200 КУпАП), допущене посадовою
особою після застосування до неї протягом року заходу адміністративного
стягнення за такі дії
|
від десяти до чотирнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян
|
частина друга статті 200
|
Порушення посадовими особами підприємств, установ і організацій, незалежно
від форм власності, у тому числі іноземних суб'єктів господарської
діяльності, що діють на території України, встановленого порядку
працевлаштування, прийняття на навчання іноземців та осіб без громадянства,
надання їм житла, а також інші порушення, якщо вони будь-яким чином сприяють
іноземцям та особам без громадянства в ухиленні від виїзду з України після
закінчення терміну перебування або спрямовані на їх незаконну реєстрацію,
оформлення документів на проживання
|
від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян
|
стаття 204
|
Прийняття керівниками або
іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій, колективних
сільськогосподарських підприємств і навчальних закладів на роботу (навчання)
військовозобов'язаних і призовників, які не перебувають на військовому обліку
за місцем проживання
|
від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян
|
частина перша статті
211-3
|
Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою
статті 211-3 КУпАП, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню
|
від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
|
частина друга статті 211-3
|
Незабезпечення керівниками або іншими відповідальними за
військово-облікову роботу посадовими особами підприємств, установ,
організацій, колективних сільськогосподарських підприємств і навчальних
закладів на вимогу військових комісаріатів сповіщення військовозобов'язаних і
призовників про їх виклик у військові комісаріати або перешкода зазначених
посадових осіб своєчасній явці громадян на збірні пункти чи призовні дільниці
|
від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
|
частина перша статті
211-4
|
Повторне протягом року вчинення порушення з числа передбачених частиною
першою статті 211-4 КУпАП, за яке особу вже було піддано адміністративному
стягненню
|
від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
|
частина друга статті 211-4
|
Несвоєчасне подання керівниками або іншими відповідальними за
військово-облікову роботу посадовими особами житлово-експлуатаційних
організацій, підприємств, що здійснюють експлуатацію будинків, у військові
комісаріати і органи місцевого самоврядування, на які покладено ведення
первинного обліку військовозобов'язаних і призовників, домових книг, карток
реєстрації місця проживання і обліково-військових документів (військових
квитків, посвідчень про приписку до призовних дільниць) на жильців, які є
військовозобов'язаними або призовниками, для оформлення взяття на військовий
облік або зняття з обліку, а також несповіщення їх про виклик у військові
комісаріати
|
від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян
|
частина перша статті
211-5
|
Повторне протягом року вчинення порушення з числа передбачених частиною
першою статті 211-5 КУпАП, за яке особу вже було піддано адміністративному
стягненню
|
від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
|
частина друга статті 211-5
|
Неоподатковуваний мінімум доходів громадян, - це грошова сума, що зазвичай
дорівнює 17 гривень. Застосовується неоподатковуваний мінімум доходів громадян при визначенні розмірів
штрафів/стягнень та встановленні суми адміністративної відповідальності, яка
виникає при накладенні адміністративних штрафів посадовими особами державних
органів у межах наданих нормативно-правовими актами повноважень.
Відповідно до пункту 5 підрозділу 1
розділу XX Податкового кодексу України (надалі
– ПКУ) якщо норми інших законів
містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей
їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм
адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації
злочинів або правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму
встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом
169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього кодексу для відповідного року.
Звідси випливає, що неоподатковуваний мінімум доходів громадян дорівнює 17
гривен, окрім випадків адміністративних і кримінальних правопорушень і злочинів,
тобто у таких окремих випадках неоподатковуваний мінімум доходів громадян
визначається в розмірі податкової соціальної пільги для відповідного року.
Підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 ПКУ встановлено, що платник
податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного
доходу, отримуваного від одного роботодавця у вигляді заробітної плати, на суму
податкової соціальної пільги у розмірі, що дорівнює 50% розміру прожиткового
мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом
на 01 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку.
Прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць з 01 січня 2017
року встановлений у розмірі 1600 гривень для працездатних осіб (стаття 7 Закону
України "Про Державний бюджет України на 2017 рік"). Таким чином, податкова соціальна пільга у 2017 році складає 800 гривень
(1600 гривен х 50%).
Отже, при застосуванні штрафів/стягнень, адміністративних стягнень
посадовими особами державних органів у межах наданих нормативно-правовими
актами повноважень, податкових порушень, фінансових санкції тощо, прив'язаних
до неоподатковуваного мінімуму доходів громадян - його сума дорівнює 17
гривень. А неоподаткований мінімум доходів громадян у розмірі соціальної пільги
застосовується при визначенні розміру збитків від злочинів, які кваліфікуються
за кримінальним законодавством.
Слід мати на увазі, що прожитковий мінімум і мінімальна заробітна плата -
це абсолютно різні поняття.
Кримінальна відповідальність
Відповідно до статті 11 Кримінального кодексу України (надалі – КК) злочином є передбачене цим кодексом суспільно
небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину. Не
є злочином дія або бездіяльність, яка хоча формально і містить ознаки
будь-якого діяння, передбаченого цим Кодексом, але через малозначність не
становить суспільної небезпеки, тобто не заподіяла і не могла заподіяти
істотної шкоди фізичній чи юридичній особі, суспільству або державі.
Частиною першою статті 216. Кримінального процесуального кодексу України
встановлено, що досудове розслідування кримінальних правопорушень, передбачених
законом України про кримінальну відповідальність, крім тих, які віднесені до
підслідності інших органів досудового розслідування здійснюють слідчі органів
Національної поліції.
Суб'єктом злочину є фізична осудна особа, яка вчинила злочин у віці, з
якого відповідно до цього Кодексу може наставати кримінальна відповідальність. Спеціальним
суб'єктом злочину є фізична осудна особа, яка вчинила у віці, з якого може
наставати кримінальна відповідальність, злочин, суб'єктом якого може бути лише
певна особа.
Службовими особами:
- є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням
здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також
постійно чи тимчасово обіймають в органах державної влади, органах місцевого
самоврядування, на підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов'язані
з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських
функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа
наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого
самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним
статусом, повноважним органом чи повноважною службовою особою підприємства,
установи, організації, судом або законом;
- також визнаються посадові особи іноземних держав (особи, які обіймають
посади в законодавчому, виконавчому або судовому органі іноземної держави, у
тому числі присяжні засідателі, інші особи, які здійснюють функції держави для
іноземної держави, зокрема для державного органу або державного підприємства),
іноземні третейські судді, особи, уповноважені вирішувати цивільні, комерційні
або трудові спори в іноземних державах у порядку, альтернативному судовому,
посадові особи міжнародних організацій (працівники міжнародної організації чи
будь-які інші особи, уповноважені такою організацією діяти від її імені), а
також члени міжнародних парламентських асамблей, учасником яких є Україна, та
судді і посадові особи міжнародних судів (стаття 18 КК).
Порушення
|
Відповідальність
|
Підстава
(КК)
|
Умисне перешкоджання законній діяльності професійних спілок, політичних
партій, громадських організацій або їх органів
|
виправні роботи на строк до двох років або позбавлення волі на строк до
трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною
діяльністю на строк до трьох років
|
стаття. 170
|
Незаконне звільнення працівника з роботи з особистих мотивів чи у зв’язку
з повідомленням ним про порушення вимог Закону України "Про засади
запобігання і протидії корупції" іншою особою, а також інше грубе
порушення законодавства про працю
|
штраф від двох тисяч до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів
громадян або позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною
діяльністю на строк до трьох років, або виправні роботи на строк до двох
років
|
частина перша статті 172
|
Ті самі дії (частина перша статті 172 КК), якщо вони вчинені повторно,
або щодо неповнолітнього, вагітної жінки, одинокого батька, матері або особи,
яка їх замінює і виховує дитину віком до 14 років або дитину-інваліда
|
штраф від трьох тисяч до п’яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів
громадян або позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною
діяльністю на строк до п’яти років, або виправні роботи на строк до двох
років, або арешт на строк до шести місяців
|
частина друга статті 172
|
Грубе порушення угоди про працю службовою особою підприємства, установи,
організації незалежно від форми власності, а також окремим громадянином або
уповноваженою ними особою шляхом обману чи зловживання довірою або примусом
до виконання роботи, не обумовленої угодою
|
штраф до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або
позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на
строк до п'яти років, або арешт на строк до шести місяців, або обмеження волі
на строк до двох років
|
частина перша статті 173
|
Ті самі дії (частина перша статті 173 КК), вчинені стосовно громадянина,
з яким укладена угода щодо його роботи за межами України
|
штраф від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян
або обмеження волі на строк до трьох років
|
частина друга статті 173
|
Примушування до участі у страйку або перешкоджання участі у страйку
шляхом насильства чи погрози застосування насильства або шляхом інших
незаконних дій
|
штраф до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або
громадські роботи на строк від ста двадцяти до двохсот сорока годин, або
арешт на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до трьох років
|
стаття 174
|
Безпідставна невиплата заробітної плати, стипендії, пенсії чи іншої
установленої законом виплати громадянам більш як за один місяць, вчинена
умисно керівником підприємства, установи або організації незалежно від форми
власності чи громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності
|
штраф від п'ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян
або виправні роботи на строк до двох років, або позбавлення волі на строк до
двох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною
діяльністю на строк до трьох років
|
частина перша статті 175
|
Те саме діяння (частина перша статті 175 КК), якщо воно було вчинене
внаслідок нецільового використання коштів, призначених для виплати заробітної
плати, стипендії, пенсії та інших встановлених законом виплат
|
штраф від тисячі до півтори тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів
громадян або обмеження волі на строк до трьох років, або позбавлення волі на
строк до п'яти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися
певною діяльністю на строк до трьох років
|
частина друга статті 175
|
Відповідно до частини третьої статті 175 КК особа звільняється від
кримінальної відповідальності, якщо до притягнення до кримінальної
відповідальності нею здійснено виплату заробітної плати, стипендії, пенсії чи
іншої встановленої законом виплати громадянам.
|
||
1. Згідно зі статтею 36 Конституції, громадяни мають право на свободу об’єднання у політичні партії та
громадські організації, на участь у професійних спілках з метою захисту своїх
трудових і соціально- економічних прав та інтересів. Тому, перешкоджання
законній діяльності профспілок партій, громадських організацій або їх органів
посягає на ці права громадян.
Об’єктивною стороною цього злочину є будь-які способи і засоби
перешкоджання законній діяльності профспілок, партій, громадських організацій
або їх органів. Із суб’єктивної сторони цей злочин умисний. Суб’єктом
відповідальності є осудна особа, яка досягла шістнадцятирічного віку.
2. Право громадянина на працю -
одне із найважливіших. Громадянам гарантується захист від незаконного
звільнення (частина шоста статті 43 Конституції України). Порушення законодавства про працю є
порушенням конституційних прав громадян.
Об'єктивну сторону злочину, передбаченого статтею 172 КК, утворює одне із
зазначених у ній діянь:
- незаконне звільнення з роботи;
- невиконання рішення суду про поновлення робітника на роботі;
- інше грубе порушення законодавства про працю (незаконне переведення на
іншу роботу, встановлення продовженого робочого дня, зниження заробітної
плати), передбачене статтями 14 і 15 Закону України від 14.10.92 № 2694 «Про охорону праці».
Суб'єктивно цей злочин вчинюється умисно з особистих мотивів (помста,
особиста неприязнь стосунку, кар'єризм тощо).
Частина друга статті 172 КК передбачає відповідальність за незаконне
звільнення з роботи чи неприйняття на роботу неповнолітнього, вагітної жінки чи
матері, яка має дитину грудного віку, тобто матері, яка годує дитину груддю. Конституцією
України гарантується рівність прав жінки і чоловіка, що забезпечується
створенням умов, які дають жінкам можливість поєднувати працю з материнством,
правовим захистом, матеріальною і моральною підтримкою материнства і дитинства
(частина третя статті 24).
Злочин, передбачений частиною другою статті 172 КК, посягає на
конституційні права жінки, неповнолітньої особи.
Об’єктивна сторона цього злочину проявляється у вчиненні одного із
зазначених у ній діянь:
- у незаконному звільненні працівника з роботи з особистих мотивів;
- відмові в прийомі на роботу жінки з мотиву її вагітності;
- відмові в прийомі на роботу матері, яка має грудну дитину;
- зниженні заробітної плати або звільненні з роботи жінки з мотивів її
вагітності;
- зниженні заробітної плати або звільненні з роботи матері, яка має грудну
дитину.
Злочин, передбачений частиною другою статті 172 КК вчинюється умисно з
мотивів не мати на роботі вагітну жінку чи матір, яка має грудну дитину.
Відповідальними за порушення законодавства про працю є посадові особи підприємств,
незалежно від форми власності, які наділені правами приймати працівників на
роботу і звільняти їх з роботи.
3. Відповідно до статті 43
Конституції примусова праця заборонена, а тому кожна особа має право на
вільний вибір виду та умов праці, держава зобов'язана створювати умови для
вільного вибору професії та роду трудової діяльності.
Стаття 173 КК передбачає відповідальність за грубе порушення угоди про
працю - порушення виду і роду роботи, оплата праці, тривалість робочого дня і
відпочинку тощо. Склад злочину утворює грубе порушення угоди про працю, яке
було вчинене обманом, зловживання довірою (різновидом обману) або примусом до
виконання роботи, не обумовленої угодою (частина перша), або такі дії стосовно
громадянина, з яким укладена угода про роботу за межами України (частина друга).
Грубе порушення угоди про працю може бути умисним і необережним. Відповідальності за грубе порушення
угоди про працю підлягають посадові особи, які наділені правом укладати угоду
про працю.
4. Стаття 44 Конституції встановлює право всіх працюючих на страйк для захисту своїх економічних і
соціальних інтересів, а частиною третьою цієї статті визначено, що ніхто не
може бути примушений до участі або до неучасті у страйку.
Злочин, передбачений статтею 174 КК, посягає на це конституційне право громадянина.
Засобами примушування до участі у страйку або до відмови від участі у страйку
можуть бути різні види насильства (побої, тілесні ушкодження, позбавлення можливості
рухатися тощо) або погрози застосування такого насильства. Примушування
вчинюється умисно, з метою позбавити громадянина можливості використати своє
конституційне право.
Відповідальність за примушування до участі у страйку чи до відмови від
участі у страйку настає з шістнадцяти років.
5. Частина сьома статті 43 Конституції гарантує всім своєчасне одержання винагороди за працю. Стаття 175 КК
передбачає відповідальність за спеціальний вид посадової недбалості - невиплату
заробітної плати, стипендії, пенсії чи інших виплат, установлених законом.
Об'єктивну сторону діяння утворює невиплату заробітної плати, стипендії,
пенсії і т. ін., більше ніж за один місяць (частина перша), а також
безпідставна невиплата заробітної плати, стипендії, пенсії чи інших
встановлених законом виплат внаслідок нецільового використання коштів, призначених
для цих виплат.
Невиплата заробітної плати, стипендії чи пенсії може бути необережною і
умисною. Кримінальна відповідальність за статтею 175 КК настає лише за умисну
невиплату заробітної плати, стипендії, пенсії чи інших виплат, установлених
законом.
Відповідальними за невиплату заробітної плати, стипендії, пенсії чи іншого
платежу є посадові особи, які наділені повноваженнями розпоряджатися фінансами
підприємства, установи, організації.
6. Факт звільнення з особистих мотивів
(помста, особиста неприязнь стосунку, кар'єризм тощо) встановити інколи буває складно
– можна лише мати підозру, що звільненню того чи іншого працівника "сприяли" особисті
мотиви посадової особи підприємства. Базуватися така підозра може не тільки на
конкретних документах, але і на свідоцтвах інших працівників роботодавця.
Стосовно грубого порушення законодавства про працю, то це поняття охоплює
всі випадки порушень, які погіршили умови праці, що призвело до порушення
конституційних прав і законних інтересів працівника. Зокрема, грубим порушенням
законодавства про працю, є: умисна невидача трудової книжки працівнику при
звільненні, що унеможливило його подальше працевлаштування; введення роботодавцем
продовженого робочого дня або робота у вихідні (святкові, неробочі) дні без
погодження з працівником; необґрунтована відмова від укладання трудового
договору або відмова, що має признаки дискримінаційного характеру тощо.
Звертаємо увагу, що кримінальна відповідальність за грубе порушення законодавства про працю настає за умисне посягання на загальні умови праці, які не утворюють загрози для життя або здоров’я працівника. Саме цей признак і відрізняє злочин, відповідальність за який передбачено у статті 172 КК, від злочинів, відповідальність за якими визначена статтями 271-275 КК, тобто за порушення правил безпеки у різних сферах виробництва.
У статті 173 КК передбачена кримінальна відповідальність за грубе порушення
посадовою особою підприємства, незалежно від форми власності, а також фізичною
особою-підприємцем, яка використовує найману працю. При цьому порушення
роботодавцем умов трудового договору із працівником вважається злочином, якщо
скоєно шляхом обману, тобто повідомлення працівнику неправдивих і недостовірних
даних або приховування від нього деяких даних, які стосуються його умов праці
під час укладання трудового договору, а також зловживання довірою або примушення
до виконання робіт, не обумовлених трудовим договором, що може виявлятися через
застосування до працівника погроз із завдання шкоди інтересам працівника,
наприклад, звільнення з роботи, ненадання щорічної відпустки, позбавлення
заробітної плати чи її частини тощо.
Щодо невиплати заробітної плати та інших, установлених нормативно-правовими
актами виплат, то невиплата вважається необґрунтованої та безпідставної (одному
або декільком працівникам, а також повністю або частково) за наявності фінансових
ресурсів (коштів) і відсутності об’єктивних підстав для невиплати.
Отже, робимо висновок, що інтереси роботодавця та найманого працівника
не завжди співпадають, як правило, кожен із них бажає, по-можливості, при менших
затратах власних ресурсів (фінансових, фізичних або інтелектуальних) отримати
як можна більшій прибуток. Проте, і роботодавець, і найманий працівник повинні
усвідомлювати необхідність абсолютного дотримання вимог нормативно-правових актів
із праці та вживати усі необхідні заходи щодо виконання у повному обсязі
покладених на них обов’язків. У противному випадку, незалежно від виду і
тяжкості правопорушення вони можуть бути притягнуті до дисциплінарної,
матеріальної, адміністративної або кримінальної відповідальності.
