Відповідно до статті 66 Кодексу законів про працю України (надалі – КЗпП) працівникам надається
перерва для відпочинку і харчування (надалі
- обідня перерва) тривалістю не більше двох годин. Така перерва повинна
надаватись, як правило, через чотири години після початку роботи.
Час початку і закінчення обідньої перерви встановлюється
правилами внутрішнього трудового розпорядку. Слід зауважити, що чинними
нормативно-правовими актами з питань праці не передбачено мінімальної
тривалості обідньої перерви.
Статтею 7 Закону України від 01.07.93 № 3356 "Про
колективні договори і угоди" передбачено, що умовами колективного договору встановлюються
взаємні зобов’язання роботодавця і трудового колективу підприємства, установи,
організації (надалі – підприємство) щодо
регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин, зокрема
режиму роботи, тривалості робочого часу.
Тому питання стосовно мінімальної тривалості обідньої
перерви має вирішуватися роботодавцем і трудовим колективом під час укладення
колективного договору або затвердження правил внутрішнього трудового розпорядку
підприємства з дотриманням норм і гарантій, встановлених чинним законодавством.
Обідня перерва не зараховується до робочого часу і не
оплачується, тому працівники можуть використовувати її на власний розсуд
(перекусити, відпочити, відволіктися від роботи тощо). Крім того, на цей час
вони можуть відлучатися з місця роботи, тобто виходити за межі території підприємства.
На роботах, де через умови виробництва обідню перерву
встановити неможливо, працівнику повинна бути надана можливість приймання їжі
протягом робочого часу. Перелік таких робіт, порядок і місце приймання їжі
встановлюються роботодавцем за погодженням з виборним органом первинної
профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства. Оплата
праці працівників у такому випадку проводиться за весь фактично відпрацьований
час згідно з графіком роботи. Тоді час прийому їжі працівником включається в
його робочий час, табелюється та підлягає оплаті. При цьому працівник не має права
залишати своє робоче місце і територію підприємства.
Щодо тривалості перерви в роботі між змінами, то
відповідно до статті 59 КЗпП вона має бути не меншою подвійної тривалості часу
роботи в попередній зміні (включаючи і час перерви на обід). Призначення
працівника на роботу протягом двох змін підряд забороняється.
Перерви:
|
Спеціальні додаткові перерви
|
||
|
Абзац перший статті 7 Закону України від 14.10.92 № 2694 "Про охорону праці"
|
Стаття 168
КЗпП
|
Стаття 183
КЗпП
|
|
Працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці мають
право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення.
|
Працівникам, що працюють в холодну пору року на відкритому повітрі або в
закритих неопалюваних приміщеннях, вантажникам та деяким іншим категоріям
працівників у випадках, передбачених законодавством, надаються спеціальні
перерви для обігрівання і відпочинку, які включаються у робочий час. Роботодавець
зобов'язаний обладнувати приміщення для обігрівання і відпочинку працівників.
|
Жінкам, які мають дітей віком до півтора року,
надаються, крім загальної перерви для відпочинку і харчування, додаткові
перерви для годування дитини.
Ці перерви надаються не рідше ніж через три години
тривалістю не менше тридцяти хвилин кожна.
При наявності двох і більше грудних дітей тривалість
перерви встановлюється не менше години.
Строки і порядок надання перерв установлюються
власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом
первинної профспілкової організації (профспілковим представником)
підприємства, установи, організації і з врахуванням бажання матері.
|
|
Такі додаткові спеціальні перерви включаються в робочий
час і оплачуються за середнім заробітком
|
||
- в роботі для обігріву і відпочинку надаються, як
правило, працівникам, які працюють на відкритому повітрі або в закритих
неопалюваних приміщеннях, вантажникам і деяким іншим категоріям працівників. Роботодавець
зобов'язаний обладнувати помешкання для обігріву й відпочинку працівників.
Перерви для обігріву застосовуються залежно від температури повітря й сили
вітру на місці роботи. Порядок надання перерв для обігріву і відпочинку
регламентується колективним договором або правилами внутрішнього трудового
розпорядку;
- пов'язані зі шкідливими умовами праці, встановлюються
правилами з техніки безпеки і виробничої санітарії. Такі перерви надаються на
роботах у каналізаційних мережах, місцях, пов'язаних з вібрацією тощо.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 10.12.93 № 1010 міністерствам, іншим центральним органам державної виконавчої влади та місцевим державним адміністраціям, місцевим радам та їх органам рекомендовано встановити для працівників апарату тривалість щоденної роботи по 8 годин 15 хвилин (у п'ятницю, тобто напередодні вихідного дня - 7 годин.
Пунктом 3 Указу Президента України від 26.04.95 № 334 "Про запровадження на території України регіональних графіків початку робочого дня" встановлено, що в центральних органах виконавчої влади, органах державної влади, а також місцевого самоврядування робота починається о дев'ятій годині за київським часом.
Таким чином, тривалість перерви для відпочинку і харчування становить 45 хвилин.
Відповідно до абзацу третього пункту 4.1 Основних
положень про вахтовий метод організації праці, затверджено постановою
Державного комітету СРСР з праці та соціальних питань, Секретаріату ВЦРПС і
Міністерства охорони здоров’я СРСР від 31.12.87 N 794/33-82 на підприємствах
ведеться спеціальний облік робочого часу та часу відпочинку щодо
кожного працівника по місяцях і наростаючим підсумком протягом усього
облікового періоду.
Ця постанова застосовується на території України на
підставі постанови Верховної Ради України від 12.09.91 № 1545 "Про порядок
тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР".
Тривалість щоденного (міжзмінного) відпочинку працівників
з урахуванням обідніх перерв може бути зменшена до 12 год. Невикористаний час
щоденного (міжзмінного) відпочинку, а також дні щотижневого відпочинку
підсумовуються і надаються як додаткові вільні від роботи дні (дні міжвахтового
відпочинку) протягом облікового періоду. Кількість днів щотижневого відпочинку
в поточному місяці має бути не меншою за кількість повних тижнів цього місяця.
Дні щотижневого відпочинку можуть припадати на будь-які дні тижня.
У разі звільнення працівника до закінчення облікового
періоду дата звільнення за його згодою може вказуватися з урахуванням днів
міжвахтового відпочинку, надання якого передбачено відповідно до вимог
трудового законодавства (пункт 4.3 основних положень).
Вимоги до режиму праці та відпочинку при роботі на
комп'ютері визначаються залежно від виконуваної роботи відповідно до Державних санітарних
правил і норм
роботи з візуальними дисплейними терміналами електронно-обчислювальних
машин, затверджених постановою Головного
державного санітарного лікаря України від 10.12.98 N 7 (ДСанПіН 3.3.2-007-98) (надалі - Правила).
Розділом 5 Правил передбачено внутрішньозмінні режими праці
і відпочинку мають передбачати додаткові нетривалі перерви в періоди, що передують появі об'єктивних і суб'єктивних ознак
втомлення і зниження працездатності. При виконанні протягом дня робіт, що
належать до різних видів трудової діяльності, за основну роботу з ВДТ ЕОМ і
ПЕОМ слід вважати таку, що займає не
менше 50% часу впродовж робочої зміни
мають передбачатися:
- перерви для відпочинку і вживання їжі (обідні перерви);
- перерви для відпочинку
і особистих потреб
(згідно з трудовими нормами);
- додаткові перерви,
що вводяться для окремих
професій з урахуванням
особливостей трудової діяльності.
Тривалість
обідньої перерви визначається чинним законодавством про
працю і Правилами
внутрішнього трудового розпорядку
підприємства, організації, установи. Встановлюються такі
внутрішньозмінні режими праці
та відпочинку при роботі з ЕОМ
при 8-годинній денній робочій зміні в залежності від характеру праці:
- для
розробників програм із
застосуванням ЕОМ, слід призначати регламентовану перерву для
відпочинку тривалістю 15 хвилин через кожну годину роботи за ВДТ;
- для
операторів із застосування
ЕОМ, слід призначати регламентовані перерви
для відпочинку тривалістю 15 хвилин через кожні дві години;
- для
операторів комп'ютерного набора
слід призначати регламентовані
перерви для відпочинку тривалістю 10
хвилин після кожною години роботи
за ВДТ.
У всіх випадках,
коли виробничі обставини не дозволяють застосувати регламентовані
перерви, тривалість безперервної роботи з ВДТ не повинна перевищувати 4 години.
При
12-годинній робочій зміні регламентовані перерви повинні встановлюватися
в перші 8 годин роботи аналогічно перервам при
8-годинній робочій зміні,
а протягом останніх
4-х годин роботи, незалежно від
характеру трудової діяльності, через
кожну годину тривалістю 15 хвилин.
Відповідно до розділу 4 Положення про робочий час і час
відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затверджено наказом
Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.06.10 N 340, зареєстровано в
Міністерстві юстиції України 14 вересня 2010 року за N 811/18106 після
керування протягом чотирьох годин водій
повинен зробити перерву для відпочинку та харчування тривалістю не
менше 45 хвилин, якщо
не настає період
щоденного (міжзмінного)
відпочинку;
Ця перерва може
бути замінена перервами тривалістю не менше 15 хвилин кожна, розподіленими протягом періоду
керування або відразу після
цього періоду з урахуванням вимог
пункту 4.1 цього розділу.
Перерва для відпочинку та харчування не
включається в робочий час водія. Тривалість перерви для
відпочинку та харчування
встановлюється Перевізником (фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний
кошт перевезення пасажирів чи/та вантажів транспортними засобами) за погодженням із виборним органом первинної профспілкової організації
(профспілковим представником).
Час початку і
закінчення перерви встановлюється правилами внутрішнього трудового розпорядку.
Водії використовують час перерви на свій розсуд.
