Верховним Судом України постановою від 11.02.15 у справі № 6-248цс14 за позовом Викладача до
Національного університету "Юридична академія України імені Ярослава
Мудрого" про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі,
скасування запису в трудовій книжці та стягнення середнього заробітку за час
вимушеного прогулу, висловлений правовий висновок.
Відповідно до пункту 3 статті 41 Кодексу законів про працю України (надалі - КЗпП) вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи, є підставою для розірвання трудового договору з працівником.
Аморальним проступком є винне діяння, що суперечить загальноприйнятим нормам і правилам, порушує моральні устої суспільства, моральні цінності, які склалися в суспільстві, і суперечить змісту трудової функції, тим самим дискредитуючи службово-виховні, посадові повноваження відповідного кола осіб. Зокрема, аморальним слід вважати появу в громадських місцях у нетверезому стані, нецензурну лайку, бійку, поведінку, що принижує людську гідність тощо.
Аналіз положень пункту 3 статті 41 КЗпП та Закону України від 23.05.91 № 1060 "Про освіту" дає підстави для висновку про те, що працівники, які виконують виховну функцію, - вчитель, педагог, вихователь - зобов’язані бути людиною високих моральних переконань та бездоганної поведінки. Унаслідок цього, якщо педагог недостойною поведінкою скомпрометував себе перед учнями, іншими особами, порушив моральні норми, втратив тим самим авторитет, дискредитував себе як вихователь, він може бути звільнений з роботи за пунктом 3 статті 41 КЗпП.
