Колегією суддів Вищого адміністративного суду України 04 лютого 2014 року ухваленно рішення в адміністративній справі № К/800/60845/13, позовні вимоги якої, зокрема, стосувались стягнення невиплаченої компенсації за невикористану додаткову відпустку як одинокій матері за 2004-2005 та 2007-2011 роки, в якій роботодавець незаконно відмовив працівниці при звільненні.
Судом, зокрема, зазначено, що державні гарантії права на відпустки, умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров'я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи встановлені Законом України від 15.11.96 № 504 "Про відпустки" (надалі - Закон № 504).
Згідно з частиною першою статті 19 Закону № 504 жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину-інваліда, або яка усиновила дитину, одинокій матері, батьку, який виховує дитину без матері (у тому числі й у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла дитину під опіку, чи одному із прийомних батьків надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів. Перелік осіб, які мають право на додаткову соціальну відпустку доповнено категорією "одинока мати" з 18 листопада 2004 року. До 1 січня 2010 року діяла редакція зазначеного Закону, в якій тривалість відповідної відпустки становила 7 календарних днів. Отже, одинокій матері повинна бути надана соціальна відпустка за 2004-2009 роки тривалістю 7 календарних днів, а з 2010 року - 10 календарних днів.
Відповідно до пункту 5 частини тринадцять статті 10 Закону № 504 щорічні відпустки за бажанням працівника в зручний для нього часнадаються одинокій матері (батьку), які виховують дитину без батька (матері); опікунам, піклувальникам або іншим самотнім особам, які фактично виховують одного або більше дітей віком до 15 років за відсутності батьків.
Тобто, пункт 5 частини тринадцять статті 10 Закону № 504 визначає одиноку матір як таку, що виховує дитину без батька.
Виходячи з наведеного, до категорії одинокої матері відносяться: жінка, яка не перебуває у шлюбі та у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено у встановленому порядку за вказівкою матері; вдова; жінка, яка виховує дитину без батька (в тому числі й розлучена жінка, яка виховує дитину без батька, незважаючина факт отримання аліментів, і жінка, яка вийшла заміж, але її дитина новим чоловіком не усиновлена).
Чинне законодавство не містить конкретного переліку документів, які слід пред'явити жінці, котра виховує дитину без батька, для отримання додаткової соціальної відпустки.
Тому для підтвердження права на зазначену відпустку в даному випадку роботодавцю має бути пред'явлено копію свідоцтва про народження дитини, копію свідоцтва про розірвання шлюбу для підтвердження того, що жінка є розлученою, та документ, який підтверджував би те, що батько не бере участі саме у вихованні дитини
Так, статус одинокої матері підтверджується матеріалами справи, а саме, свідоцтвом про народження дитини; свідоцтвом про розірвання шлюбу; актом обстеження депутата міської ради, згідно з яким батько з часу розлучення не приймає участі у вихованні та утриманні дитини; довідкою зі школи про те, що батько дитини не приймає участі в її вихованні, не відвідує школу та не цікавиться успіхами доньки; довідками відділу державної виконавчої служби про неотримання аліментів на дитину згідно виконавчих листів.
Частиною 1 ст. 24 Закону встановлено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.
