Відповідно до частини першої статтi 50 Кодексу законiв про працю України (надалi — КЗпП) нормальна тривалiсть робочого часу працiвникiв не може перевищувати 40 годин на тиждень. Разом із цим, підприємствам, організаціям, установам (надалі - підприємство) надано право при укладеннi колективного договору встановлювати меншу норму тривалостi робочого часу, з урахуванням того, що оплата працi в цьому випадку має провадитись за повною тарифною ставкою, повним окладом.
Вiдповiдно до частини першої статтi 51 КЗпП скорочена тривалiсть робочого часу встановлюється:
- для працiвникiв вiком вiд 16 до 18 рокiв — 36 годин на тиждень, для осiб вiком вiд 15 до 16 рокiв (учнiв вiком вiд 14 до 15 рокiв, якi працюють в перiод канiкул) — 24 години на тиждень.
Тривалiсть робочого часу учнiв, якi працюють протягом навчального року у вiльний вiд навчання час, не може перевищувати половини максимальної тривалостi робочого часу, передбаченої в абзацi першому цього пункту для осiб вiдповiдного вiку;
- для працiвникiв, зайнятих на роботах iз шкiдливими умовами працi, — не бiльш як 36 годин на тиждень.
Перелiк виробництв, цехiв, професiй i посад зi шкiдливими умовами працi, робота в яких дає право на скорочену тривалiсть робочого тижня, затверджено постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 21.02.01 № 163.
Крiм того, законодавством встановлюється скорочена тривалiсть робочого часу для окремих категорiй працiвникiв (учителiв, лiкарiв та iнших).
Скорочена тривалiсть робочого часу може встановлюватися за рахунок власних коштiв на пiдприємствах для жiнок, якi мають дiтей вiком до чотирнадцяти рокiв або дитину-iнвалiда.
Відповідно до статті 69 Господарського кодексу України пiдприємство самостiйно встановлює для своїх працiвникiв скорочений робочий день та iншi пiльги.
При розрахунку балансу робочого часу слiд ураховувати, що за статтею 53 КЗпП напередоднi святкових i неробочих днiв (стаття 73 КЗпП) тривалiсть роботи працiвникiв, крiм працiвникiв, зазначених у статтi 51 КЗпП, скорочується на одну годину як при п’ятиденному, так i при шестиденному робочому тижнi, а напередоднi вихiдних днiв тривалiсть роботи при шестиденному робочому тижнi не може перевищувати 5 годин.
Вiдповiдно до статтi 73 КЗпП у 2017 роцi на пiдприємствах робота не проводиться у такi святковi i неробочi днi:
• 1 сiчня — Новий рiк;
• 7 сiчня — Рiздво Христове;
• 8 березня — Мiжнародний жiночий день;
• 16 квiтня — Пасха (Великдень);
• 1 i 2 травня — День мiжнародної солiдарностi трудящих;
• 9 травня — День перемоги над нацизмом у Другiй свiтовiй вiйнi (День перемоги);
• 4 червня — Трiйця;
• 28 червня — День Конституцiї України;
• 24 серпня — День незалежностi України;
• 14 жовтня — День захисника України.
Згiдно із частиною третьою статтi 67 КЗпП у випадку, коли святковий або неробочий день (стаття 73 КЗпП) збiгається з вихiдним днем, вихiдний день переноситься на наступний пiсля святкового або неробочого.
Тому за графiком п’ятиденного робочого тижня з вихiдними днями у суботу та недiлю у 2017 роцi:
- вихiдний день у недiлю 1 сiчня має бути перенесений на понедiлок 2 сiчня;
- вихiдний день у суботу 7 сiчня — на понедiлок 9 сiчня;
- вихiдний день у недiлю 16 квiтня — на понедiлок 17 квiтня;
- вихiдний день у недiлю 4 червня — на понедiлок 5 червня;
- вихiдний день у суботу 14 жовтня — на понедiлок 16 жовтня.
Як правило, з метою створення сприятливих умов для святкування, а також рацiонального використання робочого часу, розпорядженнями Кабiнету Мiнiстрiв України рекомендується переносити робочi днi для працiвникiв, яким встановлено п’ятиденний робочий тиждень з двома вихiдними днями у суботу та недiлю.
У зв’язку з тим, що зазначене розпорядження має рекомендацiйний характер, рiшення про перенесення робочих днiв приймається роботодавцем самостiйно шляхом видання розпорядчого документу.
Прийняте роботодавцем рiшення про перенесення робочих днiв змiнює графiк роботи пiдприємства та норму тривалостi робочого часу у мiсяцях, в яких запроваджено перенесення робочих днiв. Тому всi дiї щодо надання вiдпусток, виходу на роботу мають здiйснюватися по змiненому у зв’язку перенесенням робочих днiв графiку роботи пiдприємства.
При цьому слiд мати на увазi, що у разi перенесення робочого дня, який передує святковому чи неробочому дню, на iнший вихiдний день, для збереження балансу робочого часу за рiк тривалiсть роботи у цей перенесений робочий день, має вiдповiдати тривалостi передсвяткового робочого дня, як це передбачено статтею 53 КЗпП.
Нормативно-правовими актами не встановлено єдиної норми тривалостi робочого часу на рiк. Ця норма може бути рiзною залежно вiд того, який робочий тиждень установлений на пiдприємствi (п’ятиденний чи шестиденний), яка тривалiсть щоденної роботи, коли встановленi вихiднi днi, а тому на пiдприємствах норма тривалостi робочого часу на рiк визначається самостiйно з дотриманням вимог статей 50–53, 67 i 73 КЗпП.
Приклад розрахунку норми тривалостi робочого часу на 2017 рiк доданий до листа Міністерства соціальної політики України від 05.08.16 № 11535/0/14-16/13.
Розрахунок проведено за календарем п’ятиденного робочого тижня з двома вихiдними днями в суботу та недiлю при однаковiй тривалостi часу роботи за день впродовж робочого тижня та вiдповiдним зменшенням тривалостi роботи напередоднi святкових та неробочих днiв.
За зазначених умов, залежно вiд тривалостi робочого тижня, норма робочого часу на 2017 рiк становитиме:
• при 40-годинному робочому тижнi — 1986,0 години;
• при 39-годинному — 1942,2 годин;
• при 38,5-годинному — 1917,3 годин;
• при 36-годинному — 1792,8 годин;
• при 33-годинному — 1643,4 годин;
• при 30-годинному — 1494 годин;
• при 25-годинному — 1245 годин;
• при 24-годинному — 1195,2 годин;
• при 20-годинному — 996 годин;
• при 18-годинному — 896,4 годин.
