Жінки (одинока матір і матір, яка має дитину-інваліда), працюють на підприємстві за трудовими договорами на посадах працівниць, які перебувають у відпустках для догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку. Вправі роботодавець звільнити з роботи цих жінок після закінчення строку трудових договорів без подальшого працевлаштування?
Частина третя статті 184 Кодексу законів про працю України (надалі - КЗпП) визначає, що звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179 КЗпП), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (надалі - роботодавець) не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням. Обов'язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.
Звільнення з посади на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП (закінчення строку трудового договору (пункти 2 і 3 статті 23 КЗпП), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення) не належить до звільнення з посади за ініціативою роботодавця, тобто звільнення осіб, які належать до згаданих вище категорій, на цій підставі допускається. Проте, враховуючи вимоги статті 184 КЗпП, звільнення з посади здійснюється з обов’язковим їх працевлаштуванням та збереженням середньої заробітної плати на період працевлаштування, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.
Зверніть увагу, що відповідно до пункту 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.92 № 9 "Про практику розгляду трудових спорів" при розгляді справ про звільнення за пунктом 2 статті 36 КЗпП судам слід ураховувати, що звільнення з цих підстав вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (але не більше, ніж до 6 років), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда провадиться з обов'язковим працевлаштуванням. Не може бути визнано, що роботодавець виконав цей обов'язок по працевлаштуванню, якщо працівниці не була надана на тому ж або на іншому підприємстві (в установі, організації) інша робота або запропонована робота, від якої вона відмовилась з поважних причин (наприклад, за станом здоров'я).
Передбачені частиною третьою статті 184 КЗпП гарантії поширюються і на випадки звільнення у зв'язку з закінченням строку договору зазначених працівників, коли вони були прийняті на сезонні роботи.
Водночас наголошено, оскільки згідно з пунктом 2 статті 23 КЗпП трудовий договір на визначений строк укладається лише у разі, коли трудові відносини на невизначений строк не може бути встановлено з урахуванням характеру роботи або умов її виконання, або інтересів працівника (наприклад, його бажання), або в інших випадках, передбачених законодавчими актами, укладення трудового договору на визначений строк при відсутності зазначених умов є підставою для визнання його недійсним у частині визначення строку.
Отже, звільнення з посади (у зв'язку з закінчення строку трудового договору) жінки на яку поширюються законодавчі гарантії, допускається лише у разі отримання роботодавцем письмової відмови від запропонованої їй роботи без поважних причин. В усіх інших випадках роботодавець зобов’язаний її працевлаштувати в установленому законодавчими актами порядку.
Відповідно до статті 1 Закону України від 26.04.01 № 2402 "Про охорону дитинства":
- дитина - особа віком до 18 років (повноліття), якщо згідно з законом, застосовуваним до неї, вона не набуває прав повнолітньої раніше;
- дитина-інвалід - дитина зі стійким розладом функцій організму,
спричиненим захворюванням, травмою або вродженими вадами розумового чи фізичного
розвитку, що зумовлюють обмеження її нормальної життєдіяльності та необхідність
додаткової соціальної допомоги і захисту.
Таким чином, роботодавець при звільненні з посад (крім статті 38 КЗпП) одиноких матерів, які мають дитину-інваліда, обязан ураховувати і вимоги статті 1 цього закону стосовно віку дитини-інваліда.
