Право інтелектуальної власності

Питання взаємин роботодавця із працівником із приводу авторських прав на об'єкт інтелектуальної власності, створений працівником у процесі виконання ним трудових обов'язків стає усе більш актуальним. Неправильне оформлення роботодавцем своїх прав може призвести надалі до серйозних економічних втрат. Причиною цього можуть стати судові позови з боку працівника із приводу незаконного використання роботодавцем авторських прав, розміру авторської винагороди тощо. 
Давайте зупинимося на ряді положень чинного законодавства, які можуть допомогти роботодавцю уникнути згадуваних помилок.

Поняття об'єкта й права інтелектуальної власності

Питанням права інтелектуальної власності присвячена книга четверта Цивільного Кодексу України (надалі - ЦК).

Відповідно до статті 420 ЦК до об'єктів прав інтелектуальної власності відносяться: 

- літературні й художні твори; - комп'ютерні програми; - бази даних; - виконання; - фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій віщання; - наукові відкриття; - винаходи, корисні моделі, промислові зразки; - компонування (топографія) інтегральних мікросхем; - раціоналізаторські пропозиції; - сорти рослин, породи тварин; - комерційні фірмові найменування, торгові марки (знаки для товарів і послуг), географічні позначення; - комерційна таємниця.

Статтею. 418 ЦК встановлено, що право інтелектуальної власності являє собою право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності.

Право інтелектуальної власності складається з особистого немайнового й (або) майнового права.

До особистих немайнових прав, згідно із статтею 423 ЦК, відносяться: - право на визнання людини творцем (автором, виконавцем, винахідником, ін.) об'єкта права інтелектуальної власності; - право перешкоджати будь-якому зазіханню на право інтелектуальної власності, здатному завдати шкоди честі або репутації творця об'єкта права інтелектуальної власності; - інші немайнові права, установлені законом.

До майнових прав інтелектуальної власності (стаття 424 ЦК) відносяться: - право на використання об'єкта права інтелектуальної власності; - виключне право дозволяти використання об'єкта інтелектуальної власності; - виключне право перешкоджати незаконному використанню об'єкта права інтелектуальної власності, у тому числі забороняти таке використання; - інші майнові права інтелектуальної власності, установлені законом.

Суб'єктами права інтелектуальної власності є творець (творці) об'єкта права інтелектуальної власності (автор, виконавець, винахідник, ін.) і інші особи, яким належать особисті немайнові й (або) майнові права інтелектуальної власності.

Які ж права виникають у роботодавця щодо об'єкта інтелектуальної власності, створеного працівником у процесі виконання ним трудового договору (контракту)?.

Службовий об'єкт інтелектуальної власності

Вище були перераховані об'єкти інтелектуальної власності. Очевидно, що частина з них може бути створена працівником у процесі виконання ним своїх трудових обов'язків. Такі об'єкти прийнято називати службовими.

Умовами статті 1 Закону України від 23.12.93 N 3792 "Про авторське право й суміжні права" (надалі - Закон № 3792) дається наступне визначення службового твору: це твір, створений автором у порядку виконання службових обов'язків відповідно до службового завдання чи трудового договору (контракту) між ним і роботодавцем.

Відповідно до статті 1 Закону України  від 15.12.93 N 3687 "Про охорону прав на винаходи й корисні моделі" (надалі - Закон № 3687) службовий винахід (корисна модель) - це винахід (корисна модель), створена працівником: 

- у зв'язку з виконанням службових обов'язків або дорученням роботодавця (особа,  яка  найняла  працівника  за  трудовим договором (контрактом) за умови, що трудовим договором (контрактом) не передбачене інше;

- с використанням досвіду, виробничих знань, секретів виробництва, а також обладнання роботодавця.

При цьому під службовими обов'язками працівника розуміються його функціональні обов'язки, зафіксовані в трудових договорах (контрактах), посадових інструкціях, що передбачають виконання робіт, які можуть привести до створення винаходу (корисної моделі). А під дорученням роботодавця  - видане працівнику в письмовій формі завдання, що має безпосереднє відношення до специфіки діяльності підприємства або діяльності роботодавця й здатне привести до створення винаходу (корисної моделі).

З наведених вище визначень службового об'єкта вбачається його подвійний характер. З одного боку, його творцем, безумовно, є працівник й у цій якості він має на нього незаперечні права як автор. З іншого боку, об'єкт був створений у робочий час, оплачуваний роботодавцем і як продукт праці повинен належати роботодавцю.

Законодавець вирішує цю дилему в такий спосіб.

Відповідно до статті 429 ЦК особисті немайнові права інтелектуальної власності на об'єкт, створений у зв'язку з виконанням трудового договору, належать працівникові, який створив цей об'єкт. У випадках, передбачених законом, окремі особисті немайнові права інтелектуальної власності на такий об'єкт можуть належати юридичній або фізичній особі, де або у якої працює працівник.

Майнові права інтелектуальної власності на об'єкт, створений у зв'язку з виконанням трудового договору, належать працівникові, який створив цей об'єкт, та юридичній або фізичній особі, де або у якої він працює, спільно, якщо інше не встановлено договором.

Законом можуть встановлюватися особливості здійснення майнових прав інтелектуальної власності на об'єкт, створений у зв'язку з виконанням трудового договору.

Водночас стаття 16 Закону № 3792  авторське право на службові твори трактує в такий спосіб:

- авторське  особисте  немайнове  право  на  службовий  твір належить його автору;

-  виключне   майнове   право   на  службовий  твір  належить роботодавцю,  якщо  інше не   передбачено   трудовим   договором (контрактом)  та  (або)  цивільно-правовим договором між автором і роботодавцем;

-  за  створення  і  використання  службового  твору   автору належить  авторська  винагорода,  розмір  та  порядок виплати якої встановлюються   трудовим   договором  (контрактом)   та    (або) цивільно-правовим договором між автором і роботодавцем.

Отже помічаємо певні розбіжності в трактуванні майнових прав на службовий твір. Закон № 3792 визначає, що виняткові майнові права на службовий твір належать роботодавцю, якщо інше не встановлено трудовим або цивільно-правовим договором, а ЦК - про те, що майнові права на об'єкт інтелектуальної власності належать працівнику, що його створив і роботодавцю (замовнику) спільно, якщо інше не встановлено договором.

Тому із працівником, функціональні обов'язки (визначені посадовою інструкцією) якого припускають створення або можливість створення службового твору, трудові договори доцільно укладати тільки в письмовій формі й із обов'язковим зазначенням (у явній формі) умов, що всі майнові права на об'єкт інтелектуальної власності, створений у процесі виконання працівником трудових обов'язків належать роботодавцю.

Крім того, у випадку, якщо створюваний працівником об'єкт інтелектуальної власності має перспективу патентування, доцільно всю роботу провадити на підставі письмового завдання, в якому необхідно давати чіткі описи характеристик майбутнього продукту, що буде корисним при доказі пріоритетності прав у спірних ситуаціях.

Для роботодавця, із практичної точки зору, важливо знати не тільки свої права на службовий об'єкт інтелектуальної власності, але й момент їхнього виникнення, з якого можна користуватися ними на законних підставах.

Обставини виникнення й порядок оформлення права роботодавця на службовий твір

Відповідно до статті 8 Закону N 3792 об'єктами авторського права є твори в галузі науки, літератури й мистецтва, а саме: 

- літературні писемні твори белетристичного, публіцистичного, наукового, технічного або іншого характеру (книги, брошури, статті й ін.); 

- виступи, лекції, промови, проповіді й інші усні твори; 

- комп'ютерні програми; 

- бази даних; 

- музичні твори з текстом і без тексту; 

- драматичні, музично-драматичні твори, пантоміми, хореографічні й інші твори, створені для сценічного показу і їхньої постановки; 

- аудіовізуальні твори; 

- твори образотворчого мистецтва; 

- твори архітектури, містобудування, і садово-паркового мистецтва; 

- фотографічні твори, у тому числі твори, виконані способами, подібними фотографії; 

- твори прикладного мистецтва, у тому числі твори ткацтва, кераміки, різьблення, лиття з художнього скла, ювелірні вироби й ін.; 

- ілюстрації, карти, плани, креслення, ескізи, пластичні твори, що відносяться до географії, геології, топографії, техніки, архітектури й ін. сфер діяльності; 

- сценічні обробки творів, указаних у пункті 1 цієї частини й обробки фольклору, придатні для сценічного показу; 

- похідні твори; 

- збірники творів, збірники обробок фольклору, енциклопедії й антології, збірники звичайних даних, інші складені твори за умови, що вони є результатом творчої праці з підбору, координації або упорядкування змісту без порушення авторських прав на твори, які входять у них як складові частини; 

- тексти перекладів для дублювання, озвучування, субтитрування на українській або іншій мовах іноземних аудіовізуальних творів;

- інші твори.

Передбачена Законом N 3792 правова охорона поширюється тільки на форму вираження твору й не поширюється на будь-які ідеї, теорії, принципи, методи, процедури, процеси, системи, способи, концепції, відкриття, навіть, якщо вони виражені, описані, роз'яснені, проілюстровані у творі.

Не є об'єктами авторського права (стаття 10 Закону № 3792):

- повідомлення про новини дня або поточні події, що мають характер звичайної прес-інформації;

- твори народної творчості (фольклор);

- видані органами державної влади в рамках їхніх повноважень офіційні документи політичного, законодавчого, адміністративного характеру (закони, укази, постанови, судові рішення, державні стандарти, ін.) і їхні офіційні переклади;

- державні символи України, державні нагороди, символи й знаки органів державної влади, Збройних Сил України й інших військових формувань; символіка територіальних громад; символи й знаки підприємств, установ й організацій;

- грошові знаки;

- розклади руху транспортних засобів, розклади телепередач, телефонні довідники й інші аналогічні бази даних, що не відповідають критеріям оригінальності й на які не поширюється право sui-generis (своєрідне право, право особливого роду).

Авторське право  на  твір, відповідно до частини другої статті 11 Закону № 3792,  виникає  внаслідок  факту  його створення.  Для  виникнення і  здійснення  авторського права  не вимагається реєстрація твору  чи  будь-яке  інше спеціальне  його оформлення, а також виконання будь-яких інших формальностей. 
Із цього моменту виникають і майнові права роботодавця на службовий твір. Бажано, щоб їхня передача була все-таки прямо передбачена умовами трудового або цивільно-правового договору.
Роботодавець, якому на законних підставах належать майнові права на службовий твір, для сповіщення про свої права може використовувати знак охорони авторського права. 
Для  засвідчення  авторського права роботодавець у  будь-який  час   протягом   строку охорони авторського права  може  зареєструвати  свої майнові права на твір у відповідних державних реєстрах. 
Порядок державної реєстрації авторського права і договорів, які стосуються права автора на твір, затверджений  постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.01 № 1756.
Слід відзначити, щоб виключити при  державної реєстрації неоднозначність у трактуванні обсягу майнових прав роботодавця на службовий твір, доцільно із працівником (групою працівників) укладати авторський договір на його створення, із прямим зазначенням даного положення.
При визначенні в авторському договорі розміру винагороди (роялті) потрібно керуватися постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.03  № 72 "Про затвердження мінімальних ставок винагороди (роялті) за використання об'єктів авторського права й суміжних прав".  

Обставини виникнення й порядок оформлення права роботодавця на службовий винахід (корисну модель)

Відповідно до статті.6 Закону N 3687 об'єктом винаходу може бути: - продукт (пристрій, речовина, штам мікроорганізму, культура клітин рослин і тварин і т.п.); - спосіб; - застосування раніше відомого продукту або способу в новому призначенні.

Об'єктом корисної моделі може бути конструктивне виконання пристрою.

Пріоритет, авторство, і право власності на винахід засвідчує патентом (деклараційним патентом), а на корисну модель - деклараційним патентом.

Умовами статті 9 Закону № 3687 право на одержання патенту на службовий винахід (корисну модель) надано роботодавцю винахідника.

Винахідник подає роботодавцю письмове повідомлення про створений ним службовий винахід (корисну модель) з описом, що розкриває суть винаходу (корисної моделі) досить ясно й повно.

Роботодавець протягом чотирьох місяців з моменту одержання від винахідника повідомлення повинен подати в Державну службу інтелектуальної власності заявку на одержання патенту або передати право на його одержання іншій особі, або ухвалити рішення щодо збереженні службового винаходу (корисної моделі) як конфіденційної інформації.

У цей же строк роботодавець повинен укласти з винахідником письмовий договір щодо розміру й умов виплати йому (його правонаступникам) винагороди відповідно до економічної цінності винаходу (корисної моделі) і (або) іншої вигоди, що може бути отримана роботодавцем.

Якщо роботодавець не виконує зазначених вимог у встановлений строк, то право на одержання патенту на службовий винахід (корисну модель) переходить до винахідника або його правонаступників. У цьому випадку за роботодавцем залишається переважне право на придбання ліцензії.

Строк зберігання роботодавцем або його правонаступником службового винаходу як конфіденційної інформації, у випадку його не використання, не повинен перевищувати чотирьох років. У протилежному випадку право на одержання патенту на службовий винахід (корисну модель) переходить до винахідника або його правонаступників.

Розмір винагороди, виплачуваної винахіднику, визначається угодою сторін і не обмежується якимись рамками. Порядок виплати винагороди авторам винаходів і промислових зразків, що охороняються чинними на території України свідоцтвами СРСР, затверджений постановою Кабінету Міністрів України  від 11.07.94 № 473.

Спори стосовно умов одержання винахідником службового винаходу (корисної моделі) винагороди і її розміру вирішуються в судовому порядку.

Обставини й порядок виникнення авторського права на інші об'єкти інтелектуальної власності викладені, зокрема, в Законах України:

- від 25.06.93 N 3322  Про науково-технічну інформацію";

- від 15.12.93 N 3688 "Про охорону прав на промислові зразки";

- від 05.11.97 N 621 "Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем.

тощо.