Відповідно до пункту 2 статті 40 Кодексу законів про працю України (надалі – КЗпП) трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом, зокрема, у випадку виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню даної роботи.
Невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі — це документально підтверджена неможливість продовжувати виконання роботи працівником за умови, що така робота потребує певної кваліфікації чи стану здоров'я.
Виявлена невідповідність займаній посаді за станом здоров'я полягає в тому що:
— працівник за станом здоров'я не може впоратися з трудовими обов'язками (при цьому відсутня провина працівника в неналежному виконанні обов'язків), або
— продовження даної роботи протипоказано працівникові за станом здоров'я (відповідно до карти умов праці на робочому місці) та створює загрозу його життю й здоров'ю, або
— через стан здоров'я подальше виконання працівником трудових обов'язків створює небезпеку для членів трудового колективу, або громадян, яких обслуговує працівник і це перешкоджає подальшому продовженню роботи.
Згідно з частиною 3 статті 69 Закону № 2801, під час проведення медичної експертизи з тимчасової втрати працездатності встановлюється факт необхідності надання листка непрацездатності чи іншого документа, що засвідчує тимчасову втрату працездатності; визначаються необхідність і строки тимчасового переведення працівника у зв'язку з хворобою на іншу роботу, приймається рішення про направлення на медико-соціальну експертну комісію для визначення наявності та ступеня стійкого розладу функцій організму, причини, часу настання і групи інвалідності.
З наведеного вище вбачається, що на етапі медичної експертизи з тимчасової втрати працездатності встановлюється лише наявність чи відсутність тимчасової непрацездатності у працівника та надається висновок щодо його тимчасового переведення на іншу (легшу) роботу.
Пунктом 3 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.09 № 1317 визначено, що медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.
З огляду на викладене, підґрунтям для звільнення за пунктом 2 статті 40 КЗпП є або фактичні дані, які підтверджують, що внаслідок стану здоров'я (стійкого зниження працездатності) працівник не може належно виконувати покладені на нього трудові обов'язки або стійке порушення функцій організму, визнання працівника інвалідом та наявність протипоказань щодо продовження ним трудової діяльності, підтверджені довідкою медико-соціальної експертної комісії.
Інші медичні документи, що свідчать про неможливість виконувати роботу за станом здоров'я, без встановлення групи інвалідності, зумовленої стійким порушенням функцій організму не можуть бути підставою для звільнення за пунктом 2 статті 40 КЗпП.
Отже, висновок лікарсько-консультативної комісії чи лікаря про необхідність тимчасового переведення на іншу роботу не є документом, на підставі якого можна звільняти працівника у зв'язку з виявленою невідповідністю виконуваній роботі чи займаній посаді за станом здоров'я.
За наявності такого медичного висновку у роботодавця виникає обов'язок перевести працівника, за його згодою, на легшу роботу (стаття 170 КЗпП України). Залишати працівника працювати у попередніх умовах праці неможна, у зв'язку з тим, що це може спричинити погіршення стану здоров'я
Відповідно до медичного висновку продовження даної роботи (в наявних умовах праці) протипоказане працівникові за станом здоров'я і створює загрозу для його життя і здоров'я (при цьому не має значення, справляється працівник з роботою чи ні).
