При організації праці, що пов'язана з використанням персонального комп'ютера, мають бути дотримані вимоги Державних санітарних правил і норми роботи з візуальними дисплейними терміналами (надалі — ВДТ) електронно-обчислювальних машин (надалі — ЕОМ) ДСанПіН 3.3.2.007-98, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 10.12.98 № 7 (надалі - Постанова № 7), та Правил охорони праці під час експлуатації електронно-обчислювальних машин, затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 26.03.10 № 65, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19 квітня 2010 року за N 293/17588 (надалі - Правила № 65).
Вимоги Постанови № 7 поширюються на умови й організацію праці при роботі з візуальними дисплейними терміналами усіх типів вітчизняного та зарубіжного виробництва на основі електронно-променевих трубок (ЕПТ), що використовуються в електронно-обчислювальних машинах колективного використання та персональних ЕОМ (ПЕОМ).
Правила № 7 призначені для запобігання несприятливої дії на працівників шкідливих факторів, які супроводжують роботу з ВДТ, пов'язаною з зоровим і нервово-емоційним напруженням, що виконується у вимушеній робочій позі при локальному напруженні верхніх кінцівок на фоні обмеженої загальної м'язової активності (гіподинамії) під впливом комплексу фізичних факторів шуму, електростатичного поля, неіонізуючих та іонізуючих електромагнітних випромінювань. Ці Правила містять гігієнічні й ергономічні вимоги до організації робочих приміщень та робочих місць, параметрів робочого середовища, дотримання яких дасть змогу запобігти порушенням у стані здоров'я користувачів ЕОМ та ПЕОМ.
Правила № 65 поширюються на всіх суб'єктів господарювання незалежно від форм власності, які у своїй діяльності здійснюють роботу, пов'язану з ЕОМ з ВДТ, у тому числі на тих, які мають робочі місця, обладнані ЕОМ з ВДТ і периферійними пристроями (надалі - ПП). Правила встановлюють вимоги безпеки до обладнання робочих місць операторів ЕОМ з ВДТ та ПП (надалі - оператори) та до роботи із застосуванням ЕОМ з ВДТ і ПП.
Вимоги Правил № 65 є обов'язковими для роботодавців, операторів електронно-обчислювальних машин, операторів комп'ютерного набору, операторів комп'ютерної верстки та працівників інших професій, які у своїй роботі застосовують ЕОМ з ВДТ і ПП.
Відповідно до Гігієнічної класифікації праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.04.14 № 248, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 6 травня 2014 року за № 472/25249, шкідливі умови праці характеризуються такими рівнями шкідливих виробничих факторів, які перевищують гігієнічні нормативи та здатні чинити несприятливий вплив на організм працівника та/або його нащадків.
Віднесення робіт до категорії із шкідливими і важкими умовами праці та визначення права працівників на пільги і компенсації за роботу в цих умовах здійснюється на підставі результатів атестації відповідних робочих місць за умовами праці, яка проводиться згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.92 № 442.
За умови дотримання вимог зазначених вище Постанови № 7 і Правил № 65, умови праці працівників, які у своїй роботі застосовують ЕОМ (ПЕОМ) з ВДТ, незалежно від його виду, не належать до категорії із шкідливими і важкими умовами праці.
Разом з цим, працівникам (незалежно від займаної посади), які працюють на електронно-обчислювальних та обчислювальних машинах (у тому числі на персональних комп’ютерах незалежно від виду монітора) і яким тривалість щорічної відпустки не визначена іншими нормативно-правовими актами, надається право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці тривалістю до 4 календарних днів на підставі позиції 58 розділу XXII "Загальні професії за всіма галузями господарства" Списку виробництв, робіт, професій і посад працівників, робота яких пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров’я, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.97 № 1290 (надалі - Список № 1290).
Конкретна тривалість щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці встановлюється колективним чи трудовим договором залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах (стаття 8 Закону України від 15.11.96 № 504 "Про відпустки").
Відповідно до пунктів 6 і 7 Порядку застосування Списку № 1290, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 30.01.98 № 16, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30 січня 1998 року за № 58/2498, додаткова відпустка за особливий характер праці надається пропорційно фактично відпрацьованому часу. У розрахунок часу, що дає право працівнику на таку відпустку, зараховуються дні, коли він фактично був зайнятий на роботах з особливим характером праці не менше половини тривалості робочого дня, встановленого для працівників цих виробництв, цехів, професій, посад.
Облік часу, відпрацьованого в зазначених умовах, здійснюється власником або уповноваженим ним органом (працедавцем).
Чинними актами законодавства не визначено, у якій спосіб здійснюється такий облік, тому підприємства, установи, організації самостійно приймають рішення стосовно проведення обліку часу, відпрацьованого в зазначених умовах.
Слід звернути увагу, що щорічні додаткові відпустки за особливий характер праці, передбачені чинним законодавством, мають надаватися відповідним працівникам в обов’язковому порядку, у тому числі якщо в організації, установі, на підприємстві не укладено колективний договір (Закон України від 01.07.93 № 3356 "Про колективні договори і угоди") або в колективному договорі не встановлено гарантію щодо встановлення працівникам таких відпусток.
(з порушеного питання див. лист-роз’яснення Міністерства соціальної політики України від 11.08.14 № 348/13/116-14)
