У випадку незабезпечення роботодавцем професійного навчання працівників протягом п'яти років, що передували їх вивільненню (крім осіб, зайнятих на декваліфікованих роботах та осіб передпенсійного віку (за два роки до настання права на пенсію), роботодавець відшкодовує територіальним органам Національного агентства вартість здійснених витрат на його професійне навчання у разі, якщо така особа зареєструється в установленому порядку в територіальному органі Національного агентства як безробітна.
Роботодавцям про таку вимогу актів законодавства, у черговий раз, нагадало Міністерство соціальної політики України.
Отже, професійне навчання працівників здійснюється відповідно до Кодексу законів про працю України та законів України від 10.02.98 № 103 "Про професійно-технічну освіту", від 12.01.12 № 4312 "Про професійний розвиток працівників" (надалі - Закон № 4312), від 05.07.12 № 5067 "Про зайнятість населення".
Статтею 4 Закону № 4312 визначено, що основними напрямами діяльності роботодавців у сфері професійного розвитку працівників є, зокрема:
- організація професійного навчання працівників;
- стимулювання їх до професійного зростання;
- забезпечення підвищення кваліфікації працівників безпосередньо у роботодавця або в навчальних закладах зазвичай не менше одного разу на п'ять років.
З цією метою роботодавець колективним договором і угодами періодично організовує для працівників професійне навчання, перепідготовку та підвищення кваліфікації.
Основними документами, що регламентують здійснення професійного навчання працівників, є: Положення про професійне навчання працівників на виробництві, затверджене наказом Міністерства праці та соціальної політики України і Міністерства освіти і науки України від 26.03.01 N 127/151 (надалі - Положення № 127), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 06 квітня 2001 року за N 315/5506 та Положення про організацію навчально-виробничого процесу на виробництві, затверджене наказом Міністерства праці та соціальної політики України і Міністерства освіти і науки України від 27.12.06 N 500/861 (надалі - Положення № 500).
Положення № 127 і № 500 визначають правові, організаційні та фінансові засади функціонування системи професійного розвитку працівників, зокрема, види та форми навчання, порядок розробки та затвердження навчально-програмної документації, планування та обліку навчальної роботи тощо.
Також до основних напрямів діяльності роботодавців у сфері професійного розвитку працівників належить реалізація заходів щодо підвищення професійного рівня працівників після здійснення організації та проведення атестації працівників, а також проведення аналізу її результатів.
Атестація працівників проводиться за рішенням роботодавця не частіше одного разу на три роки. У разі прийняття рішення про відповідність або про невідповідність працівника займаній посаді чи виконуваній роботі комісія може рекомендувати роботодавцеві направити на підвищення кваліфікації з метою просування по роботі або направити на навчання з подальшою (не пізніше ніж через рік) повторною атестацією (розділ 3 Закону № 4312).
Водночас повідомлено, що з метою сприяння зайнятості та забезпечення конкурентоспроможності громадян Мінсоцполітики розроблено законопроект "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування державного управління у сфері зайнятості населення та соціального страхування на випадок безробіття", яким, зокрема, визначено, що роботодавець у порядку, передбаченому законодавством, колективним договором і угодами, періодично організовує для працівників професійну підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації.
лист Мінсоцполітики від 08.06.16 № 352/021/106-16
Відповідно до ст. 201 Кодексу законів про працю України (надалі - КЗпП) роботодавець організує індивідуальне, бригадне, курсове та інше виробниче навчання за рахунок підприємства, організації, установи для професійної підготовки і підвищення кваліфікації робітників і службовців, особливо молоді.
Статтею 1 Закону від 12.01.12 № 4312 встановлено, що професійне навчання працівників – це процес цілеспрямованого формування у працівників спеціальних знань, розвиток необхідних навичок та вмінь, що дають змогу підвищувати продуктивність праці, максимально якісно виконувати функціональні обов'язки, освоювати нові види професійної діяльності, що включає первинну професійну підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації працівників відповідно до потреб виробництва.
Організація професійного навчання працівників здійснюється роботодавцями з урахуванням потреб власної господарської або іншої діяльності відповідно до вимог законодавства (стаття 6 Закону № 4312).
Професійне навчання працівників здійснюється: безпосередньо у роботодавця, на договірній основі у професійно-технічних та вищих навчальних закладах, на підприємствах, в установах або організаціях. При цьому роботодавці можуть здійснювати формальне і неформальне професійне навчання працівників.
Зокрема, формальне професійне навчання працівників робітничим професіям включає первинну професійну підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації робітників. За результатами такого навчання видається документ про освіту встановленого зразка.
Професійне навчання працівників здійснюється за денною, вечірньою (змінною), очно-заочною, дистанційною, екстернатною формою, з відривом і без відриву від виробництва та за індивідуальними навчальними планами (стаття 7 Закону № 4312).
Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Податкового кодексу України (надалі - Кодекс), підпунктом 165.1.21 пункту 165.1 статті 165 якого передбачено, що не включається до складу оподатковуваних доходів таких фізичних осіб сума, сплачена роботодавцем на користь вітчизняних вищих та професійно-технічних навчальних закладів за фізичну особу, але не вище розміру, визначеного в абзаці першому підпункті 169.4.1 пункту 169.4 статті 169 Кодексу на кожний повний або неповний місяць підготовки чи перепідготовки такої фізичної особи, незалежно від того, чи перебуває ця особа у трудових відносинах з роботодавцем, але за умови, що вона уклала з ним письмовий договір (контракт) про взяті зобов'язання з відпрацювання у такого роботодавця після закінчення вищого та/або професійно-технічного навчального закладу і отримання спеціальності (кваліфікації) не менше ніж три роки.
Разом з тим, якщо працівник припиняє трудові відносини з роботодавцем протягом періоду такого навчання або до закінчення третього календарного року від року, в якому закінчується таке навчання, сума, сплачена як компенсація вартості навчання, прирівнюється до додаткового блага, наданого такому працівнику протягом року, на який припадає таке припинення трудових відносин, та підлягає оподаткуванню у загальному порядку.
Дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 Кодексу), включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку (підпункт 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Кодексу).
Доходи, визначені статтею 163 Кодексу є об'єктом оподаткування військовим збором (підпункт 1.2 пункту 16¹ підрозділу 10 розділу XX Кодексу).
Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 пункту 16¹ підрозділу 10 розділу XX Кодексу (підпункт 1.3 пункту 16¹ підрозділу 10 розділу XX Кодексу).
Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статті 168 Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 пункту 16¹ підрозділу 10 розділу XX Кодексу (підпункт 1.4 пункту 16¹ підрозділу 10 розділу XX Кодексу).
Відповідно до підпункту 1.7 пункту 16¹ підрозділу 10 розділу XX Кодексу звільняються від оподаткування військовим збором доходи, що згідно з розділом IV Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.18, 165.1.25, 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 Кодексу.
Отже, кошти, сплачені роботодавцем на користь вітчизняних вищих та професійно-технічних навчальних закладів за навчання фізичної особи, що не перевищує розміру, визначеного в абзаці першому підпункту 169.4.1 пункту 169.4 статті 169 Кодексу на кожний повний або неповний місяць підготовки чи перепідготовки такої фізичної особи, та за умови дотримання інших вимог підпункту 165.1.21 пункту 165.1 статті 165 Кодексу, не включаються до складу оподатковуваного доходу такої фізичної особи (працівника).
Оскільки працівником були припинені трудові відносини з роботодавцем протягом періоду його навчання, то сума, сплачена роботодавцем як компенсація вартості навчання, прирівнюється до додаткового блага, наданого такому працівнику та оподатковується податком на доходи фізичних осіб і військовим збором на загальних підставах.
Водночас повідомляємо, що податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункту 52.2 статті 52 Кодексу).
лист ДФСУ від 30.06.16 №14249/6/99-99-13-02-03-15
До уваги:
Державна фіскальна служба України повідомляє таке.Відповідно до ст. 201 Кодексу законів про працю України (надалі - КЗпП) роботодавець організує індивідуальне, бригадне, курсове та інше виробниче навчання за рахунок підприємства, організації, установи для професійної підготовки і підвищення кваліфікації робітників і службовців, особливо молоді.
Статтею 1 Закону від 12.01.12 № 4312 встановлено, що професійне навчання працівників – це процес цілеспрямованого формування у працівників спеціальних знань, розвиток необхідних навичок та вмінь, що дають змогу підвищувати продуктивність праці, максимально якісно виконувати функціональні обов'язки, освоювати нові види професійної діяльності, що включає первинну професійну підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації працівників відповідно до потреб виробництва.
Організація професійного навчання працівників здійснюється роботодавцями з урахуванням потреб власної господарської або іншої діяльності відповідно до вимог законодавства (стаття 6 Закону № 4312).
Професійне навчання працівників здійснюється: безпосередньо у роботодавця, на договірній основі у професійно-технічних та вищих навчальних закладах, на підприємствах, в установах або організаціях. При цьому роботодавці можуть здійснювати формальне і неформальне професійне навчання працівників.
Зокрема, формальне професійне навчання працівників робітничим професіям включає первинну професійну підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації робітників. За результатами такого навчання видається документ про освіту встановленого зразка.
Професійне навчання працівників здійснюється за денною, вечірньою (змінною), очно-заочною, дистанційною, екстернатною формою, з відривом і без відриву від виробництва та за індивідуальними навчальними планами (стаття 7 Закону № 4312).
Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Податкового кодексу України (надалі - Кодекс), підпунктом 165.1.21 пункту 165.1 статті 165 якого передбачено, що не включається до складу оподатковуваних доходів таких фізичних осіб сума, сплачена роботодавцем на користь вітчизняних вищих та професійно-технічних навчальних закладів за фізичну особу, але не вище розміру, визначеного в абзаці першому підпункті 169.4.1 пункту 169.4 статті 169 Кодексу на кожний повний або неповний місяць підготовки чи перепідготовки такої фізичної особи, незалежно від того, чи перебуває ця особа у трудових відносинах з роботодавцем, але за умови, що вона уклала з ним письмовий договір (контракт) про взяті зобов'язання з відпрацювання у такого роботодавця після закінчення вищого та/або професійно-технічного навчального закладу і отримання спеціальності (кваліфікації) не менше ніж три роки.
Разом з тим, якщо працівник припиняє трудові відносини з роботодавцем протягом періоду такого навчання або до закінчення третього календарного року від року, в якому закінчується таке навчання, сума, сплачена як компенсація вартості навчання, прирівнюється до додаткового блага, наданого такому працівнику протягом року, на який припадає таке припинення трудових відносин, та підлягає оподаткуванню у загальному порядку.
Дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 Кодексу), включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку (підпункт 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Кодексу).
Доходи, визначені статтею 163 Кодексу є об'єктом оподаткування військовим збором (підпункт 1.2 пункту 16¹ підрозділу 10 розділу XX Кодексу).
Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 пункту 16¹ підрозділу 10 розділу XX Кодексу (підпункт 1.3 пункту 16¹ підрозділу 10 розділу XX Кодексу).
Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статті 168 Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 пункту 16¹ підрозділу 10 розділу XX Кодексу (підпункт 1.4 пункту 16¹ підрозділу 10 розділу XX Кодексу).
Відповідно до підпункту 1.7 пункту 16¹ підрозділу 10 розділу XX Кодексу звільняються від оподаткування військовим збором доходи, що згідно з розділом IV Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.18, 165.1.25, 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 Кодексу.
Отже, кошти, сплачені роботодавцем на користь вітчизняних вищих та професійно-технічних навчальних закладів за навчання фізичної особи, що не перевищує розміру, визначеного в абзаці першому підпункту 169.4.1 пункту 169.4 статті 169 Кодексу на кожний повний або неповний місяць підготовки чи перепідготовки такої фізичної особи, та за умови дотримання інших вимог підпункту 165.1.21 пункту 165.1 статті 165 Кодексу, не включаються до складу оподатковуваного доходу такої фізичної особи (працівника).
Оскільки працівником були припинені трудові відносини з роботодавцем протягом періоду його навчання, то сума, сплачена роботодавцем як компенсація вартості навчання, прирівнюється до додаткового блага, наданого такому працівнику та оподатковується податком на доходи фізичних осіб і військовим збором на загальних підставах.
Водночас повідомляємо, що податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункту 52.2 статті 52 Кодексу).
лист ДФСУ від 30.06.16 №14249/6/99-99-13-02-03-15
