Позивач: ПОЗИВАЧ
адреса місця проживання:
м.МІСТО, вул.ВУЛИЦЯ,29-Б, кімната,2
засоби зв’язку тел.
ТЕЛЕФОН
Відповідач: Приватне
підприємство „ПП”
адреса місця
знаходження:
м. МІСТО, вул. ВУЛИЦЯ,
86
тел. ТЕЛЕФОН
ПОЗОВНА ЗАЯВА
про поновлення на роботі та виплату
заробітної
плати за час вимушеного прогулу
01.09.2015 року відповідно до наказу № 35-К я, ПОЗИВАЧ,
була прийнята на посаду молодшого інженера-програміста до Приватного
підприємства „ПП” (надалі – Підприємства).
Вказане звільнення мене з посади молодшого
інженера-програміста вважаю незаконним та безпідставним.
По-перше: Відповідачем було порушено порядок накладення
дисциплінарного стягнення.
Так, слід зазначити, що з наказом про звільнення з роботи
(а також з наказом про прийняття на роботу) мене ознайомлено не було та копії
їх мені не видавались.
Вказані дії Відповідача є порушенням статті 47 КЗпП
України, в якій зазначено, що у разі звільнення працівника з ініціативи
власника або уповноваженого ним органу, він зобов’язаний у день звільнення
видати йому копію наказу про звільнення з роботи.
Крім того, відповідно до статті 149 КЗпП України
стягнення оголошується в наказі і повідомляється працівникові під розписку.
Також, Відповідачем не було враховано, те, що мій невихід
на роботу вчинено з поважних причин та завчасно з ним погоджено в усній формі,
а тому такі дії не можна розцінювати як дисциплінарний проступок та
застосовувати дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення.
По-друге: слід зазначити, що причини мого звільнення,
наведені в наказі № 17-К (а саме пункт 4 статті 40 КЗпП), не відповідають
дійсним обставинам справи.
Так, відповідно до пункту 4 статті 40 КЗпП трудовий
договір укладений на невизначений строк може бути розірвано власником або
уповноваженим ним органом у випадку прогулу без поважних причин.
Тобто, відповідно до вказаної норми чинного законодавства
України про працю, прогулом може вважатись лише невихід на роботу без поважних
причин.
Проте, слід зазначити, що 27 (весь день) та 28 квітня 2016
року (до 16.30 години) я була відсутня на роботі з поважних причин, про що Відповідач
був належним чином повідомлений, а саме.
28 квітня 2016 року я з’явилась на роботі, за попередньою
домовленістю по телефону, о 16.30 годині. Відповідач, незважаючи на нашу
завчасну домовленість про мою відсутність на роботі в ці дні, почав вимагати
пояснювальні записки з приводу моєї відсутності на роботі 27 та 28 квітня 2016
р. Під моральним тиском я написала пояснювальні записки з приводу своєї
відсутності на роботі 27 та 28 квітня 2016 року.
Вказаний факт може підтвердити свідок, а саме:
1. СВІДОК, адреса місця проживання: м. МІСТО, вул.
ВУЛИЦЯ, 29-Б, кім. 4-2.
Зокрема, я пояснила, що 27 квітня 2016 року я була
відсутня на роботі, оскільки проходила плановий огляд лікаря у зв’язку з
вагітністю. Крім того у пояснювальній записці я зазначила, що довідку з
поліклініки, яка підтверджує факт відвідування лікаря, я подам після травневих
свят, а саме 03.05.2016 року
28.04.2016 року я була відсутня на роботі у зв’язку з
відвідуванням занять в Національному авіаційному університеті.
Вказаний факт можуть підтвердити свідки, а саме:
1. СВІДОК, адреса місця проживання: м. МІСТО, вул.
ВУЛИЦЯ, 29-Б, кім. 4-2;
2. СВІДОК, адреса місця проживання: м. МІСТО, вул.
ВУЛИЦЯ, 29-Б, кім. 4-2;
3. СВІДОК, адреса місця проживання: м. МІСТО, вул.
ВУЛИЦЯ, 29-Б, кім. 28-8.
При цьому, слід зазначити, що при прийнятті мене на
роботу Відповідач був проінформований про те, що я студентка Національного
авіаційного університету, у зв’язку з чим між нами була домовленість, що я можу
вільно відвідувати заняття в університеті. Тому, протягом восьми місяців моєї
роботи на підприємстві, я вільно відвідувала заняття в університеті, що не
заважало мені виконувати всю доручену мені роботу на підприємстві.
Таким чином, причини мого невиходу на роботу 27, 28
квітня 2016 року є поважними та не можуть вважатись прогулом в розумінні пункту
4 статті 40 КЗпП, тому звільнення мене з цієї підстави є незаконним.
По-третє: вказане звільнення є незаконним, оскільки
звільнення вагітних жінок відповідно до статті 184 КЗпП забороняється.
Зокрема, відповідно до частини третьої статті 184 КЗпП звільнення
вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, одиноких матерів
при наявності дитини віком до 14 років або дитини-інваліда з ініціативи
власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної
ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з
обов’язковим працевлаштуванням.
Про мою вагітність Відповідач був проінформований в усній
формі за декілька тижнів до мого звільнення, а також 28.04.2016р. пояснювальною
запискою про причини моєї неявки на роботу.
Крім того, вважаю, що саме той факт, що я є вагітною, а
не прогул (який, на думку Відповідача, я вчинила) є дійсною підставою мого
звільнення.
Таким чином, з викладеного вбачається, що Відповідач
звільнив мене без законної на те підстави, а тому, відповідно до положень статті
235 КЗпП зобов’язаний поновити мене на попередній роботі.
Відповідно до статті 235 КЗпП у разі звільнення без
законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі
органом, який розглядає трудовий спір.
Крім того, відповідно до статті 235 КЗпП при винесенні
рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір одночасно
приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного
прогулу.
Отже, враховуючи те, що в результаті незаконного
звільнення мені не було нараховано середньомісячну заробітну плату Відповідач
при поновленні мене на раніше займаній посаді зобов’язаний виплатити мені
середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Також слід зазначити, що вказані дії з боку Відповідача є
порушенням моїх законних прав на працю, які завдали мені моральних страждань.
Моральна шкода, завдана мені в результаті незаконного
звільнення, полягає у наступному.
Так, згідно зі статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен громадянин має право на працю, що
включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на
яку вільно погоджується.
Проте, Відповідач позбавив мене гарантованого
Конституцією України права на працю та можливості заробляти собі та своїй
майбутній дитині на життя.
Вказані незаконні дії Відповідача призвели до моїх
моральних переживань, я втратила душевний спокій, постійно перебуваю у
роздратованому стані, оскільки мене фактично звільнили через мою вагітність.
Крім того, викликає хвилювання і той факт, що враховуючи те, що у другій
половині липня 2016 року я піду у відпустку по вагітності, я не можу за цей час
знайти собі іншу роботу.
Усі зазначені моральні страждання нанесені мені
незаконними діями Відповідача можуть негативно відобразитись на здоров’ї
майбутньої дитини.
Відповідно до статті 2371 КЗпП відшкодування
власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться
у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань,
втрати нормальних життєвих зв’язків та вимагають від нього додаткових зусиль
для організації свого життя.
Тому, враховуючи викладені обставини, а також положення
ст. 2371 КЗпП, Відповідач повинен відшкодувати мені моральну шкоду,
яку я оцінюю в 2000 (дві тисячі) гривень.
Таким чином, згідно із положеннями чинного законодавства
України Відповідач зобов’язаний поновити мене на попередній роботі та виплатити
мені заробітну плату за весь час вимушеного прогулу починаючи з 29.04.2016
року, а також відшкодувати мені завдану незаконним звільненням моральну шкоду у
розмірі 2000 (дві тисячі) гривень.
На підставі викладеного вище, відповідно до статей 184, 235, 2371 Кодексу
законів про працю України, статті 43 Конституції України, статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.93 № 7 "Про державне мито", Постанови Пленуму Верховного Суду України УРСР від 06.11.92 № 9 "Про практику
розгляду судами трудових спорів" та керуючись. статтями 27, 31, 110, 119, 120, 136, 137 Цивільного процесуального кодексу України, –
ПРОШУ:
1. Поновити мене, ПОЗИВАЧА, на посаді молодшого
інженера-програміста Приватного підприємства "ПП".
2. Стягнути з Приватного підприємства "ПП" на мою
(ПОЗИВАЧА), користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.
3. Зобов'язати Приватне підприємство "ПП" відшкодувати
мені, ПОЗИВАЧУ, моральну шкоду в розмірі 2000 (дві тисячі) гривень.
4. Витребувати у Приватного підприємства "ПП":
- наказ від 01.09.2015 № 35-К про прийняття на роботу;
- пояснювальні записки від 28.04.2016;
- наказ від 28.04.2016 № 17-К про звільнення з роботи;
- довідку про розмір заробітної плати ПОЗИВАЧА за останні
шість місяців.
5. Викликати в судове засідання свідків:
1. СВІДОК, адреса місця проживання: м. МІСТО, вул.
ВУЛИЦЯ, 29-Б, кім. 4-2;
2. СВІДОК, адреса місця проживання: м. МІСТО, вул.
ВУЛИЦЯ, 29-Б, кім. 4-2;
3. СВІДОК, адреса місця проживання: м. МІСТО, вул.
ВУЛИЦЯ, 29-Б, кім. 28-8.
ДОДАТКИ:
Копія позовної заяви.
Копія трудової книжки ПОЗИВАЧА.
Копія довідки з поліклініки № 1 Солом’янського району м.
Києва від 05.05.2016.
Копія студентського квитка ПОЗИВАЧА (серія КВ № 03764791).
ПОЗИВАЧ
„___” ______________ 2016 р.
