Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності надано роз'яснення щодо призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності в окремих випадках, зокрема:
1. Відповідно до частини другої статті 31 Закону України від 23.09.99 № 1105 "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування" (надалі - Закон № 1105) для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності в розмірі 100 відсотків середньої заробітної плати (доходу) застраховані особи додають копії відповідних посвідчень або інші документи, які підтверджують право на пільгу.
Тобто для осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, таким документом є копія посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи певної категорії, в якому зазначено, що пред'явник посвідчення має право на пільги і компенсації, встановлені Законом України від 28.02.91 № 796 "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"(надалі — Закон № 796).
Згідно із частиною першою статті 65 Закону № 796 учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України.
Так, пунктом 2 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.97 № 51 (надалі — Порядок № 51), визначено, що посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом № 796, іншими актами законодавства.
Ураховуючи те, що з 01.01.15 статтю 23 Закону № 796 виключено, пільга щодо виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності в розмірі 100 відсотків середньої заробітної плати незалежно від страхового стажу, визначена пунктом 5 частини першої статті 24 Закону № 1105, особам, віднесеним до категорії 4 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, за страховими випадками, які настали з 01.01.2015 року, не надається.
Отже, підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності в розмірі 100 відсотків середньої заробітної плати (доходу) застрахованим особам, віднесеним до 1–3 категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є копія відповідного посвідчення, виданого відповідно до вимог Порядку № 51.
2. Частиною 1 статті 31 Закону № 1105 передбачено, що підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності.
Відповідно до частини третьої статті 30 Закону України № 1105 рішення про призначення матеріального забезпечення приймається комісією із соціального страхування, яка здійснює контроль за правильним нарахуванням і своєчасною виплатою матеріального забезпечення, приймає рішення про відмову в його призначенні, про припинення виплати матеріального забезпечення (повністю або частково), розглядає підставу і правильність видачі листків непрацездатності та інших документів, які є підставою для надання матеріального забезпечення.
Порядок, умови видачі та продовження листків непрацездатності визначено Інструкцією про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров’я України від 13.11.01 № 455, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 4 грудня 2001 року за N 1005/6196 (надалі — Інструкція № 455), порядок заповнення листка непрацездатності — Інструкцією про порядок заповнення листка непрацездатності, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства праці та соціальної політики України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 03.11.04 № 532/274/136-ос/1406 (надалі — Інструкція № 532).
Так, дійсно пунктом 1.9 Інструкції № 455 передбачено, що у разі вибору особою лікуючого лікаря і лікувально-профілактичного закладу не за місцем проживання чи роботи документи, що засвідчують тимчасову непрацездатність, видаються за наявності заяви-клопотання особи, погодженої з головним лікарем обраного лікувально-профілактичного закладу або його заступником, засвідченої підписом та круглою печаткою лікувально-профілактичного закладу, та пунктом 3.8 Інструкції № 532 — що особам, у яких тимчасова непрацездатність настала поза постійним місцем роботи, листок непрацездатності видається за підписом головного лікаря, що засвідчується круглою печаткою закладу охорони здоров’я. Запис здійснюється у графі "Видачу листка непрацездатності дозволяю" із обов’язковим записом у медичних картах амбулаторного чи стаціонарного хворого.
Ураховуючи зазначене, у разі виявлення листків непрацездатності, заповнених із порушеннями пункту 1.10 Інструкції № 455 та пункту 3.8 Інструкції № 532, комісія (уповноважений) із соціального страхування підприємства, установи, організації має прийняти рішення про повернення таких листків непрацездатності застрахованій особі для внесення закладами охорони здоров’я, якими вони були видані, відповідних доповнень, і тільки після того прийняти рішення щодо призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності по таких листках непрацездатності.
3. Відповідно до пунктів 1.1 і 1.2 Інструкції № 455 тимчасова непрацездатність працівника засвідчується листком непрацездатності і видача інших документів про тимчасову непрацездатність забороняється, крім випадків, обумовлених пунктами 1.13, 2.7, 2.16, 2.17, 2.18, 2.19, 2.20, 3.4, 3.16, 6.6.
Пунктом 2.17 Інструкції № 455 передбачено видачу довідки довільної форми, засвідченої підписом головного лікаря і печаткою лікувально-профілактичного закладу, яка видається особам, що проходять обстеження: з приводу встановлення причинного зв’язку захворювання з умовами праці, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України; за направленням слідчих органів, прокуратури і суду.
Згідно із пунктом 2 Інструкції № 532 листок непрацездатності — це багатофункціональний документ, який є підставою для звільнення від роботи у зв’язку з непрацездатністю та для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах застрахованій особі.
Слід зазначити, що відповідно до пункту 1.3 Положення про експертизу тимчасової непрацездатності, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 09.04.08 № 189, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 04 липня 2008 року за N 589/15280, тимчасова непрацездатність — це непрацездатність особи внаслідок захворювання, травми або з інших причин, що не залежать від факту втрати працездатності (пологи, карантин, догляд за хворим тощо), яка має тимчасовий зворотний характер під впливом лікування та реабілітаційних заходів, триває до відновлення працездатності або встановлення групи інвалідності, а в разі інших причин — до закінчення причин відсторонення від роботи.
Ураховуючи зазначене, довідка, видача якої передбачена пунктом 2.17 Інструкції № 455, є документом, який лише підтверджує тимчасову непрацездатність працівника і не замінює собою листок непрацездатності.
(пункти 1,2,3 - лист від 25.05.16 № 5.2-32-813)
4. Відповідно до пункту 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.01 N 1266 (надалі - Порядок № 1266) середньоденна заробітна плата обчислюється шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період (12 календарних місяців) заробітної плати, на яку нарахований єдиний внесок на загальнообов’язкове соціальне страхування (надалі - єдиний внесок), на кількість календарних днів зайнятості (період перебування у трудових відносинах) у розрахунковому періоді без урахування календарних днів, не відпрацьованих з поважних причин, - тимчасова непрацездатність, відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами, відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та шестирічного віку за медичним висновком, відпустка без збереження заробітної плати (надалі - поважні причини).
Місяці розрахункового періоду (з першого до першого числа), в яких застрахована особа не працювала з поважних причин, виключаються з розрахункового періоду.
Частиною третьою статті 119 Кодексу законів про працю України в 2014 - 2015 роках було передбачено, що за працівниками, призваними на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, але не більше одного року, зберігаються місце роботи, посада і компенсується із бюджету середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, в яких вони працювали на час призову, незалежно від підпорядкування та форми власності. Виплата таких компенсацій із бюджету в межах середнього заробітку проводиться за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Враховуючи, що на суми компенсованого за рахунок коштів Державного бюджету України середнього заробітку за період з 18.03.2014 до 31.12.2015, відповідно до частини сьомої статті 7 Закону України від 08.07.10 N 2464 "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування", не нараховувався та не утримувався єдиний внесок, такий середній заробіток при обчисленні середньоденної заробітної плати не враховується, що призводило до зменшення розміру матеріального забезпечення.
Отже, для захисту прав застрахованих осіб, в результаті консультацій між виконавчою дирекцією Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та Міністерством соціальної політики України прийнято рішення (листи Мінсоцполітики від 21.05.15 N 319/18/99-15 та від 31.07.15 N 445/18/99-15) віднести період військової служби застрахованої особи за призовом під час мобілізації, на особливий період, до поважних причин, визначених Порядком N 1266.
Ураховуючи вищевикладене, період збереження за працівником, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, середнього заробітку з 18.03.2014 до 31.12.2015, який компенсується за рахунок коштів Державного бюджету України, повинен виключатися із розрахункового періоду.
5. Відповідно до пункту 3.4 Інструкції N 455, якщо дитина продовжує хворіти, то особі, яка здійснює догляд за хворою дитиною, після закінчення максимального строку листка непрацездатності, передбаченого законодавством України, видається довідка за формою, встановленою Міністерством охорони здоров'я України (ф. N 138/о).
Згідно із пунктом 1.3 Положення №189, тимчасова непрацездатність - це непрацездатність особи внаслідок захворювання, травми або з інших причин, що не залежить від факту втрати працездатності (пологи, карантин, догляд за хворим тощо), яка має тимчасовий зворотний характер під впливом лікування та реабілітаційних заходів, триває до відновлення працездатності або встановлення групи інвалідності, а в разі інших причин - до закінчення причин відсторонення від роботи. Тимчасова непрацездатність застрахованих осіб засвідчується листком непрацездатності.
Оскільки чинним законодавством передбачено підтвердження тимчасової непрацездатності застрахованої особи довідкою відповідно до пункту 3.4 Інструкції N 455, то календарні дні, що підтверджуються зазначеною довідкою, не враховуються в розрахунковому періоді при обчисленні середньої заробітної плати для розрахунку допомоги по тимчасовій непрацездатності як період, не відпрацьований з поважної причини.
6. Відповідно до пункту 1.1 Інструкції N 455 тимчасова непрацездатність працівника засвідчується листком непрацездатності.
Пунктом 3 Порядку N 1266 визначено, що календарні дні, не відпрацьовані з поважних причин, зокрема у зв’язку із тимчасовою непрацездатністю, не враховуються у розрахунковому періоді, за який обчислюється середньоденна заробітна плата.
Отже, період відсутності працівника на роботі у зв’язку із його тимчасовою непрацездатністю, яка засвідчена листком непрацездатності, виданим у встановленому порядку, не враховується в розрахунковому періоді при обчисленні середньої заробітної плати для розрахунку допомоги по тимчасовій непрацездатності.
Що стосується періоду відсутності працівника на роботі без поважної причини (прогул), то такий період не виключається із розрахункового періоду, оскільки прогул не належить до поважних причин, зазначених у пункті 3 Порядку N 1266.
(пункти 4,5,6 - лист від від 25.05.2016 р. N 5.2-32-812)
7. Надання допомоги по тимчасовій непрацездатності у зв’язку з нещасним випадком невиробничого характеру
Відповідно до частини 2 статті 22 Закону N 1105 допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, виплачується Фондом застрахованим особам починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією інвалідності (встановлення іншої групи, підтвердження раніше встановленої групи інвалідності) незалежно від звільнення застрахованої особи в період втрати працездатності, у порядку та розмірах, встановлених законодавством.
Згідно із частиною 1 статті 31 Закону N 1105 підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності.
Рішення про призначення матеріального забезпечення та надання соціальних послуг приймається комісією (уповноваженим) із соціального страхування, що створюється (обирається) на підприємстві, в установі, організації, до складу якої входять представники адміністрації підприємства, установи, організації та застрахованих осіб (виборних органів первинної профспілкової організації (профспілкового представника) або інших органів, які представляють інтереси застрахованих осіб), відповідно до частини 3 статті 30 Закону N 1105.
Обов'язкова наявність акта розслідування нещасного випадку невиробничого характеру при призначенні допомоги по тимчасовій непрацездатності внаслідок травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, чинним законодавством не передбачена.
У разі потреби комісія із соціального страхування організації сама з'ясовує обставини та причини нещасного випадку, що стався з працівником, і приймає рішення про призначення або відмову у призначенні допомоги по тимчасовій непрацездатності, що фіксується у протоколі засідання комісії. При цьому акт за формою НТ відповідно до Порядку розслідування та обліку нещасних випадків невиробничого характеру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.03.01 N 270, комісія не складає, оскільки це не є її компетенцією.
Згідно із пунктом 3 частини 2 статті 15 Закону N 1105 під час перевірки правильності використання коштів Фонду та достовірності поданих роботодавцем даних страхувальник зобов'язаний надавати посадовим особам Фонду необхідні документи та пояснення з питань, що виникають під час перевірки.
Отже, у разі виникнення питань щодо призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності у зв’язку з травмою, не пов'язаною з виконанням трудових обов'язків, за вимогою працівників Фонду, які здійснюють перевірку, комісією із соціального страхування надається протокол засідання комісії щодо прийняття даного рішення, інші матеріали розслідування, проведеного комісією із соціального страхування, або ж акт за формою НТ у разі, якщо його було складено.
Відповідно до пункту 5.1.6 Положення про експертизу тимчасової непрацездатності, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.04.08 N 189, у разі звернення хворого з приводу нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві без направлення підприємства в медичній карті амбулаторного (стаціонарного) хворого лікуючий лікар вказує дату та час звернення хворого; дату, час, місце та обставини травми; вид травми (виробнича чи побутова) зі слів хворого, які надалі не можуть виправлятись або змінюватись.
Для захисту права застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення у випадку отримання травми в робочий час комісії необхідно керуватись результатами розслідування нещасного випадку на виробництві, проведеного відповідно до вимог Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.11 N 1232.
У разі визнання нещасного випадку таким, що не пов'язаний з виробництвом, страхувальником складається акт за формою Н-5 або акт за формою НТ, які комісія із соціального страхування підприємства приймає до уваги при прийнятті рішення про призначення матеріального забезпечення за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.
Додаток до листа від 07.06.2016 р. N 2.4-46-920
8. Щодо призначення та надання допомоги по тимчасовій непрацездатності
Відповідно до статті 18 Закону N 1105 страхуванню у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та господарювання, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів або у фізичних осіб, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах.
Згідно із статтею 19 Закону N 1105 право на матеріальне забезпечення за страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності мають застраховані громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи час випробування та день звільнення), якщо інше не передбачено законом.
Статтею 31 Закону N 1105 визначено, що підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності. Порядок і умови видачі, продовження та обліку листків непрацездатності, здійснення контролю за правильністю їх видачі встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я, за погодженням з Фондом.
Відповідно до пункту 2.1 Інструкції №455, листок непрацездатності у разі захворювання чи травми видається на весь період тимчасової непрацездатності, до її відновлення або до встановлення групи інвалідності медико-соціальною експертною комісією та обраховується в календарних днях.
Згідно із пунктом 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.01 N 1266 (надалі - Порядок № 1266), сума страхових виплат застрахованій особі та оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця обчислюється шляхом множення суми денної виплати, розмір якої встановлюється у відсотках середньоденної заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) залежно від страхового стажу, якщо його наявність передбачена законодавством, на кількість календарних днів, що підлягають оплаті.
Ураховуючи зазначене, оплаті підлягають усі календарні дні визначені листком непрацездатності, незважаючи на те, що на період тимчасової непрацездатності працівника припадають дні, які є для нього неробочими у зв’язку із встановленням неповного робочого часу.
(лист від від 18.08.2016 р. N 2.4-46-1431)
9. Щодо обчислення середньої заробітної плати для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням
Порядком N 1266, зазначено, що середня заробітна плата для розрахунку допомоги по вагітності та пологах і допомоги по тимчасовій непрацездатності, оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця обчислюється роботодавцями на підставі відомостей, що включаються до звіту про суми нарахованої заробітної плати. Сюди входять доходи, грошове забезпечення, допомога, компенсації застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, що подаються до Державної фіскальної служби.
Середньоденна заробітна плата обчислюється шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період (12 календарних місяців) заробітної плати, на яку нарахований єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та/або страхові внески на відповідні види загальнообов'язкового державного соціального страхування, на кількість календарних днів перебування у трудових відносинах у розрахунковому періоді. Але без урахування календарних днів, не відпрацьованих з поважних причин. Таких як тимчасова непрацездатність, відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами, відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та шестирічного віку за медичним висновком, відпустка без збереження заробітної плати.
Місяці розрахункового періоду (з першого до першого числа), в яких застрахована особа не працювала з поважних причин, виключаються з розрахункового періоду.
Таким чином, із розрахункового періоду виключаються дні тимчасової непрацездатності, відпустки у зв’язку із вагітністю та пологами. Отже, до розрахунку середньоденної заробітної плати не повинні включатися суми допомоги по тимчасовій непрацездатності, вагітності та пологах, які нараховані за дні тимчасової непрацездатності, відпустки у зв’язку із вагітністю та пологами. А у випадку виключення із розрахункового періоду повного місяця (з першого до першого число) також виключається нарахована у цьому періоді заробітна плата (матеріальна допомога, премія тощо).
Враховуючи зазначене, до розрахунку допомоги включається заробітна плата, нарахована за розрахунковий період, на яку нарахований єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску.
(лист від 20.09.2016 р. N 2.4-46-1616)
4. Відповідно до пункту 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.01 N 1266 (надалі - Порядок № 1266) середньоденна заробітна плата обчислюється шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період (12 календарних місяців) заробітної плати, на яку нарахований єдиний внесок на загальнообов’язкове соціальне страхування (надалі - єдиний внесок), на кількість календарних днів зайнятості (період перебування у трудових відносинах) у розрахунковому періоді без урахування календарних днів, не відпрацьованих з поважних причин, - тимчасова непрацездатність, відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами, відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та шестирічного віку за медичним висновком, відпустка без збереження заробітної плати (надалі - поважні причини).
Місяці розрахункового періоду (з першого до першого числа), в яких застрахована особа не працювала з поважних причин, виключаються з розрахункового періоду.
Частиною третьою статті 119 Кодексу законів про працю України в 2014 - 2015 роках було передбачено, що за працівниками, призваними на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, але не більше одного року, зберігаються місце роботи, посада і компенсується із бюджету середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, в яких вони працювали на час призову, незалежно від підпорядкування та форми власності. Виплата таких компенсацій із бюджету в межах середнього заробітку проводиться за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Враховуючи, що на суми компенсованого за рахунок коштів Державного бюджету України середнього заробітку за період з 18.03.2014 до 31.12.2015, відповідно до частини сьомої статті 7 Закону України від 08.07.10 N 2464 "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування", не нараховувався та не утримувався єдиний внесок, такий середній заробіток при обчисленні середньоденної заробітної плати не враховується, що призводило до зменшення розміру матеріального забезпечення.
Отже, для захисту прав застрахованих осіб, в результаті консультацій між виконавчою дирекцією Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та Міністерством соціальної політики України прийнято рішення (листи Мінсоцполітики від 21.05.15 N 319/18/99-15 та від 31.07.15 N 445/18/99-15) віднести період військової служби застрахованої особи за призовом під час мобілізації, на особливий період, до поважних причин, визначених Порядком N 1266.
Ураховуючи вищевикладене, період збереження за працівником, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, середнього заробітку з 18.03.2014 до 31.12.2015, який компенсується за рахунок коштів Державного бюджету України, повинен виключатися із розрахункового періоду.
5. Відповідно до пункту 3.4 Інструкції N 455, якщо дитина продовжує хворіти, то особі, яка здійснює догляд за хворою дитиною, після закінчення максимального строку листка непрацездатності, передбаченого законодавством України, видається довідка за формою, встановленою Міністерством охорони здоров'я України (ф. N 138/о).
Згідно із пунктом 1.3 Положення №189, тимчасова непрацездатність - це непрацездатність особи внаслідок захворювання, травми або з інших причин, що не залежить від факту втрати працездатності (пологи, карантин, догляд за хворим тощо), яка має тимчасовий зворотний характер під впливом лікування та реабілітаційних заходів, триває до відновлення працездатності або встановлення групи інвалідності, а в разі інших причин - до закінчення причин відсторонення від роботи. Тимчасова непрацездатність застрахованих осіб засвідчується листком непрацездатності.
Оскільки чинним законодавством передбачено підтвердження тимчасової непрацездатності застрахованої особи довідкою відповідно до пункту 3.4 Інструкції N 455, то календарні дні, що підтверджуються зазначеною довідкою, не враховуються в розрахунковому періоді при обчисленні середньої заробітної плати для розрахунку допомоги по тимчасовій непрацездатності як період, не відпрацьований з поважної причини.
6. Відповідно до пункту 1.1 Інструкції N 455 тимчасова непрацездатність працівника засвідчується листком непрацездатності.
Пунктом 3 Порядку N 1266 визначено, що календарні дні, не відпрацьовані з поважних причин, зокрема у зв’язку із тимчасовою непрацездатністю, не враховуються у розрахунковому періоді, за який обчислюється середньоденна заробітна плата.
Отже, період відсутності працівника на роботі у зв’язку із його тимчасовою непрацездатністю, яка засвідчена листком непрацездатності, виданим у встановленому порядку, не враховується в розрахунковому періоді при обчисленні середньої заробітної плати для розрахунку допомоги по тимчасовій непрацездатності.
Що стосується періоду відсутності працівника на роботі без поважної причини (прогул), то такий період не виключається із розрахункового періоду, оскільки прогул не належить до поважних причин, зазначених у пункті 3 Порядку N 1266.
(пункти 4,5,6 - лист від від 25.05.2016 р. N 5.2-32-812)
7. Надання допомоги по тимчасовій непрацездатності у зв’язку з нещасним випадком невиробничого характеру
Відповідно до частини 2 статті 22 Закону N 1105 допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, виплачується Фондом застрахованим особам починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією інвалідності (встановлення іншої групи, підтвердження раніше встановленої групи інвалідності) незалежно від звільнення застрахованої особи в період втрати працездатності, у порядку та розмірах, встановлених законодавством.
Згідно із частиною 1 статті 31 Закону N 1105 підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності.
Рішення про призначення матеріального забезпечення та надання соціальних послуг приймається комісією (уповноваженим) із соціального страхування, що створюється (обирається) на підприємстві, в установі, організації, до складу якої входять представники адміністрації підприємства, установи, організації та застрахованих осіб (виборних органів первинної профспілкової організації (профспілкового представника) або інших органів, які представляють інтереси застрахованих осіб), відповідно до частини 3 статті 30 Закону N 1105.
Обов'язкова наявність акта розслідування нещасного випадку невиробничого характеру при призначенні допомоги по тимчасовій непрацездатності внаслідок травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, чинним законодавством не передбачена.
У разі потреби комісія із соціального страхування організації сама з'ясовує обставини та причини нещасного випадку, що стався з працівником, і приймає рішення про призначення або відмову у призначенні допомоги по тимчасовій непрацездатності, що фіксується у протоколі засідання комісії. При цьому акт за формою НТ відповідно до Порядку розслідування та обліку нещасних випадків невиробничого характеру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.03.01 N 270, комісія не складає, оскільки це не є її компетенцією.
Згідно із пунктом 3 частини 2 статті 15 Закону N 1105 під час перевірки правильності використання коштів Фонду та достовірності поданих роботодавцем даних страхувальник зобов'язаний надавати посадовим особам Фонду необхідні документи та пояснення з питань, що виникають під час перевірки.
Отже, у разі виникнення питань щодо призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності у зв’язку з травмою, не пов'язаною з виконанням трудових обов'язків, за вимогою працівників Фонду, які здійснюють перевірку, комісією із соціального страхування надається протокол засідання комісії щодо прийняття даного рішення, інші матеріали розслідування, проведеного комісією із соціального страхування, або ж акт за формою НТ у разі, якщо його було складено.
Відповідно до пункту 5.1.6 Положення про експертизу тимчасової непрацездатності, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.04.08 N 189, у разі звернення хворого з приводу нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві без направлення підприємства в медичній карті амбулаторного (стаціонарного) хворого лікуючий лікар вказує дату та час звернення хворого; дату, час, місце та обставини травми; вид травми (виробнича чи побутова) зі слів хворого, які надалі не можуть виправлятись або змінюватись.
Для захисту права застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення у випадку отримання травми в робочий час комісії необхідно керуватись результатами розслідування нещасного випадку на виробництві, проведеного відповідно до вимог Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.11 N 1232.
У разі визнання нещасного випадку таким, що не пов'язаний з виробництвом, страхувальником складається акт за формою Н-5 або акт за формою НТ, які комісія із соціального страхування підприємства приймає до уваги при прийнятті рішення про призначення матеріального забезпечення за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.
Додаток до листа від 07.06.2016 р. N 2.4-46-920
8. Щодо призначення та надання допомоги по тимчасовій непрацездатності
Відповідно до статті 18 Закону N 1105 страхуванню у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та господарювання, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів або у фізичних осіб, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах.
Згідно із статтею 19 Закону N 1105 право на матеріальне забезпечення за страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності мають застраховані громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи час випробування та день звільнення), якщо інше не передбачено законом.
Статтею 31 Закону N 1105 визначено, що підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності. Порядок і умови видачі, продовження та обліку листків непрацездатності, здійснення контролю за правильністю їх видачі встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я, за погодженням з Фондом.
Відповідно до пункту 2.1 Інструкції №455, листок непрацездатності у разі захворювання чи травми видається на весь період тимчасової непрацездатності, до її відновлення або до встановлення групи інвалідності медико-соціальною експертною комісією та обраховується в календарних днях.
Згідно із пунктом 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.01 N 1266 (надалі - Порядок № 1266), сума страхових виплат застрахованій особі та оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця обчислюється шляхом множення суми денної виплати, розмір якої встановлюється у відсотках середньоденної заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) залежно від страхового стажу, якщо його наявність передбачена законодавством, на кількість календарних днів, що підлягають оплаті.
Ураховуючи зазначене, оплаті підлягають усі календарні дні визначені листком непрацездатності, незважаючи на те, що на період тимчасової непрацездатності працівника припадають дні, які є для нього неробочими у зв’язку із встановленням неповного робочого часу.
(лист від від 18.08.2016 р. N 2.4-46-1431)
9. Щодо обчислення середньої заробітної плати для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням
Порядком N 1266, зазначено, що середня заробітна плата для розрахунку допомоги по вагітності та пологах і допомоги по тимчасовій непрацездатності, оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця обчислюється роботодавцями на підставі відомостей, що включаються до звіту про суми нарахованої заробітної плати. Сюди входять доходи, грошове забезпечення, допомога, компенсації застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, що подаються до Державної фіскальної служби.
Середньоденна заробітна плата обчислюється шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період (12 календарних місяців) заробітної плати, на яку нарахований єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та/або страхові внески на відповідні види загальнообов'язкового державного соціального страхування, на кількість календарних днів перебування у трудових відносинах у розрахунковому періоді. Але без урахування календарних днів, не відпрацьованих з поважних причин. Таких як тимчасова непрацездатність, відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами, відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та шестирічного віку за медичним висновком, відпустка без збереження заробітної плати.
Місяці розрахункового періоду (з першого до першого числа), в яких застрахована особа не працювала з поважних причин, виключаються з розрахункового періоду.
Таким чином, із розрахункового періоду виключаються дні тимчасової непрацездатності, відпустки у зв’язку із вагітністю та пологами. Отже, до розрахунку середньоденної заробітної плати не повинні включатися суми допомоги по тимчасовій непрацездатності, вагітності та пологах, які нараховані за дні тимчасової непрацездатності, відпустки у зв’язку із вагітністю та пологами. А у випадку виключення із розрахункового періоду повного місяця (з першого до першого число) також виключається нарахована у цьому періоді заробітна плата (матеріальна допомога, премія тощо).
Враховуючи зазначене, до розрахунку допомоги включається заробітна плата, нарахована за розрахунковий період, на яку нарахований єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску.
(лист від 20.09.2016 р. N 2.4-46-1616)
