77

Улыбайтесь,пусть начальство ослепнет!

Щодо виплати коштів під час звільнення за угодою сторін

Відповідно до вимог статті 116 Кодексу законів про працю України (надалі - КЗпП)  при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. Днем звільнення вважається останній день роботи - це останній день, коли працівник перебуває у трудових відносинах з роботодавцем.
Роботодавець у день звільнення зобов’язаний виплатити працівнику належну йому заробітну плату з врахуванням усіх її складових. У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - інваліда з дитинства підгрупи А І групи.
Якщо працівник не використав з будь-яких підстав вказані відпустки, виплата грошової компенсації здійснюється без обмеження строку невикористаної відпустки за увесь період роботи.
У випадку звільнення працівника з роботи з підстав передбачених пунктом першим статті 36 КЗпП України за угодою сторін виплата вихідної допомоги чинним законодавством про працю не передбачено.
Відповідно до вимог статті 13 Закону України від 24.03.95 № 108 "Про оплату праці" оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі актів Кабінету Міністрів України в межах бюджетних асигнувань.
Згідно з пунктом 5.11 Умов оплати праці працівників закладів охорони здоров’я та установ соціального захисту населення, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства охорони здоров'я України від 05.10.05 N 308/519зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 жовтня 2005 року за N 1209/11489, керівникам закладів охорони здоров’я надано право в межах фонду заробітної плати, затвердженого в кошторисах доходів і видатків, надавати працівникам матеріальну допомогу, у тому числі на оздоровлення, у сумі не більше одного посадового окладу на рік (крім матеріальної допомоги на поховання).
Вказана виплата для працівників закладів охорони здоров’я передбачена лише у межах фонду заробітної плати, і здійснюється раз на рік, без врахування фактично відпрацьованого часу на посаді впродовж року.
Формування обсягів фонду заробітної плати працівників комунальних закладів охорони здоров’я здійснюється самостійно місцевими органами влади при формуванні показників видатків місцевих бюджетів на відповідний рік. Якщо фонду оплати праці, затвердженого в кошторисі, на виплату матеріальної допомоги недостатньо, то її може бути виплачено в розмірі меншому, ніж посадовий оклад, або не виплачуватися взагалі.