Які категорії працівників можна віднести до категорії
"посадових осіб" у розумінні пункту 5 статті 41 КЗпП. Чи розповсюджуються на "посадових осіб" підприємств
установ організацій соціальні гарантії передбачені законодавством? Який
трудовий договір (строковий чи безстроковий) може бути розірвано у такому порядку?
Законом України від 13.05.14 № 1255 "Про внесення змін до деяких
законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів" (надалі - Закон № 1255) частина перша статті 41 Кодексу законів про працю України (надалі - КЗпП) доповнено пунктом 5, відповідно до якого
додатковою підставою розірвання трудового договору з ініціативи власника або
уповноваженого ним органу з окремими категоріями працівників за певних умов є
припинення повноважень посадових осіб.
Відповідно до статті 4 КЗпП України законодавство про працю складається з цього кодексу та інших актів законодавства України, прийнятих
відповідно до нього.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 2 Закону України від від 10.12.15 № 889 "Про
державну службу" посадовими особами вважаються керівники державної служби в державному органі, які займають вищу посаду державної служби в державному органі, до посадових обов’язків яких належить здійснення повноважень з питань державної служби та організації роботи інших працівників у цьому органі.
Статтею 2 Закону України від 07.06.01 № 2493 "Про службу в органах
місцевого самоврядування" визначено, що посадовою особою
місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого
самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення
організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує
заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.
У Кодексі України про адміністративні правопорушення слова "службова особа" замінено словами "посадова особа" (Закон України від 11.07.1995 № 282 "Про внесення змін і доповнень до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності посадових осіб"). Таким чином, можна зробити висновок про те, що поняття "посадова особа" та "службова особа" є синонімічними.
У примітці до статті 364 Кримінального кодексу України визначено, що службовими особами є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також обіймають постійно чи тимчасово в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною особою підприємства, установи, організації.
Службова особа наділена певним обсягом повноважень і в
їх межах має право вчиняти дії, що породжують, змінюють або припиняють
конкретні правовідносини (наприклад право прийняття та звільнення працівників,
застосування дисциплінарних чи адміністративних стягнень тощо).
Відповідно до постанови Пленуму Верховного суду України від 26.04.02 № 5 "Про судову практику у справах про хабарництво" організаційно - розпорядчими обов'язками (наявність
яких є характерними для поняття "посадова особа") є обов’язки по
здійсненню керівництва галуззю промисловості, трудовим колективом, ділянкою
роботи, виробничою діяльністю окремих працівників на підприємствах, в
установах, організаціях незалежно від форм власності. Такі функції виконують,
зокрема, керівники міністерств, інших центральних органів виконавчої влади,
державних, колективних чи приватних підприємств, установ і організацій, їх
заступники, керівники структурних підрозділів (начальники цехів, завідуючи відділами, лабораторіями, кафедрами) їх заступники, особи які керують ділянками
робіт (майстри, виконроби, бригадири, тощо).
Перелік посадових осіб, з якими може бути припинений трудовий договір на підставі пункту 5 статті 41 КЗпП та обмеження щодо застосування звільнення працівника на підставі пункту 5 статті 41 КЗпП у залежності від виду трудового договору (строковий чи безстроковий) законодавством не передбачено.
Трудовий договір, укладений на невизначений строк, а
також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути
розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках, передбачених
статтею 40 КЗпП, а з окремими категоріями працівників у випадках,
визначених статтею 41 КЗпП.
Посадовими особами товариства визнаються голова та
члени виконавчого органу, голова ревізійної комісії (ревізор), а у разі
створення ради товариства (спостережної ради) - голова і члени цієї ради.
Обмеження щодо поєднання однією особою зазначених посад встановлюються законом.
Відповідно до частини третьої статті 99 Цивільного кодексу України повноваження члена виконавчого органу товариства можуть бути в
будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання
своїх повноважень.
Статтею 44 КЗпП у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41 КЗпП передбачена виплата вихідної допомоги у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.
На працівників, обраних до профспілкових органів,
поширюються гарантії, передбачені Главою XVI КЗпП і Закону України від 15.09.99 № 1045 "Про професійні спілки, їх права, та гарантії діяльності".
Звільнення зазначеної категорії працівників згідно пункту 5 статті 41 КЗпП відбувається у порядку визначеному статтею 252 КЗпП, а саме: звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган професійної спілки), крім випадків додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищого виборного органу цієї професійної спілки (об'єднання професійних спілок).
Звільнення зазначеної категорії працівників згідно пункту 5 статті 41 КЗпП відбувається у порядку визначеному статтею 252 КЗпП, а саме: звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган професійної спілки), крім випадків додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищого виборного органу цієї професійної спілки (об'єднання професійних спілок).
Звільнення з ініціативи власника або уповноваженого
ним органу працівників, які обиралися до складу профспілкових органів
підприємства, установи, організації, не допускається протягом року після
закінчення строку, на який обирався цей склад (крім випадків повної ліквідації
підприємства, установи, організації, виявленої невідповідності працівника
займаній посаді або виконуваній роботі у зв'язку із станом здоров'я, що
перешкоджає продовженню даної роботи, або вчинення працівником дій, за які
законом передбачена можливість звільнення з роботи чи служби). Така гарантія не
надається працівникам у разі дострокового припинення повноважень у цих органах
у зв'язку з неналежним виконанням своїх обов'язків або за власним бажанням, за
винятком випадків, якщо це пов'язано із станом здоров'я.
Згідно із статтею 184 КЗпП звільнення вагітних
жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина
шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти
років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу
не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи,
організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням. Обов'язкове
працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення
після закінчення строкового трудового договору.
На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору. Виходячи з вищевикладеного, звільнення вагітних жінок та жінок, які мають дітей віком до трьох років за ініціативою роботодавця згідно пункту 5 статті 41 КЗпП не допускається.
Слід пам'ятати й загальні обмеження щодо звільнення. Так, не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 статті 40 КЗпП), а також у період перебування працівника у відпустці (частина третя статті 40 КЗпП).
На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору. Виходячи з вищевикладеного, звільнення вагітних жінок та жінок, які мають дітей віком до трьох років за ініціативою роботодавця згідно пункту 5 статті 41 КЗпП не допускається.
Слід пам'ятати й загальні обмеження щодо звільнення. Так, не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 статті 40 КЗпП), а також у період перебування працівника у відпустці (частина третя статті 40 КЗпП).
Зразок наказу з особового складу
НАКАЗ
00.08.2016 м.Київ № 110-к
Про звільнення з посади
НАКАЗУЮ:
1. ПіБ, директора
фінансового, звільнити з посади 00 серпня 2016 року у зв’язку з припиненням повноважень
посадової особи, пункт 5 статті 41 КЗпП України.
2. Виплатити ПіБ вихідну допомогу відповідно до статті 44 КЗпП України у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток і компенсацію за 12 календарних днів невикористаної щорічної відпустки.
Підстава: рішення зборів учасників від 00.08.2016 (протокол №
12).
Директор ПіБ
З наказом ознайомлений:
00.08.2016 ПіБ
Примітка: У наказах з особових справ розміри сумм до виплати не вказуються, оскільки різний строк зберігання з наказами по основної діяльності (фінансових).
Зразок запису до трудовой книжки
№ запису
|
Дата
|
Відомості про прийом на роботу, переведення на іншу роботу і звільнення
(із зазначенням причин і посиланням на статтю, пункт закону)
|
На підставі чого внесено запис (документ, його дата і номер)
|
||
число
|
місяць
|
рік
|
|||
1
|
2
|
3
|
4
|
||
9
|
00
|
08
|
2016
|
Звільнено у зв’язку з
припиненням повноважень посадової особи, пункт 5
статті 41 КЗпП України |
Наказ від 00.08.2016
№ 110-к
|
Щодо відповідальності
Відповідальність за не одержаний підприємством, установою, організацією прибуток може бути покладена лише на працівників, що є посадовими особами (останнє речення частини четвертої статті 130 КЗпП).
За шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків, працівники, крім працівників, що є посадовими особами, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку (частина перша статті 132 КЗпП).
Керівники підприємств, установ, організацій та їх заступники, а також керівники структурних підрозділів на підприємствах, в установах, організаціях та їх заступники - у розмірі заподіяної з їх вини шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку, якщо шкоду підприємству, установі, організації заподіяно зайвими грошовими виплатами працівникам, неправильною постановкою обліку і зберігання матеріальних, грошових чи культурних цінностей, невжиттям необхідних заходів до запобігання простоям (пункт 2 частини першої статті 133 КЗпП).
Таким чином, ураховуючи, що договір про повну матеріальну відповідальність з посадовою особою не укладають (стаття 134 КЗпП), до посадової особи, у разі вчинення нею порушень, можна застосувати лише обмежену матеріальну відповідальність у конкретних випадках (у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше середнього заробітку) та вимагати стягнення з неї неодержаного прибутку в судовому порядку.
Відповідно до частини другої статті 89 Господарського кодексу України посадові особи відповідають за збитки, завдані ними господарському товариству. Відшкодування збитків, завданих посадовою особою господарському товариству її діями (бездіяльністю), здійснюється у разі, якщо такі збитки були завдані:
- діями, вчиненими посадовою особою з перевищенням або зловживанням службовими повноваженнями;
- діями посадової особи, вчиненими з порушенням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення подібних дій, встановленої установчими документами товариства;
- діями посадової особи, вчиненими з дотриманням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення відповідних дій, встановленої товариством, але для отримання такого погодження та/або дотримання процедури прийняття рішень посадова особа товариства подала недостовірну інформацію;
- бездіяльністю посадової особи у випадку, коли вона була зобов'язана вчинити певні дії відповідно до покладених на неї обов’язків;
- іншими винними діями посадової особи.
