Засновуючи підприємство або входячи в нього як учасник (акціонер), особа (юридична чи фізична) майже завжди розраховує на отримання прибутку. І тоді мова заходить про дивіденди.
В українському законодавстві є декілька визначень терміна "дивіденди". Так, у статті 116 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК), статтях 88 і 167 Господарського кодексу України та статті 10 Закону України від 19.09.91 № 1576 "Про господарські товариства" (надалі - Закон № 1576) ідеться про дивіденди як частину прибутку, одержувану учасником від діяльності господарського товариства. Відповідно до статті 30 Закону України від 17.09.08 № 514 "Про акціонерні товариства" (надалі - Закон № 514), дивідендом є частина чистого прибутку акціонерного товариства, що виплачується акціонеру з розрахунку на одну належну йому акцію певного типу та/або класу.
Щодо сфери оподаткування, визначення поняття "дивіденди" наведено в підпункті 14.1.49 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (надалі - ПКУ) - платіж, що здійснюється юридичною особою, у тому числі емітентом корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів чи інших цінних паперів на користь власника таких корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів та інших цінних паперів, що засвідчують право власності інвестора на частку (пай) у майні (активах) емітента, у зв’язку з розподілом частини його прибутку, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.
Зазвичай базою для розрахунку й виплати дивідендів є чистий прибуток підприємства як частина балансового прибутку підприємства, що лишається в його розпорядженні після сплати податків, зборів й інших обов’язкових платежів.
Дивіденди можуть бути виплачені як за рахунок чистого прибутку, отриманого за результатами звітного року, так і за рахунок нерозподіленого прибутку минулих років. Крім того, в акціонерних товариствах за відсутності чи недостатності чистого та/або нерозподіленого прибутку дивіденди за привілейованими акціями виплачуються за рахунок резервного капіталу акціонерного товариства або спеціального фонду (частина п'ята статті 14 Закону № 514). Порядок формування та використання спеціального фонду для виплати дивідендів за привілейованими акціями затверджено рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 29.09.11 N 1376, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19 жовтня 2011 року за N 1205/19943.
Статтею 30 Закону № 514 передбачено, що в акціонерних товариствах дивіденди повинні виплачуватися лише в грошовій формі. Для решти видів господарських товариств схожих обмежень немає. Звідси випливає, наприклад, у товаристві з обмеженою відповідальністю дивіденди можуть бути виплачені майном, готовою продукцією тощо. Щоправда, слід ураховувати обмеження на операції з купівлі, перерахування іноземної валюти з метою повернення за кордон іноземному інвестору дивідендів, які встановлено підпунктом 19 пункту 6 постанови Правління Національного банку України від 13.12.16 № 410 "Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України".
Порядок виплати дивідендів установлюються як законодавством, так і установчими документами й іншими локальними актами суб'єкта господарювання (надалі - підприємство). Зокрема, особливості виплати дивідендів підприємствами, у яких є корпоративні права держави, визначено статтею 11 Закону України від 21.09.06 № 185 "Про управління об'єктами державної власності" (надалі - Закон № 185), а також у щорічних відповідних постановах Кабінету Міністрів України.
Для акціонерних товариств виплату дивідендів передбачено статтею 30 Закону № 514, а рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 12.04.16 № 391, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 квітня 2016 року за № 639/28769, встановлено Порядок виплати акціонерним товариством дивідендів.
Однак у будь-якому разі положення щодо порядку виплати дивідендів мають бути прописані в установчих документах підприємства, саме на це звертає увагу Міністерство юстиції України (лист від 10.06.11 № 379-0-2-11-8.1).
Власне, рішення про виплату дивідендів та їх розмір приймається вищим органом управління підприємством.
До відома. Рішення про виплату дивідендів акціонерам не може бути прийнято в судовому порядку. Такий висновок зроблено в пункті 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду постанова від 25.02.16 № 4 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин" (надалі - Постанова № 4). Оскільки, зокрема, відповідно до пункту "д" частини п'ятої та частини шостої статті 41 і статті 59 Закону № 514 затвердження річних результатів діяльності юридичної особи, порядку розподілу прибутку, строку та порядку виплати частки прибутку (дивідендів) належить до виключної компетенції загальних зборів. Суд має право прийняти рішення про стягнення дивідендів лише за наявності рішення загальних зборів юридичної особи про спрямування прибутку на виплату дивідендів, на підставі якого визначаються розмір належних позивачу-учаснику (акціонеру, члену) дивідендів, строки та порядок їх виплати.
Для підприємств, у статутному капіталі якого є корпоративні права держави, рішення про виплату дивідендів має бути прийнято не пізніше 01 травня наступного року (стаття 11 Закону № 185).
Водночас слід звернути увагу на роз'яснення Фонду державного майна України (лист від 14.07.16 № 10-51-13533 "Щодо визначення бази обрахунку частини чистого прибутку підприємствами, які не прийняли рішення про виплату дивідендів") стосовно господарських товариств, які до 01 травня року, що настає за звітним, не прийняли рішення про виплату дивідендів, здійснюючи обчислення частини чистого прибутку, яка має бути сплачена до держбюджету, повинні брати для бази розрахунку загальний розмір чистого прибутку товариства, отриманого у звітному році.
В акціонерних товариствах дивіденди за привілейованими акціями виплачуються раз на рік, зважаючи на абзац другий частини другої статті 30 Закону № 514.
Періодичність виплати дивідендів за простими акціями, а також дивідендів учасникам решти господарських товариств законодавством не визначена. Таким чином, статутом, наприклад, товариства з обмеженою чи додатковою відповідальністю, може бути передбачена щоквартальна або навіть щомісячна виплата дивідендів (хоча доцільність такої частої виплати дивідендів викликає сумніви).
Щодо розмірів дивідендів
В акціонерних товариствах за простими акціями він установлюється загальними зборами акціонерів. Для власників привілейованих акцій розмір дивідендів усіх класів завжди фіксований і прописується в статуті акціонерного товариства (частина третя статті 30 Закону № 514). В інших господарських товариствах розмір дивідендів установлюється зазвичай за рішенням вищого органу управління.
На практиці нерідко постає таке запитання: чи може претендувати на дивіденди акціонер, який продав свої акції, або учасник, що вийшов із господарського товариства до виплати дивідендів?
Відповідно до статті 10 Закону № 1576, право на отримання дивідендів товариства з обмеженою відповідальністю має особа, яка є учасником господарського товариства (крім акціонерного) на момент початку їх виплати.
З акціонерними товариствами все інакше. Відповідно до статті 30 Закону № 514, в товаристві складається перелік осіб, які мають право отримувати дивіденди за простими та привілейованими акціями. І якщо акціонер, який включений до такого переліку, продав свої акції до початку виплати дивідендів, але вже після складання цього переліку за ним усе одно зберігається право на їх отримання.
Строки виплати дивідендів і відповідальність за їх невиплату
Згідно із частиною другою статті 30 Закону № 514, дивіденди за простими акціями повинні бути виплачені протягом 6-ти місяців із дня прийняття зборами акціонерів відповідного рішення. По привілейованих акціях дивіденди мають бути виплачені не пізніше 6-ти місяців після закінчення звітного року.
Господарські товариства, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, сплачують до Державного бюджету України дивіденди в строк не пізніше 01 липня року, що настає за звітним (частина п'ята статті 11 Закону № 185).
Для решти господарських товариств не передбачено чітких строків для виплати дивідендів. Тобто вони можуть бути встановлені як установчими документами, так і рішенням вищого органу управління.
Оскільки зобов’язання з виплати дивідендів належать до грошових, за його порушення для підприємства настають наслідки, передбачені статтею 625 ЦК (сплата боргу з урахуванням інфляції та 3% річних) (пункт 3.4 Постанови № 4).
Стосовно господарського товариства, в якому є корпоративні права держави, то за несвоєчасну сплату дивідендів, що припадає на частку держави, стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення платежу, починаючи з наступного дня після настання строку платежу та по день сплати включно.
У цьому випадку пеня нараховується згідно з Порядком нарахування пені на суму дивідендів на державну частку, несвоєчасно сплачених господарським товариством, у статутному капіталі якого є корпоративні права держави, та господарським товариством, 50 і більше відсотків акцій (часток, паїв) якого знаходяться у статутному капіталі господарського товариства, частка держави якого становить 100 відсотків, затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 02.07.13 № 725, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30 жовтня 2013 року за № 1830/24362. Рішення про нарахування пені оформлюється шляхом видання відповідного наказу за підписом Міністра чи його першого заступника (заступника), в якому, зокрема, зазначаються сума пені, її розрахунок і строки сплати.
Окрім того, якщо в установлені строки дивіденди не були виплачені акціонерним товариством, його посадові особи можуть бути притягнені до адміністративної відповідальності на підставі Кодексу України про адміністративні правопорушення (статті 163-5 "Приховування інформації про діяльність емітента").
Для стягнення заборгованості по дивідендах діє строк позовної давності 3 (три) роки.
Водночас варто брати до уваги: оскільки спір про стягнення дивідендів належить до корпоративних, він розглядається господарським судом за місцезнаходженням емітента (частина сьома статті 16 Господарського процесуального кодексу України). Своєю чергою, не має значення, хто є акціонером (учасником) господарського товариства - фізична чи юридична особа.
У разі якщо за підсумками року підприємство не отримало прибутку, то виплата дивідендів не проводиться (за винятком держателів привілейованих акцій). Крім того, для акціонерних товариств певні обмеження з виплати дивідендів установлені статтею 31 Закону № 514. Щодо інших господарських товариств, обмеження в частині виплати дивідендів можуть бути передбачені установчими документами, локальними актами чи рішенням вищого органу управління.
