Відповідно до Закону України від 17.05.17 № 2037 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів
України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом
вдосконалення порядку стягнення аліментів" із 08 липня цього року набирають чинності
зміни до Сімейного кодексу України, направлені на захист прав дитини шляхом
вдосконалення порядку стягнення аліментів, зокрема:
– аліменти, одержані на дитину, є її власністю.
Неповнолітня дитина може самостійно одержувати аліменти та розпоряджатися ними
(стаття 179);
- мінімальний розмір аліментів на одну дитину становить
50% (на сьогодні – 30%) прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (стаття
182);
- при визначенні розміру аліментів суд враховує:
наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів та доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів (зокрема, на придбання нерухомого або
рухомого майна вартістю, що перевищує 10 прожиткових мінімумів для працездатної
особи), якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів (стаття
182);
- той з батьків або інших законних представників дитини,
з яким вона проживає, має право звернутися до суду із заявою про видачу
судового наказу про стягнення аліментів: на одну дитину – у розмірі 1/4, на
двох дітей – 1/3, на трьох і більше дітей – половини заробітку (доходу)
платника аліментів. При цьому сума аліментів на кожну дитину не може
перевищувати 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку (стаття 183);
- заборгованість за аліментами фізичної особи-підприємця,
що перебуває на спрощеній системі оподаткування чи є громадянином України, який
одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову
допомогу, а також особи, яка на час виникнення заборгованості не працювала,
визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для відповідної
місцевості (стаття 195);
- у разі прострочення
оплати додаткових витрат на дитину з вини платника останній зобов’язаний на
вимогу одержувача аліментів сплатити зазначену заборгованість з урахуванням
індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних із простроченої
суми (стаття 196).
