Відповідно
до статті 13 Закону України від 14.10.92 № 2694 "Про охорону праці" (надалі – закон про охорону праці) на
роботодавця покладено обов'язок створення на робочому місці вкожному структурному підрозділі умов праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечення додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. З цією метою роботодавець забезпечує функціонування системи управління охороною праці, в тому числі вживає термінових заходів для допомоги потерпілим, залучає за необхідності професійні аварійно-рятувальні формування у разі виникнення на підприємстві аварій та нещасних випадків.
Роботодавець
несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
Також
Порядком проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків,
професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженим постановою Кабінету
Міністрів України від 30.11.11 № 1232, передбачено, що у разі настання
нещасного випадку безпосередній керівник робіт зобов'язаний терміново
організувати надання першої медичної допомоги потерпілому, забезпечити у разі
потреби його доставку до лікувально-профілактичного закладу.
Відповідно до пункту 2.4
розділу II Загальних вимог стосовно забезпечення роботодавцями охорони праці
працівників, затверджених наказом Міністерства надзвичайних ситуацій України
від 25.01.12 № 67, зареєстровано в
Міністерстві юстиції України 14 лютого 2012 року за № 226/20539 (надалі – Загальні вимоги), у разі виникнення
на підприємстві надзвичайних ситуацій і нещасних випадків роботодавець повинен
вжити термінових заходів для надання першої медичної допомоги потерпілим. Пунктом
4.5 розділу IV Загальних вимог передбачено, що за рішенням роботодавця
створюється одне або кілька приміщень для надання першої медичної допомоги,
забезпечених необхідним устаткуванням і матеріалами. Крім того, засоби,
необхідні для надання першої допомоги, повинні бути в наявності у всіх тих
місцях, де цього вимагають умови праці.
Працівники
під час прийняття на роботу і в процесі роботи, а також учні, курсанти, слухачі
та студенти під час трудового і професійного навчання проходять на підприємстві
за рахунок роботодавця інструктажі, навчання та перевірку знань з питань
охорони праці, надання першої допомоги потерпілим від нещасних випадків, а
також правил поведінки у разі виникнення аварії, - це визначено Пунктом 3.1
Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з охорони
праці, затвердженого наказом Державного комітету України з нагляду за охороною
праці від 26.01.05 № 15, зареєстровано в
Міністерстві юстиції України 15 лютого 2005 року за № 231/10511 (надалі – Типове положення).
У
тематичний план та програму навчання з питань охорони праці посадових осіб
входить тема 7 "Надання першої медичної допомоги потерпілим у разі
нещасного випадку", в якій зазначено, що навчання за цією темою
проводиться фахівцями-медиками (додаток 4 до Типового положення). Таким чином,
з урахуванням ризиків повинні забезпечуватися необхідні умови для надання
першої медичної допомоги (у тому числі і наявність аптечки). А відтак, і
наведеного вище випливає, що роботодавцям необхідно забезпечити робочі місця
аптечками першої медичної допомоги на
підприємстві.
Так, обов'язкову
наявність аптечок та перелік засобів, які мають в них міститися, передбачено, зокрема, такими нормативно-правовими актами:
- розпорядженням
Кабінету Міністрів України від 07.05.98 № 291-р "Про заходи щодо
запобігання травматизму і вдосконалення порядку подання першої медичної
допомоги потерпілим внаслідок дорожньо-транспортних подій";
- наказ Міністерства охорони здоров'я України від 07.07.98 № 187, зареєстровано
в Міністерстві юстиції
України 20 липня 1998 року за № 465/2905, яким затверджено:
*перелік лікарських засобів, які повинні бути в
медичних аптечках першої медичної
допомоги для пасажирських легкових з кількістю пасажирів
до 9 осіб та вантажних
транспортних засобів (автомобільна аптечка - 1);
*перелік лікарських засобів, які повинні бути в
медичних аптечках першої медичної
допомоги для пасажирських транспортних засобів з кількістю пасажирів
понад 9 осіб
(автомобільна аптечка - 2);
- Інструкція
з санітарного утримання приміщень та обладнання виробничих підприємств,
затвердженої Головним санітарно-епідеміологічним управлінням Міністерства
охорони здоров'я СРСР від 31.12.66 № 658-66 (пункт 42);
- Санітарні
правила для підприємств громадського харчування, включаючи кондитерські цехи й
підприємства, що виробляють м'яке морозиво (СанПін 42-123-5777-91) від 19.03.91
тощо.
Водночас,
слід відмітити, що нормативно-правовими актами не визначено єдиного поняття
терміна "аптечка". Відповідно до джерел теорії медичної науки,
аптечка є набором лікарських засобів, інструментів та приладів, які призначені
для надання першої медичної допомоги, а їх вміст визначається роботодавцем залежно
від специфіки діяльності підприємства, за умови відсутності вимог нормативно-правового
акту.
Відповідно
до статті 10 Кодексу законів про працю України (надалі – КЗпП) на підприємствах на основі чинного законодавства,
прийнятих сторонами зобов'язань з метою регулювання виробничих, трудових і
соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та
уповноважених ними органів укладається колективний договір (угода).
Зміст
колективного договору визначається сторонами в межах їх компетенції. У
колективному договорі встановлюються взаємні зобов'язання сторін щодо
регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин (стаття 13 КЗпП).
Стаття
20 закону про охорону праці визначає, що у колективному договорі (угоді)
сторони передбачають забезпечення працівникам соціальних гарантій у галузі
охорони праці на рівні, не нижчому за передбачений законодавством, їх
обов'язки, а також комплексні заходи щодо досягнення встановлених нормативів
безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, підвищення існуючого рівня
охорони праці, запобігання випадкам виробничого травматизму, професійного
захворювання, аваріям і пожежам, визначають обсяги та джерела фінансування
зазначених заходів.
Відповідно
до статті 15 Закону України від 01.07.93 № 3356 "Про колективні договори і
угоди" (надалі – закон про колективні
договори) контроль за виконанням колективного договору, угоди проводиться
безпосередньо сторонами, що їх уклали, чи уповноваженими ними представниками.
Відповідальність
за порушення вимог щодо охорони праці передбачено у статті 18 закону про
колективні договори, відповідно до якої на осіб, які представляють роботодавця
чи профспілки або інші уповноважені трудовим колективом органи і з вини яких
порушено чи не виконано зобов'язання щодо колективного договору (угоди),
накладається штраф до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, і вони
також несуть дисциплінарну відповідальність аж до звільнення з посади.
Пунктом
4 статті 6 закону про охорону праці) працівнику надано право розірвати трудовий
договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавства про
охорону праці та/або не додержується умов колективного договору з цих питань.
