Деякі питання трудових правовідносин

Оподаткування премії звільненого працівника

Державною фіскальною службою України надано роз'яснення (індивідуальна податкова консультація від 04.08.17 № 1500/6/99-99-13-02-03-15/ІПК), що при нарахуванні звільненому працівнику премії за відпрацьований до звільнення час єдиний внесок нараховується на суму, що визначається шляхом ділення премії (доходу) на кількість місяців, за які вона нарахована.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску, умови та порядок нарахування і сплати, повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України від 08.07.10 № 2464 "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (надалі - Закон № 2464).

Пунктом 1 частини першої статті 7 Закону № 2464 визначено, що базою нарахування єдиного внеску для роботодавців є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України від 24.03.95 № 108 "Про оплату праці", та сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Відповідно до частини другої статті 7 Закону № 2464 для осіб, які працюють у сільському господарстві, зайняті на сезонних роботах, виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами, творчих працівників (архітекторів, художників, артистів, музикантів, композиторів, критиків, мистецтвознавців, письменників, кінематографістів), та інших осіб, які отримують заробітну плату (дохід) за виконану роботу (надані послуги), строк виконання яких перевищує календарний місяць, єдиний внесок нараховується на суму, що визначається шляхом ділення заробітної плати (доходу), виплаченої за результатами роботи, на кількість місяців, за які вона нарахована.

Такий порядок нарахування внеску поширюється також на осіб, яким після звільнення з роботи нараховано заробітну плату (дохід) за відпрацьований час або згідно з рішенням суду - середню заробітну плату за вимушений прогул.

Обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до Закону № 2464 нараховується єдиний внесок (частина друга статті 9 Закону № 2464).

Згідно з частиною п'ятою статті 8 Закону № 2464 єдиний внесок для роботодавців встановлюється у розмірі 22% відповідно до визначеної статтею 7 Закону № 2464 бази нарахування єдиного внеску.

Отже при нарахуванні звільненому працівнику премії за відпрацьований до звільнення час єдиний внесок нараховується на суму, що визначається шляхом ділення премії (доходу) на кількість місяців, за які вона нарахована.

Відповідно до пункту 52.2 статті 52 Податкового кодексу України (надалі - ПКУ)  індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

Оплата роботи у вихідний, якщо надано день відпочинку

Відповідно до статті 72 Кодексу законів про працю України (надалі – КЗпП) робота у вихідний день може компенсуватися, за згодою сторін, наданням іншого дня відпочинку або у грошовій формі у подвійному розмірі.

Як бути з оплатою праці працівника, якщо за роботу у вихідний день надано день відпочинку? Відповіддю на це запитання є роз'яснення Міністерства праці та соціальної політики України (лист від 29.12.09 № 853/13/84-09).

В Україні встановлено 11 святкових і неробочих днів, перелік яких визначено стаття 73 КЗпП.

У ці дні допускаються роботи, припинення яких неможливе через виробничо-технічні умови (безперервно діючі підприємства, установи, організації), роботи, викликані необхідністю обслуговування населення. У ці дні допускаються роботи із залученням працівників у випадках та в порядку, передбачених законодавством, зокрема, статтею 71 КЗпП.

Робота у ці дні компенсується відповідно до статті 107 КЗпП, тобто робота в святковий (неробочий) день оплачується у подвійному розмірі:

- відрядникам - за подвійними відрядними розцінками;

- працівникам, праця яких оплачується за годинними або денними ставками, - в розмірі подвійної годинної або денної ставки;

- працівникам, які одержують місячний оклад, - у розмірі одинарної годинної ставки зверх окладу, якщо робота у святковий і неробочий день провадилась в межах місячної норми робочого часу, в розмірі подвійної годинної або денної ставки понад оклад, якщо робота провадилась понад місячну норму праці. Оплата в зазначеному розмірі провадиться за години, фактично відпрацьовані у святкові і неробочі дні.

Крім подвійної оплати, за бажанням працівника, який працював у святковий (неробочий) день, йому може бути наданий інший день відпочинку, який не оплачується та є вихідним днем.

Компенсація або заміна підвищеної оплати за роботу у святкові та неробочі дні наданням іншого дня відпочинку законодавством не передбачена.

У разі залучення згідно з законодавством до роботи працівників у вихідні дні, які є загальними вихідними днями (субота, неділя) або визначені за графіком роботи (змінності), то робота у такі дні оплачується в подвійному розмірі або компенсується іншим днем відпочинку з оплатою роботи у вихідний день в одинарному розмірі. Строк надання іншого дня відпочинку визначається за погодженням між роботодавцем і працівником.

Особливості розрахунку годинних тарифних ставок при оплаті праці за місячними окладами

При підсумованому обліку робочого часу	При поденному обліку робочого часу
При оплаті праці за місячними окладами годинна тарифна ставка розраховується:
- після закінчення місяця для оплати роботи, в тому числі у вихідні, святкові (неробочі) дні та в нічний час - виходячи з місячної норми тривалості робочого часу за затвердженим графіком роботи відповідного місяця (лист  Міністерства соціальної політики України  від 17.02.12 № 51/13/116-12); - після закінчення облікового періоду для оплати понаднормових робіт - виходячи із середньомісячної норми годин за обліковий період. Аналогічний порядок можливо встановити і для оплати часу простою	для оплати після закінчення місяця роботи, в тому числі у вихідні, святкові (неробочі) дні, в нічні та надурочні години, а також часу простою - виходячи з місячної норми годин за календарем п'ятиденного або шестиденного робочого тижня (з урахуванням перенесення робочих днів у зв'язку зі святами)
При зміні в обліковому періоді місячних окладів і годинних тарифних ставок годинні тарифні ставки визначаються:
як середньозважені величини для оплати понаднормових робіт і часу простою за обліковий період	для всіх випадків оплати праці - за встановленими в звітному місяці годинними тарифними ставками (обліковий період - місяць)

Планова та позапланова виїзна перевірка: чи можливе їх одночасне проведення?

Державна фіскальна служба вважає, що контролюючі органи мають право одночасно здійснювати декілька видів перевірок суб’єкта господарювання (наприклад, планову виїзну та позапланову виїзну)
Так, податківці нагадують, що відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПКУ контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених ПКУ, а фактичні перевірки - ПКУ та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

ПКУ не передбачено обмежень, щодо одночасного проведення камеральних, документальних та фактичних перевірок суб’єкта господарювання.

Отже, контролюючі органи мають право одночасно здійснювати декілька видів перевірок суб’єкта господарювання, наприклад: планову виїзну та позапланову виїзну тощо.

Визначено правила функціонування Електронного кабінету 

Державної фіскальної служби

З 01 вересня 2017 року набрав чинності наказ Міністерства фінансів України від 14.07.17 № 637, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01 серпня 2017 року за № 942/30810, яким затверджено Порядок функціонування Електронного кабінету. 

Цей Порядок розроблено з метою реалізації платниками податків та державними, в тому числі контролюючими, органами своїх прав та обов'язків, визначених ПКУ, іншими законодавчими та нормативно-правовими актами.
Електронний кабінет буде забезпечувати електронну форму взаємодії платників податків та державних органів з контролюючими органами, надання/отримання користувачам/користувачами документів, інформації та послуг, передбачених ПКУ.

Електронний кабінет складатиметься з:

- апаратно-програмного комплексу;

- портального рішення для користувачів - платників податків, робота в якому здійснюється он лайн (через Інтернет у режимі реального часу) та не передбачає обов'язкового використання спеціалізованого клієнтського застосування;

- портального рішення для користувачів - державних, у тому числі контролюючих, органів;

- програмного інтерфейсу (API), що дає змогу реалізувати повноту функціонала Електронного кабінету;

- інших засобів інформаційних, телекомунікаційних, інформаційно-телекомунікаційних систем.

Працюватиме він постійно (24 години на дату кожного календарного дня), крім часу, необхідного для його технічного обслуговування.

Нова редакції Положення про розробку інструкцій з охорони праці

З 01 вересня 2017 року набрав чинності наказ Міністерства соціальної політики України від 30.03.17 № 526, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21 червня 2017 року за № 779/30647, яким Положення про розробку інструкцій з охорони праці викладено в новій редакції.

Зокрема, цим Положенням уточнено строки перегляду інструкцій з охорони праці. Відтепер, інструкції з охорони праці переглядатимуть у строки, передбачені нормативно-правовими актами з охорони праці, на основі яких їх розроблено, але:

- не рідше ніж один раз на 5 років;

- для робіт з підвищеною небезпекою або там, де є потреба у професійному доборі, - не рідше ніж один раз на 3 роки.

Від помилкової звітності можна відмовитися письмово

Платник податків може звернутись письмово до контролюючого органу з обґрунтуванням обставин помилково поданої податкової звітності та проханням не визнавати дану звітність як податкову - про це зазначає на своєму сайті Державна фіскальна служба.

Платник податків зобов’язаний за кожний встановлений ПКУ звітний період, в якому виникають об’єкти оподаткування, або при наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог ПКУ подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Це застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.

В свою чергу, обов’язком контролюючого органу є прийняття податкової декларації (пункт  49.8 статті 49 ПКУ). Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов’язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов’язкових реквізитів, передбачених пункти 48.3 і 48.4 статті 48 ПКУ. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

ПКУ не передбачені дії суб’єкта господарювання у випадку, якщо ним помилково подано податкову звітність до контролюючого органу (подано звітність, яку взагалі не потрібно подавати або подано не до того контролюючого органу). Однак платник податків може звернутись письмово до контролюючого органу з обґрунтуванням обставин помилково поданої податкової звітності та проханням не визнавати дану звітність як податкову.

Як провадиться оплата праці та які норми виробітку для молодих робітників?

Відповідно до статті 193 КЗпП для робітників віком до 18 років норми виробітку встановлюються, виходячи з норм виробітку для дорослих робітників пропорційно скороченому робочому часу для осіб, які не досягли 18 років.

Для молодих робітників, які поступають на підприємство, в організацію після закінчення загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних навчальних закладів, курсів, а також для тих, що пройшли навчання безпосередньо на виробництві, можуть затверджуватись знижені норми виробітку. Такі норми затверджуються власником за погодженням з профспілкою. Зниження норм виробітку допускається не лише до досягнення робітником 18-річного віку, але й після виповнення 18-річчя за умови, що молодий робітник влаштувався на роботу після закінчення загальноосвітньої школи, професійно-технічних навчальних закладів або курсів чи пройшов навчання безпосередньо на виробництві.

Праця осіб молодше 18 років, допущених до відрядних робіт, оплачується за відрядними розцінками, встановленими для дорослих працівників, з доплатою за тарифною ставкою за час, на який тривалість їх щоденної роботи скорочується порівняно з тривалістю щоденної роботи дорослих працівників (стаття 194 КЗпП).

Оплата праці учнів загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних навчальних закладів, середніх спеціальних навчальних закладів, які працюють у вільний від навчання час, провадиться пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку. При цьому роботодавець має право встановлювати учням доплату до заробітної плати. До таких працівників застосовується норма робочого часу відповідно до їх віку, що передбачена частиною першою статтею 51 КЗпП. За відпрацювання цієї норми їм має виплачуватися повна тарифна ставка (заробіток за відпрацьований час, доплата до тарифної ставки).

Статтею 32 Цивільного кодексу України передбачено, що фізична особа віком від 14 до 18 років (неповнолітня особа) має право самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами.

Працівника звільняють за прогули. 

За даними кадрової служби йому належить 25 днів невикористаної щорічної відпустки. Чи зобов’язаний роботодавець виплачувати йому компенсацію за такої причини звільнення?

Частиною першою статті 24 Закону від 15.11.96 № 504 "Про відпустки" передбачено, що в разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають неповнолітніх дітей або повнолітню дитину-інваліда підгрупи А групи І.

Ця норма поширюється на всі випадки звільнення, в тому числі, за прогул. Тому у випадку, що розглядається, працівнику також має бути виплачена компенсація за невикористану щорічну відпустку. На це вказує і Міністерство соціальної політики України (лист від 01.12.16 № 1624/13/84-16).

Відповідно до пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 № 100 (надалі - Порядок № 100), виплата компенсації за невикористані дні відпустки провадиться, виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю виплати такої компенсації. При цьому із розрахункового періоду виключається час, протягом якого працівник не працював згідно з чинним законодавством або з поважних причин і за ним не зберігався заробіток або зберігався частково.

І хоча за час прогулу за працівником заробіток не зберігався, прогул - це не поважна причина, отже дні прогулів не виключаються із розрахункового періоду.

Сума компенсації розраховується шляхом множення середньоденного заробітку на число невикористаних днів відпустки. Середньоденний заробіток, у свою чергу, обчислюється як сумарний заробіток за розрахунковий період, поділений на календарні дні такого періоду.

Отже, якщо працівник частину розрахункового періоду прогуляв, то середньоденний заробіток у нього вийде менше, ніж він би працював.

А як бути у разі, коли в працівника були прогули протягом усього розрахункового періоду?

Міністерство соціальної політики України вважає (лист наведений вище), що в такому випадку розрахунок середньої зарплати має здійснюватись з установлених працівнику в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу, оскільки іншого порядку розрахунку середньої заробітної плати немає.

Порядок присвоєння на підприємстві табельного номеру працівнику визначайте самостійно

Кожному працівнику (в тому числі сумісникам) присвоюється табельний номер, який потім використовується в кадрових та облікових документах.

На відміну від сумісників, працівникам, які виконують роботу у порядку суміщення або виконують обов’язки тимчасово відсутнього працівника й отримують доплату за це відповідно до статті 105 КЗпП, окремий табельний номер не присвоюється, оскільки така робота проводиться без звільнення від основних обов’язків, а отже паралельно зі своєю основною роботою.

За внутрішнього сумісництва робота проводиться на одному підприємстві, але за двома різними посадами, передбаченими штатним розписом, а тому і табелюється нарізно та за окремим табельними номерами. В одному рядку зазначається виконувана робота за основним місцем роботи, а в іншому фігурує те саме прізвище працівника, але за іншою посадою з іншим табельним номером.

Оскільки присвоєння табельного номера не визначено жодним нормативно-правовим актом, порядок присвоєння та зміни табельного номера варто виділити окремим пунктом у локальному відповідному положенні. Тож правила присвоєння табельних номерів досить прості. Необхідно завести журнал реєстрації табельних номерів працівникам, яких прийнято на підприємство згідно зі штатним розписом. На підставі дати прийняття на роботу, в хронологічному порядку кожному працівникові присвоюється табельний номер, який складається з арабських цифр, і який не змінюється протягом усього періоду його роботи. Після звільнення працівника його табельний номер іншому працівнику не присвоюється.

Як визначати календарні дні розрахункового періоду для оплати відпустки в разі роботи на умовах неповного робочого тижня

За загальним правилом, встановленим пунктом 2 Порядку № 100, при розрахунку середньої зарплати для оплати часу відпусток розрахунковим періодом є 12 календарних місяців, що передують місяцю надання відпустки. При цьому в число календарних днів розрахункового періоду не входять святкові та неробочі дні, встановлені статтею 73 КЗпП, й також виключається час, протягом якого працівник не працював згідно з чинним законодавством або з поважних причин, і за ним не зберігався заробіток або зберігався частково. 

Робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників (частина третя статті 56 КЗпП). Тобто, при такому режимі роботи тривалість щорічної відпустки працівника не зменшується. Однак урахування днів, які були для працівника неробочими в зв’язку з роботою на умовах неповного робочого тижня (але не вихідними), як вважає Міністерство соціальної політики України, залежить від того, з чиєї ініціативи було запроваджено такий режим роботи.

Так, якщо працівника перевели на роботу на умовах неповного робочого тижня з ініціативи роботодавця, то з розрахункового періоду виключаються дні, протягом яких працівник не працював при такому режимі роботи. Але якщо працівник працює на умовах робочого тижня за власним бажанням, слід застосовувати зазначені вище загальні правила (не виключати неробочі, але не вихідні, дні). 

Але, мабуть вірніше було б, із розрахункового періоду мають виключатися дні й у тому випадку, коли неповний робочий тиждень запроваджено за згодою між працівником та роботодавцем, адже, як зазначалося вище, робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників.
тут