Відповідно до частини десятої статті 10 Закону України від 15.11.96 № 504 "Про відпустки" (надалі
- Закон № 504), черговість надання відпусток визначається графіками, які
затверджуються роботодавцем за погодженням із виборним органом первинної
профспілкової організації (профспілковим представником) чи іншим уповноваженим
на представництво трудовим колективом органом, і доводиться до відома всіх
працівників. Під час складання графіків ураховуються інтереси виробництва,
особисті інтереси працівників та можливості для їхнього відпочинку.
Частиною п'ятою статті 11 Закону № 504 встановлено
заборону ненадання щорічних відпусток повної тривалості протягом двох років
підряд, а також ненадання їх протягом робочого року особам віком до 18 років та
працівникам, які мають право на щорічні додаткові відпустки за роботу зі
шкідливими й важкими умовами чи з особливим характером праці.
Якщо працівник відмовляється використовувати надане йому
Конституцією України і Законом № 504 право на відпочинок (щорічну відпустку),
ухвалення остаточного рішення про надання відпустки належить до компетенції
роботодавця. Частиною одинадцятою статті 10 Закону № 504 роботодавець зобов’язаний
письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніш ніж за два
тижні до встановленого графіком строку та видати наказ про надання відпустки
згідно з графіком.
Відповідно до статті 139 Кодексу законів про працю України
працівники зобов’язані вчасно й точно виконувати розпорядження (накази)
роботодавця. За їх невиконання працівника може бути притягнуто до
дисциплінарної відповідальності - оголошено догану. Стягнення оформляється
наказом (розпорядженням) роботодавця та доводиться до відома працівника під підпис.тут
