Відповідно до частини третьої статті 119 Кодексу законів про працю України (надалі – КЗпП) за працівниками, призваними на строкову
військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу,
військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або
прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення
нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого
періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення
зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в
установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському
виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у
фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову.
Пунктом 2 частини першої статті 9 Закону України від 15.11.96№ 504 "Про відпустки" встановлено, що до стажу роботи, що дає право на щорічну
основну відпустку (стаття 6 цього закону), зараховується час, коли працівник
фактично не працював, але за ним згідно з законодавством зберігалися місце
роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково (в тому числі час
оплаченого вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням або
переведенням на іншу роботу).
З наведеного випливає, що за працівниками,
зазначеними вище, будуть накопичуватися дні щорічної основної відпустки за місцем
їхньої роботи.
