
Відповідно
до статті 12 Закону України від 15.11.96 № 504 “Про відпустки” щорічну
відпустку на прохання працівника може бути поділено на частини будь-якої
тривалості за умови, що основна безперервна її частина становитиме не менше 14
календарних днів.
Невикористана
частина щорічної відпустки повинна бути надана працівникові, як правило, до
кінця робочого року, але не пізніше 12 місяців після закінчення робочого року,
за який надається відпустка.
У випадку
поділу щорічної відпустки на частини допомога для оздоровлення може виплачуватися державному службовцю один
раз при наданні будь-якої з частин щорічної основної відпустки за заявою
працівника.
Під час
формування фонду оплати праці на відповідний бюджетний рік для кожного державного
службовця передбачається одна допомога для оздоровлення, яка є гарантованою виплатою
один раз на рік при наданні щорічної відпустки за відповідний робочий рік.
Грошову
допомогу не можна ділити на частини, і вона виплачується
один раз на рік однією сумою під час надання будь-якої з частин щорічної
відпустки.
Разом із
заявою про надання щорічної відпустки державний службовець подає заяву про
надання допомоги на оздоровлення. Наявність такої заяви не є обов’язковою.
Проте, враховуючи той факт, що при діленні щорічної відпустки на частини
допомогу виплачують один раз до будь-якої з частин відпустки на бажання
працівника, то своє рішення він має оформити документально. На підставі заяви державного
службовця керівник державного органу видає відповідний наказ.
При
звільнені державного службовця якщо він бажає перед звільненням використати
щорічну основну відпустку (стаття 3 Закону про відпустки), то разом з “відпускними“
йому виплачують допомогу на оздоровлення. Але якщо державний службовець
звільняється і бере компенсацію за невикористану відпустку, то підстав для
виплати допомоги на оздоровлення немає.