Водночас, зазначеним наказом не передбачено ведення типової форми первинного обліку № П-2 “Особова картка працівника” для самозайнятих осіб та фізичних осіб – підприємців.
Державна служба статистики України
Статтею 29 Кодексу законів про працю
України (надалі – КЗпП) визначено,
що ознайомлення працівників з наказами (розпорядженнями), повідомленнями,
іншими документами власника або уповноваженого ним органу щодо їхніх прав та
обов’язків допускається з використанням визначених у трудовому договорі засобів
електронного зв’язку. У такому разі підтвердженням ознайомлення вважається факт
обміну відповідними електронними документами між роботодавцем та працівником.
Вимоги типових форм передбачають обов’язковість ведення респондентами первинного обліку показників, зазначених у цих формах. Під обов’язковістю Держстат закликає розуміти насамперед необхідність ведення первинного обліку в цілому, а не питання обов’язковості використання типових форм.
Державна служба України з питань праці
Аж ніяк. Тому що в цьому ж листі (від 16.09.21 № 6093/4/4.1-ЗВ-21) Держпраці сама собі суперечить і зазначає, посилаючись на ще чинну Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджено наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 № 58, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за N 110 (надалі - Інструкція № 58): з кожним записом, що заноситься до трудової книжки на підставі наказу (розпорядження) про призначення на роботу, переведення і звільнення, власник або уповноважений ним орган зобов’язаний ознайомити працівника під розписку в особовій картці форми № П-2 (в якій має повторюватися відповідний запис з трудової книжки).
Тобто виходить дуже цікава ситуація. Наказом, яким
затверджена типова форма первинного обліку N П-2 "Особова картка
працівника", для ФОП не встановлено обов’язку цю форму складати. А іншим
нормативно-правовим актом, який стосується паперових трудових книжок, які на
сьогодні складати вже не обов’язково (лише за бажанням працівників), такий
обов’язок встановлено (щоправда не для ФОП) на думку Держпраці, для всіх
роботодавців.
Не оминули працівники Держпраці й теми діджиталізації. Вони
теж згадали, що первинну кадрову документацію можна складати і в електронному
вигляді, й ця норма поширюється і на юридичних осіб, і на ФОП. Нагадаємо,
електронний документ - це документ в електронній формі, який засвідчили
електронним підписом. А у випадку з особовою карткою підписів буде два -
кадровика або ж самого ФОП, який склав цей документ, і працівника, який записи
в цьому документі прочитав і підтверджує.
Крім цього, у наказі Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 27.10.20 № 2161 "Про затвердження форм документів, що складаються при здійсненні заходів державного нагляду та контролю Державною службою України з питань праці", зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 грудня 2020 року за № 1280/35563, взагалі не йдеться про особову картку працівника типової форми № П-2.
Але, як свідчить практика перевірок, посадові особи органів Держпраці часто вимагають, щоби ФОП надали їм під час контрольної перевірки особові картки працівників. В обґрунтування цієї вимоги посилаються на пункт 2.5 Інструкції № 58, згідно з яким з кожним записом, що вноситься до трудової книжки про прийняття на роботу, переведення та звільнення, працівник має бути ознайомлений під підпис в особовій картці працівника типової форми № П-2.
ФОП, який не згоден з цією вимогою, і вважає, що не має
вести особові картки працівників, може звернутися до Міністерства розвитку
економіки, торгівлі та сільського господарства України. Ось листа від цього
міністерства ми поки що не маємо.
Щодо інших державних органів
Слід згадати і про військовий облік. Положення Порядку
організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов’язаних,
затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.12.16 № 921 (надалі - Порядок № 921) зазначають про
обов’язковість ведення особових карток. Але військовий облік поки що не
зобов’язані вести ФОП, принаймні, так визначено актом законодавства.
Ведення військового обліку фізичною особою-підприємцем не
передбачено. Але Міністерство оборони України (надалі – Міноборони), з посиланням на частину п’яту статті 34
Закону № 2232, підкреслює, що ведення персонального обліку призовників і військовозобов’язаних
за місцем їх роботи або навчання покладається у тому числі й на
громадян-підприємців та інших самозайнятих осіб (листи Генштабу Збройних Сил
України від 27.09.17 № 321/5989, Міноборони від 13.11.17 № 321/7065).
Водночас Кодекс України про адміністративні правопорушення не передбачає адміністративної відповідальності для фізичних осіб-підприємців ані за неподання до військкоматів списків працівників, які підлягають приписці до призовних дільниць, ні за приймання на роботу працівників, які не перебувають на військовому обліку за місцем проживання, ні за незабезпечення сповіщення про виклик у військкомат.
Військовий облік громадян, з якими укладено договір цивільно-правового характеру, не ведеться. Про це, зокрема, йдеться в згаданому вище листі Міноборони.
Але є й судова практика, коли суди в питаннях наявності особових карток працівників у ФОП підтримують посадових осіб контролюючих органів, наприклад постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 13.11.18 у справі № 804/1854/17.
З наведено вище робимо висновок
