Щодо забезпечення рівних можливостей матері та батька у догляді за дитиною

Законом України від 15.04.21 № 1401 внесено зміни до деяких законодавчих актів щодо відпусток, яким врегульовано питання забезпечення рівних можливостей матері та батька у догляді за дитиною. Цей Закон набув чинності 09 травня 2021 року, і з цього дня врегульовано питання рівних можливостей догляду за дитиною для обох батьків (надалі – Закон № 1401). 

Відпустка при народженні дитини

Відповідно до статті 77³ Кодексу законів про працю України (надалі – КЗпП)

Одноразова оплачувана відпустка при народженні дитини тривалістю до 14 календарних днів (без урахування святкових і неробочих днів) надається працівникам, а саме:

1) чоловіку, дружина якого народила дитину;

2) батьку дитини, який не перебуває у зареєстрованому шлюбі з матір’ю дитини, за умови що вони спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки;

3) бабі або діду, або іншому повнолітньому родичу дитини, які фактично здійснюють догляд за дитиною, мати чи батько якої є одинокою матір’ю (одиноким батьком).

Відпустка при народженні дитини надається лише одній з осіб, зазначених вище.

Відпустка при народженні дитини надається у порядку, встановленому Законом України від 15.11.96 № 504 "Про відпустки" (надалі – Закон № 504).

Статтею 19¹ Закону № 504 визначено, що одноразова оплачувана відпустка при народженні дитини тривалістю до 14 календарних днів (без урахування святкових і неробочих днів) надається не пізніше трьох місяців з дня народження дитини.

Тривалість відпустки при народженні дитини визначається працівником у заяві про її надання з урахуванням вимог, встановлених абзацом першим частини першої цієї статті.

Відпустка при народженні дитини надається роботодавцем на підставі письмової заяви відповідної особи.

Особа, яка отримала відпустку при народженні дитини, зобов’язана надати роботодавцю копії документа, необхідного для державної реєстрації народження дитини, або свідоцтва про народження дитини протягом 30 календарних днів з дня виходу в таку відпустку.

Порядок надання відпустки при народженні дитини затверджено постановою Кабінету Міністрів України  від 07.07.21 № 693 (надалі – Порядок № 693),  який визначає механізм та умови надання одноразової оплачуваної відпустки при народженні дитини (надалі - відпустка).

Стосовно дитини, у зв’язку з народженням якої надається відпустка, у цьому Порядку вживаються терміни:

- одинока мати - мати, у актовому записі про народження дитини якої відомості про чоловіка як батька дитини внесені в установленому порядку за її вказівкою; мати дитини, батько якої помер, відповідно до рішення суду позбавлений батьківських прав, визнаний безвісно відсутнім або оголошений померлим, якщо ця дитина не була усиновлена іншим чоловіком;

- одинокий батько - батько дитини, матір якої померла, відповідно до рішення суду позбавлена батьківських прав, визнана безвісно відсутньою або оголошена померлою, якщо ця дитина не була усиновлена іншою жінкою;

- інший повнолітній родич дитини - повнолітній рідний брат або сестра.

Відпустка надається одноразово тривалістю, що визначається працівником у письмовій заяві про її надання (але не більш як 14 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів), не пізніше ніж протягом трьох місяців з дня народження дитини. Ця відпустка повинна бути використана працівником не пізніше 104-го дня з дня народження дитини.

Відпустка не підлягає грошовій компенсації та поділу на частини.

Чоловік, дружина якого народила дитину під час подання заяви про надання відпустки повинні пред’явити документ, необхідний для державної реєстрації народження дитини, або свідоцтво про народження дитини, свідоцтво про шлюб.

Батько дитини, який не перебуває у зареєстрованому шлюбі з матір’ю дитини, за умови, що вони спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки, під час подання заяви про надання відпустки повинні пред’явити документ, необхідний для державної реєстрації народження дитини, або свідоцтво про народження дитини, довідку про реєстрацію місця проживання.

Баба, дід або інший повнолітній родич дитини, батько якої є одиноким, під час подання заяви про надання відпустки повинні пред’явити документ, необхідний для державної реєстрації народження дитини, або свідоцтво про народження дитини, а також заяву одинокого батька, в якій засвідчується невикористання ним такої відпустки та зазначається особа, яка фактично здійснюватиме догляд за дитиною:  баба або дід, або інший повнолітній родич дитини, мати чи батько якої є одинокою матір’ю (одиноким батьком).

Для підтвердження статусу “одинокого батька” такі особи також додають свідоцтво про смерть матері дитини або рішення суду про позбавлення її батьківських прав, визнання безвісно відсутньою чи оголошення померлою.

Баба, дід або інший повнолітній родич дитини, мати якої є одинокою, під час подання заяви про надання відпустки повинні пред’явити документ, необхідний для державної реєстрації народження дитини, або свідоцтво про народження дитини, а також заяву одинокої матері, в якій зазначається особа, що фактично здійснюватиме догляд за дитиною: баба або дід, або інший повнолітній родич дитини, мати чи батько якої є одинокою матір’ю (одиноким батьком).

Для підтвердження статусу “одинокої матері” такі особи також додають копію витягу з Реєстру про державну реєстрацію народження дитини чи довідки про народження із зазначенням відомостей про батька дитини відповідно до статті 135 Сімейного кодексу України або свідоцтво про смерть батька дитини чи рішення суду про позбавлення його батьківських прав, визнання безвісно відсутнім чи оголошення померлим.

Працівник, який протягом трьох місяців з дня народження дитини був звільнений та працевлаштований на інше підприємство (в установу, організацію) чи до фізичної особи, яка використовує найману працю, до заяви про надання відпустки повинен додати також довідку про її невикористання на попередньому місці роботи.

У разі народження двох і більше дітей від однієї вагітності тривалість відпустки не збільшується.

Граничний строк виплати заробітної плати працівникам за час відпустки не може перевищувати трьох днів з дня її початку.

Причина надання відпустки	Народження дитини.
Максимальна тривалість відпустки	Не більше як 14 календарних днів, без урахування святкових і неробочих днів
Процес надання	За письмовою заявою працівника, не пізніше ніж протягом трьох місяців з дня народження дитини
Підстава	Стаття 773 КЗпП, стаття 191 Закону № 504

1. Відповідно до частини першої статті 251 Цивільного кодексу України (надалі – ЦК) строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (стаття 253 ЦК).

Строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку. Якщо закінчення строку, визначеного місяцем, припадає на такий місяць, у якому немає відповідного числа, строк спливає в останній день цього місяця.

Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (частини третя та п’ята статті 254 ЦК).

Частиною третьою статті 241 КЗпП визначено, що строк, обчислюваний місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця строку. Якщо кінець строку, обчислюваного місяцями, припадає на такий місяць, що відповідного числа не має, то строк закінчується в останній день цього місяця.

Наприклад, якщо дитина народилася 01.06.2021, то працівник може взяти відпустку не пізніше трьох місяців з дня народження дитини строком на 14 календарних днів, (без урахування святкових і неробочих днів) у період з 01.06.2021 по 01.09.2021 (включно), а якщо народилася 15.06.2021 — з 15.06.2021 по 15.09.2021 (включно).

2. Одноразову оплачувану відпустку при народженні дитини тривалістю до 14 календарних днів (без урахування святкових і неробочих днів) надається працівникам за його бажанням в обов’язковому порядку. Звідси випливає, що ініціатором надання відпустки при народженні дитини має бути працівник, але якщо працівник не має бажання піти в таку відпустку, то роботодавець не може зобов’язати взяти його цю відпустку.

Водночас слід наголосити, що роботодавець не має права відмовити працівнику в наданні такої відпустки, за умови подання відповідної заяви та підтвердження статусу особи, зазначеної в частині першої статті 77³ КЗпП і частині першої статті 19¹ Закону № 504.

Крім того, законодавцем визначено, що одноразову оплачувану відпустку при народженні дитини надають тривалістю до 14 календарних днів (без урахування святкових і неробочих днів). Тобто, працівник, який підтвердив статус особи на таку відпустку, за власним бажанням може взяти відпустку меншої тривалості. У цьому випадку роботодавець також зобов’язаний надати працівнику відпустку тривалістю, зазначеної у заяві, поданої на його ім’я.

При цьому роботодавцю треба пам’ятати, що ненадання такої відпустки працівнику, або надання відпустки меншої тривалості чим вказано в заяві працівника, або надання відпустки (видача розпорядчого документа) без письмової згоди працівника – тягне за собою адміністративну відповідальність у вигляді штрафу (частина друга статті 265 КЗпП, частини перша статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення).

3. Відповідно до абзацу шостого частини першої пункту 4 статті 4 Закону № 504 оплачувана відпустка при народженні дитини є соціальною відпусткою.

Звідси випливає, що ця відпустка після спливу трьох місяців з дня народження дитини не переноситься на інший період, а також у разі звільнення працівника, який має право на таку відпустку – не підлягає грошової компенсації у разі її невикористання.

Також нагадаємо, що частиною першою статті 77³ КЗпП і частиною першою статті 19¹ Закону № 504 визначено, що тривалість відпустки при народженні дитини рахується без урахування святкових і неробочих днів.

Щодо словосполучення «оплачувана відпустка», яке використовується в наведених вище нормативно-правових актах, то роботодавець має оплатити працівнику таку відпустку за рахунок власних коштів підприємства, організації, установи тощо.

4. Відповідно до пунктів 2 і 4 частини першої статті 9 Закону № 504 час перебування працівника в оплачуваної відпустці при народженні дитини, зараховується до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку (стаття 6 Закону № 504).

5. Щодо відкликання працівника з відпустки при народженні дитини, то вважаємо, що роботодавець не має законних підстав на такі дії. Оскільки частиною третьою статті 12 Закону № 504 регулюється відкликання працівника в окремих випадках лише зі щорічної відпустки. А як ми з’ясували вище (пункт 3), відпустка при народженні дитини до таких не належить.

Отже, відкликання працівника, навіть за його згодою, з інших видів відпусток (крім щорічної відпустки), законодавцем не передбачено. Міністерством соціальної політики України з питання відкликання працівника із відпустки надано аналогічне роз’яснення (лист від 17.10.16 № 576/13/116-16).

Інші новації

1. Законом № 1401 також внесено зміни до статті 179 КЗпП і статті 18 Закону № 504  пов’язаних із використанням відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного (шестирічного) віку.

Отже, з 09.05.2021 року після закінчення відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами за бажанням матері або батька дитини одному з них надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з виплатою за ці періоди допомоги відповідно до законодавства.

Ця відпустка може бути використана повністю або частинами також бабою, дідом чи іншими родичами, які фактично доглядають за дитиною, або особою, яка усиновила чи взяла під опіку дитину, одним із прийомних батьків чи батьків-вихователів
За бажанням матері, батька дитини або осіб, зазначених вище, у період перебування їх у відпустці для догляду за дитиною вони можуть працювати на умовах неповного робочого часу або вдома (частини третя-четверта статті 18 Закону № 504). 

У разі, якщо дитина потребує домашнього догляду, одному з батьків дитини в обов'язковому порядку надається відпустка без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку.

Відповідно до частин третьої-четвертої статті 20 Закону № 504 відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається за заявою матері, батька дитини або баби, діда чи іншого родича, який фактично доглядають за дитиною, або особи, яка усиновила чи взяла під опіку дитину, одного із прийомних батьків чи батьків-вихователів, повністю або частково в межах установленого періоду та оформляється розпорядчим документом роботодавця.

Бабі, діду чи іншому родичу, які фактично доглядають за дитиною до досягнення нею трирічного віку, відпустка надається на підставі довідки з місця роботи (навчання, служби) одного з батьків дитини про те, що він (вона) вийшов (вийшла) на роботу до закінчення строку цієї відпустки.

Частиною дев’ятою статті 179 КЗпП встановлено, що особи, які фактично доглядають за дитиною, повинні повідомити роботодавця про дострокове припинення такої відпустки не пізніш як за 10 календарних днів до дня дострокового припинення такої відпустки.

2. У частині першій статті 182¹ КЗпП і частині першій статті 19 Закону № 504 слова "Жінці, яка працює і має" замінено словами "Одному з батьків, які мають", слова "яка усиновила" - словами "які усиновили", а слова "матері особи з інвалідністю" - словами "матері (батьку) особи з інвалідністю".
Тобто право на додаткову оплачувану відпустку працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, тривалістю 10 календарних днів (без урахування святкових і неробочих днів) належить одному з батьків, які мають двох чи більше дітей до 15 років або які усиновили дитину.

3. Частину четверту статті 51 КЗпП викладено в новий редакції, а саме:

"Скорочена тривалість робочого часу може встановлюватися за рахунок власних коштів підприємств, установ, організацій для працівників, які мають дітей віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, а також для одиноких матерів та батьків, які виховують дитину без батька (матері), у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікарняному закладі".
З наведеного випливає, що починаючи з  09 травня 2021 року (дата набрання чинності Законом № 1401) роботодавець має право встановлювати батьку чи усиновителю скорочену тривалість робочого часу, за рахунок власних коштів підприємств, установ, організацій.