Використання особою підробленого листка непрацездатності (судова справа)

 Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду (надалі - ККС ВС) частково задовольнив касаційну скаргу прокурора на судові рішення щодо особи, визнаної невинуватою у використанні завідомо підробленого документа (частина четверта статті 358 Кримінального кодексу України, надалі - КК) та виправданої у зв’язку з
недоведеністю того, що було вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа (пункт 1 частини першої статті 373 Кримінального процесуального кодексу України,  надалі - КПК).

Орган досудового розслідування обвинувачував заступника прокурора в тому, що він з метою використання завідомо підробленого документа звернувся з письмовою заявою до прокурора області щодо надання невикористаних днів щорічної відпустки у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю. Для цього він надав завідомо підроблений офіційний документ – листок непрацездатності (про перебування на стаціонарному лікуванні в обласній лікарні, хоча в цей час він був на відпочинку), на підставі чого йому надали невикористані дні відпустки. В результаті використання посадовцем завідомо неправдивого листка непрацездатності йому було нараховано та виплачено грошові кошти.

Колегія суддів ККС ВС дійшла висновку, що апеляційний суд не застосував закон, який підлягав застосуванню – частина четверта статті 358 КК, що призвело до незаконного залишення без змін виправдувального вироку, а ухвала цього суду не відповідає вимогам статей 370, 419 КПК. Це є істотним порушенням цього Кодексу, оскільки перешкодило суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення. За таких обставин ККС ВС скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Касаційний суд зазначив, що, відповідно до матеріалів кримінального провадження, апеляційний суд погодився з рішенням суду першої інстанції про виправдання особи у зв’язку з недоведеністю її винуватості у вчиненні злочину, передбаченого частиною четвертою статті 358 КК, посилаючись на відсутність у неї умислу на заволодіння бюджетними коштами шляхом обману. Проте апеляційний суд не звернув уваги, що використання завідомо підробленого документа кваліфікується за частиною четвертою статті 358 КК незалежно від мети особи, яка його використовує, та помилково ототожнив таку мету з умислом на використання завідомо підробленого документа.

Крім того, апеляційний суд не врахував, що виправдання особи за частиною першою статті 190 КК за заволодіння чужим майном шляхом обману не виключає наявності в її діях складу злочину, передбаченого частиною четвертою статті 358 КК, та безпідставно самостійно не застосував закон, який підлягав застосуванню.

Так, використання підробленого документа (частина четверта статті 358 КК) є самостійним складом злочину, який не охоплюється поняттями "підроблення", "складання", "видача" і "збут" та передбачений окремою кримінально-правовою нормою із самостійною санкцією.

Відсутність факту вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою або частиною другою статті 358 або статтею 190 КК, на доведення факту вчинення використання підробленого документа не впливає. При цьому використання завідомо підробленого документа є закінченим з моменту, коли документ пред’явлено або надано особою, незалежно від того, чи вдалося їй досягти поставленої мети.тут

Постанова ККС ВС від 07 вересня 2021 року (справа №591/7446/17, провадження № 51-8км21).