Ця додаткова відпустка - особлива, держава надає
учасникам бойових дій та особам з інвалідністю внаслідок війни особливі пільги
і компенсації. Серед них - можливість отримати щорічну додаткову оплачувану
відпустку.
Витрати, пов'язані з оплатою відпусток, здійснюються за
рахунок коштів підприємств, установ та організацій, призначених на оплату
праці, або за рахунок коштів фізичної особи, в якої працюють за трудовим
договором працівники.
Статтями 6 і 7 Закону № 3551 встановлено перелік осіб,
які належать до учасників бойових дій та осіб з інвалідністю внаслідок війни.
Статус учасника бойових дій або особи з інвалідністю
внаслідок війни працівник повинен підтвердити відповідним документом
(посвідченням). Якщо демобілізований працівник отримав посвідчення учасника
бойових дій або особи з інвалідністю внаслідок війни, то тільки після надання його
в установленому порядку роботодавцю, він матиме право на цю додаткову
відпустку.
Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних
знаків ветеранів війни, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.94 № 302 "Про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів
війни" (надалі – Положення). Зразки
посвідчень, що видаються ветеранам війни, додаються до цієї постанови (у
редакції відповідної постанови від 22.08.18 № 632).
Пунктами 2 і 3 Положення встановлено, що посвідчення є
документом, який підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб, на яких
поширюється чинність Закону № 3551, на основі котрого надаються відповідні
пільги і компенсації. Відповідно до цього Закону до ветеранів війни належать:
учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.
Посвідчення видаються:
- учасникам бойових дій з написом "Посвідчення
учасника бойових дій" та нагрудний знак "Ветеран війни - учасник
бойових дій";
- особам з інвалідністю внаслідок війни з написом
"Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни" та нагрудний знак
"Ветеран війни - особа з інвалідністю внаслідок війни".
Як зазначено вище додаткова відпустка учасникам бойових
дій та особам з інвалідністю внаслідок війни це незвичайна відпустка. Річ у
тому, що пункт 12 статті 12 (учасники бойових дій) і пункт 17 статті 13 (особи з
інвалідністю внаслідок війни) Закону № 3551 визначають її як пільгу та гарантію
їхнього соціального захисту.
Слід відзначити, що додаткова відпустка учасникам бойових
дій та особам з інвалідністю внаслідок війни не віднесені Законом про відпустки
до щорічних додаткових відпусток (статті 7, 8 цього Закону).
Отже, така відпустка належать до інших видів відпусток,
установлених законодавством, колективним договором, угодою та трудовим
договором (частина друга статті 4 Закону про відпустки), відповідно на неї не поширюються норми цього Закону, передбачені для
щорічних відпусток.
Беручи до уваги, що ця відпустка є гарантованою державою
пільгою, тому роботодавець зобов’язаний забезпечити право працівника на
відпустку впродовж календарного року.
Водночас, така двояка природа додаткової відпустки формує
свої (специфічні) правила та особливості її надання.
1. Підставою для
надання учаснику бойових дій або особі з інвалідністю внаслідок війни додаткової
оплачуваної відпустки є відповідна заява працівника, оскільки ця відпустка
надається не за графіком відпусток, а у зручний для нього час. Тому в заяві
працівник повинен зазначити бажану дату виходу у відпустку.
До заяви працівник зобов’язаний додати копію відповідного
посвідчення, що підтверджує його право на отримання додаткової відпустки.
На підставі поданих працівником належних документів
роботодавцем у встановленому порядку видається наказ (розпорядження) про надання працівнику додаткової
відпустки із збереженням заробітної плати з дати вказаної у заяві працівника.
Слід наголосити, для отримання цієї відпустки повинна
бути саме ініціатива працівника, а не роботодавця.
2. Надається за
календарний рік.
На відміну від щорічних відпусток, зазначені відпустки не
пов’язані з робочим процесом і надаються незалежно від часу роботи на
підприємстві, в установі, організації (надалі
– підприємство) для їх отримання не потрібен мінімальний період роботи,
визначений Законом про відпустки (6 місяців).
Тобто незалежно ні від часу, відпрацьованого працівником
у календарному році на цьому підприємстві, ні від режиму роботи на підприємстві
(наприклад, при неповному робочому часі).
Навіть відпрацювавши один робочий день у поточному
календарному році, працівник матиме право на таку відпустку повної тривалості (14
календарних днів). Звичайно, за умови, що він не скористався нею в іншого
роботодавця протягом такого календарного року.
Окремо зупинимося на наданні такої відпустки новоприйнятому працівнику.
Якщо такий працівник у поточному календарному році (2021)
до влаштування на це підприємство працював у іншого роботодавця і скористався
правом на таку відпустку, то теперішній роботодавець додаткову відпустку йому
як учаснику бойових дій або особі з інвалідністю внаслідок війни за поточний
(2021) календарний рік не надає.
Якщо ж працівник, який має право на додаткову відпустку,
у поточному (2021) календарному році ніде не працював або працював у іншого
роботодавця, але права на таку відпустку тоді ще не мав, і таке право виникло в
період роботи на цьому підприємстві, то теперішній роботодавець зобов’язаний
надати такому працівнику додаткову відпустку учасника бойових дій або особи з
інвалідністю внаслідок війни за поточний (2021) календарний рік.
Щоб не помилитися (чи треба надати цю відпустку працівнику
- новачку), роботодавець може попросити в нього довідку з попереднього місця
(місць) роботи за такий календарний рік.
Слід наголосити, що додаткова відпустка учасникам бойових
дій, особам з інвалідністю внаслідок війни не може бути перенесена на інший
період або продовжена з причин зазначених у статті 11 Закону про відпустки (у
тому числі й у зв’язку з хворобою працівника, що збіглася з періодом цієї
відпустки) чи поділена на частини (стаття 12 цього Закону), оскільки на неї не поширюються норми,
передбачені для щорічних відпусток.
Отже, працівник повинен встигнути скористатися правом на
додаткову відпустку протягом поточного календарного року. Водночас зазначимо, що
її надають виключно тривалістю 14 календарних днів.
З наведеного випливає, якщо працівник забуде подати відповідну
заяву на ім’я роботодавця та/або не додасте до неї (або раніше до кадрової
служби) підтвердний документ (відповідне посвідчення), то перенести додаткову
відпустку на наступний рік уже не вийде.
Звертаємо
увагу. Відпустка, початок якої припадає на один рік (наприклад,
2021), а закінчення - на наступний (2022), вважається відпусткою за той рік, на
який припадає її початок, тобто за 2021 рік. Тому у 2022 році такий працівник
матиме право на додаткову відпустку повної тривалості - 14 календарних днів;
Відкликання працівника з додаткової відпустки учасникам
бойових дій та особам з інвалідністю внаслідок війни також є неможливим.
Святкові та
неробочі дні (стаття
73 КЗпП) при
визначенні тривалості щорічних відпусток та
додаткової відпустки
працівникам, які мають дітей (стаття 19 Закону про
відпустки), не враховуються (стаття 5 цього
Закону).
Отже, на відміну від щорічних додаткових відпусток,
додаткова відпустка, передбачена пунктом
12 статті 12 (учасники бойових дій) і пунктом 17 статті 13 (особи з
інвалідністю внаслідок війни) Закону № 3551, не підлягає продовженню на
святкові та неробочі дні, тобто ці дні включаються в розрахунок тривалості
цієї відпустки і відповідно
підлягають оплаті у порядку, встановленому законодавством.
Середню заробітну плату для оплати працівникам додаткових
відпусток, обчислюють відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної
плати, затверджено постановою
Кабінету Міністрів України від 08.02.95N 100.
Якщо у працівника час додаткової відпустки збігатиметься
з періодом тимчасової непрацездатності, продовжити або перенести відпустку вже
не вийде. При цьому листок тимчасової непрацездатності, виданий за період
перебування у зазначеній відпустці, не підлягає оплаті.
4. Надається понад
щорічну основну та додаткову відпустки у будь-який зручний для працівника час.
Ураховуючи те, що додаткова відпустка учасникам бойових
дій та особам з інвалідністю внаслідок війни не належать до виду щорічних відпусток,
вона надається понад щорічні відпустки,
передбачені статтею 4 Закону про
відпустки.
Думка роботодавця в цьому випадку не береться до уваги.
Як і не береться до уваги вимога частини третьої статті
10 Закону про відпустки щодо встановлення обмеження на тривалість щорічних
основної і додаткових відпусток (загальна тривалість не може перевищувати 59 календарних
днів).
Надаючи додаткову відпустку учасникам бойових дій та
особам з інвалідністю внаслідок війни, на цю вимогу можна не звертати уваги,
тобто надавати її можна незалежно від тривалості щорічної відпустки.
Право на цю додаткову відпустку мають як основні
працівники, так і сумісники.
Відповідно до частини другої статті 21 КЗпП працівник має
право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом
укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох
підприємствах, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором
або угодою сторін. Ця норма закону дозволяє працівникам, крім основного
трудового договору, укладати трудові договори про роботу за сумісництвом.
Працівник, який уклав трудовий договір на роботу за
сумісництвом, перебуває у трудових відносинах з підприємством і тому має право
на оплачувану щорічну відпустку. Це узгоджується також із статтею 56 КЗпП,
оскільки робота за сумісництвом є одним з різновидів роботи на умовах неповного
робочого часу. Частиною третьою цієї статті при роботі на умовах неповного
робочого часу гарантовано недопущення будь-яких обмежень обсягу трудових прав
працівників.
Отже, додаткова
відпустка може бути використана працівником як за основним місцем роботи, так і
за сумісництвом, за наявності документу, що підтверджує право на неї
(посвідчення учасника бойових дій або посвідчення особи з інвалідністю
внаслідок війни).
За основним місцем роботи або на роботі за
сумісництвом, на період використання додаткової відпустки, працівнику можуть надати відпустку без
збереження заробітної плати (наприклад, пункт 14 статті 25 Закону про
відпустки).
6. Грошова
компенсація за невикористані відпустки
Якщо працівник з якихось причин не скористався у
поточному році своїм правом на додаткову відпустку учасника бойових дій або як особа
з інвалідністю внаслідок війни, то при припиненні трудового договору (у разі
звільнення) грошова компенсація (стаття 24 Закону про відпустки) за
невикористану у поточному році додаткову
відпустку йому не виплачується, з підстав зазначених вище.
Але, відповідно до статті 3 Закону про відпустки за бажанням працівника
у разі його звільнення йому має бути надано невикористану у поточному році
додаткову відпустку з наступним звільненням. Датою звільнення в цьому разі є
останній день відпустки.
У разі звільнення працівника у зв'язку із закінченням
строку трудового договору невикористана у поточному році додаткова відпустка
може за його бажанням надаватися й тоді, коли час відпустки повністю або
частково перевищує строк трудового договору. У цьому випадку чинність трудового
договору продовжується до закінчення відпустки.
Разом із цим, відповідно до абзацу третього пункту 14
статті 101 Закону України від 20.12.91 № 2011 "Про соціальний і
правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у разі
невикористання військовослужбовцями –
учасниками бойових дій щорічної
основної або додаткової відпустки у рік звільнення виплачується грошова
компенсація.
Рішенням Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного
адміністративного суду від 16 травня 2019 (справа № 620/4218/18, провадження:
Пз/9901/4/19) зазначено, що норми закону не обмежують та не припиняють право
учасника бойових дій на отримання в році звільнення виплати грошової
компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, право на яку набуто
під час проходження служби в особливий період.
Постанова Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня
2019 (справа № 620/4218/18 (Пз/9901/4/19), провадження № 11-550заі19).
7. Не можна надати
одночасно з пільгами, передбаченими іншими законами
Відповідно до пункту 22 статті 20 та пункту 1 статті 21
Закону України від 28.02.91 № 796 "Про статус і соціальний захист
громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (надалі – Закон № 796) особам, віднесеним
до категорій 1 та 2, державою гарантовані компенсації та пільги, зокрема
отримання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14
робочих (16 календарних) днів на рік.
Ця додаткова відпустка не віднесена цим Законом до виду
щорічних відпусток (стаття 4 Закону про відпустки), а визначена як пільга та
компенсація за шкоду, завдану внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Водночас, виходячи з норм статей 12 і 13 Закону № 3551 додаткова
відпустка учасникам бойових дій, особам з інвалідністю внаслідок війни, як
зазначалось вище є пільгою, гарантованою державою, та відповідно також не
належить до виду щорічних відпусток, визначених статтею 4 Закону про відпустки.
Статтею 60 Закону № 796 визначено, що пільговик, який має
одночасно право на пільги та компенсації, передбачені різними законами,
користується пільгами та компенсаціями за своїм вибором відповідно до одного з
них.
Тому, як вважає Міністерство соціальної політики України
(лист від 18.08.16 № 454/13/116-16), працівник, який має статус учасника
бойових дій або особи з інвалідністю внаслідок війни і одночасно є постраждалим
внаслідок Чорнобильської катастрофи 1ї чи 2 категорії, має право на додаткову
відпустку із збереженням заробітної плати відповідно до одного із наведених вище
законів за його вибором, оскільки ці пільги є однотипними (кожна з цих
відпусток законодавцем визначена як пільга).
З наведеного випливає, що працівник-чорнобилець категорії
1 або 2, який одночасно є учасником бойових дій або особою з інвалідністю внаслідок війни, повинен
вибрати вид відпустки, якою він бажає скористатися за основним місцем роботи в
календарному році: "чорнобильська" або "військова".
Скористатися одночасно такими пільгами може тільки працівник
- сумісник: "чорнобильською"
відпусткою - за основним місцем роботи, а "військовою" - на роботі за
сумісництвом. Або навпаки.
