Строк трудового договору закінчується у вихідний день працівника

 Чи можна звільнити працівника на підставі пункту 2 статті 36 Кодексу законів про працю України (надалі – КЗпП) у вихідний для нього день? Коли із працівником необхідно провести остаточний розрахунок, враховуючи припис про проведення остаточного розрахунку у день звільнення?

Якщо дія строкового трудового договору закінчується у день, що є вихідним для працівника та підприємства у цілому, остаточний розрахунок з працівником необхідно проводити в його останній робочий день. При цьому днем звільнення буде останній день, визначений строковим трудовим договором.

Звичайна ситуація: працівника в установленому законодавством порядку прийнято на роботу за строковим трудовим договором, припустимо, на два роки. Працівник сумлінно працює на благо роботодавця. По закінченню дворічного строку виявляється, що останній день дії строкового трудового договору припадає на суботу (наприклад, на 11.12.2021) - день, що є вихідним і для працівника, і для підприємства.

Але ж звільнення працівника у зв’язку із закінченням дії строкового трудового договору на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП повинно відбутися в останній день дії строкового трудового договору.  Якщо ж після закінчення дії строкового трудового договору трудові відносини фактично триватимуть і жодна із сторін не буде вимагати їх припинення, то договір вважатиметься продовженим на невизначений строк стаття 39¹ КЗпП.

Отже, якщо працівника не звільнити за в останній день дії строкового трудового договору, то з наступного дня такий строковий трудовий договір автоматично перетвориться на безстроковий.

До того ж, статтею 47 КЗпП установлює обов’язок роботодавця провести розрахунок з працівником у строки, зазначені в статті 116 КЗпП (у загальному випадку - в день звільнення), а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

З порушеного питання надавалось роз’яснення Міністерства соціальної політики України (лист від 05.01.18 №9/0/22-18/134), тобто якщо останній день дії строкового договору припадає на день, що є вихідним як для працівника, так і для підприємства, то роботодавець має виконати обов’язок, передбачений статтею 47 КЗпП  (ознайомити працівника з наказом (розпорядженням) про звільнення, провести з ним остаточний розрахунок, на вимогу працівника видати належним чином оформлену трудову книжку) в останній робочий день працівника (у нашому випадку - п’ятниця 10.12.2021).

При цьому днем звільнення відповідно до частини другої статті 241¹ КЗпП буде останній день, визначений строковим трудовим договором (у нашому випадку – субота 11.12.2021).

Таким чином, роботодавцю потрібно буде в останній робочий день працівника або напередодні:

- видати наказ (розпорядження) про його звільнення за пунктом 2 статті 36 КЗпП, але із зазначенням дати звільнення, обумовленої строком трудового договору. Зауважимо, що для припинення трудового договору у зв’язку із закінченням строку його дії не потрібні заява або будь-яке волевиявлення працівника. Згоду на припинення строкового трудового договору після закінчення обумовленого строку підтверджує проставлений у ньому підпис працівника;

- ознайомити працівника з наказом (розпорядженням) про звільнення під підпис і видати йому належно посвідчену копію цього наказу (розпорядження).

Також в останній робочий день працівника (тобто 10 грудня 2021 року), з ним потрібно буде провести остаточний розрахунок і а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у нього.