Дуже часто
необхідна інформація має правовий режим публічної інформації, доступ до якої
гарантується чинним законодавством.
Статтею 3
Закону України від 13.01.11 № 2939 "Про доступ до публічної інформації" (надалі
– Закон) визначені основні гарантії забезпечення права на доступ до
публічної інформації, серед яких чи не найголовнішим є покладення на розпорядників
публічної інформації обов’язку надавати та оприлюднювати інформацію, крім
випадків, передбачених законом.
Проте,
запитуючи у суб’єктів владних повноважень документи, які містять необхідну
інформацію, досить часто можна отримати у відповідь «відписку» із відмовою у
наданні таких документів з тих підстав, що вони містять інформацію з обмеженим
доступом. Іншою "неприємною" відповіддю, з боку розпорядників інформації, є
посилання на наявність такої інформації у загальнодоступних джерелах та
можливість її самостійного отримання запитувачем.
Тож, що робити,
якщо з такою відмовою Ви втрачаєте єдине джерело отримання необхідної інформації? І чи є наведені вище підстави достатніми для відмови у наданні
інформації?
Наведені вище
питання були однозначно вирішені Верховним Судом у складі колегії суддів
Касаційного адміністративного суду у постанові від 18 вересня 2019 року (справа№ 816/124/18, адміністративне провадження № К/9901/54182/18).
Предметом спору
по даній справі стала відмова Головного управління Державної фіскальної служби
України у Полтавській області щодо надання
інформації на запит Позивача з тих підстав, що запитувана інформація може надаватися
за згодою самих платників податків, або за рішенням суду.
Судами першої
та апеляційної інстанцій відмова у наданні інформації на запит була визнана
неправомірною, оскільки, містила лише узагальнені норми законодавства та їх
тлумачення, без зазначення мотивів, за яких неможливо надати запитувану
позивачем інформацію. Відповідача було зобов’язано надати відповідь по кожному
пункту запиту Позивача.
Оскаржуючи
рішення судів першої та апеляційної інстанції, Відповідач посилався на наступні
обставини:
- Відповідач не
мав права надати документи, які запитувалися Позивачем, оскільки вони містять
інформацію з обмеженим доступом;
- частина
запитуваної інформації є загально доступною, і Головне управління Державної
фіскальної служби України у Полтавській області
не зобов`язане заново її створювати, щоб надати відповідь.
Відмовляючи у
задоволенні касаційної скарги, Верховний суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, зокрема,
зазначив, що обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо
документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається
інформація, доступ до якої необмежений. Наведена правова позиція дає підстави
вважати, що наявність у документі інформації з обмеженим доступом не позбавляє
запитувача інформації права на отримання зазначеного документу, якщо останнього
цікавить інша інформація, яка міститься в такому документі.
Окрім цього,
наведена правова позиція надає можливість вимагати надання витягу з документу,
який містить інформацію з обмеженим доступом, оскільки визначає за
розпорядниками інформації обов’язок надати інформацію, доступ до якої
необмежений.
Щодо аргументу
Відповідача про відсутність у нього обов’язку надавати загально доступну
інформацію, Суд зазначає, що наявність інформації у загальнодоступних джерелах
не звільняє розпорядника інформації від обов`язку її надати, оскільки, відповідно
до частини другої статті 22 Закону, відповідь розпорядника інформації про те,
що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або
відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні
інформації. Крім того, Суд наголосив на неможливості відмови у наданні
інформації з самих лише формальних підстав.
Варто наголосити,
що статтею 22 Закону визначено вичерпний перелік підстав для відмови в наданні
публічної інформації. Відмова в наданні інформації з інших підстав вважається
неправомірною.
Таким чином,
аналізуючи наведене судове рішення можна дійти наступних висновків:
- розпорядник
інформації має право відмовити у наданні публічної інформації лише у визначених
законом випадках;.
- відмова у
наданні інформації не може ґрунтуватися лише на узагальненні положень
законодавства та має містити конкретні мотиви, з яких розпорядник відмовляє у
наданні інформації. Відмова у наданні інформації не може ґрунтуватися лише на
формальних підставах;
- відповідь на
запит про надання інформацію має бути надана щодо кожного пункту такого запиту;
- наявність у
запитуваному документі інформації з обмеженим доступом не є підставою
неотримання запитувачем іншої інформації, яка міститься в такому документі та
доступ до якої є необмеженим;
- наявність
інформації у загальнодоступних джерелах не звільняє розпорядника від надання
такої інформації у відповідь на запит.
Недотримання наведених вище вимог є підставою для звернення до суду з метою визнання відмови у наданні запиту неправомірною та зобов’язання розпорядника надати відповідну інформацію.тут
