Чим регулюється?
Основними
законодавчими актами, які регулюють питання надання відпусток є Кодекс законів про працю України (надалі - КЗпП) і
Закон України від 15.11.96 № 504 "Про відпустки" (надалі – Закон). Але згадування в цих
актах такого виду відпустки як "відпустка за роботу на екранних пристроях (комп’ютері)" немає. Тож
як так: відпустка є, а згадування немає?
Згідно із КЗпП
громадянам, які перебувають у трудових правовідносинах надаються щорічні
відпустки: основна та додаткові.
Щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні
за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового
договору.
Щорічні додаткові відпустки надаються працівникам:
1) за роботу із
шкідливими і важкими умовами праці;
2) за особливий характер праці;
3) в інших
випадках, передбачених законодавством.
Тривалість щорічних додаткових відпусток, умови
та порядок їх надання встановлюються
нормативно-правовими актами з питань праці.
За Законом щорічна
додаткова відпустка за особливий характер праці надається окремим
категоріям працівників, робота яких пов'язана з підвищеним нервово-емоційним та
інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих
природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для
здоров'я, - тривалістю до 35 календарних днів за Списком виробництв, робіт,
цехів, професій і посад, зайнятість працівників в яких дає право на щорічні
додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та за
особливий характер праці, затверджено постановою
Кабінету Міністрів України від 17.11.97 N 1290 (у редакції відповідної постанови
від 13.05.03 N 679) (надалі – Постанова №
1290, Список).
Відповідно до
пункту 58 розділу XXII Додатку 2 до постанови 1290, працівники, які працюють на
електронно-обчислювальних та обчислювальних машинах входять
до Списку виробництв, робіт, професій і посад працівників, робота яких
пов'язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або
виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах
підвищеного ризику для здоров'я, що дає право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці.
Назви професій
і посад керівників, фахівців, службовців і робітників, передбачених у Списку,
вказані відповідно до Національного класифікатора України. Класифікатора
професій. ДК 003:2010, затверджено та надано чинності наказом Державного комітету України з питань
технічного регулювання та споживчої політики від 28.07.10 N 327.
Право працівника на відпустку
Працівники, які працюють на електронно-обчислювальних та обчислювальних машинах мають
право на 4 (чотири) дні щорічної
додаткової відпустки за особливий характер праці.
Для уникнення
непорозумінь з приводу питань, хто має право на підприємстві, в установі,
організації (надалі – підприємство) на
щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці, вважаємо, що
роботодавцю бажано локальним актом (колективний договір, правила внутрішнього
трудового розпорядку або окремий документ) затвердити перелік посад (професій) працівників
із зазначенням конкретної її тривалості у кожному випадку окремо, залежно від
часу зайнятості працівника в цих умовах (стаття 8 Закону).
Конкретна тривалість щорічної додаткової відпустки за
особливий характер праці може бути встановлена умовами письмового
трудового договору або зазначена розпорядчим документом (наказ, розпорядження)
про прийняття працівника на роботу.
Звертаємо увагу. Відповідно до частини другої
статті 9 Закону до стажу роботи, що дає право на щорічні додаткові відпустки,
зараховуються час фактичної роботи із шкідливими, важкими умовами або з
особливим характером праці, якщо працівник зайнятий у цих умовах не менше половини тривалості робочого дня,
встановленої для працівників даного виробництва, цеху, професії або посади.
Пунктами 6 і 7 Списку виробництв, робіт, професій і посад працівників, робота яких пов'язана з підвищеним нервово-емоційним та
інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних
географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров'я, що
дає право на щорічну додаткову відпустку за
особливий характер праці, затверджено наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 31.01.98 № 16, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30
січня 1998 року за N 58/2498, додаткова
відпустка надається пропорційно фактично відпрацьованому часу. У розрахунок часу, що дає право
працівнику на додаткову відпустку,
зараховуються дні, коли він фактично був зайнятий на
роботах з особливим характером праці не
менше половини тривалості робочого дня, установленого для працівників цих
виробництв, робіт, професій і посад.
У тих випадках, коли працівники працювали в різних виробництвах, цехах, за професіями та на посадах, за
роботу в яких надається додаткова відпустка різної тривалості, підрахунок часу роботи провадиться окремо по кожному виду робіт, професій та посад. Облік часу,
відпрацьованого по кожному виду робіт, здійснюється роботодавцем (пункт 5 цього
списку).
Ураховуючи, що відпустка
належить до щорічних додаткових відпусток за особливий характер праці, тож на
неї розповсюджуються правила перенесення та поділу щорічної відпустки,
визначені статтями 11 і 12 Закону.
Крім того, відпустка
за особливий характер праці (робота на комп’ютері- екранному
пристрої) підлягає грошовій компенсації за невикористані щорічні відпустки
(стаття 24 Закону).
Електронно-обчислювальні та обчислювальні машини
На основі Директиви 90/270/ЄЕС від 29 травня 1990 року про мінімальні
вимоги безпеки та здоров’я при роботі з екранними пристроями (п’ята рамкова
Директива у значенні частини 1 статті 16 Директиви 89/391/ЄЕС), наказом
Міністерства соціальної політики України від 14.02.18 № 207, затверджено Вимоги щодо безпеки та
захисту здоров’я працівників під час роботи з екранними пристроями, зареєстровано
в Міністерстві юстиції України 25 квітня 2018 року за № 508/31960 (надалі – Вимоги).
Відповідно до пункту 5 Вимог:
- екранні
пристрої - електронні засоби для відтворення будь-якої графічної або
алфавітно-цифрової інформації (на основі електронно-променевої трубки,
рідкокристалічні, плазмові, проекційні, органічні світлодіодні монітори та інші
новітні розробки у сфері інформаційних технологій);
- робоче місце (робоча станція) - сукупність устаткування, що включає екранний
пристрій, який може доповнюватися клавіатурою або пристроєм введення та/або
програмним забезпеченням, що представляє інтерфейс „оператор-дисплей”, іншими
приладами (периферійні пристрої, що включають пристрої для електронних носіїв,
телефон, модем, друкувальний пристрій, тримач документів, робоче крісло,
робочий стіл або робоча поверхня „розумного” столу, а також інше необхідне
виробниче середовище).
Ці Вимоги:
1) поширюються на всіх суб’єктів господарювання незалежно від форм
власності, організаційно-правової форми і видів діяльності та встановлюють
мінімальні вимоги безпеки та захисту здоров’я під час здійснення роботи,
пов’язаної з використанням екранних пристроїв незалежно від їхнього типу та
моделі.
Тож не важливо що саме використовується: стаціонарний комп’ютер, ноутбук,
нетбук – це все є екранними пристроями;
2) не обмежують права роботодавця встановлювати більш жорсткі та/або
спеціальні вимоги безпеки і захисту здоров’я та життя працівників під час
роботи з екранними пристроями, якщо це не суперечить чинному законодавству;
3) не поширюються на робочі місця:
- здобувачів освіти у комп’ютерних класах (кабінетах, аудиторіях тощо)
закладів освіти;
- пілотів, водіїв або операторів транспортних засобів, обладнані
екранними пристроями у системах оброблення даних на борту засобів сполучення,
екранні пристрої у складі машин і обладнання, що переміщуються в процесі
роботи;
- працівників, які займаються обслуговуванням, ремонтом і налагодженням
екранних пристроїв;
4) не поширюються на:
- портативні системи оброблення даних, якщо вони не постійно
використовуються на робочому місці;
- обчислювальні машинки (калькулятори), касові апарати та прилади з
невеликими пристроями індикації даних або результатів вимірювання;
- цифрові друкувальні машини, обладнані візуальними дисплейними
терміналами (дисплейні друкувальні машини);
- планшети, смартфони, мобільні телефони.
Загальні обов’язки роботодавців
Відповідно до пункту 1 розділу II Вимог, роботодавець повинен поінформувати
працівників під розписку про умови праці та наявність на їх робочих місцях
небезпечних та шкідливих виробничих факторів (фізичних, хімічних, біологічних,
психофізіологічних), які виникають під час роботи з екранними пристроями та ще
не усунуто, а також про можливі наслідки їх впливу на здоров’я працівників
відповідно до вимог статті 5 Закону України від 14.10.92 № 2694 "Про охорону праці" (надалі – Закон про
охорону праці).
Під час облаштування робочого місця працівника з екранними пристроями
необхідно обирати таке устаткування, яке не створює зайвого шуму та не виділяє
надлишкового тепла. Рівні шуму на робочих місцях осіб, які працюють з екранними
пристроями, мають відповідати вимогам Санітарних норм виробничого шуму,
ультразвуку та інфразвуку ДСН 3.3.6.037-99, затверджено постановою Головного
державного санітарного лікаря України від 01.12.99 № 37.
Крім того, роботодавець:
1) повинен:
- забезпечити навчання і перевірку знань працівників з питань охорони
праці та безпечного використання екранних пристроїв до початку роботи з ними, а
також у випадках модифікації та організації роботи обладнання;
- вжити відповідних заходів, щоб забезпечити відповідність робочого місця
працівника до цих Вимог;
- за рахунок тривалості робочої зміни організувати внутрішні
регламентовані перерви для відпочинку відповідно до Державних санітарних правил
і норм роботи з візуальними дисплейними терміналами електронно-обчислювальних
машин ДСанПІН 3.3.2.007-98, затверджено постановою Головного державного
санітарного лікаря України від 10.12.98 № 7 (надалі - Правила ДСанПІН 3.3.2.007-98);
2) має
забезпечити за рахунок підприємства проведення медичних оглядів працівників
відповідно до вимог Порядку проведення медичних оглядів працівників певних
категорій, затверджено наказом Міністерства охорони здоров'я України від 21.05.07№ 246, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 липня 2007 року за №
846/14113.
За результатами цих оглядів роботодавець за потреби повинен забезпечити
виконання відповідних оздоровчих заходів.
3) зобов’язаний за необхідності проводити лабораторні дослідження умов
праці працівників з метою виявлення шкідливих і небезпечних факторів
виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу (зокрема
щодо виявлення ризиків, пов’язаних із погіршенням зору, порушенням фізичного
стану, стресом) та вживати заходів щодо усунення виявлених ризиків відповідно
до статті 13 Закону про охорону праці.
Регламентовані
перерви для відпочинку
Правила ДСанПІН 3.3.2.007-98 поширюються на умови й
організацію праці при роботі
з візуальними дисплейними
терміналами (ВДТ) усіх типів
вітчизняного та зарубіжного виробництва на основі електронно-променевих трубок
(ЕПТ), що використовуються в
електронно-обчислювальних машинах (ЕОМ) колективного використання та персональних ЕОМ (ПЕОМ).
Керівники державних органів,
підприємств, організації та установ незалежно від форми власності
й підлеглості в
порядку забезпечення виробничого
контролю зобов'язані впорядкувати робочі місця користувачів ЕОМ та ПЕОМ з
ВДТ відповідно до вимог Правил.
Порушення санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил
і норм тягне дисциплінарну, адміністративну, кримінальну
відповідальність відповідно до статей 45, 46 і 49 Закону України від 24.02.94 № 4004 "Про забезпечення санітарного та епідеміологічного
благополуччя населення".
При організації праці, що пов'язана з використанням ВДТ ЕОМ і ПЕОМ, для
збереження здоров'я працюючих, запобігання професійним захворювання і підтримки працездатності слід передбачити
внутрішньозмінні регламентовані
перерви для відпочинку.
Внутрішньозмінні режими праці і відпочинку мають передбачати додаткові
нетривалі перерви в періоди, що передують появі об'єктивних і
суб'єктивних ознак втомлення і зниження працездатності.
При виконанні протягом дня робіт, що належать до різних видів трудової
діяльності, за основну роботу з ВДТ ЕОМ і ПЕОМ слід вважати таку, що займає не
менше 50% часу впродовж робочої зміни мають передбачатися:
- перерви для відпочинку і вживання їжі (обідні перерви);
- перерви для відпочинку і особистих
потреб (згідно з трудовими
нормами);
- додаткові перерви, що вводяться для окремих професій з урахуванням
особливостей трудової діяльності.
Тривалість перерви для відпочинку і харчування визначається чинним
законодавством про працю і
Правилами внутрішнього трудового розпорядку підприємства.
Внутрішньозмінні режими праці і відпочинку при роботі з ВДТ ЕОМ
і ПЕОМ розроблено з урахуванням характеру трудової
діяльності, напруженості і важкості праці диференційовано для кожної професії.
За характером трудової діяльності виділено три професійні групи згідно
з класифікатором професій:
- розробники програм
(інженери-програмісти)
- виконують роботу переважно
з відеотерміналом та документацією
при необхідності і інтенсивного обміну інформацією з ЕОМ і високою частиною
прийняття рішень. Робота
характеризується інтенсивною розумовою творчою працею з підвищеним
напруженням зору, концентрацією уваги на фоні нервово-емоційного напруження, вимушеною робочою
позою, загальною гіподинамією, періодичним навантаженням на кисті
верхніх кінцівок. Робота виконується в
режимі діалогу з ЕОМ у вільному темпі
з періодичним пошуком помилок в умовах дефіциту часу;
- оператори електронно-обчислювальних машин -
виконують роботу яка пов'язана з обліком інформації одержаної з ВДТ за
попереднім запитом, або тієї, що
надходить з нього, супроводжується перервами різної тривалості, пов'язана з виконанням
іншої роботи і характеризується як робота з напруженням зору, невеликими фізичними зусиллями, нервовим напруженням середнього
ступеня та виконується у вільному темпі;
- оператор комп'ютерного
набору -
виконує одноманітні за характером роботи з документацією та клавіатурою
і нечастими нетривалими переключеннями погляду на екран дисплея, з введенням
даних з високою швидкістю, робота
характеризується як фізична праця з підвищеним навантаженням на кисті
верхніх кінцівок на фоні загальної гіподинамії з напруженням зору
(фіксація зору переважно на документи), нервово-емоційним
напруженням.
Установлюються такі внутрішньозмінні режими праці та відпочинку при роботі з ЕОМ при 8-годинній денній
робочій зміні в залежності від характеру праці для:
- розробників програм із застосуванням ЕОМ, слід призначати
регламентовану перерву для відпочинку тривалістю 15 хвилин через кожну
годину роботи за візуальними
дисплейними терміналами;
- операторів із застосування ЕОМ, слід призначати
регламентовані перерви для відпочинку
тривалістю 15 хвилин через кожні дві години;
- операторів комп'ютерного
набора слід призначати регламентовані перерви для відпочинку тривалістю 10 хвилин після кожною години роботи за візуальними дисплейними терміналами.
У всіх випадках, коли виробничі
обставини не дозволяють застосувати регламентовані перерви, тривалість
безперервної роботи з візуальними дисплейними терміналами не повинна перевищувати 4 години.
При 12-годинній робочій зміні регламентовані перерви повинні
встановлюватися в перші 8 годин роботи аналогічно перервам при 8-годинній
робочій зміні, а
протягом останніх 4-х годин роботи, незалежно від характеру трудової
діяльності, через кожну годину
тривалістю 15 хвилин.
З метою зменшення негативного впливу монотонності є доцільним
застосовувати чергування операцій усвідомленого тексту і числових даних (зміна
змісту роботи). Чередування вводу даних
та редагування текстів.
Для зниження нервово-емоційного напруження, втомлення зорового
аналізатору, поліпшення мозкового
кровообігу, подолання несприятливих
наслідків гіподинамії, запобігання втомі
доцільні деякі перерви використовувати для
виконання комплексу вправ, наведених в додатку 8 до Правил ДСанПІН
3.3.2.007-98.
В окремих випадках - при хронічних
скаргах працюючих з ВДТ ЕОМ і ПЕОМ на
зорове втомлення незважаючи на дотримання санітарно-гігієнічних вимог до
режимів праці і відпочинку, а також застосування засобів локального захисту очей
- допускаються індивідуальних підхід до
обмеження часу робіт з візуальними дисплейними
терміналами, зміни характеру
праці, чергування з іншими видами діяльності, не пов'язаними з візуальними дисплейними
терміналами.
Активний відпочинок має полягати у виконанні комплексу гімнастичних вправ,
спрямованих на зняття нервового напруження, м'язове розслаблення,
відновлення функцій фізіологічних систем, що порушуються протягом трудового процесу,
зняття втоми очей, поліпшення мозкового кровообігу і
працездатності (додаток 8 до Правил ДСанПІН 3.3.2.007-98).
За умови високого
рівня напруженості робіт
з візуальними дисплейними
терміналами показане психологічне
розвантаження у спеціально
обладнаних приміщеннях (в кімнатах
психологічного
розвантаження) під час регламентованих
перерв або в кінці робочого дня (додаток 9 до Правил ДСанПІН 3.3.2.007-98).
Вимоги до профілактичних медичних оглядів
Працюючі з ВДТ ЕОМ і ПЕОМ підлягають обов'язковим медичним оглядам: попереднім - при влаштуванні на роботу і
періодичним - протягом трудової діяльності відповідно до Порядку проведення
медичних оглядів працівників певних категорій, затверджено наказом Міністерства
охорони здоров'я України від 21.05.07 N 246, зареєстровано в Міністерстві
юстиції України 23 липня 2007 року за N 846/14113.
Періодичні медичні огляди мають проводитися раз на два роки комісією в
складі терапевта, невропатолога та офтальмолога. До складу комісії, що
проводить попередні та періодичні медичні огляди, при необхідності (за
наявністю медичних показань) можуть залучатись до оглядів лікарів інших
спеціальностей.
Основними критеріями оцінки
придатності до роботи з ВДТ ЕОМ і ПЕОМ мають бути показники стану органів зору:
гострота зору, показники рефракції,
акомодації, стану бінокулярного
апарату ока тощо. При цьому необхідно враховувати також стан організму в цілому.
Жінки:
- що працюють в ВДТ ЕОМ та ПЕОМ, обов'язково оглядаються лікарем
акушером-гінекологом один раз на два роки;
- з часу встановлення вагітності та в період годування дитини грудьми до
виконання всіх робіт, пов'язаних з використанням ВДТ ЕОМ та ПЕОМ.
При виявлення хронічних неспецифічних
захворювань (гіпертонічна хвороба, виразкова хвороба шлунку та 12-палої кишки, хронічні
захворювання бронхолегеневої,
гепатобіліарної системи та інших) працюючі з ВДТ ЕОМ та ПЕОМ повинні
бути взяті на диспансерний облік з метою здійснення систематичного лікарського
обстеження та лікування.
Атестація робочого місця
Атестація робочих
місць за умовами праці (надалі - атестація) проводиться на підприємствах і організаціях
незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване
обладнання, сировина та матеріали є
потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть
несприятливо впливати на стан здоров'я працюючих, а також на їхніх нащадків як
тепер, так і в майбутньому.
Основна мета
атестації полягає у регулюванні відносин між роботодавцем і працівниками у
галузі реалізації прав на здорові й безпечні
умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації
за роботу у несприятливих умовах.
Атестація
робочих місць за умовами праці здійснюється згідно з постановою Кабінету Міністрів
України від 01.08.92 N 442 "Про Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці" (надалі – Порядок № 442) та Методичними рекомендаціями для
проведення атестації робочих місць за умовами праці, затверджено
постановою Міністерства праці України
від 01.09.92 N 41.
Атестація
робочих місць, зокрема, передбачає:
- виявлення на робочому
місці шкідливих і небезпечних виробничих факторів та причин їх виникнення;
- дослідження санітарно-гігієнічних факторів виробничого
середовища, важкості й напруженості
трудового процесу на робочому місці;
- комплексну
оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці щодо відповідності їх
вимогам стандартів, санітарних норм і правил;
- підтвердження (встановлення) права працівників
на пільгове пенсійне забезпечення, додаткову відпустку, скорочений робочий день, інші пільги і
компенсації залежно від умов праці;
- розв'язання
спорів, які можуть виникнути між юридичними особами і громадянами
(працівниками) стосовно умов праці,
пільг і компенсацій;
- розроблення
комплексу заходів по оптимізації рівня гігієни і безпеки, характеру праці і
оздоровлення трудящих;
- вивчення
відповідності умов праці рівневі розвитку техніки і технології, удосконалення порядку та умов установлення і призначення
пільг і компенсацій.
Періодичність
атестації встановлюється підприємством у колективному договорі, але не рідше
одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника
(власника) підприємства, організації.
Пунктом 11 Порядку
№ 442 визначено, що контроль за
якістю проведення атестації робочих місць за умовами праці, правильністю застосування
списків виробництв, робіт, професій, посад
і показників, зайнятість в яких дає право на
пенсію за віком на пільгових умовах, Списків виробництв, робіт, цехів,
професій і посад, зайнятість працівників в
яких дає право
на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і
важкими умовами праці та за особливий характер праці, Переліку виробництв, цехів, професій і посад
із шкідливими умовами праці, робота
в яких дає право на скорочену тривалість робочого тижня, Переліків робіт
із особливо шкідливими і особливо важкими та шкідливими і важкими умовами праці,
на яких встановлюється підвищена оплата праці, та інших нормативно-правових актів,
відповідно до яких надаються пільги та компенсації працівникам за роботу із
шкідливими умовами праці, покладається на Державну
службу України з питань праці.
Ураховуючи, що умови надання щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці (за роботу на екранних пристроях (комп’ютері) врегульовано Порядком застосування Списку виробництв, робіт, професій і посад працівників, робота яких пов'язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров'я, що дає право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці, затверджено наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 30.01.98 N 16, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30 січня 1998 року за N 57/2497, то для з’ясування питання необхідності проведення атестації робочого місця, ми маємо звернутися саме до нього.
Як убачається із
зазначеного вище нормативно-правового акту - обов’язковості проведення атестації робочих
місць для щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці (за роботу на екранних пристроях (комп’ютері) - не передбачено.
