ТрудоПорядок: Додаткова відпустка працівникам, які мають дітей: тривалість планується скоротити

Міністерством економіки України 17 січня 2022 року оприлюднено проект Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо реформування законодавства у сфері соціальних відпусток) ".

Змінами, зокрема, пропонується:

1. У Кодексі законів про працю України:

1) У статті 51:

- у частині п’ятій слова "одиноких матерів та батьків, які виховують дитину без батька (матері), у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікарняному закладі" замінити словами "одинокої матері (батька), у тому числі у разі тривалого перебування матері (батька) в лікарняному закладі";

- доповнити частиною шостою такого змісту:

"Для цілей цього Кодексу одинокою матір’ю є – мати дитини, у актовому записі та/або свідоцтві про народження якої відомості про чоловіка як батька внесені в установленому порядку за її вказівкою; мати дитини, батько якої помер, відповідно до рішення суду позбавлений батьківських прав, визнаний безвісно відсутнім або оголошений померлим, якщо ця дитина не була усиновлена іншим чоловіком; одинокий батько - батько дитини, матір якої померла, відповідно до рішення суду позбавлена батьківських прав, визнана безвісно відсутньою або оголошена померлою, якщо ця дитина не була усиновлена іншою жінкою";

2) у частині третій статті 77³ слова "Законом України "Про відпустки" замінити словом "законодавством";

3) у статті 83:

- у назві статті слово "щорічні" виключити;

- частину першу викласти в такій редакції:

"У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, повнолітніх сина або дочку з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, перенесені з минулого календарного року з підстав, передбачених у статті 80 цього Кодексу, а також за всі не використані ним дні щорічної відпустки";

- доповнити частиною другою такого змісту:

"За бажанням працівника при звільненні йому виплачується грошова компенсація також за всі не використані ним дні додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, повнолітніх сина або дочку з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, за поточний календарний рік. У разі використання чи виплати грошової компенсації за таку відпустку працівник не користується правом на неї в календарному році звільнення на іншому підприємстві, в установі, організації";

у зв’язку з цим частину другу-шосту вважати відповідно частинами третьою-сьомою;

- у частині сьомій слова "або повнолітню дитину" замінити словами "повнолітніх сина або дочку";

4) статтю 179 викласти в такій редакції:

"Стаття 179. Відпустки у зв’язку з вагітністю, пологами і для догляду за дитиною

На підставі медичного висновку жінкам надається оплачувана відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами тривалістю 70 календарних днів до пологів і 56 (у разі народження двох і більше дітей та у разі ускладнення пологів - 70) календарних днів після пологів, починаючи з дня пологів.

Тривалість відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами обчислюється сумарно і становить 126 календарних днів (140 календарних днів - у разі народження двох і більше дітей та у разі ускладнення пологів). Вона надається жінкам повністю незалежно від кількості днів, фактично використаних до пологів.

За бажанням матері, батька дитини надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Така відпустка може бути використана батьками одночасно.

Відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею віку трьох років не надається, якщо дитина перебуває на державному утриманні, крім прийомних дітей у прийомних сім’ях та дітей-вихованців у дитячих будинках сімейного типу.

У разі, якщо дитина потребує домашнього догляду, матері, батьку дитини в обов’язковому порядку надається відпустка без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку.

Відпустки для догляду за дитиною, передбачені частинами третьою та п’ятою цієї статті, можуть бути використані також бабою, дідом або законним представником дитини, яка є сиротою, позбавлена батьківського піклування та/або мати чи батько якої є одинокими.

Баба, дід або законний представник дитини під час подання заяви про надання відпустки повинні надати свідоцтво про народження дитини та заяву одинокої матері/батька, в якій засвідчується невикористання нею/ним такої відпустки або документ, що засвідчує наявність у дитини статусу дитини-сироти чи дитини, що позбавлена батьківського піклування. Законний представник дитини також має подати документ на підтвердження свого статусу.

Для підтвердження статусу «одинокої матері/батька» особи, зазначені у частині сьомій цієї статті, також додають свідоцтво про смерть матері/батька дитини або рішення суду про позбавлення матері/батька дитини батьківських прав, визнання безвісно відсутніми чи оголошення померлими, або (відносно статусу «одинокої матері») копію витягу з Реєстру про державну реєстрацію народження дитини чи довідки про народження із зазначенням відомостей про батька дитини відповідно до статті 135 Сімейного кодексу України.

Особи, зазначені в цій статті, повинні повідомити власника або уповноважений ним орган про початок та дострокове припинення такої відпустки не пізніше як за 14 календарних днів до дня її початку чи дострокового припинення";

5) у статті 181 слово "шоста" замінити словом "п’ята", слово "сьомій" замінити словом "шостій", а слова "як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи" замінити словами "до загального стажу роботи та стажу роботи";

6) статтю 182¹ викласти в такій редакції:

"Стаття 182¹. Додаткова відпустка працівникам, які мають дітей, повнолітніх сина або дочку з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи

Додаткова відпустка тривалістю 7 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (стаття 73 Кодексу законів про працю України) надається щорічно за основним місцем роботи:

1) матері та батьку двох або більше дітей віком до 15 років;

2) матері та батьку дитини (дітей) з інвалідністю віком до 18 років;

3) одинокій матері та батьку;

4) матері та батьку повнолітніх сина або дочки з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи;

5) особі, яка усиновила дитину (дітей);

6) опікуну (піклувальнику) дитини (дітей) або особи (осіб) з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи;

7) одному з прийомних батьків;

8) одному з батьків-вихователів.

За наявності декількох підстав для надання такої відпустки, передбачених пунктами 1-4 частини першої цієї статті, її загальна тривалість не може перевищувати 10 календарних днів.

Право на таку відпустку настає за час роботи в календарному році, в якому виникли підстави, зазначені в частині першій цієї статті, та зберігається в календарному році, в якому ці підстави втрачаються.

Зазначена в частині першій цієї статті відпустка надається понад щорічні відпустки, передбачені статтями 75 і 76 цього Кодексу, а також понад щорічні відпустки, встановлені іншими законами та нормативно - правовими актами. Така відпустка, не використана в поточному календарному році, на наступний рік не переноситься, крім випадків, визначених статтею 80 цього Кодексу (коли вона має бути використана не пізніше як до кінця наступного календарного року)";

7) у частині третій статті 184 слово "шоста" замінити словом "п’ята";

8) у статті 186¹ слова і цифри "частинами третьою - восьмою статті 179" та "182^1" виключити.

2. У Законі України від 15.11.96 № 504 "Про відпустки"

1) статтю 18 викласти в такій редакції:

"Стаття 18. Відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Ця відпустка може бути використана також бабою, дідом або законним представником дитини, яка є сиротою, позбавлена батьківського піклування та/або мати чи батько якої є одинокими.

Батьки дитини або особи, зазначені в частині другій цієї статті, повинні повідомити власника або уповноважений ним орган про початок та дострокове припинення такої відпустки не пізніше як за 14 календарних днів до дня її початку чи дострокового припинення";

2) статтю 19 викласти в такій редакції:

"Стаття 19. Додаткова відпустка працівникам, які мають дітей, повнолітніх сина або дочку з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Додаткова відпустка тривалістю 7 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (стаття 73 Кодексу законів про працю України) надається за основним місцем роботи щорічно:

1) матері та батьку двох або більше дітей віком до 15 років;

2) матері та батьку дитини (дітей) з інвалідністю віком до 18 років;

3) матері та батьку повнолітніх сина або дочки з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи;

4) одинокій матері - матері дитини, у актовому записі та/або свідоцтві про народження якої відомості про чоловіка як батька внесені в установленому порядку за її вказівкою; матері дитини, батько якої помер, відповідно до рішення суду позбавлений батьківських прав, визнаний безвісно відсутнім або оголошений померлим, якщо ця дитина не була усиновлена іншим чоловіком;

5) одинокому батьку - батьку дитини, матір якої померла, відповідно до рішення суду позбавлена батьківських прав, визнана безвісно відсутньою або оголошена померлою, якщо ця дитина не була усиновлена іншою жінкою;

6) особі, яка усиновила дитину (дітей);

7) опікуну (піклувальнику) дитини (дітей) або особи (осіб) з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи;

8) одному з прийомних батьків;

9) одному з батьків-вихователів.

За наявності декількох підстав для надання такої відпустки, передбачених пунктами 1-5 частини першої цієї статті, її загальна тривалість не може перевищувати 10 календарних днів".

3) у статті 19-1 частини четверту, п’яту виключити;

у зв’язку з цим частину шосту вважати відповідно частиною четвертою;

4) статтю 20 викласти в такій редакції:

"Стаття 20. Порядок надання соціальних відпусток.

Тривалість відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами обчислюється сумарно і становить 126 календарних днів (140 календарних днів - у разі народження двох і більше дітей та в разі ускладнення пологів). Вона надається повністю незалежно від кількості днів, фактично використаних до пологів.

До відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами власник або уповноважений ним орган зобов’язаний за заявою жінки приєднати щорічну відпустку незалежно від тривалості її роботи в поточному робочому році.

Відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається за заявою матері, батька дитини або осіб, зазначених у частині другій статті 18 цього Закону, повністю або частково в межах установленого періоду та оформляється наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу.

Для підтвердження статусу "одинокої матері/батька" особи, зазначені у частині сьомій цієї статті, також додають свідоцтво про смерть матері/батька дитини або рішення суду про позбавлення матері/батька дитини батьківських прав, визнання безвісно відсутніми чи оголошення померлими, або (відносно статусу «одинокої матері») копію витягу з Реєстру про державну реєстрацію народження дитини чи довідки про народження із зазначенням відомостей про батька дитини відповідно до статті 135 Сімейного кодексу України.

Відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею віку трьох років не надається працівнику, якщо дитина перебуває на державному утриманні (крім прийомних дітей у прийомних сім’ях та вихованців у дитячих будинках сімейного типу).

Відпустка у зв’язку з усиновленням дитини віком старше трьох років надається за заявою особи, яка усиновила дитину, на підставі рішення про усиновлення дитини та оформляється наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу.

Право на додаткову відпустку працівникам, які мають дітей, повнолітніх сина або дочку з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи настає за час роботи в календарному році, в якому виникли підстави, зазначені в частині першій статті 19 цього Закону, та зберігається в календарному році, в якому ці підстави втрачаються.

Додаткова відпустка працівникам, які мають дітей, повнолітніх сина або дочку з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи надається понад щорічні відпустки. Така відпустка, не використана в поточному календарному році, на наступний рік не переноситься, крім випадків, визначених статтею 11 цього Закону (коли вона має бути використана не пізніше як до кінця наступного календарного року)";

5) у статті 24:

- у назві статті слово "щорічні" виключити;

- частину першу і другу викласти в такій редакції:

"У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, повнолітніх сина або дочку з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, перенесені з минулого календарного року з підстав, передбачених статтею 11 цього Закону, а також за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

За бажанням працівника при звільненні йому виплачується грошова компенсація також за всі не використані ним дні додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, повнолітніх сина або дочку з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, за поточний календарний рік. У разі використання чи виплати грошової компенсації за таку відпустку працівник не користується правом на неї в календарному році звільнення на іншому підприємстві, в установі, організації";

у зв’язку з цим частини другу-шосту вважати відповідно частиною третьою-сьомою;

6) у статті 25:

- у пункті 3 частини першої статті 25 після слова "матері" доповнити словом "батька", слова "частині третій" замінити словами "частині другій", а слова "частині першій" виключити;

- у пункті 3-1 після слова "матері" доповнити словом "батьку", а слова "частині третій" замінити словами "частині другій";

7) у тексті Закону слова "або повнолітню дитину - особу" замінити словами "повнолітніх сина або дочку".

ІІ. Прикінцеві та перехідні положення

1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його офіційного опублікування.

2. За працівниками, які на день набрання чинності цим Законом набули право на додаткову відпустку відповідно до статті 19 Закону України "Про відпустки", але не використали її, зберігається право на її отримання або на грошову компенсацію при звільненні за всі невикористані дні цієї відпустки на умовах, що діяли до набрання чинності цим Законом.