В окремих випадках робота може виконуватися не за
трудовим договором, а на іншій юридичній підставі. Зокрема, можливе виконання
роботи за договорами цивільно-правового характеру. Для виконання такої роботи
залучають фізичних осіб переважно тоді, коли у суб'єкта господарювання (надалі
- підприємство) відсутні потрібні фахівці, що працюють за трудовим договором, і
ця робота з тих чи інших причин не може виконуватися іншім господарюючим
суб'єктом на договірних засадах.
Водночас законодавство не забороняє укладати договори
цивільно-правового характеру між підприємством і його працівниками на виконання
робіт чи надання послуг у вільний від виконання основної роботи за трудовим
договором час. Зокрема Міністерством праці та соціальної політики України надано роз'яснення (лист від 06.08.04 № 18-429), що
підприємство-роботодавець може укласти зі своїм працівником, який перебуває у
черговій відпустці, договір підряду на час відпустки для виконання працівником
певних робіт.
На практиці найчастіше застосовують два види договорів,
передбачених Цивільним кодексом України (надалі - ЦК України), за якими
фізичних осіб можуть залучати до праці як юридичні, так і фізичні особи. Це -
договір підряду та договір про надання послуг.
Відносини, що виникають з укладенням договору підряду,
регулюються нормами глави 61 ЦК. Відповідно до статті 837 цього кодексу за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій
ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник
зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може
укладатися на виготовлення, обробку, переробку, лагодження речі або на
виконання іншої роботи з переданням результату замовникові.
Підрядник має право, якщо інше не встановлено договором,
залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаясь відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі
підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед
субпідрядником - як замовник.
Зазвичай підрядник зобов’язаний виконати роботу,
визначену договором підряду, зі свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не
встановлено договором, і тоді відповідає за неналежну якість наданого ним
матеріалу і устаткування, а також за надання матеріалу або устаткування,
обтяженого правами третіх осіб.
Якщо робота виконується частково або в повному обсязі з
матеріалу замовника, підрядник відповідає за неправильне використання цього
матеріалу і зобов’язаний надати замовникові звіт про використання матеріалу та
повернути його залишок.
У разі виконання роботи з матеріалу замовника у договорі
підряду мають встановлюватися норми витрат матеріалу, строки повернення його
залишку та основних відходів, а також відповідальність підрядника за
невиконання або неналежне виконання своїх обов’язків.
Підрядник відповідає за невиконання або неналежне
виконання роботи, спричинене недоліками матеріалу, наданого замовником, якщо не
доведе, що ці недоліки не міг виявити, належно приймаючи матеріал.
Звернути увагу. Підрядник не підпорядкований і не
підконтрольний замовникові, але замовник має право у будь-який час перевірити
хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника.
Якщо підрядник вчасно не розпочав роботу або виконує її
настільки повільно, що завершення її у строк стає вочевидь неможливим, замовник
має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.
Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що її не буде належно виконано,
замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а якщо
останній не виконає цієї вимоги — відмовитися від договору підряду та вимагати
відшкодування збитків або доручити виправляння роботи іншій особі за рахунок
підрядника.
До вимог щодо неналежної якості роботи, виконаної за
договором підряду, застосовується позовна давність в один рік, а щодо будівель
і споруд - три роки від дня прийняття роботи замовником (статті 257 і 258 ЦК).
Якщо підрядник порушив умови договору підряду, що
погіршило роботу, або допустив інші недоліки в роботі, замовник має право за
своїм вибором вимагати від підрядника безплатного виправлення цих недоліків у
прийнятний строк або виправити їх за його рахунок із правом на відшкодування
витрат на виправляння недоліків чи відповідного зменшення плати за роботу, якщо
інше не встановлено договором.
Якщо у роботі наявні істотні порушення умов договору
підряду або інші важливі недоліки, замовник має право вимагати розірвання
договору та відшкодування збитків.
Звернути увагу. Замовник має право у будь-який час до
завершення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові
плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані
розірванням договору.
Водночас на замовника покладається обов’язок сприяти
підрядникові у виконанні роботи у випадках, в обсязі та в порядку, встановлених
договором підряду. Він також зобов’язаний прийняти роботу, виконану підрядником
відповідно до договору підряду, оглянути її і, виявивши допущені у роботі
порушення умов договору або інші недоліки, негайно заявити про них
підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право надалі
посилатися на ці порушення умов договору або недоліки у виконаній роботі. Якщо
замовник прийме роботу без перевірки, він позбавляється права посилатися на
недоліки, які не міг установити при звичайному способі її прийняття (приховані
недоліки).
Якщо підрядник виконав роботу з порушеннями умов договору
підряду, які погіршили роботу, або з іншими недоліками, які роблять її
непридатною для використання відповідно до договору або для звичайного
використання, замовник має право, якщо інше не встановлено договором або
законом, за своїм вибором вимагати від підрядника:
- безплатно
усунути недоліки в роботі в прийнятний строк;
- пропорційно
зменшити ціну роботи;
- відшкодувати
свої витрати на усунення недоліків, якщо право замовника усувати їх встановлено
договором.
Підрядник зобов’язаний уживати всіх заходів щодо
збереження майна, переданого йому замовником, та відповідає за втрату або
пошкодження цього майна.
Вартість роботи та оплата визначаються договором. Якщо
договором підряду не передбачено попередньої оплати виконаної роботи або
окремих її етапів, замовник зобов’язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після
остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в
погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Договір підряду за певними ознаками подібний до трудового
договору, що укладається на час виконання певної роботи.
Особливості договору про надання послуг
Поняття договору про надання послуг та порядок його
застосування визначено главою 63 ЦК.
За договором про
надання послуг відповідно до статті 901 ЦК одна сторона (виконавець)
зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка
споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а
замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не
встановлено договором.
Виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках,
встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про
надання послуг на іншу особу, залишаясь відповідальним у повному обсязі перед
замовником за порушення договору.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату,
замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в
порядку, встановленому цим договором.
Звернути увагу. Якщо неможливо виконати договір про
надання послуг не з вини виконавця, замовник зобов’язаний виплатити виконавцеві
прийнятну плату. Якщо неможливо виконати договір з вини замовника, він
зобов’язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не
встановлено договором або законом.
Строк договору про надання послуг установлюється за
домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими
нормативно-правовими актами.
Збитки, завдані замовникові невиконанням або неналежним
виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню
виконавцем, за наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено
договором.
Договір про надання послуг може бути розірваний, зокрема
через односторонню відмову від договору, в порядку та на підставах,
установлених ЦК, іншим законом або за домовленістю сторін.
Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг
визначаються домовленістю сторін або законом.
Попри певну подібність договору підряду і договору про
надання послуг, основна відмінність між ними полягає в тому, що за договором
про надання послуг результат праці замовникові зазвичай не передається,
оскільки послуга, надана за таким договором, нерозривна з процесом її надання
(як-от, послуги з охорони об'єкта чи власної охорони, послуги з юридичного
супроводу діяльності певного суб’єкта, послуги з прибирання приміщення чи
території тощо).
Відмінність договору цивільно-правового характеру від
трудового договору
Інколи характер і порядок виконання певних робіт
(зокрема, щодо надання послуг) нагадують функціональні обов’язки працівника за
трудовим договором, що, своєю чергою, на практиці утруднює розмежування
відносин, які виникають за договорами цивільно-правового характеру і трудовими
договорами, та часто породжує у зв’язку з цим спори між сторонами.
Крім того, встановлений Законом України від 22.05.03 № 889 ″Про податок з доходів фізичних осіб″ однаковий порядок оподаткування
доходів фізичних осіб, отриманих як заробітна плата чи інші виплати за трудовим
договором та як винагорода відповідно до умов договорів цивільно-правового характеру,
а також включення до кола осіб, які підлягають загальнообов’язковому державному
пенсійному страхуванню відповідно до статті 11 Закону України від 09.07.03 №1058 ″Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування″ та статті 4 Закону України від 02.03.2000 № 1533 ″Про загальнообов’язкове державне
соціальне страхування на випадок безробіття″, як громадян, які працюють за
трудовим договором, так і громадян, що виконують роботи на підприємствах чи у
фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру, великою мірою посилює
зв'язок між цими юридичними підставами залучення громадян до праці.
Оскільки з укладенням трудового договору і договору
цивільно-правового характеру випливають неоднакові юридичні наслідки, останні
слід відмежовувати від трудових договорів за певними ознаками.
Відмінності трудового договору і договору
цивільно-правового характеру
ДОГОВІР
|
|
трудовий
|
цивільно-правового характеру
|
1. Відносини, що виникають при укладенні договору, регулюються
|
|
Нормами трудового права
|
Нормами цивільного права
|
2. Сторони договору
|
|
Роботодавець і працівник
|
Замовник і виконавець (підрядник)
|
3. Предмет договору
|
|
Трудова функція, процес праці та її організація
|
Конкретний вид послуги (роботи) та її кінцевий результат, що має кількісну і якісну визначеність
|
4. Форма договору
|
|
Як усна, так і письмова, а у випадках, передбачених законодавством (стаття 24 Кодексу законів про працю України) (надалі - КЗпП), -
лише письмова
|
Лише письмова (стаття 208 ЦК)
|
5. Строк укладення договору
|
|
Зазвичай укладається на невизначений строк.
Строковий договір укладається лише у випадках, коли трудові відносини не можуть установлюватися на невизначений строк з урахуванням характеру роботи, умов її виконання або інтересів працівника, та в інших випадках, передбачених законодавством
|
Строк визначається сторонами
|
6. Основні документи, що подаються при оформленні договору
|
|
Документ, що посвідчує особу (паспорт, військовий квиток, свідоцтво про народження, довідка з місць відбування покарання). Трудова книжка. Довідка про ідентифікаційний номер фізичної особи.
Свідоцтво про загальнообов’язкове державне соціальне страхування. Документ про фахову підготовку (якщо робота потребує такої підготовки).
Довідка про стан здоров'я (у випадках, передбачених законодавством)
|
Документ, що посвідчує особу.
Довідка про ідентифікаційний номер фізичної особи.
Трудова книжка не подається, періоди праці за цивільно-правовими договорами до неї не заносяться
|
7. Вік, з якого фізична особа може укладати договір
|
|
З 16 років - самостійно.
З 15 років (як виняток) - за згодою одного з батьків або особи, що його замінює. Учні загальноосвітніх шкіл, професійно -технічних і середніх спеціальних навчальних закладів (за певних умов) - з 14 років (стаття 188 КЗпП).
Для окремих категорій працівників цей вік може бути підвищено
|
З 18 років та в інших передбачених законом випадках набуття повної цивільної дієздатності - самостійно.
З 14 років - за згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальників
|
8. Порядок оформлення договору
|
|
Оформляється виданням наказу чи розпорядження, а якщо укладається між фізичними особами, то підлягає реєстрації в державній службі зайнятості
|
Наказ чи розпорядження не видається, в державній службі зайнятості не реєструється
|
9. Обмеження в прийнятті на роботу
|
|
Обмеження спільної роботи родичів (стаття 251 КЗпП).
Заборона в прийнятті на роботу іноземних громадян та осіб без громадянства, що тимчасово перебувають в Україні, без дозволу Державного центру зайнятості.
Заборона в прийнятті на роботу в господарські товариства осіб, що мають непогашену судимість за крадіжки, хабарництво та інші корисливі злочини, на керівні посади і посади, пов'язані з матеріальною відповідальністю.
Особи, яким суд заборонив провадити певну діяльність, не можуть бути посадовими особами тих товариств, які здійснюють цей вид діяльності (стаття 23 Закону від 19.09.91 № 1576 ″Про господарські товариства″)
|
Обмежень у прийнятті на роботу законодавством не передбачено
|
10. Правове становище сторін договору
|
|
Працівник підпорядкований внутрішньому трудовому розпорядкові, а також підпорядкований і підконтрольний роботодавцеві.
Роботодавець наділений владними повноваженнями і вправі притягати працівника до дисциплінарної і матеріальної відповідальності
|
Діє принцип паритетності сторін.
Виконавець (підрядник) внутрішньому трудовому розпорядкові не підпорядковується, не підпорядкований і не підконтрольний замовникові, а отже, не може бути притягнутим до дисциплінарної відповідальності
|
11. Порядок виконання роботи
|
|
Працівник зобов’язаний виконувати доручену йому роботу особисто (стаття 30 КЗпП)
|
Виконавець (підрядник) у випадках, передбачених договором, має право покласти виконання цього договору на іншу особу
|
12. Розмір винагороди за виконану роботу
|
|
Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства і має бути не меншим від мінімальної заробітної плати, встановленої законом
|
Розмір винагороди за виконану роботу чи надані послуги визначається сторонами
|
13. Підстави для нарахування та виплати винагороди
|
|
Табель обліку використання робочого часу (для погодинників). Наряд на виконані роботи (для відрядників)
|
Акт здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг), підписаний сторонами
|
14. Порядок та строки виплати винагороди
|
|
Заробітна плата виплачується працівникові не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів
|
Порядок та строки виплати винагороди виконавцеві визначаються договором
|
15. Надання соціально-трудових пільг і гарантій
|
|
Працівникові законодавством про працю гарантується норма робочого часу, вихідні, святкові і неробочі дні, відпустки, оплата праці при відхиленні від нормальних умов праці, виплата допомоги по тимчасовій непрацездатності тощо
|
Цивільним законодавством пільги і гарантії не передбачені, водночас сторони можуть домовитися про час надання послуг, про компенсаційні виплати за рахунок замовника тощо
|
16. Ризик негативних наслідків роботи покладається
|
|
На роботодавця
|
На виконавця (підрядника)
|
17. Матеріальна відповідальність
|
|
Працівника можна притягнути до обмеженої матеріальної відповідальності. і лише у випадках, безпосередньо передбачених законом, - до повної, але за пряму дійсну шкоду.
Обов'язок доводити вину працівника покладається на роботодавця. З працівником, робота якого пов'язана з безпосереднім зберіганням або обслуговуванням матеріальних чи грошових цінностей, укладається договір про повну матеріальну відповідальність
|
Виконавець (підрядник) несе повну матеріальну відповідальність за завдану замовникові шкоду та недоотримані ним доходи або упущену вигоду, якщо не доведе, що в тому нема його вини, або якщо інше не встановлено договором. З виконавцем додатковий договір про повну матеріальну відповідальність не укладається
|
18. Підстави, порядок та наслідки припинення договору
|
|
Визначено трудовим законодавством
|
Визначаються за домовленістю сторін.
Договір підряду зазвичай припиняється після виконання роботи та передавання результатів її замовникові, про що складається акт, який підписують сторони, та оплати виконаної роботи
|
19. Загальнообов’язкове державне соціальне страхування
|
|
Працівник підлягає всім видам загальнообов’язкового державного соціального страхування
|
Виконавець (підрядник) підлягає лише пенсійному страхуванню та страхуванню на випадок безробіття.
В інших видах соціального страхування він може брати участь на добровільних засадах. Лише за таких умов йому виплачуватимуться інші виплати із соціального страхування, серед них допомога по тимчасовій непрацездатності
|
20. Порядок вирішення спорів
|
|
Через звернення працівника до комісії із трудових спорів або в судовому порядку
|
Лише в судовому порядку
|
Викладений перелік відмінностей трудового договору та договорів
цивільно-правового характеру, за якими громадяни можуть залучатися до праці, не
є вичерпним. Розуміння правової природи цих видів договорів, їх правильне
застосування - запорука уникнення можливих непорозумінь та спорів між
сторонами.
Як свідчить судова практика, виконавці роботи за договором підряду або
договором про надання послуг, які не розуміли наслідків укладення саме цих
договорів, найчастіше звертаються до суду з приводу відмови в наданні
відпусток, оплати листків тимчасової непрацездатності, внесення записів про
роботу до трудової книжки тощо. Суд в окремих випадках задовольняє такі позовні
вимоги, визнаючи укладені договори трудовими, якщо під час розгляду справи в
суді встановлять відповідні підтвердження того, що відносини мали ознаки
трудових.
Наприклад:
- роботодавець ознайомлював працівника з умовами праці під розписку;
- в договорі цивільно-правового характеру зазначено, що
виконавець має додержувати виробничої дисципліни, техніки безпеки,
протипожежної безпеки;
- виконавець
зобов’язувався виконувати правила внутрішнього трудового розпорядку;
- з виконавцем, послуги якого пов'язані зі зберіганням
чи обслуговуванням матеріальних цінностей, укладали договір про повну
матеріальну відповідальність, видавали наказ, у якому зазначено розмір оплати
праці; прізвище виконавця є в табелі обліку робочого часу та йому регулярно
виплачували заробітну плату тощо.
Укладення документа під назвою ″трудова угода″ не завжди свідчить про те,
що відносини між виконавцем роботи та власником мали цивільно-правовий
характер. Тому цивільно-правовий договір про залучення фізичної особи до
праці повинен мати відповідну назву, визначену ЦК: ″договір підряду″ чи ″договір про надання послуг″.
Крім того, доцільно в преамбулі договору акцентувати увагу на його
цивільно-правовому характері і на тому, що відносини, які випливають з
укладення такого договору, підлягають регулюванню нормами цивільного права. До
змісту договору не слід включати умови, характерні для трудового договору.
Крім договору підряду та договору про надання послуг, фізичну особу можна
залучати до роботи і за іншими договорами цивільно-правового характеру,
зокрема, за договором доручення (ст. 1000 ЦК України), договором про
створення за замовленням і використання об'єкта права інтелектуальної
власності (ст. 1112 ЦК України) тощо.
Згідно із положеннями КЗпП до
основних рис трудового договору, які дають змогу відрізняти його від інших
видів договорів, належать такі:
а) забезпечення роботодавцем умов праці, необхідних для виконання
зазначеної у трудовому договорі роботи (у вигляді та обсязі, передбачених
законодавством). За виконання роботи він має забезпечити виплату працівникові
заробітної плати, передбаченої нормативно-правовими актами.
Оскільки
законодавством умови праці (у тому числі і розмір заробітної
плати) встановлюються для окремих професій, спеціальностей, кваліфікацій,
посад, відповідно у трудовому
договорі обсяг виконуваної працівником роботи має визначатися саме у вигляді
назви професії, кваліфікації, посади, без зазначення конкретних одиниць виміру
результату цієї роботи;
б) зобов’язання працівника виконувати передбачену трудовим договором
роботу саме у час, встановлений правилами внутрішнього трудового розпорядку,
затвердженими трудовим колективом за поданням роботодавця і виборного органу
первинної профспілкової організації (профспілкового представника) підприємства
(стаття 142 КЗпП);
в) роботодавець для забезпечення умов праці, необхідних для виконання
встановленої трудовим договором роботи, повинен постійно контролювати процес
виконання працівником своєї трудової функції та, при потребі, своєчасно
реагувати для забезпечення умов виробничого середовища, встановлених
законодавством (статті 140, 141, 153, 158 і 160 КЗпП та
іншими нормативно-правовими актами).
Відповідно до статей ЦК до основних
рис цивільно-правового договору підряду, які дають змогу відрізнити його від
інших видів договорів, належить:
а) встановлення у договорі підряду його сторонами конкретного
обсягу роботи у певних одиницях виміру, які б дали змогу після виконання цієї
роботи оцінити її кількість та якість;
б) виконання роботи на власний ризик її виконавця, а саме
підрядника. Таким чином, замовник позбавлений права втручатись в організацію
процесу виконання роботи, визначеної договором підряду;
в) обов'язкове прийняття замовником у підрядника результату
виконаної роботи і складання відповідних документів;
г) невстановлення обмежень цивільним законодавством щодо можливості
фізичних осіб (громадян) виступати у якості будь-якої зі сторін договору
підряду, крім випадків, коли для виконання певних видів робіт, встановлених
законом, необхідно мати спеціальний дозвіл (ліцензію).
Приклад
12 вересня 2008 року працівник написав заяву на звільнення за власним
бажанням з 30 вересня 2008 року з посади головного спеціаліста експортного
департаменту. 25 вересня 2008 року його терміново відправили у відрядження
на 60 календарних днів.
01 жовтня 2008 року його прийняли на роботу за договором цивільно-правового характеру з правом виїзду у відрядження. Кадрова служба
оформила документи таким чином:
- з 25 вересня по 30 вересня 2008 року працівник, як головний
спеціаліст експортного департаменту, перебував у відрядженні;
- звільнений 30 вересня 2008 року (стаття 38 КЗпП);
- з 1 жовтня по 24 жовтня 2008 року - працює за
цивільно-правовим договором.
Отже, 30 вересня 2008 року працівник не повернувся з відрядження, а
продовжував виконувати роботу за цивільно-правовим договором.
Постає питання: чи правильно кадрова служба оформила трудові відносини із
працівником?
Ураховуючи викладене, можна дійти висновку, що в цьому випадку були
порушені вимоги нормативно-правових актів. Законодавством України не передбачена можливість направляти у відрядження осіб,
з якими підприємство уклало цивільно-правовий договір.
Крім того, трудове законодавство України не дозволяє укладати такі договори на
виконання робіт, визначених посадовими інструкціями, зокрема посадовою
інструкцією спеціаліста.
Обґрунтування такого висновку міститься у відмінностях між трудовим і
цивільно-правовим договорами:
а) предметом цивільно-правового договору підряду є кінцевий
результат роботи, тоді як для трудового договору основним є факт та процес
трудової діяльності. Зокрема, не можна укласти із громадянином договір підряду
на виконання ним функцій ″спеціаліста″, оскільки в такому випадку предметом
договору є виконання працівником певних трудових обов’язків, а не досягнення у
підсумку його роботи певного конкретного матеріального результату;
б) роботу за договором підряду працівник виконує на свій ризик із
використанням власних або наданих замовником матеріалів та інструментів чи
обладнання, тоді як трудовий договір передбачає, що працівник не несе
відповідальності за загибель предмета його праці, забезпечується всім
необхідним для здійснення трудової діяльності та підпорядковується правилам
внутрішнього трудового розпорядку.
Видання наказу на відрядження працівника в іншу місцевість на визначений
строк є вказівкою щодо необхідності дотримання ним певного розпорядку роботи,
виконання її не на свій ризик, а у конкретному місці та конкретний час.
Таким чином, при зверненні працівника, з яким було укладено
цивільно-правовий договір підряду на виконання обов'язків "спеціаліста" та ще й направлено у відрядження, до суду з позовом про встановлення факту,
який має юридичне значення (факту трудових правовідносин), судом відповідно до частини другої
статті 256 Цивільного процесуального кодексу України може бути встановлено
факт, від якого залежить виникнення особистих чи майнових прав фізичної особи (права
на соціальний захист працівника разом з пенсійним забезпеченням у старості).
Крім неправомірного укладення з працівником цивільно-правового договору
підряду на виконання обов'язків "спеціаліста", у наведеному прикладі кадровою службою
підприємства було порушено статтю 38 КЗпП при
звільненні працівника за власним бажанням. Зазначене ґрунтується на таких
аргументах.
Відповідно до частини першої статті 38
КЗпП працівник має право розірвати трудовий договір,
укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два
тижні.
Згідно із частиною четвертою статті 2411 КЗпП строк,
обчислюваний тижнями, закінчується у відповідний день тижня.
Оскільки працівником заява з проханням звільнити його за власним бажанням
була подана 12 вересня 2008 року, тобто в п'ятницю строк її
дії, встановлений названою вище нормою, закінчувався
у п'ятницю 26 вересня 2008 року.
Водночас, необхідно наголосити, що законодавством про працю не надано права сторонам
трудового договору, укладеного на невизначений строк, на свій розсуд
подовжувати строк попередження про наступне звільнення за бажанням працівника.
Частиною другою статті 38 КЗпП установлено, що якщо
працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи
і не вимагає розірвання трудового договору, роботодавець не вправі звільнити його за поданою раніше заявою,
крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому,
відповідно до законодавства, не може бути відмовлено в укладенні трудового
договору.
Крім того, відповідно до статті 9 КЗпП умови
договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно із
законодавством України про працю, є недійсними.
Таким чином, оскільки працівник після закінчення строку попередження про
наступне звільнення (26 вересня 2008 року) не подавав заяви, у якій
наполягав би на своєму звільненні саме 30 вересня 2008 року, та
продовжував працювати, про що достеменно було відомо роботодавцю, підстав для його звільнення за власним
бажанням не було у зв’язку із закінченням на дату звільнення, встановленого законодавством строку попередження про наступне звільнення.
Слід відзначити, що правильне застосування того чи того договору убезпечить
від непорозумінь, а в деяких випадках - і від трудових спорів, особливо з
громадянами, які виконують роботу за договором підряду або договором про
надання послуг, зокрема, щодо записів про роботу в трудову книжку, надання
відпусток, притягнення до дисциплінарної та матеріальної відповідальності,
оплати за час тимчасової непрацездатності (за листком непрацездатності),
виплати доплат, надбавок, премій тощо.
