Під час оформлення трудового договору виникають закономірні питання щодо переліку документів, які працівник кадрової служби підприємств, установ, організацій має право та повинен вимагати в особи, яка влаштовується на роботу, а також які відомості має містити кожний із цих документів. Це пов'язано з тим, що стаття 25 Кодексу законів про працю України (надалі – КЗпП) забороняє вимагати документи, надання яких не передбачено законодавством.
Згідно з частиною другою статті 24 КЗпП під час укладання
трудового договору (контракту) громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший
документ, що засвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених
законодавством, – також документи про освіту (спеціальність, кваліфікацію),
стан здоров'я та інші документи.
Отже, якими нормативно-правовими актами визначено
необхідні документи, а також законодавчі вимоги до них?
Паспорт
громадянина України – основний документ, що посвідчує особу власника та
підтверджує громадянство України. Паспорт є дійсним для укладання
цивільно-правових угод, здійснення банківських операцій, оформлення доручень
іншим особам для представництва перед третьою особою лише на території України,
якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.
Положення про паспорт громадянина України та про паспорт
громадянина України для виїзду за кордон, затверджено Постановою Верховної Ради України від 26.06.92 N 2503.
Порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України,
затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 13.04.12 № 320,
зареєстровано в Міністерстві юстиції
України 02 липня 2012 року за № 1089/21401 (надалі
- Порядок).
Якщо паспорт втрачено, громадянинові (до видачі паспорта)
територіальний підрозділ на підставі заяви (додаток 10 до Порядку) видає
тимчасове посвідчення, що підтверджує особу громадянина України (додаток 11 до
Порядку).
Згідно зі статтею 200 Кодексу України про адміністративні правопорушення прийняття посадовими особами підприємств, установ, організацій
на роботу громадян без паспортів або з недійсними паспортами тягне за собою
адміністративну відповідальність.
Закон України від 18.01.01 N 2235 "Про громадянство України".
Іноземці та особи без громадянства, які перебувають в
Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а
також несуть такі самі обов'язки, як і
громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи
міжнародними договорами України (частина перша статті 3 Закону України від 22.09.11 N 3773 "Про правовий статус
іноземців та осіб без громадянства").
Порядок продовження строку перебування та продовження або
скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на
території України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 15.02.12 № 150.
Іноземці та особи без громадянства, які на законній
підставі прибули в Україну, можуть тимчасово перебувати на її території:
1) протягом наданого візою дозволу в разі в’їзду з держав
з візовим порядком в’їзду, якщо інший строк не визначено міжнародними
договорами України;
2) не більш як 90 днів протягом 180 днів з дати першого
в’їзду з держав з безвізовим порядком в’їзду, якщо інший строк не визначено
міжнародними договорами України;
3) на період дії візи, але не більш як 90 днів протягом
180 днів з дати першого в’їзду за візою, оформленою до 11 вересня 2011 року.
Іноземні громадяни та особи без громадянства, які мають
намір зайнятися в Україні трудовою діяльністю, приймаються на роботу лише за
наявності відповідного дозволу, якщо інше не передбачено міжнародними
договорами України.
Відповідно до частини третьої статті 42 Закону України
від 01.03.91 N 803 "Про зайнятість
населення" затверджено Порядок видачі, продовження дії та анулювання
дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства (постанова
Кабінету Міністрів України від 27.05.13 № 437).
Застосування праці іноземців та осіб без громадянства є
доцільним та достатньо обґрунтованим у разі, коли іноземець або особа без
громадянства:
1) претендує на зайняття посади керівника, заступника
керівника або іншої керівної посади за умови, що такий іноземець чи особа без
громадянства є засновником або співзасновником підприємства, установи,
організації;
2) є суб’єктом авторського права і суміжних прав та
запрошується на роботу в Україну для здійснення таких прав.
Одночасно, дія цього Порядку не поширюється на
працевлаштування іноземців та осіб без громадянства, зазначених у частині
шостій статті 42 Закону № 803.
Інші документи, що засвідчують особу:
свідоцтво про народження - його подають
неповнолітні (віком 14–15 років), що влаштовуються на роботу.
Неповнолітні, тобто особи, що не досягли вісімнадцяти
років, у трудових правовідносинах прирівнюються у правах до повнолітніх, а в
галузі охорони праці, робочого часу, відпусток та деяких інших умов праці
користуються пільгами, встановленими законодавством України.
Не допускається прийняття на роботу осіб молодше
шістнадцяти років.
При цьому, відповідно до статті 188 КЗпП, за згодою
одного із батьків або особи, що його замінює, можуть, як виняток, прийматись на
роботу особи, які досягли п'ятнадцяти років.
Для підготовки молоді до продуктивної праці допускається
прийняття на роботу учнів загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних і
середніх спеціальних навчальних закладів для виконання легкої роботи, що не
завдає шкоди здоров'ю і не порушує процесу навчання, у вільний від навчання час
по досягненні ними чотирнадцятирічного віку за згодою одного з батьків або
особи, що його замінює.
посвідчення біженця - є паспортним документом, що
посвідчує особу його власника та підтверджує факт визнання його біженцем в Україні
і є дійсним для реалізації прав та виконання обов’язків, передбачених Законом
України від 08.07.11 № 3671 "Про біженців та осіб, які потребують
додаткового або тимчасового захисту" та іншими законами України.
Положення про посвідчення біженця, затверджено постановою
Кабінету Міністрів України від 14.03.12 № 202.
Посвідчення видається іноземцю або особі без
громадянства, які досягли шістнадцятирічного віку, територіальними органами на
підставі рішення Державної міграційної служби (ДМС) про визнання іноземця або
особи без громадянства біженцем в Україні. Дитині, розлученій із сім'єю, яку
визнано біженцем, посвідчення видається до досягнення нею шістнадцятирічного
віку.
Взяти до відома, що дію постанови № 202 відновлено згідно
з постановою Кабміну від 12.06.13 № 415 (втрачала чинність - на підставі
постанови Кабміну від 13.03.13 № 185).
довідка про звільнення - тимчасовий (до
одержання паспорта) документ, що засвідчує особу, звільнену з місця відбування
кримінального покарання (останнє речення пункту 1.4 Інструкції про порядок
ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці
України, Міністерства юстиції України і Міністерства соціального захисту
населення України від 29.07.93 № 58, зареєстровано в Міністерстві юстиції
України 17 серпня 1993 року за N 110).
Трудова книжка - основний документ про трудову діяльність працівника. При влаштуванні на роботу працівники зобов'язані подавати трудову книжку, оформлену в установленому порядку. Ведення трудових книжок регулюється нормативно-правовим актом згаданим вище (Інструкція № 58).
Особи, які вперше шукають роботу і не мають трудової
книжки, повинні пред'явити паспорт, диплом або інший документ про освіту чи
професійну підготовку.
Взяти до відома, що відповідно до Постанови Верховної
Ради України від 12.09.91 № 1545
"Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів
законодавства Союзу РСР" в Україні
чинні Типові правила внутрішнього трудового розпорядку для робітників та
службовців підприємств, установ, організацій, затверджені за погодженням з
ВЦРПС постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.84 № 213, в частині, що не суперечить Конституції і законам
України.
Документ військового обліку - військовослужбовці, звільнені зі Збройних Сил України й інших військових формувань, створених відповідно до законодавства України, пред'являють військовий квиток, а призовники – приписне свідоцтво (або іншій документ, установлений чинними нормативно-правовими актами).
Оскільки, частиною четвертою статті 34 Закону України від 25.03.92 № 2232 "Про загальний військовий обов'язок і військову
службу" встановлено, що
персональний облік призовників і військовозобов'язаних передбачає облік
відомостей щодо призовників і військовозобов'язаних за місцем їх роботи або
навчання та покладається на керівників підприємств, установ, організацій і
навчальних закладів незалежно від підпорядкування і форми власності.
Документ про освіту - диплом або інший документ про одержання освіти або професійної підготовки, подається під час влаштування на роботу, яка вимагає спеціальних знань.
Вимоги щодо освіти передбачені Довідником кваліфікаційних
характеристик професій працівників, затверджено наказом Міністерства праці та
соціальної політики України від 29.12.04 № 336.
Національний класифікатор України ДК 003:2010
"Класифікатор професій", затверджено наказом Державного комітету
України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 28.07.10 № 327.
Типові професійно-кваліфікаційні характеристики посадових
осіб місцевого самоврядування, затверджено наказом Головного управління
державної служби України від 29.12.09 N 406.
Обов'язковість надання документів про освіту обумовлена
також деякими законами, зокрема, для:
– працівників, які займаються медичною діяльністю (стаття
74 Закону України від 19.11.92 № 2801 "Основи законодавства України про
охорону здоров'я");
– працівників, що ведуть навчально-тренувальну й
оздоровчу роботу в сфері фізичної культури і спорту (стаття 30 Закону України
від 24.12.93 № 3808 "Про фізичну культуру і спорт");
– працівників, що займаються педагогічною діяльністю
(стаття 54 Закону України від 23.05.91 № 1060 "Про освіту" ) тощо.
Перелік документів про освіту і вчені звання в Україні,
затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12.11.97 № 1260 "Про
документи про освіту та вчені звання".
Документ про стан здоров’я - проведення медичних оглядів допускається тільки у випадках, передбачених чинним законодавством. Зокрема, статтею 191 КЗпП встановлено, що особи, молодші 18 років, приймаються на роботу тільки після попереднього медичного огляду; вимоги статті 169 КЗпП і статті 17 Закону України від 14.10.92 № 2694 "Про охорону праці", зобов'язують роботодавця за свої кошти забезпечити фінансування та організувати проведення попереднього (під час прийняття на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі, щорічного обов'язкового медичного огляду осіб віком до 21 року.
Порядок проведення медичних оглядів працівників певних
категорій, затверджено наказом Міністерства охорони здоров'я України від21.05.2007 N 246 , зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 липня 2007
року за N 846/14113.
Цим наказом, як додатки до Порядку, також затверджено: Акт
визначення категорії працівників, які підлягають попередньому (періодичним)
медичному огляду, Перелік шкідливих та
небезпечних факторів виробничого середовища і трудового процесу, при роботі з
якими обов'язковий попередній (періодичні) медичний огляд працівників, Перелік
загальних медичних протипоказань до роботи із шкідливими та небезпечними факторами виробничого середовища і трудового процесу та
інші форми необхідних документів
Картка фізичної особи - платника податків (ідентифікаційний номер) - подається відповідно до вимог Податкового кодексу України. Особи, які не мають ідентифікаційного номера, при влаштуванні на роботу можуть подавати іншій документ, передбачений чинними нормативно-правовими актами.
Страхове свідоцтво подається відповідно до пункту 17 Порядку видачі свідоцтва про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2000№ 1306.
Заява про прийняття на роботу - хоча й не
згадується в трудовому законодавстві як обов'язковий документ, разом із цим
практика, у тому числі й судова, допускає його надання.
Автобіографія - дозволить кадровій службі
отримати відомості про мотивацію працівника, про ті чи інші риси його
особистості.
Відомості про місце проживання (реєстрація) в
окремих випадках можуть бути необхідні (наприклад, під час виплати
відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням
здоров'я, пов'язаним із виконанням трудових обов'язків), а отже, працівник
зацікавлений повідомити їх роботодавцеві.
Проте вимагати подання таких відомостей роботодавець не
має права відповідно до статті 25 КЗпП і частини другої статті 2 Закону України
від 11.12.03 № 1382 "Про свободу пересування та вільний вибір місця
проживання в Україні".
Довідка про відкриття банківського рахунка необхідна у
випадку, коли роботодавець перераховує заробітну плату на поточний рахунок
працівника.
Надання відомостей про спеціальний трудовий стаж
передбачено Довідником кваліфікаційних характеристик професій працівників, а
також окремими законами, які регулюють діяльність окремих державних органів.
Якщо під час працевлаштування особи кадрова служба
вимагає наявності більшого спеціального стажу, ніж передбачено
нормативно-правовими актами, і відмовляє у прийнятті на роботу з підстав
невідповідності таким вимогам, то особа в установленому порядку має право
оскаржити неправомірні дії роботодавця (ст. 55 і ст. 124 Конституції України).
Стосовно
прийняття на роботу сумісників.
Особа, яка влаштовується на роботу за сумісництвом, має
надати паспорт, а якщо робота вимагає спеціальних знань – диплом або інший
документ про освіту чи професійну підготовку. Трудова книжка не подається.
Для роботи за сумісництвом згода роботодавця з основного
місця роботи не потрібна. Водночас обмеження на сумісництво можуть
запроваджуватися керівниками державних підприємств, установ і організацій разом
з профспілковими комітетами лише щодо працівників окремих професій та посад,
зайнятих на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами
праці, додаткова робота яких може призвести до наслідків, що негативно позначаться на стані їхнього здоров'я та безпеці виробництва. Обмеження також поширюються
на осіб, які не досягли 18 років, та вагітних жінок. (пункт 1 постанови Кабінету Міністрів України
від 03.04.93 № 245 "Про роботу за сумісництвом працівників державних
підприємств, установ і організацій").
У зв'язку з цим від особи, яка влаштовується на роботу за
сумісництвом, особливо якщо це робота зі шкідливими чи важкими умовами праці,
можна і навіть бажано вимагати довідку про умови роботи з основного місця
роботи.
