Высшим Специализированным Судом Украины по рассмотрению гражданских и уголовных дел 15 октября 2014 года принято решение (см.ниже) о том, что имущественный ущерб, причиненный неправомерными действиями или бездеятельностью личным неимущественным правам физического или юридического лица, а также ущерб, причиненный имуществу физического или юридического лица, возмещается в полном объеме лицом, причинившим его.Отмечено, что юридическое или физическое лицо возмещает ущерб, причиненный их работником во время исполнения им своих трудовых (служебных) обязанностей (часть первая статья 1172 Гражданского кодекса Украины).
Одновременно, лицо, возместившее ущерб, причиненный другим лицом, имеет право обратного требования (регресса) к виноватому лицу в размере выплаченного возмещения, если иной размер не установлен законом (часть первая статья 1191 ГКУ).
Трудовым законодательством (часть первая пункт 3 статья 134 Кодекс законов о труде Украины) установлено, что работники несут материальную ответственность в полном размере ущерба, причиненного по их вине предприятию, учреждению, организации, в случаях, если ущерб причинен действиями работника, содержащими признаки деяний, преследуемых в уголовном порядке.
ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ
РІШЕННЯ
від 15 жовтня 2014 р. № 6-29015св14
Про стягнення шкоди
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі: головуючого — Мазур Л.М., суддів — Леванчука А.О., Маляренка А.В., Нагорняка В.А., Писаної Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» до ОСОБА_3 про стягнення шкоди, за касаційною скаргою Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» на рішення Куйбишевського районного суду Запорізької області від 24 квітня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 18 червня 2014 року, встановила:
У липні 2013 року Відкрите акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго» (далі — ВАТ «Запоріжжяобленерго») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3, який змінило у процесі розгляду справи, і остаточно просило стягнути з відповідача на його користь в порядку регресу 164100 грн. моральної шкоди.
На обґрунтування позовних вимог ВАТ «Запоріжжяобленерго» посилалося на те, що вироком Куйбишевського районного суду Запорізької області від 04 грудня 2012 року, який набрав законної сили, ОСОБА_3 — інженера з налагоджувань та випробувань Куйбишевського РЕМ ВАТ «Запоріжжяобленерго» — було визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 272 КК України (Порушення правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою).
Позивач вказав, що в межах вищевказаної кримінальної справи судом було розглянуто та задоволено цивільний позов потерпілого ОСОБА_4 щодо відшкодування ВАТ «Запоріжжяобленерго» моральної шкоди у розмірі 164100 грн. завданої у зв’язку із ушкодженням здоров’я під час виконання трудових обов’язків.
Зазначив, що заподіяну відповідачем шкоду потерпілому від нещасного випадку на виробництві було відшкодовано ВАТ «Запоріжжяобленерго» в повному обсязі.
Посилаючись на вищевикладене, ВАТ «Запоріжжяобленерго» просило задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Рішенням Куйбишевського районного суду Запорізької області від 24 квітня 2014 року позов ВАТ «Запоріжжяобленерго» задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ВАТ «Запоріжжяобленерго» моральну шкоду у розмірі 80000 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 18 червня 2014 року апеляційні скарги ВАТ «Запоріжжяобленерго» та ОСОБА_3 відхилено, рішення Куйбишевського районного суду Запорізької області від 24 квітня 2014 року залишено без змін.
У касаційній скарзі ВАТ «Запоріжжяобленерго», мотивуючи свої доводи порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та заперечення ОСОБА_3 на касаційну скаргу, колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Суди попередніх інстанцій, ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, керувалися положеннями ст. ст. 1166, 1172, 1191 ЦК України, ст. 134 КЗпП України та дійшли висновку, що позивач набув права зворотної вимоги (регресу) до відповідача, як особи, яка завдала шкоду, ще до повернення сплаченого за його вини відшкодування потерпілому в розмірі виплаченого відшкодування; разом з тим суди зменшили розмір моральної шкоди з урахуванням тяжкого майнового стану відповідача та низької заробітної плати.
Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно зі ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Проте повністю погодитися з такими висновками судів попередніх інстанцій не можна, оскільки останні зроблені із неповним з’ясуванням обставин справи та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що вироком Куйбишевського районного суду Запорізької області від 04 грудня 2012 року ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 272 КК України, і призначено йому покарання у виді 3 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати інженерно-технічні посади, пов’язані з дотриманням правил безпеки при виконанні робіт з підвищеною небезпекою на виробництві, строком на 2 роки із застосуванням ст. ст. 75, 76 КК України (а. с. 5–13).
Вказаним вироком також було задоволено цивільний позов ОСОБА_4 до ВАТ «Запоріжжяобленерго» про відшкодування моральної шкоди у розмірі 164100 грн.
На виконання вироку суду ВАТ «Запоріжжяобленерго» сплачено ОСОБА_4 180760 грн. що підтверджується платіжним дорученням від 22 травня 2013 року № 494/2 (а. с. 4).
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов’язків (ч. 1 ст. 1172 цього Кодексу).
Згідно з ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Право на зменшення розміру шкоди з урахуванням вини потерпілого та матеріального становища фізичної особи, яка завдала шкоди, передбачено ст. 1193 ЦК України, разом з тим за ч. 4 цієї статті суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища, крім випадків, коли шкоду завдано вчиненням злочину.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 134 КЗпП України встановлено, що працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, якщо шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суди попередніх інстанцій наведених норм закону не врахували, не звернули уваги на те, що ВАТ «Запоріжжяобленерго» просило стягнути з ОСОБА_3 в порядку регресу 164100 грн. сплачених ним за шкоду, завдану ОСОБА_3 кримінальним діянням (злочином), і це виключає застосування положень ст. 1193 ЦК України.
Відповідно до приписів ст. 341 ЦПК України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення і ухвалити нове рішення або змінити рішення, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, чи не застосовано закон, який підлягав застосуванню.
З огляду на викладене та зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки доказів, обставини справи встановлені судами у повному обсязі, але допущено помилку у застосуванні норм матеріального права, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог ВАТ «Запоріжжяобленерго».
Керуючись ст. ст. 335, 336, 341, 346 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вирішила:
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» задовольнити.
Рішення Куйбишевського районного суду Запорізької області від 24 квітня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 18 червня 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Позов Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» до ОСОБА_3 про стягнення майнової шкоди задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» 164100 грн. на відшкодування моральної шкоди.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» судовий збір у розмірі 800 грн.
Рішення оскарженню не підлягає.
| Головуючий | Л. М. МАЗУР |
| Судді: | А. О. ЛЕВАНЧУК |
| А. В. МАЛЯРЕНКО | |
| В. А. НАГОРНЯК | |
| Т. О. ПИСАНА |
