Заохочення з боку адміністрації до кар'єрного росту займає у сфері управління персоналом не останнє місце, воно виступає одним з ефективних напрямків кадрового менеджменту підприємства.
Це стосується не стільки розмірів оплати праці, скільки підвищення продуктивності праці робітників завдяки зацікавленості в освоєнні ними нових знань, умінь і навичок, які вони можуть використовувати для успішного розвитку підприємства в межах наданих їм повноважень та компетенцій з боку керівництва.
Однак будь-які зміни технологічного процесу на підприємстві передбачають також зміна режиму та умов праці, до яких, серед іншого, відносяться, наприклад, нормування та охорона праці. В результаті чого роботодавець або інший уповноважений представник роботодавця повинен провести атестацію робочих місць, посад, оформивши відповідні нормативні документи, змінити при необхідності кадрову документацію за результатами присвоєння атестованим працівникам класів, розрядів і інших категорій.
Будь-які зміни технологічного процесу на підприємстві передбачають також зміна режиму та умов праці.
Категоріювання робочих місць, посад має певні особливості, передусім градацію, а саме відмінності понять "ранг", "розряд", "клас", які мають свої особливості. Їх загальне тлумачення характеризується як розмежування робочого місця, посади за умовами і нормами праці. Така вимога передбачає визначення складності робіт, освітньо-кваліфікаційного рівня, знань, умінь і відповідальності або, як зараз модно говорити, компетенцій.
Наприклад, відповідно до норм Національного класифікатора України (ДК 003:2010) "Класифікатор професій" (далі - КП), усі професійні назви робіт (далі - професії) розподілені за професійними ознаками і систематизовані в дев'ять розділів КП. Професії, що розташовуються в цих розділах, мають певні вимоги, у тому числі і до категорій.
Другий розділ "Професіонали" може передбачати різну кількість категорій для складних і відповідальних робіт. Наприклад, "інженер (хімічні технології)": ведучий, I і II категорії і без категорії, тобто первинна посаду. Або інокорреспондент: I і II категорії, без категорії та інші. У цих випадках градація категорірованія, як правило, залежить від освітньо-кваліфікаційного рівня (магістр, спеціаліст), стажу роботи та підвищення кваліфікації.
Третій розділ "Фахівці" найчастіше включає професії з трирівневим категорірованіе: I, II категорії і без категорії. За окремими професіями - дворівневе: старший і без категорії.
Загальне відмінність між поняттями "категорія", "клас" і "розряд" чітко не закріплено у вітчизняних нормативно-правових документах.
Четвертий розділ "Технічні службовці" може припускати дворівневе категорірованіе: I і II категорії. А за окремими професіями - старший і без категорії.
П'ятий розділ "Працівники сфери торгівлі та послуг" може передбачати категорірованіе за розрядами: 1, 2, 3, 4, 5 і 6 розряди або класи. Дворівневе категорірованіе: "старший" і без категорії.
Шостий розділ "Кваліфіковані працівники сільського та лісового господарств, риборозведення та рибальства" може передбачати 1, 2, 3, 4, 5 і 6 розряди.
Сьомий розділ "Кваліфіковані робітники з інструментом" може передбачати категорірованіе за розрядами 1, 2, 3, 4, 5 і 6 (іноді використовуються 7 і 8 розряди - підвищення кваліфікації до молодшого спеціаліста).
Восьмий розділ "Робітники з обслуговування, експлуатації та контролювання за роботою технологічного устаткування, складання устаткування та машин" може передбачати категорірованіе за розрядами 1, 2, 3, 4, 5 і 6 (іноді використовуються 7 і 8 розряди - підвищення кваліфікації до молодшого спеціаліста) . Категоріювання по класах: перший, другий. Категорії: А, В, С, D, Е (тільки для професії "водій автотранспортних засобів").
Дев'ятий розділ "Найпростіші професії" передбачає двох-трирівневе категорірованіе - 1, 2, 3 розряди або без категорії і "старший". Проте найчастіше категорірованіе не застосовується.
Звертаємо увагу на те, що загальна відмінність між поняттями "категорія", "клас" і "розряд" чітко не закріплено у вітчизняних нормативно-правових документах. У радянський час, наприклад, цим поняттям надавався переважно окрас приналежності до робітничих професій. Так, у положенні "Про порядок атестації та присвоєння кваліфікації особам, які здобувають професії робітників за різними формами навчання" від 13 липня 1987 № 9/426/21-59 визначено, що атестація осіб, які пройшли курс навчання за професією, проводиться у формі кваліфікаційних іспитів і має метою визначення їх підготовленості до трудової діяльності працівника за професією і встановлення рівня кваліфікації (розряд, клас, категорія). Але відмінність між цими поняттями відповідне положення не приводить.
Додамо, що сьогодні до професій, яким властиве вища освіта, перейшло поняття "категорія", рідше зустрічається поняття "клас" та інші специфічні види категорірованія.
Користуючись вітчизняними напрацюваннями у сфері національної класифікації та кваліфікації, зазначені вище поняття все ж відрізняються між собою.
Незначному колу професій притаманні специфічні види категорірованія, такі як "ранг", "кваліфікація", "група".
Для визначення категорірованія тих чи інших працівників слід використовувати відповідний галузевий випуск Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників (далі - ДКХП), а при його відсутності Єдиний тарифно-кваліфікаційний довідник робіт і професій робітників (далі - ЄТКД) (радянських часів).
"Розряд" слід розуміти як ступінь виробничої кваліфікації. Він присвоюється в більшості працівникам робітничих професій, наприклад: "складальник покришок" 2-6 розряду, "заготівельник бинта" 1 і 2 розряди, "монтер колії" 2-8 розряди і інш. Кожен із розрядів передбачає поступове підвищення функціональних обов'язків, відповідальності працівника за певним однаковим колом робіт. Наприклад:
- "Слюсар будівельний 2 розряду" може виконувати прості слюсарні роботи на будівельному майданчику - з'єднання деталей, слюсарну обробку деталей за вільними розмірами;
- "Слюсар будівельний 3 розряду" поряд з цим нарізає і обпилюють гайки і болти, виготовляє шайби, накладки і прокладки вручну і под.;
- "Слюсар будівельний 4 розряду" виконує набагато більш складні види робіт, ніж попередні, і т. д.
Крім того, в певних випадках 7 і 8 (рідше 6) розряди передбачають наявність у кваліфікаційних вимогах, серед іншого, неповної вищої освіти з освітньо-кваліфікаційним рівнем "молодший спеціаліст".
"Категорія" - це група однорідних видів робіт, які відрізняються один від одного певними ознаками. Їй притаманні як професії робітників, так і чиновників. Наприклад, "контролер-касир" має 1, 2 і 3 категорії, які розрізняються між собою за аналогією зазначеного вище прикладу з визначення розрядів. У цьому випадку істотної різниці між поняттями "розряд" і "категорія" не існує. А загальною характеристикою цих понять, яке об'єднує їх поряд з іншим, є наявність складності робіт.
Інший приклад "категорії". Для "бухгалтера (з дипломом фахівця)" передбачено:
- "Бухгалтер (з дипломом спеціаліста)" - повна вища освіта відповідного напряму підготовки з освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста без вимог до стажу роботи;
- "Бухгалтер (з дипломом спеціаліста) 2 категорії" - повна вища освіта відповідного напряму підготовки з освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста, стаж роботи за професією "бухгалтер (з дипломом спеціаліста)" не менше 1 року;
- "Бухгалтер (з дипломом спеціаліста) 1 категорії" - повна вища освіта відповідного напряму підготовки з освітньо-кваліфікаційним рівнем магістра, спеціаліста та підвищення кваліфікації, для магістра - без вимог до стажу роботи, спеціаліста - стаж роботи за професією "бухгалтер (з дипломом спеціаліста ) 2 категорії" - не менше 2 років;
- "Провідний бухгалтер (з дипломом спеціаліста)" - повна вища освіта відповідного напряму підготовки з освітньо-кваліфікаційним рівнем магістра, спеціаліста та підвищення кваліфікації. Стаж роботи за професією "бухгалтер (з дипломом спеціаліста) 1 категорії"- не менше 2 років.
У цьому прикладі категорірованіе залежить від стажу роботи та освітньо-кваліфікаційних рівнів спеціаліста та магістра.
Якщо виникає необхідність, завдання та обов'язки, включені у відповідні кваліфікаційні характеристики тієї чи іншої посади "бухгалтер (з дипломом спеціаліста)", можуть бути розподілені між окремими виконавцями. Або коло завдань та обов'язків окремих працівників може бути розширене з дорученням їм робіт, передбачених для різних груп посад, рівних за складністю, виконання яких не потребує іншої спеціальності, кваліфікації.
Одним з підходів до призначення тієї чи іншої "категорії", "розряду", "класу" працівникам є проведення їх атестації на підприємстві та / або підвищення кваліфікації
Зверніть увагу на те, що за певними професіями закріплені як "розряди", так і "категорії", наприклад: "охоронець" має 1, 2, 3, 4, 5 і 6 розряди, з яких 1 розряд відноситься до категорій Б і В , 2-3 розряди - А, Б і В. Для 4-6 розрядів категорії не визначені.
"Клас" - це певна ступінь професійної градації, чину. Своєрідний тип категорірованія для певних посад (професій), що склався історично. Він застосовується, коли необхідно по одній і тій же професії визначити різні види робіт. Наприклад:
- "Водолаз" 1, 2 і 3 класів - різниця між класами полягає в ступенях важкості робіт, видом виконуваної роботи і кількістю відпрацьованих годин під водою;
- "Водій автотранспортних засобів" визначається і категоріями (А, В, С, Е і D), згідно з якими означена також і вид транспортного засобу, і класами (1, 2, 3). Під час роботи на підприємстві "водієві автотранспортних засобів" може бути присвоєний 2 або 1 клас. Для присвоєння 2 класу у посвідченні "водія автотранспортних засобів" має бути дозвіл на керування транспортними засобами категорій В, С, Е або D, або D і Е, а також безперервний стаж роботи "водієм автотранспортних засобів" 3 класу на підприємстві не менше 3 років. Для присвоєння 1 класу має бути дозвіл на керування транспортними засобами категорій В, С, D і Е, а також безперервний стаж роботи "водієм автотранспортних засобів" 2 класу на підприємстві не менше 2 років.
Наприклад, відповідно до Державного нормативного акта про охорону праці (ДНАОП) 0.00-1.27-97, Європейського стандарту ЕН 473 і ЄП 45013 встановлено такий професійний ряд працівників, як:
- "Контролер з неруйнівного контролю", 1 рівень кваліфікації (початковий рівень), 2 рівень кваліфікації (високий рівень);
- "Спеціаліст з неруйнівного контролю", 2 рівень кваліфікації (початковий рівень), 3 рівень кваліфікації (високий рівень).
Таке категорірованіе не має особливих відмінностей від наведених вище, і тому розглядається переважно як різновид "категорії" або "класу".
Щодо поняття "група", то йому властивий ряд професій, пов'язаних, наприклад, з електричним струмом: "вишкомонтажник-електромонтер", якому разом з розрядами встановлюються кваліфікаційні групи 3 і 4 в залежності від допуску "кваліфікованого робітника" до обслуговування електрообладнання з відповідною напругою . Крім того, вищі кваліфікаційні групи (5, 6 і 7) також мають місце і застосовуються до працівників, які займаються виробництвом і розподілом електроенергії з різницею в допуску до напруги.
Що ж стосується поняття "ранг", то воно відноситься в основному до державної служби України. Регулюється Законом України "Про державну службу", постановою Кабміну України "Про затвердження Положення про ранги державних службовців" та іншими нормативно-правовими актами. "Ранги" присвоюються державним службовцям в індивідуальному порядку відповідно до займаної посади, рівня професійної кваліфікації та результатів роботи.
Певний перелік професій військового командування також припускає присвоєння категорії "ранг".
Зверніть увагу! Одним з підходів до категоріювання, тобто призначенням тієї чи іншої "категорії", "розряду", "класу" і т. д. працівникам, є проведення їх атестації на підприємстві та/або підвищення кваліфікації.
Слід зазначити, що, як правило, для робітників професій застосовується саме атестація, а до професій з вимогами вищої освіти можуть застосовуватися також і підвищення кваліфікації.
Підвищення кваліфікації робітників здійснюється за такими формами:
- Виробничо-технічні курси;
- Курси цільового призначення;
- Інші форми підвищення кваліфікації працівників, які визначаються суб'єктами господарювання.
Заняття на курсах проводяться в групах чисельністю від 5 до 30 осіб або індивідуально.
Незважаючи на те, що питання категорірованія залишаються відкритими, абсолютно невизначеними у законотворчій діяльності, слід розуміти, що при встановленні категорії професії слід використовувати відповідні галузеві випуски ДКХП або (за їх відсутності) ЕТКС.
