Накладання штрафів на роботодавців не є новацією законодавства. Починаючи з 10.08.2013, до юридичних осіб і Фізичних осіб-застосовують штрафні санкції за порушення у сфері зайнятості відповідно до статті 53 Закону України від 05.07.12 № 5067 "Про зайнятість населення" (надалі — Закон № 5067). Такі штрафи накладає Державна служба України з питань праці відповідно до Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.13 № 509 (надалі - Постанова № 509).
Торік статтю 265 Кодексу законів про працю України (надалі - КЗпП) доповнено новою частиною, якою запроваджено новий вид відповідальності - відповідальність роботодавця у сфері праці у вигляді штрафів. Постанову №509 на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 03.02.16 № 55 доповнено нормами щодо трудових відносин.
На відміну від випадків притягнення до адміністративної чи кримінальної відповідальності за статтею 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення, статтею 172 Кримінального кодексу України (стаття 221 КпАП), коли ступінь вини і конкретну санкцію визначає суд, штрафи, передбачені статтями 265 КЗпП, 53 Закону № 5067, мають право накладати винятково:
- начальники управлінь і відділів Держпраці та їх заступники (з питань, що належать до їх компетенції);
- начальники територіальних органів Держпраці та їх заступники (надалі — уповноважені посадові особи).
Державні інспектори з питань праці (надалі — інспектори з праці) не наділені повноваженнями щодо накладення означених штрафів.
Інспектори з праці Держпраці та її територіальних органів проводять перевірки роботодавців щодо додержання законодавства про працю та зайнятість населення. У разі виявлення ознак порушення складається відповідний акт, а рішення про розгляд справи щодо накладення штрафу (надалі - справа) приймає уповноважена посадова особа Держпраці не пізніше, аніж через 10 днів з дня складення акта.
На підставі акту або рішення суду
Найчастіше підставою для накладання штрафу є акт про виявлення під час перевірки роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, що його склав інспектор з праці (посадова особа Держпраці чи її територіального органу).
Утім, є й інші підстави.
Відповідно до абзацу другого частини другої статті 265 КЗпП у разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати ЄСВ і податків з роботодавця стягується штраф у 30-кратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
На практиці факт допуску до роботи без належного оформлення трудових відносин (наказ про прийняття на роботу, повідомлення Державній фіскальній службі (стаття 24 КЗпП)), фіктивне запровадження неповного робочого часу, а отже, і зменшення рівня оплати праці за реальної роботи на умовах повного робочого дня, найчастіше фіксують під час перевірок. Однак і сам працівник може звернутися за захистом своїх прав, не чекаючи заходів державного контролю.
Так, згідно зі статтею 232 КЗпП трудові спори за заявами працівників про оформлення трудових відносин у разі виконання ними роботи без укладення трудового договору та встановлення періоду такої роботи підлягають з 1 січня 2015 року безпосередньому розглядові у районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах. Тобто, якщо особа працювала «без трудової книжки», вона може звернутися до суду, який встановлюватиме не лише факт такої роботи, але й тривалість.
Сплачуй і зарплату, і штраф…
Нехтування нормами статті 24 КЗпП щодо обов’язковості оформлення трудових відносин може вилізти боком і боляче вдарити по кишені роботодавця.
По-перше, згідно зі зміненою з 01.01.2015 статтею 235 КЗпП під час винесення рішення про оформлення трудових відносин з працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи суд одночасно приймає рішення про нарахування та виплату такому працівникові заробітної плати у розмірі не нижче середньої заробітної плати за відповідним видом економічної діяльності у регіоні у відповідному періоді без урахування фактично виплаченої заробітної плати, про нарахування та сплату ПДФО та ЄСВ за встановлений період роботи.
По-друге, рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи передають органу Держпраці. Таке рішення є підставою для накладення передбаченого статтею 265 КЗпП штрафу у розмірі 30 мінімальних заробітних плат (частина пята статті 265 КЗпП, пункт 2 Порядку № 509). Перевірка у цьому разі може й не провадитися.
