Відповідно до статті 24 Конституції України рівність прав жінки і чоловіка забезпечується: наданням жінкам
рівних з чоловіками можливостей у громадсько-політичній і культурній діяльності,
у здобутті освіти і професійній підготовці, у праці та винагороді за неї;
спеціальними заходами щодо охорони праці і здоров'я жінок, встановленням
пенсійних пільг; створенням умов, які дають жінкам можливість поєднувати працю з
материнством; правовим захистом, матеріальною і моральною підтримкою материнства
і дитинства, включаючи надання оплачуваних відпусток та інших пільг вагітним
жінкам і матерям.
Це положення Конституції України знаходить своє вираження у цілому комплексі прав, гарантій та пільг, які закріплені законодавцем для працюючих жінок – матерів, а саме:
1. Відповідно до Закону України від 21.11.92 № 2811 "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" (надалі - Закон № 2811) призначаються такі види державної допомоги сім'ям з дітьми:
а) допомога у зв'язку з вагітністю та пологами
Право на державну допомогу у зв'язку з вагітністю та пологами мають всі жінки (у тому числі неповнолітні), які не застраховані в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування. Підставою для призначення жінкам допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами є видана в установленому порядку довідка лікувального закладу встановленого зразка та довідка: з основного місця роботи (служби, навчання); ліквідаційної комісії для жінок, звільнених з роботи у зв'язку з ліквідацією підприємства, установи, організації; державної служби зайнятості для жінок, зареєстрованих у державній службі зайнятості як безробітні.
Особам, які усиновили або взяли під опіку дитину протягом двох місяців з дня її народження, допомога у зв'язку з вагітністю та пологами надається на підставі рішення про усиновлення або встановлення опіки за період з дня усиновлення чи встановлення опіки і до закінчення строку післяпологової відпустки.
Допомога призначається, якщо звернення за нею надійшло не пізніше шести місяців з дня закінчення відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами, і виплачується жінкам за весь період відпустки.
б) допомога при народженні дитини
Допомога при народженні дитини надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною. Вона призначається на підставі свідоцтва про народження дитини. Опікунам зазначена допомога призначається на підставі рішення про встановлення опіки. Для призначення цієї допомоги до органу праці та соціального захисту населення за умови пред’явлення паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, та свідоцтва про народження дитини подається одним з батьків (опікуном), з яким постійно проживає дитина, заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та копія свідоцтва про народження дитини. Даний перелік документів є вичерпним.
У разі народження (встановлення опіки) двох і більше дітей допомога надається на кожну дитину та призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини.
Допомога при народженні дитини призначається у розмірі 41280 гривень. Виплата допомоги здійснюється одноразово у сумі 10320 гривень, решта суми допомоги виплачується протягом наступних 36 місяців рівними частинами у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Особам, які на 30.06.2014 року мали право на отримання допомоги при народженні дитини у розмірі, встановленому на першу дитину, після досягнення дитиною двох років на наступні 12 місяців призначається щомісячна допомога у розмірі 130 гривень, в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
в) допомога при усиновленні дитини
Право на допомогу при усиновленні дитини має особа, яка є громадянином України, постійно проживає на її території та усиновила дитину з числа дітей-сиріт або дітей, позбавлених батьківського піклування (якщо усиновлювачами є подружжя - один з них на їх розсуд). Допомога призначається на підставі рішення про усиновлення дитини. У разі усиновлення двох і більше дітей допомога надається на кожну дитину.
Допомога при усиновленні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня набрання законної сили рішенням про усиновлення дитини. Допомога призначається незалежно від одержання на дитину інших видів допомоги та надається у розмірі, встановленому для виплати допомоги при народженні дитини.
д) допомога на дітей одиноким матерям
Право на допомогу на дітей одиноким матерям мають одинокі матері (які не перебувають у шлюбі), одинокі усиновлювачі, якщо у свідоцтві про народження дитини або документі про народження дитини, виданому компетентними органами іноземної держави, за умови його легалізації в установленому законодавством порядку (рішенні про усиновлення дитини), відсутній запис про батька (матір) або запис про батька (матір) проведено в установленому порядку органом державної реєстрації актів цивільного стану за вказівкою матері (батька, усиновлювача) дитини.
Право на допомогу на дітей одиноким матерям (батькам) має мати (батько) дітей у разі смерті одного з батьків, які не одержують на них пенсію в разі втрати годувальника або соціальну пенсію. Якщо одинока мати, одинокий усиновлювач, мати (батько) у разі смерті одного з батьків зареєстрували шлюб, то за ними зберігається право на отримання допомоги на дітей, які народилися чи були усиновлені до шлюбу, якщо такі діти не були усиновлені чоловіком (дружиною).
Жінка, яка має дітей від особи, з якою вона не перебувала і не перебуває в зареєстрованому шлюбі, але з якою вона веде спільне господарство, разом проживає і виховує дітей, права на одержання допомоги, встановленої на дітей одиноким матерям, не має. При реєстрації цією жінкою шлюбу з особою, від якої вона має дітей, допомога на дітей, народжених від цієї особи, не призначається.
Допомога на дітей одиноким матерям призначається за наявності витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження дитини, виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану, або довідки про народження, виданої виконавчим органом сільської, селищної, міської (крім міст обласного значення) ради, із зазначенням підстави внесення відомостей про батька дитини до актового запису про народження дитини відповідно до абзацу першого частини першої статті 135 Сімейного кодексу України, або документа про народження, виданого компетентним органом іноземної держави, в якому відсутні відомості про батька, за умови його легалізації в установленому законодавством порядку.
Допомога на дітей одиноким матерям призначається незалежно від одержання на дітей інших видів допомоги, передбачених цим законом. Допомога на дітей одиноким матерям, одиноким усиновлювачам, матері (батьку) у разі смерті одного з батьків, які мають дітей віком до 18 років (якщо діти навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх, професійно-технічних, а також вищих навчальних закладах I-IV рівнів акредитації, - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років), надається у розмірі, що дорівнює різниці між 100 відсотками прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців.
Місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації та об'єднання громадян за рахунок власних коштів можуть запроваджувати додаткові види допомоги та встановлювати доплати до державної допомоги сім'ям з дітьми.
1. Відповідно до Закону України від 21.11.92 № 2811 "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" (надалі - Закон № 2811) призначаються такі види державної допомоги сім'ям з дітьми:
а) допомога у зв'язку з вагітністю та пологами
Право на державну допомогу у зв'язку з вагітністю та пологами мають всі жінки (у тому числі неповнолітні), які не застраховані в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування. Підставою для призначення жінкам допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами є видана в установленому порядку довідка лікувального закладу встановленого зразка та довідка: з основного місця роботи (служби, навчання); ліквідаційної комісії для жінок, звільнених з роботи у зв'язку з ліквідацією підприємства, установи, організації; державної служби зайнятості для жінок, зареєстрованих у державній службі зайнятості як безробітні.
Особам, які усиновили або взяли під опіку дитину протягом двох місяців з дня її народження, допомога у зв'язку з вагітністю та пологами надається на підставі рішення про усиновлення або встановлення опіки за період з дня усиновлення чи встановлення опіки і до закінчення строку післяпологової відпустки.
Допомога призначається, якщо звернення за нею надійшло не пізніше шести місяців з дня закінчення відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами, і виплачується жінкам за весь період відпустки.
б) допомога при народженні дитини
Допомога при народженні дитини надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною. Вона призначається на підставі свідоцтва про народження дитини. Опікунам зазначена допомога призначається на підставі рішення про встановлення опіки. Для призначення цієї допомоги до органу праці та соціального захисту населення за умови пред’явлення паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, та свідоцтва про народження дитини подається одним з батьків (опікуном), з яким постійно проживає дитина, заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та копія свідоцтва про народження дитини. Даний перелік документів є вичерпним.
У разі народження (встановлення опіки) двох і більше дітей допомога надається на кожну дитину та призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини.
Допомога при народженні дитини призначається у розмірі 41280 гривень. Виплата допомоги здійснюється одноразово у сумі 10320 гривень, решта суми допомоги виплачується протягом наступних 36 місяців рівними частинами у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Особам, які на 30.06.2014 року мали право на отримання допомоги при народженні дитини у розмірі, встановленому на першу дитину, після досягнення дитиною двох років на наступні 12 місяців призначається щомісячна допомога у розмірі 130 гривень, в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
в) допомога при усиновленні дитини
Право на допомогу при усиновленні дитини має особа, яка є громадянином України, постійно проживає на її території та усиновила дитину з числа дітей-сиріт або дітей, позбавлених батьківського піклування (якщо усиновлювачами є подружжя - один з них на їх розсуд). Допомога призначається на підставі рішення про усиновлення дитини. У разі усиновлення двох і більше дітей допомога надається на кожну дитину.
Допомога при усиновленні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня набрання законної сили рішенням про усиновлення дитини. Допомога призначається незалежно від одержання на дитину інших видів допомоги та надається у розмірі, встановленому для виплати допомоги при народженні дитини.
г) допомога на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування
Допомога на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування, призначається особам, призначеним в установленому законом порядку опікунами чи піклувальниками дітей, які позбавлені батьківського піклування. Така допомога вважається власністю дитини. Допомога призначається на підставі рішення про встановлення опіки чи піклування та надається у розмірі, що становить два прожиткових мінімуми для дитини відповідного віку. У разі коли на дитину виплачуються призначені в установленому порядку пенсія, аліменти, стипендія, державна допомога (крім державної соціальної допомоги, що виплачується на дітей-інвалідів, відповідно до законодавства), розмір допомоги на дитину, над якою встановлено опіку чи піклування, визначається як різниця між двома прожитковими мінімумами для дитини відповідного віку та розміром призначених пенсії, аліментів, стипендії, державної допомоги.
Право на допомогу на дітей одиноким матерям мають одинокі матері (які не перебувають у шлюбі), одинокі усиновлювачі, якщо у свідоцтві про народження дитини або документі про народження дитини, виданому компетентними органами іноземної держави, за умови його легалізації в установленому законодавством порядку (рішенні про усиновлення дитини), відсутній запис про батька (матір) або запис про батька (матір) проведено в установленому порядку органом державної реєстрації актів цивільного стану за вказівкою матері (батька, усиновлювача) дитини.
Право на допомогу на дітей одиноким матерям (батькам) має мати (батько) дітей у разі смерті одного з батьків, які не одержують на них пенсію в разі втрати годувальника або соціальну пенсію. Якщо одинока мати, одинокий усиновлювач, мати (батько) у разі смерті одного з батьків зареєстрували шлюб, то за ними зберігається право на отримання допомоги на дітей, які народилися чи були усиновлені до шлюбу, якщо такі діти не були усиновлені чоловіком (дружиною).
Жінка, яка має дітей від особи, з якою вона не перебувала і не перебуває в зареєстрованому шлюбі, але з якою вона веде спільне господарство, разом проживає і виховує дітей, права на одержання допомоги, встановленої на дітей одиноким матерям, не має. При реєстрації цією жінкою шлюбу з особою, від якої вона має дітей, допомога на дітей, народжених від цієї особи, не призначається.
Допомога на дітей одиноким матерям призначається за наявності витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження дитини, виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану, або довідки про народження, виданої виконавчим органом сільської, селищної, міської (крім міст обласного значення) ради, із зазначенням підстави внесення відомостей про батька дитини до актового запису про народження дитини відповідно до абзацу першого частини першої статті 135 Сімейного кодексу України, або документа про народження, виданого компетентним органом іноземної держави, в якому відсутні відомості про батька, за умови його легалізації в установленому законодавством порядку.
Допомога на дітей одиноким матерям призначається незалежно від одержання на дітей інших видів допомоги, передбачених цим законом. Допомога на дітей одиноким матерям, одиноким усиновлювачам, матері (батьку) у разі смерті одного з батьків, які мають дітей віком до 18 років (якщо діти навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх, професійно-технічних, а також вищих навчальних закладах I-IV рівнів акредитації, - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років), надається у розмірі, що дорівнює різниці між 100 відсотками прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців.
Місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації та об'єднання громадян за рахунок власних коштів можуть запроваджувати додаткові види допомоги та встановлювати доплати до державної допомоги сім'ям з дітьми.
2. У зв'язку з вагітністю та пологами жінкам надається відпустка тривалістю 70 календарних днів до пологів і 56 (у разі народження двох і більше дітей та у разі ускладнення пологів - 70) календарних днів після пологів, починаючи з дня пологів. Тривалість відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами обчислюється сумарно і становить 126 календарних днів (140 календарних днів - у разі народження двох і більше дітей та у разі ускладнення пологів). Вона надається жінкам повністю незалежно від кількості днів, фактично використаних до пологів (стаття 179 Кодексу законів про працю України (надалі - КЗпП), стаття 17 Закону України від 15.11.96 № 504 "Про відпустки" (надалі - Закон № 504)).
Наприклад: якщо жінка-працівник перебувала у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами з 01.01.2016 року, а фактично народила дитину 28.02.2016 року (тобто до пологів використано 59 днів), то датой виходу з такої відпустки буде 07.05.2016 року (126 календарних днів після 01.01.2016 року), а ні 27.04.2016 року (56 днів після 28.02.2016 року).
Жінці, яка усиновила новонароджених дітей безпосередньо з пологового будинку, надається відпустка з дня усиновлення тривалістю 56 календарних днів (70 календарних днів - при усиновленні двох і більше дітей). При цьому, у разі усиновлення дитини (дітей) обома батьками вказана відпустка надається одному з батьків на їх розсуд (стаття 182 КЗпП, стаття 17 Закону № 504).
Жінці, яка усиновила новонароджених дітей безпосередньо з пологового будинку, надається відпустка з дня усиновлення тривалістю 56 календарних днів (70 календарних днів - при усиновленні двох і більше дітей). При цьому, у разі усиновлення дитини (дітей) обома батьками вказана відпустка надається одному з батьків на їх розсуд (стаття 182 КЗпП, стаття 17 Закону № 504).
Допомога по вагітності та пологах застрахованій особі
виплачується за весь період відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами,
тривалість якої становить 70 календарних днів до пологів і 56 (у разі
ускладнених пологів або народження двох чи більше дітей - 70) календарних днів
після пологів (стаття 25 Закону України від 28.12.14 № 77 "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування" (надалі - Закон № 77). За період цієї відпустки, що збігається з відпусткою для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, допомога по вагітності та пологах виплачується незалежно від допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами оплачується у розмірі 100 відсотків середньої заробітної плати (доходу) і не залежить від страхового стажу (стаття 26 Закону № 77), але не менше 25 відсотків від розміру встановленого законом прожиткового мінімуму для працездатної особи із розрахунку на місяць (стаття 9 Закон № 2811).
Статтею 30 Закону України від 28.023.91 № 796 "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" встановлено надання жінкам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, відпустки по вагітності і родах тривалістю 90 календарних днів до родів і 90 календарних днів після родів, яка обчислюється сумарно і надається жінкам повністю незалежно від кількості днів, фактично використаних до родів, з оплатою в розмірі повного заробітку незалежно від страхового стажу та місця роботи.
Вагітні жінки забезпечуються додатковим харчуванням за нормами, що встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.
Допомога по вагітності та пологах, жінкам, віднесеним до 1-4 категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, виплачується за 180 календарних днів зазначеної відпустки (90 - до пологів та 90 - після пологів). Розмір зазначеної допомоги обчислюється сумарно та надається застрахованій особі в повному обсязі незалежно від кількості днів відпустки, фактично використаних до пологів (стаття 25 Закону № 77).
При цьому слід мати на увазі, що законодавством не передбачено:
- продовження відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами на кількість святкових і неробочих днів, зазначених у статті 73 КЗпП;
- одночасна виплата заробітної плати та допомоги по вагітності та пологах, тобто якщо працівниця продовжувала працювати, незважаючи на листок непрацездатності, їй виплачується тільки заробітна плата, а допомога буде надана за дні фактичного використання відпустки.
Водночас, щодо оплати листка непрацездатності у зв’язку з вагітністю та пологами застрахованій особі, яка працює за сумісництвом, Міністерство праці та соціальної політики України надавало роз'яснення у листі від 03.08.2006 № 516/020/99-06.
Водночас, щодо оплати листка непрацездатності у зв’язку з вагітністю та пологами застрахованій особі, яка працює за сумісництвом, Міністерство праці та соціальної політики України надавало роз'яснення у листі від 03.08.2006 № 516/020/99-06.
3. У разі надання жінкам відпустки у зв'язку з вагітністю та
пологами роботодавець зобов'язаний за заявою жінки
приєднати до неї щорічні основну і додаткову відпустки незалежно від тривалості
її роботи на даному підприємстві, в установі, організації в поточному робочому
році (ст. 180 КЗпП).
Варто зауважити таке:
Оскільки до відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами можуть бути приєднані (за бажанням жінки) щорічна основна і додаткова відпустки у повному обсязі, незалежно від фактично відпрацьованого часу за рік, то єдиною необхідною умовою для цього є наступне - стаж роботи у поточному робочому році, за який береться відпустка, повинен складати як мінімум 1 день.
Оскільки до відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами можуть бути приєднані (за бажанням жінки) щорічна основна і додаткова відпустки у повному обсязі, незалежно від фактично відпрацьованого часу за рік, то єдиною необхідною умовою для цього є наступне - стаж роботи у поточному робочому році, за який береться відпустка, повинен складати як мінімум 1 день.
4. Після закінчення відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами (використання приєднаних відпусток) за бажанням жінки їй надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Підприємства, установи та організації (надалі - підприємство) за рахунок власних коштів можуть надавати жінкам частково оплачувану відпустку та відпустку без збереження заробітної плати для догляду за дитиною більшої тривалості (стаття 179 КЗпП, стаття 18 Закону № 504).
Разом із цим, відпустка для догляду за дитиною:
- не надається, якщо дитина перебуває на державному
утриманні, крім прийомних дітей у прийомних сім'ях та дітей-вихованців у дитячих
будинках сімейного типу;
- може бути використана повністю або
частинами також батьком дитини, бабою, дідом чи іншими родичами, які фактично
доглядають за дитиною, або особою, яка усиновила чи взяла під опіку дитину,
одним із прийомних батьків чи батьків-вихователів.
Датой виникнення права на відпустку для догляду за дитиною є день, коли жінка повинна була вийти на роботу після закінчення відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами. Якщо ж відпустка для догляду за дитиною надається іншим родичам, то датою початку відпустки для таких осіб є дата фактичного виходу матері дитини на роботу. У день, коли дитини виповнюється три роки, жінка (або інша особа) втрачає право на таку відпустку, отже наступний робочий день є датою її виходу на роботу.
У разі, якщо дитина потребує домашнього догляду, жінці в обов'язковому порядку надається відпустка без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку.
Відпустка для догляду за дитиною та відпустка без збереження заробітної плати:
- надаються за заявою жінки (або родича), повністю або частково в межах установленого періоду та оформляються наказом (розпорядженням) роботодавця;
- зараховуються як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю (стаття 181 КЗпП).
Жінкам, які усиновили дитину з числа дітей-сиріт або дітей, позбавлених батьківського піклування, старше трьох років, надається одноразова оплачувана відпустка у зв'язку з усиновленням дитини тривалістю 56 календарних днів (70 календарних днів - при усиновленні двох і більше дітей) без урахування святкових і неробочих днів після набрання законної сили рішенням про усиновлення дитини. Ця відпустка може бути використана також батьком дитини.
- надаються за заявою жінки (або родича), повністю або частково в межах установленого періоду та оформляються наказом (розпорядженням) роботодавця;
- зараховуються як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю (стаття 181 КЗпП).
Жінкам, які усиновили дитину з числа дітей-сиріт або дітей, позбавлених батьківського піклування, старше трьох років, надається одноразова оплачувана відпустка у зв'язку з усиновленням дитини тривалістю 56 календарних днів (70 календарних днів - при усиновленні двох і більше дітей) без урахування святкових і неробочих днів після набрання законної сили рішенням про усиновлення дитини. Ця відпустка може бути використана також батьком дитини.
Жінкам, які усиновили дитину (або одночасно
двох і більше дітей), надаються відпустки для догляду за нею на умовах і в
порядку, встановлених статтями 179 і 181 КЗпП (стаття 182 КЗпП). Особа, яка усиновила дитину, має право на відпустку у зв'язку з
усиновленням дитини за умови, якщо заява про надання відпустки надійшла не
пізніше трьох місяців з дня набрання законної сили рішенням про усиновлення
дитини (стаття 18-1 Закону № 504).
За бажанням жінки (або родича), у період перебування їх у відпустці для догляду за дитиною вони можуть працювати на умовах неповного робочого часу або вдома (стаття 179 КЗпП, частина четверта статті 18 Закону № 504).
При цьому:
- виплата допомоги не припиняється;
- не має значення на якому підприємстві жінка (або родич) працює на умовах неповного робочого часу - на тому, де їй надано відпустка для догляду за дитиною чи на іншому;
- допомога по тимчасовій непрацездатності надається на загальних підставах (догляд за дитиною віком до трьох років або дитиною-інвалідом віком до 18 років у разі хвороби матері або іншої особи, яка доглядає за цією дитиною - пункт 4 частини першої статті 22 Закону № 77).
Положення про умови праці надомників, затверджене постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 29.09.81 № 275/17-99, яке діє в частині, що не суперечить Конституції та законам України, до ухвалення відповідних актів згідно з Постановою Верховної Ради України від 12.09.91 № 1545 "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР".
Звернути увагу:
- жінки та інші особи, які перебувають у частково оплачуваній відпустці для догляду за дитиною, можуть перервати таку відпустку з метою одержати більш високооплачувану відпустку у зв'язку з навчанням без відриву від виробництва (або вийти на роботу). У таких діях немає порушення законодавства. Від жінки не мають права вимагати, щоб вона визначений період (хоча б один день) відпрацювала перед наданням їй відпустки у зв'язку з навчанням без відриву від виробництва. Але переривання відпустки для догляду за дитиною має бути належно оформлене заявою працівника, наказом роботодавця. Після закінчення відпустки у зв'язку з навчанням знову може бути оформлено надання відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
На період сесії (захисту дипломної роботи) відпустка для догляду за дитиною може бути надана іншим працюючим родичам, які фактично доглядатимуть дитину, за їхньою заявою після подання довідки з місця роботи матері дитини про те, що вона перервала цю відпустку і допомогу не отримує (із зазначенням дати).
Такі дії протягом відпустки для догляду за дитиною можуть повторюватися неодноразово мірою виникнення потреби (стаття 181 КЗпП).
Прийняття іншого працівника за строковим трудовим договором на місце жінки, яка перебуває у відпустці для догляду за дитиною, не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав останніх, у тому числі відмова в оплаті додаткової відпустки у зв'язку з навчанням;
- надання щорічної основної відпустки під час перебування працівника у відпустці для догляду за дитиною є неправомірним, за виключенням випадків коли він працює на умовах неповного робочого часу або вдома - з'являється право на щорічну відпустку;
- відпустка для догляду за дитиною надається тільки одна, незалежно від того скільки у сім'ї дітей у віці до трьох років (лист Міністерства праці та соціальної політики від 10.01.08 № 1/13/116-08). Допомога ж, відповідно до чинного законодавства, виплачується на кожну дитину, незалежно від кількості народжених дітей.
5. Жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину-інваліда, або яка усиновила дитину, матері інваліда з дитинства підгрупи А I групи, одинокій матері, батьку дитини або інваліда з дитинства підгрупи А I групи, який виховує їх без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла під опіку дитину або інваліда з дитинства підгрупи А I групи, чи одному із прийомних батьків надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів, встановлених статтею 73 КЗпП. За наявності декількох підстав для надання цієї відпустки її загальна тривалість не може перевищувати 17 календарних днів.
6. Забороняється:
- застосування праці жінок на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах, крім деяких підземних робіт (нефізичних робіт або робіт по санітарному та побутовому обслуговуванню);
- залучення жінок до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми.
Перелік важких робіт та робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці жінок, затверджено наказом Міністерства охорони здоров'я України від 29.12.93 N 256, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30 березня 1994 року за N 51/260.
- не має значення на якому підприємстві жінка (або родич) працює на умовах неповного робочого часу - на тому, де їй надано відпустка для догляду за дитиною чи на іншому;
- допомога по тимчасовій непрацездатності надається на загальних підставах (догляд за дитиною віком до трьох років або дитиною-інвалідом віком до 18 років у разі хвороби матері або іншої особи, яка доглядає за цією дитиною - пункт 4 частини першої статті 22 Закону № 77).
Положення про умови праці надомників, затверджене постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 29.09.81 № 275/17-99, яке діє в частині, що не суперечить Конституції та законам України, до ухвалення відповідних актів згідно з Постановою Верховної Ради України від 12.09.91 № 1545 "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР".
Звернути увагу:
- жінки та інші особи, які перебувають у частково оплачуваній відпустці для догляду за дитиною, можуть перервати таку відпустку з метою одержати більш високооплачувану відпустку у зв'язку з навчанням без відриву від виробництва (або вийти на роботу). У таких діях немає порушення законодавства. Від жінки не мають права вимагати, щоб вона визначений період (хоча б один день) відпрацювала перед наданням їй відпустки у зв'язку з навчанням без відриву від виробництва. Але переривання відпустки для догляду за дитиною має бути належно оформлене заявою працівника, наказом роботодавця. Після закінчення відпустки у зв'язку з навчанням знову може бути оформлено надання відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
На період сесії (захисту дипломної роботи) відпустка для догляду за дитиною може бути надана іншим працюючим родичам, які фактично доглядатимуть дитину, за їхньою заявою після подання довідки з місця роботи матері дитини про те, що вона перервала цю відпустку і допомогу не отримує (із зазначенням дати).
Такі дії протягом відпустки для догляду за дитиною можуть повторюватися неодноразово мірою виникнення потреби (стаття 181 КЗпП).
Прийняття іншого працівника за строковим трудовим договором на місце жінки, яка перебуває у відпустці для догляду за дитиною, не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав останніх, у тому числі відмова в оплаті додаткової відпустки у зв'язку з навчанням;
- надання щорічної основної відпустки під час перебування працівника у відпустці для догляду за дитиною є неправомірним, за виключенням випадків коли він працює на умовах неповного робочого часу або вдома - з'являється право на щорічну відпустку;
- відпустка для догляду за дитиною надається тільки одна, незалежно від того скільки у сім'ї дітей у віці до трьох років (лист Міністерства праці та соціальної політики від 10.01.08 № 1/13/116-08). Допомога ж, відповідно до чинного законодавства, виплачується на кожну дитину, незалежно від кількості народжених дітей.
5. Жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину-інваліда, або яка усиновила дитину, матері інваліда з дитинства підгрупи А I групи, одинокій матері, батьку дитини або інваліда з дитинства підгрупи А I групи, який виховує їх без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла під опіку дитину або інваліда з дитинства підгрупи А I групи, чи одному із прийомних батьків надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів, встановлених статтею 73 КЗпП. За наявності декількох підстав для надання цієї відпустки її загальна тривалість не може перевищувати 17 календарних днів.
Відпустка надається
понад щорічні відпустки, передбачені статтями
75 і 76 КЗпП, а також понад
щорічні відпустки, встановлені іншими законами та нормативно-правовими актами, і
переноситься на інший період або продовжується у порядку, визначеному статтею 80 КЗпП (стаття 19 Закону № 504, стаття 182-1 КЗпП).
До відома:
Оскільки статтею 19 Закону № 504 чітко не визначена сукупність декількох підстав для набуття права на додаткову соціальну відпустку тривалістю понад 10 календарних днів (з 01.01.2010), Міністерством праці та соціальної політики разом з Міністерством юстиції та Головним науково-експертним управлінням Апарату Верховної Ради України у серпні 2007 року було проведено правову експертизу цього питання, в результаті якої визнано правомірним вважати кожну підставу, визначену частиною першою цієї статті, окремою підставою.
Тобто, одинока мати, яка виховує дитину-інваліда, має право на соціальну додаткову відпустку за двома підставами "одинока мати" та "жінка, яка має дитину-інваліда" тривалістю 17 календарних днів, а також жінка, яка усиновила дитину та стала вдовою, має право на соціальну додаткову відпустку за двома підставами "одинока мати" та "жінка, яка усиновила дитину" тривалістю 17 календарних днів;
Відповідно до Закону України від 26.04.01 № 2402 "Про охорону дитинства" дитина-інвалід - це особа віком до 18 років (повноліття), якщо згідно з законом, застосовуваним до неї, вона не набуває прав повнолітньої раніше,зі стійким розладом функцій організму, спричиненим захворюванням, травмою або вродженими вадами розумового чи фізичного розвитку, що зумовлюють обмеження її нормальної життєдіяльності та необхідність додаткової соціальної допомоги і захисту.
Звернути увагу: Ця відпустка надається:
- жінці у будь-який час протягом календарного року, незалежно від кількості відпрацьованого часу за цей рік;
- у повному обсязі у поточному році, коли дитині виповнюється 15 років (18 років - дитина-інвалід набуває прав повнолітньої), незалежно від дати народження дитини. Водночас варто наголосити, що одинока мати має право на таку відпустку до досягнення дитиною повноліття, тобто 18 років, якщо згідно з законом, застосовуваним до неї, вона не набуде прав повнолітньої раніше.
Наприклад: одинока мати має дитину-інваліда, якому 03.05.2016 виповнилося 18 років, до 31.12.2016 у неї є право на цю соціальну відпустку загальної тривалістю 17 календарних днів (дві підстави - як одинока мати та жінка, яка має дитину-інваліда). У 2017 році право на таку відпустку буде втрачено.
Крім цього, слід зазначити:
Законодавством не передбачено строку давності, після якого втрачається право на додаткову соціальну відпустку працівникам, які мають дітей. Тому, якщо працівник з якихось причин не скористався цим правом і не використав цю відпустку за минулий рік або ж за кілька попередніх років, він має право використати цю відпустку, а в разі звільнення, незалежно від підстав, йому має бути виплачена компенсація за всі невикористані дні відпустки, за весь відпрацьований час на підприємстві без урахування строку давності, згідно зі статтею 24 Закону № 504.
Водночас відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Тому тривалість невикористаних соціальних додаткових відпусток працівникам, які мають дітей, за минулі роки, тобто до введення в дію з 01 січня 2010 року Закону України від 19.05.09 № 1343 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту багатодітних сімей", має визначатися відповідно до норм законодавства, які були чинними на той час.
Тобто, якщо жінка, яка працює і має двох дітей віком до 15 років, у 2016 році бере соціальну відпустку за 2009 рік,то вона має бути надана їй тривалістю 7 календарних днів.
Нагадуємо, що:
- з дати набрання чинності Закону № 504 (01.01.1997) до прийняття Закону України від 06.02.03 № 490 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України стосовно відпусток" щорічна оплачувана соціальна відпустка надавалась тривалістю 5 календарних днів без урахування вихідних;
- у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком (стаття 235 КЗпП).
До відома:
Оскільки статтею 19 Закону № 504 чітко не визначена сукупність декількох підстав для набуття права на додаткову соціальну відпустку тривалістю понад 10 календарних днів (з 01.01.2010), Міністерством праці та соціальної політики разом з Міністерством юстиції та Головним науково-експертним управлінням Апарату Верховної Ради України у серпні 2007 року було проведено правову експертизу цього питання, в результаті якої визнано правомірним вважати кожну підставу, визначену частиною першою цієї статті, окремою підставою.
Тобто, одинока мати, яка виховує дитину-інваліда, має право на соціальну додаткову відпустку за двома підставами "одинока мати" та "жінка, яка має дитину-інваліда" тривалістю 17 календарних днів, а також жінка, яка усиновила дитину та стала вдовою, має право на соціальну додаткову відпустку за двома підставами "одинока мати" та "жінка, яка усиновила дитину" тривалістю 17 календарних днів;
Відповідно до Закону України від 26.04.01 № 2402 "Про охорону дитинства" дитина-інвалід - це особа віком до 18 років (повноліття), якщо згідно з законом, застосовуваним до неї, вона не набуває прав повнолітньої раніше,зі стійким розладом функцій організму, спричиненим захворюванням, травмою або вродженими вадами розумового чи фізичного розвитку, що зумовлюють обмеження її нормальної життєдіяльності та необхідність додаткової соціальної допомоги і захисту.
Звернути увагу: Ця відпустка надається:
- жінці у будь-який час протягом календарного року, незалежно від кількості відпрацьованого часу за цей рік;
- у повному обсязі у поточному році, коли дитині виповнюється 15 років (18 років - дитина-інвалід набуває прав повнолітньої), незалежно від дати народження дитини. Водночас варто наголосити, що одинока мати має право на таку відпустку до досягнення дитиною повноліття, тобто 18 років, якщо згідно з законом, застосовуваним до неї, вона не набуде прав повнолітньої раніше.
Наприклад: одинока мати має дитину-інваліда, якому 03.05.2016 виповнилося 18 років, до 31.12.2016 у неї є право на цю соціальну відпустку загальної тривалістю 17 календарних днів (дві підстави - як одинока мати та жінка, яка має дитину-інваліда). У 2017 році право на таку відпустку буде втрачено.
Крім цього, слід зазначити:
Законодавством не передбачено строку давності, після якого втрачається право на додаткову соціальну відпустку працівникам, які мають дітей. Тому, якщо працівник з якихось причин не скористався цим правом і не використав цю відпустку за минулий рік або ж за кілька попередніх років, він має право використати цю відпустку, а в разі звільнення, незалежно від підстав, йому має бути виплачена компенсація за всі невикористані дні відпустки, за весь відпрацьований час на підприємстві без урахування строку давності, згідно зі статтею 24 Закону № 504.
Водночас відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Тому тривалість невикористаних соціальних додаткових відпусток працівникам, які мають дітей, за минулі роки, тобто до введення в дію з 01 січня 2010 року Закону України від 19.05.09 № 1343 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту багатодітних сімей", має визначатися відповідно до норм законодавства, які були чинними на той час.
Тобто, якщо жінка, яка працює і має двох дітей віком до 15 років, у 2016 році бере соціальну відпустку за 2009 рік,то вона має бути надана їй тривалістю 7 календарних днів.
Нагадуємо, що:
- з дати набрання чинності Закону № 504 (01.01.1997) до прийняття Закону України від 06.02.03 № 490 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України стосовно відпусток" щорічна оплачувана соціальна відпустка надавалась тривалістю 5 календарних днів без урахування вихідних;
- у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком (стаття 235 КЗпП).
6. Забороняється:
- застосування праці жінок на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах, крім деяких підземних робіт (нефізичних робіт або робіт по санітарному та побутовому обслуговуванню);
- залучення жінок до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми.
Перелік важких робіт та робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці жінок, затверджено наказом Міністерства охорони здоров'я України від 29.12.93 N 256, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30 березня 1994 року за N 51/260.
Граничні норми підіймання і переміщення важких речей жінками, затверджено наказом Міністерства охорони здоров'я України від 10.12.93 N 241, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 грудня 1993 року за N 194.
7. Не допускається залучення:
- жінок до робіт у нічний час, за винятком тих галузей народного господарства, де це викликається
особливою необхідністю і дозволяється як тимчасовий захід. Перелік цих галузей і видів робіт із зазначенням
максимальних термінів застосування праці жінок у нічний час затверджується
Кабінетом Міністрів України. Зазначені обмеження
не поширюються на жінок, які працюють на підприємствах, де зайняті лише члени
однієї сім'ї (стаття 175 КЗпП);
Відповідно до статті 54 КЗпП нічним вважається час з 22-00 до 6-00 години. Проте, до цього часу Перелік галузей і видів робіт із зазначенням максимальних термінів застосування праці жінок у нічний час не затверджено. Тож на підставі письмової згоди сторін застосування праці жінок у нічний час допускається. Лише за відсутності такої згоди роботодавець не має права залучати жінок до роботи у нічний час. Як правило, лише на невеликому за обсягом діяльності підприємстві обставини можуть скластися так, що його працівниками будуть тільки члени однієї сім'ї.
- вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до трьох років, до робіт у нічний час, до надурочних робіт і робіт у вихідні дні та направлення у відрядження (стаття 176 КЗпП); Звернути увагу:
Стаття 176 КЗпП установлює імперативне правило і не передбачає для зазначених категорій жінок жодних винятків щодо галузей або видів робіт.
Стаття 176 КЗпП установлює імперативне правило і не передбачає для зазначених категорій жінок жодних винятків щодо галузей або видів робіт.
- жінок, що мають дітей віком від трьох до чотирнадцяти років або дітей-інвалідів, до надурочних робіт або направлятись у відрядження без їх згоди (стаття 177 КЗпП).
8. Вагітним жінкам відповідно до медичного висновку
знижуються норми виробітку, норми обслуговування або вони переводяться на іншу
роботу, яка є легшою і виключає вплив несприятливих виробничих факторів, із
збереженням середнього заробітку за попередньою роботою. До вирішення питання про надання вагітній жінці
відповідно до медичного висновку іншої роботи, яка є легшою і виключає вплив
несприятливих виробничих факторів, вона підлягає звільненню від роботи із
збереженням середнього заробітку за всі пропущені внаслідок цього робочі дні за
рахунок підприємства, установи, організації.
Жінки, які мають дітей віком до трьох років, в
разі неможливості виконання попередньої роботи переводяться на іншу роботу із
збереженням середнього заробітку за попередньою роботою до досягнення дитиною
віку трьох років. Якщо заробіток, зазначених вище осіб, на легшій роботі є вищим, ніж той, який вони
одержували до переведення, їм виплачується фактичний заробіток (стаття 178 КЗпП).
9. Жінкам, що мають дітей віком до півтора року,
надаються, крім загальної перерви для відпочинку і харчування, додаткові перерви
для годування дитини. Ці перерви надаються не рідше ніж через три
години тривалістю не менше тридцяти хвилин кожна. При наявності двох і більше грудних дітей
тривалість перерви встановлюється не менше години. Строки і порядок надання перерв установлюються
роботодавцем за погодженням з виборним органом
первинної профспілкової організації підприємства та з врахуванням бажання матері. Перерви для годування дитини включаються в
робочий час і оплачуються за середнім заробітком (стаття 183 КЗпП).
10. Забороняється відмовляти жінкам у прийнятті на роботу і знижувати їм заробітну плату з мотивів, пов'язаних з вагітністю або наявністю дітей віком до трьох років, а одиноким матерям - за наявністю дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда. При відмові у прийнятті на роботу зазначеним категоріям жінок роботодавець зобов'язаний повідомляти їм причини відмови у письмовій формі. Відмову у прийнятті на роботу може бути оскаржено у судовому порядку.
11. У разі необхідності, роботодавець повинен видавати вагітним жінкам і жінкам, які мають дітей віком до чотирнадцяти років або дітей-інвалідів, путівки до санаторіїв та будинків відпочинку безкоштовно або на пільгових умовах, а також подавати їм матеріальну допомогу.
Звернути увагу:
Гарантії, встановлені статтями 56, 176, 177, частинами третьою - восьмою статті 179, статтями 181, 182, 182-1, 184, 185, 186 КЗпП, поширюються також на батьків, які виховують дітей без матері (в тому числі в разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також на опікунів (піклувальників), одного з прийомних батьків, одного з батьків-вихователів (стаття 186--1 КЗпП).
Чоловік у "декреті"
10. Забороняється відмовляти жінкам у прийнятті на роботу і знижувати їм заробітну плату з мотивів, пов'язаних з вагітністю або наявністю дітей віком до трьох років, а одиноким матерям - за наявністю дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда. При відмові у прийнятті на роботу зазначеним категоріям жінок роботодавець зобов'язаний повідомляти їм причини відмови у письмовій формі. Відмову у прийнятті на роботу може бути оскаржено у судовому порядку.
Не допускається звільнення вагітних жінок і жінок, які мають
дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179 КЗпП), одиноких матерів при наявності
дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи роботодавця, крім випадків повної ліквідації
підприємства, коли допускається звільнення з обов'язковим
працевлаштуванням. Обов'язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється
також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору.
На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не
більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору (стаття 184 КЗпП).
11. У разі необхідності, роботодавець повинен видавати вагітним жінкам і жінкам, які мають дітей віком до чотирнадцяти років або дітей-інвалідів, путівки до санаторіїв та будинків відпочинку безкоштовно або на пільгових умовах, а також подавати їм матеріальну допомогу.
Звернути увагу:
Гарантії, встановлені статтями 56, 176, 177, частинами третьою - восьмою статті 179, статтями 181, 182, 182-1, 184, 185, 186 КЗпП, поширюються також на батьків, які виховують дітей без матері (в тому числі в разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також на опікунів (піклувальників), одного з прийомних батьків, одного з батьків-вихователів (стаття 186--1 КЗпП).
Чоловік у "декреті"
