Трапляються випадки, коли між службою управління персоналом організації, підприємства, установи (надалі - підприємство) і працівниками, які мають дітей (або повнолітню дитину - інваліда з дитинства підгрупи А I групи) виникають суперечки з приводу подiлу на частини додаткової соцiальної вiдпустки, що встановлена статтею 19 Закону України від 15.11.96 № 504 "Про відпустки" (надалі - Закон № 504) та її оплати.
Міністерством соціальної політики України у черговий раз наголошено (газета "Праця i зарплата" N 29, 03 серпня 2016), що відповідно до § 2 статті 7 Конвенцiї № 132 "Про оплачуванi вiдпустки (переглянута в 1970 роцi)", ратифiкованої Законом України вiд 29.05.01 № 2481, суми, що належать до виплати за час вiдпустки, виплачуються зацiкавленiй особi до вiдпустки, якщо iнше не передбачене угодою, що стосується цiєї особи i роботодавця. Виплата заробiтної плати працiвникам за час вiдпустки (не пiзнiше нiж за три днi до її початку), визначена статтею 21 Закону № 504.
Взаємнi зобов'язання сторiн щодо регулювання виробничих, трудових i соцiально-економiчних вiдносин, зокрема режиму роботи, тривалостi робочого часу i вiдпочинку встановлюються у колективному договорi підприємства (стаття 7 Закону України від 01.07.93 № 3356 "Про колективнi договори i угоди").
Ураховуючи викладене, оскiльки чинним законодавством детально не регулюється порядок надання додаткової соцiальної вiдпустки, передбаченої статтею 19 Закону № 504, вiн може бути визначений у колективному договорi пiдприємства. При цьому, враховуючи норми статті 21 Закону № 504, працiвник має завчасно подати заяву на отримання такої вiдпустки, щоб відповідні служби підприємства встиглі пiдготувати наказ про її надання та своєчасно провести оплату.
Додаткова соцiальна вiдпустка жiнцi, яка працює i має двох i бiльше дiтей вiком до 15 рокiв (стаття 19 Закону № 504), надається тривалiстю 10 календарних днiв та на вiдмiну вiд щорiчних вiдпусток не пiдлягає подiлу на частини.
