Серед працездатного населення України існує значний відсоток громадян пільгових категорій. Вони мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню. Втім, непоодинокі випадки, коли пільговикам відмовляють у роботі. Нагадаємо, до пільгових категорій громадян належать один з батьків або особа, яка їх замінює і:- виховує без одного з подружжя дитину віком до 14 років або дитину-інваліда;
- утримує без одного з подружжя інваліда з дитинства (незалежно від віку) та/або інваліда I групи (незалежно від причини інвалідності).
Відповідно до норм Закону України від 05.07.12 № 5067 "Про зайнятість населення" (надалі - Закон № 5067) у разі невиконання роботодавцем протягом року квоти для працевлаштування громадян, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню, з нього стягується штраф за кожну необґрунтовану відмову у працевлаштуванні таких осіб у межах відповідної квоти у двократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої на момент виявлення порушення.
Накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення здійснюється органами Державної служби України з питань праці (надалі - Держпраці) у порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.13 № 509 (надалі - Порядок № 509). Згідно з цим актом у разі виявлення під час перевірки суб’єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про зайнятість населення посадова особа Держпраці чи її територіального органу складає акт, а уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дня його складення приймає рішення про розгляд справи про накладення штрафу. Справа розглядається у п’ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд. У разі надходження від суб’єкта господарювання або роботодавця, щодо якого порушено справу, обґрунтованого клопотання про відкладення її розгляду, строк розгляду справи може бути продовжений Головою Держпраці, його заступниками, але не більше ніж на 10 днів.
Про розгляд справи Держпраці її територіальні органи письмово повідомляють суб’єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п'ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в Держпраці чи її територіальному органі, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.
Справа розглядається за участю представника суб’єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 Порядку № 509 і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі складеного акта приймає відповідне рішення.
Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінсоцполітики, один з яких залишається у Держпраці або її територіальному органі, другий − надсилається протягом трьох днів суб'єкту господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або видається його представникові, про що на ньому робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника. У разі надсилання примірника постанови поштою у матеріалах справи робиться відповідна позначка.
Штраф сплачується протягом одного місяця з дня прийняття постанови про його накладення, про що суб’єкт господарювання або роботодавець повідомляють Держпраці чи її територіальний орган. Постанова про накладення штрафу може бути оскаржена у судовому порядку. Несплачені у добровільному порядку штрафи стягуються у судовому порядку:
- територіальними органами Державної служби зайнятості на підставі матеріалів справи, що передаються їм територіальними органами Держпраці (щодо штрафів, передбачених частинами другою, п'ятою і шостою статті 53 № 5067);
територіальними органами Держпраці (щодо штрафів, передбачених частинами третьою, четвертою і сьомою статті 53 Закону № 5067). тут
