Відповідно до статті 6 Закону України від 12.01.12 № 4312 "Про професійний розвиток працівників" організація професійного навчання співробітників здійснюється роботодавцями з урахуванням потреб власної господарської або іншої діяльності відповідно до вимог законодавства.
Професійне навчання працівників може здійснюватися безпосередньо в роботодавця, на договірній основі у професійно-технічних та вищих навчальних закладах, на підприємствах, в установах або організаціях.
Нагадаємо: семінар - це форма групової роботи за участю запрошених, мета якої обмін інформацією з певної теми. Конференція - це великі засідання тривалістю один чи декілька днів, присвячені одному ключовому питанню або темі, поділеним на вужчі питання. Участь у семінарах (конференціях) передбачає отримання інформаційно-консультаційних послуг на підставі укладеного договору з організатором семінару (конференції).
Відповідно до підпункту 165.1.37 Податкового кодексу України (надалі — ПКУ) до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу фізичної особи (працівника) не включається сума витрат роботодавця у зв'язку з підвищенням кваліфікації (перепідготовкою) платника податку згідно із законом.
Отже, у разі якщо запрошеною стороною семінару (конференції) та за умовами договору отримувачем інформаційно-консультаційних послуг є юридична особа (роботодавець), інтереси якої представляє працівник, то сума, сплачена юридичною особою (роботодавцем) за участь у семінарі (конференції), не є доходом такого працівника та об'єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб (надалі − ПДФО).
Але, якщо за умовами договору запрошеною стороною та отримувачем інформаційно-консультаційних послуг є працівник, то сума, сплачена юридичною особою (роботодавцем) за участь у семінарі (конференції) за такого працівника, розглядається як дохід, отриманий останнім у вигляді додаткового блага, який включається до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу та оподатковується за ставкою 18%.Отже, у разі якщо запрошеною стороною семінару (конференції) та за умовами договору отримувачем інформаційно-консультаційних послуг є юридична особа (роботодавець), інтереси якої представляє працівник, то сума, сплачена юридичною особою (роботодавцем) за участь у семінарі (конференції), не є доходом такого працівника та об'єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб (надалі − ПДФО).
Слід нагадати, що відповідно до підпункту 14.1.47 ПКУ додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги й інші види доходу, що виплачує (надає) платнику податку податковий агент, якщо такий дохід не є заробітною платою, не пов'язаний з виконанням обов’язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV ПКУ).
На цьому, зокрема, наголошують податківці (відповідь у підрозділі 103.04 ЗІР на запитання «Чи підлягає оподаткуванню ПДФО участь у семінарі (конференції, навчанні) найманого працівника?»).
Витрати на підвищення кваліфікації (перепідготовку) фізичної особи, якщо таке підвищення кваліфікації (перепідготовка) передбачено законодавчо (підпункт 165.1.37 ПКУ), у податковому розрахунку за формою № 1ДФ відображаються з ознакою "158". Якщо оподатковуваний дохід, отриманий платником податку, є для нього додатковим благом, то у формі № 1ДФ його відображають з ознакою доходу "126".
Якщо вартість навчання не включається до оподатковуваного доходу, тобто виконуються умови для неоподаткування сплаченої суми ПДФО, то така вартість не обкладається і військовим збором. Якщо ж вартість навчання віднесено до додаткового блага, то з працівника утримується й військовий збір за ставкою 1,5% (підпункт 1.3 пункту 161 підрозділу 10 розділу XX ПКУ).
Нагадаємо, що відповідно до підпункту 1.2 пункту 161 підрозділу 10 розділу XX ПКУ об'єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені статтею 163 ПКУ, тобто загальний оподатковуваний місячний (річний) дохід працівника. Перелік доходів, що включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, визначено статтею 164 ПКУ.
Витрати на навчання не включаються до фонду оплати праці (підпункти 3.10 і 3.24 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики від 13.01.04 № 5). Тому такі витрати не є базою для обкладення єдиним соціальним внеском (надалі — ЄСВ). Теж саме підтверджує пункт 9 розділу II Переліку видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.12.10 № 1170, за яким ЄСВ не нараховується на витрати на підготовку та перепідготовку кадрів.
До того ж, коли підприємство укладає договір надання інформаційно-консультаційних послуг з навчальним центром, то отримувачем послуг є юридична особа, а не працівник. тут
