Статтею 74 Кодексу законів про працю України (надалі - КЗпП) та статтею 2 Закону України від 15.11.96 № 504 "Про відпустки" (надалі − Закон № 504) встановлено, що право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями (надалі - підприємство) незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи. Право на відпустки забезпечується: гарантованим наданням відпустки визначеної
тривалості із збереженням на її період місця роботи (посади), заробітної плати
(допомоги) у випадках, передбачених цим законом, а також забороною заміни відпустки грошовою компенсацією,
крім випадків, передбачених статтею 24 цього закону.
Відповідно до статті 3 Закону № 504 за бажанням працівника у разі його звільнення
(крім звільнення за порушення трудової дисципліни) йому має бути надано
невикористану відпустку з наступним звільненням. Датою звільнення в цьому разі є
останній день відпустки. У разі звільнення працівника у зв'язку із
закінченням строку трудового договору невикористана відпустка може за його
бажанням надаватися й тоді, коли час відпустки повністю або частково перевищує
строк трудового договору. У цьому випадку чинність трудового договору
продовжується до закінчення відпустки.
Статтею 75 КЗпП і статтею 6 Закону № 504 визначено, що щорічна основна відпустка надається працівникам
тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який
відлічується з дня укладення трудового договору. Особам віком до вісімнадцяти років надається
щорічна основна відпустка тривалістю 31 календарний день.
Для деяких категорій працівників законодавством
України може бути передбачена інша тривалість щорічної основної відпустки. При
цьому тривалість їх відпустки не може бути меншою як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік.
Щорічні основна та додаткові відпустки повної
тривалості у перший рік роботи надаються працівникам після закінчення шести
місяців безперервної роботи на даному підприємстві. Щорічні відпустки за другий та наступні роки
роботи можуть бути надані працівнику в будь-який час відповідного робочого
року.
Щорічна відпустка на вимогу працівника повинна
бути перенесена на інший період у разі: порушення роботодавцем строку (за два тижні до встановленого графіком строку) письмового повідомлення працівника про час надання відпустки
(частина п'ята статті 79 КЗпП); несвоєчасної виплати (за три дні до її початку) роботодавцем заробітної плати працівнику за час щорічної відпустки
(частина третя статті 115 КЗпП).
Разом із цим, щорічна відпустка повинна бути перенесена на
інший період або продовжена у разі: тимчасової непрацездатності працівника,
засвідченої у встановленому порядку; виконання працівником державних або
громадських обов'язків, якщо згідно із законодавством він підлягає звільненню на
цей час від основної роботи із збереженням заробітної плати; настання строку відпустки у зв'язку з
вагітністю та пологами; збігу щорічної відпустки з відпусткою у
зв'язку з навчанням.
Щорічна відпустка за ініціативою роботодавця, як виняток, може бути перенесена на інший період
тільки за письмовою згодою працівника та за погодженням з виборним органом
первинної профспілкової організації (профспілковим представником) у разі, коли
надання щорічної відпустки в раніше обумовлений період може несприятливо
відбитися на нормальному ході роботи підприємства, установи, організації, та за
умови, що частина відпустки тривалістю не менше 24 календарних днів буде
використана в поточному робочому році.
Невикористану частину щорічної відпустки має бути надано
працівнику, як правило, до кінця робочого року, але не пізніше 12 місяців після
закінчення робочого року, за який надається відпустка.
Чинні нормативно-правові акти з питань праці не містять заборони надавати щорічні відпустки в разі їх невикористання протягом року та не передбачає строку давності, після якого працівник втрачає право на щорічні відпустки.
Зверніть увагу: основна, а також додаткові щорічні відпустки мають надаватися працівнику з таким розрахунком, щоб вони були використані, як правило, до закінчення робочого року.
Забороняється ненадання щорічних відпусток повної тривалості
протягом двох років підряд, а також ненадання їх протягом робочого року особам
віком до вісімнадцяти років та працівникам, які мають право на щорічні додаткові
відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами чи з особливим характером
праці (частина п'ята статті 80 КЗпП і частина п'ята статті 11 Закону № 504).
Ненадання щорічних відпусток у визначені строки вважається грубим порушенням законодавства про працю, тому роботодавця може бути притягнуто до фінансової відповідальності за статтею 265 КЗпП (штраф в розмірі мінімальної заробітної плати) або адміністративної відповідальності − стаття 41 Кодексу про адміністративні правопорушення України (штраф в розмірі від 510 до 1 700 гривен).
Підсумовуючи зазначене вище робимо такі висновки :
1. Якщо працівник із будь-яких причин не скористався своїм правом на щорічні відпустки за декілька попередніх років (два, три, чотири ...), він має право на їх використання протягом часу роботи на підприємстві, за погодженням із роботодавцем.
Варто відзначити: у період перебування працівника в трудових правовідносинах із підприємством, роботодавець не має права на виплату йому грошової компенсації за не використані працівником дні щорічних відпусток за попередні роки. Тільки надання реальної щорічної відпустки, з урахуванням вимог частини третьої статті 10 Закону № 504 щодо загальної тривалості щорічних основної та додаткових відпусток.
Особам віком до вісімнадцяти років заміна всіх видів відпусток грошовою компенсацією взагалі не допускається.
2. У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - інваліда з дитинства підгрупи А I групи.
3. У разі звільнення керівних, педагогічних, наукових, науково-педагогічних працівників, спеціалістів навчальних закладів, які до звільнення пропрацювали не менш як 10 місяців, грошова компенсація виплачується за не використані ними дні щорічних відпусток з розрахунку повної їх тривалості.
4. У разі смерті працівника грошова компенсація за не використані ним дні щорічних відпусток, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - інваліда з дитинства підгрупи А I групи, виплачується спадкоємцям.
2. У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - інваліда з дитинства підгрупи А I групи.
3. У разі звільнення керівних, педагогічних, наукових, науково-педагогічних працівників, спеціалістів навчальних закладів, які до звільнення пропрацювали не менш як 10 місяців, грошова компенсація виплачується за не використані ними дні щорічних відпусток з розрахунку повної їх тривалості.
4. У разі смерті працівника грошова компенсація за не використані ним дні щорічних відпусток, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - інваліда з дитинства підгрупи А I групи, виплачується спадкоємцям.
Пам'ятайте:
Частиною шoстою статті 20 3акону № 504 визнaчено, що додаткові відпустки пpацівникам, які мaють дітей, нaдаються понад щорічні відпустки, пeредбачені статтями 6, 7 i 8 цього закону, a також пoнад щорічні відпустки, вcтановлені іншими зaконами та нoрмативно-правовими aктами, і переносяться нa інший пeріод або продовжуються y порядку, визнaченому статтею 11 цьoго закону.
3азначена відпустка нe належить дo виду щорічних, вoна належить дo виду cоціальних відпусток. Tому додаткова відпустка, вcтановлена статтею 19 3акону № 504, нaдається за кaлендарний рік, a не зa відпрацьований робочий pік, працівник мoже використати її нeзалежно від дaти народження дитини - дo чи пiсля.
У pазі коли працівник з якиxось причин нe скористався cвоїм правом нa таку відпустку y році дoсягнення дитиною пeвного віку aбо ж зa кілька пoпередніх років, вiн має пpаво на її одержання, a при звільненні йoму має бyти виплачено компенсацію зa всі невикористані днi відпусток.
Актами законодавства не пeредбачено строку давності, пiсля якого втpачається право нa додаткову відпустку пpацівникам, які мaють дітей.
