Відповідно до пункту 5 статті 40 Кодексу законів про працю України (надалі - КЗпП) трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку нез'явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки по вагітності і пологами, якщо законодавством не встановлений триваліший строк збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні (наприклад, при хворобі на туберкульоз – 10 місяців).
Перелік професійних захворювань затверджено постановою Кабінету
Міністрів України від 08.11.2000 № 1662 (Закон України від 23.09.99 № 1105 "Про
загальнообов’язкове державне соціальне страхування ").
Інструкцію про застосування
переліку професійних захворювань, затверджено наказом Міністерства охорони здоров'я
України, Академії медичних наук України, Міністерства праці та соціальної
політики України від 29.12.2000 № 374/68/338, зареєстровано
в Міністерстві юстиції України 24 січня 2001 року за № 68/5259.
Частиною другою статті 25 Закону України від 06.04.2000 №1645 "Про захист населення від інфекційних хвороб" визначено, що особам
працездатного віку, в яких уперше виявлено захворювання на туберкульоз або
стався його рецидив, листок непрацездатності для проведення безперервного курсу
лікування та оздоровлення може видаватися на строк до 10 місяців. За такими
особами протягом цього строку зберігається місце роботи.
За працівниками, які втратили працездатність у зв’язку з трудовим каліцтвом або професійним захворюванням, місце роботи (посада) зберігається до відновлення працездатності або встановлення інвалідності. За цією підставою розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця допускається в період непрацездатності працівника.
Підставою звільнення може бути тільки безперервна непрацездатність більше чотирьох місяців. Сумарний облік часу відсутності працівника не допускається. Вихід на роботу хоча б на один день перериває перебіг чотиримісячного строку. Роботодавець має право звільняти працівника тільки в період його хвороби, а не тоді, коли він одужав і вийшов на роботу.
При розірванні трудового договору з ініціативи роботодавця (статті 40, 41 і 45 КЗпП) згода працівника не вимагається. Слід відзначити, що розірвання трудового договору з працівниками з ініціативи роботодавця є його правом, а не обов'язком. Відповідно до статті 43 КЗпП розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2 - 5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 КЗпП, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.
Подання роботодавця має розглядатися у присутності працівника, на якого воно внесено. Але у випадку, коли працівник, якого роботодавець має намір звільнити на підставі пункту 5 статті 40 КЗпП хворіє, розгляд подання допускається за письмовою заявою працівника, в якій він може висловити свої зауваження щодо звільнення, свою думку щодо розгляду питання в його відсутності. Від його імені може виступати інша довірена особа, у тому числі адвокат.
З огляду на судову практику, допускається звільнення працівника на підставі пункту 5 статті 40 КЗпП тільки в тому разі, коли роботодавець має вагомі пояснення стосовно того, що виробнича ситуація вимагає прийняття на цю посаду високопродуктивного кваліфікованого працівника, без якого виробництво обійтися не може, розподілити функції хворого працівника між іншими працівниками неможливо, а також немає можливості прийняти на цю посаду іншого працівника з такою ж кваліфікацією за строковим трудовим договором на час відсутності основного працівника.
Вважається також недоцільним звільняти працівника на підставі пункту 5 статті 40 КЗпП тоді, коли роботодавець знає, що до відновлення (хоча і часткової) працездатності працівника залишилося мало часу.
Якщо роботодавець приймає рішення про
звільнення працівника, який хворіє тривалий час, до його трудової книжки
вноситься такий запис: "Звільнено у зв’язку з нез'явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, пункт 5
статті 40 КЗпП України".
При цьому, слід мати на увазі, що працівник керуючись частиною першою статті 233 КЗпП у місячний строк із дня вручення йому копії наказу про звільнення або видачі трудової
книжки має право звернутися з позовною заявою до суду щодо визнання
такого звільнення незаконним і поновлення на роботі.
Щодо порядку
розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним
органу Міністерством юстиції України надано відповідне роз'яснення від 01.02.2011 року.
Рішення Пленуму
Верховного Суду України від 06.11.92 № 9 "Про практику розгляду судами трудових
спорів".
