Додаткова відпустка як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом

Працюю за сумісництвом, маю право на додаткову відпустку як працівник, який має дітей. Чи можна отримати зазначену відпустку, як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом?

Відповідно до статті 19 Закону України від 15.11.1996 № 504 "Про відпустки" (надалі - Закон № 504) жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину-інваліда, або яка усиновила дитину, матері інваліда з дитинства підгрупи А I групи, одинокій матері, батьку дитини або інваліда з дитинства підгрупи А I групи, який виховує їх без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла під опіку дитину або інваліда з дитинства підгрупи А I групи, чи одному із прийомних батьків, батьку, надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів. 

Святкові та неробочі дні перераховано у статті 73 Кодексу законів про працю України (надалі -КЗпП).

За наявності декількох підстав для надання цієї відпустки її загальна тривалість не може перевищувати 17 календарних днів.

Слід зазначити, що поділу на частини ця відпустка не підлягає, вона надається повною тривалістю (10 календарних днів). Оскільки додаткова відпустка, передбачена статтею 19 Закону № 504 є соціальною і не належить до виду щорічних, то вона може надаватись у будь-який час протягом календарного року незалежно від відпрацьованого часу і дати народження дитини - до чи після (якщо працівником у календарному році відпрацьовано хоча б один день, то відпустка надається повної тривалості).

Стаття 21 КЗпП зазначає, що працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін. Ця норма закону дозволяє працівникам, крім основного трудового договору, укладати трудові договори про роботу за сумісництвом.

Виконання працівником, крім своєї основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому ж чи на іншому підприємстві, в установі, організації або за наймом у фізичної особи вважається сумісництвом.

Працівник, який уклав трудовий договір на роботу за сумісництвом, перебуває у трудових відносинах з підприємством (установою, організацією), фізичною особою і тому має право на оплачувану щорічну відпустку.

Питання роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.93 № 245 "Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій" та Положенням про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій, затвердженим наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України від 28.06.93 № 43, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30 червня 1993 року за N 76, а саме: відпустка на роботі за сумісництвом надається одночасно з відпусткою за основним місцем роботи.

Ураховуючи зазначене вище, а також те, що на роботі за сумісництвом працівник має право на соціальні відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами і по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, приймаючи до уваги гарантію статті 56 КЗпП щодо недопущення будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників при роботі на умовах неповного робочого часу не вбачається підстав для ненадання працівникам-сумісникам соціальної відпустки за статтею 19 Закону № 504.

При цьому зазначена соціальна додаткова відпустка на роботі за сумісництвом повинна надаватися одночасно з відпусткою за основним місцем роботи.

Управління Держпраці