Чи має право підприємство у зв'язку з виробничою необхідністю видати кошти під звіт засновнику з метою придбання товару (при цьому засновник не перебуває з таким підприємством у трудових відносинах)?
За повідомленням Національного банку України (надалі - НБУ), підприємство, установа, організація (надалі - підприємство) має право видати кошти особі, яка не перебуває у трудових відносинах із ним (у тому числі засновнику), проте така видача регулюється нормами Цивільного кодексу України (надалі - ЦКУ), а не Кодексу законів про працю України.
Для доручення особі, яка не є працівником підприємства, вчинення певних цивільно-правових дій в інтересах та за рахунок такого підприємства необхідно укласти договір доручення (у письмовій або усній формі). Конструкція цього договору передбачає, що повірений діє виключно за рахунок довірителя (частина перша статті 1000 ЦКУ), а до обов'язків довірителя згідно з частиною другою статті 1007 ЦКУ входить у тому числі забезпечення повіреного всім необхідним для виконання доручення (договором може бути передбачено подальшу компенсацію витрат повіреного, проте ця ситуація нас не цікавить). Отже, можливість видачі коштів особі, яка не перебуває у трудових відносинах, прямо передбачена в законодавстві.
Примітка:
У повідомленні є посилання на Порядок складання Звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 05.12.12 № 1276, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26 грудня 2012 року за N 2185/22497, який втратив чинність на підставі відповідного наказу від 24.12.13 № 1121, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 січня 2014 року за N 107/24884.
На даний час діє наказ Міністерства фінансів України від 28.09.15 № 841 "Про затвердження форми Звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, та Порядку його складання", зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13 жовтня 2015 року за N 1248/27693 (надалі - Порядок № 841).
|
Незважаючи на це, НБУ свого часу зробив висновок, що видача підзвітних коштів допускається лише працівникам (лист від 21.12.06 N 11-113/4734-13871). Міністерством фінансів України надано протилежний висновок, із вказівкою на можливість видачі підзвітних коштів не працівникам підприємства на підставі договору доручення, але в порядку, вказаному в наказі про облікову політику (лист від 13.02.07 N 31-34000-30-25/2774). На додаток до цього зазначимо, що на користь можливості видачі коштів таким особам свідчать і приписи підпункту 170.9.1 Податкового кодексу України (надалі - ПКУ), Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджено постановою Правління НБУ від 15.12.04 N 637, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 року за N 40/10320 (надалі - Положення N 637) та (пункту 4 Порядку N 1276) пункту 5 Порядку № 841.
Розібравшись з правомірністю видачі підзвітних коштів засновнику, який не є працівником підприємства, визначимо порядок та строки видачі таких коштів, а також подання авансового звіту. З цією метою слід орієнтуватися на загальні правила, прописані у ПКУ, Положенні N 637 та Порядку N 841, оскільки названі акти в межах питання, що розглядається, поширюються як на працівників, так і на непрацівників.
Строк, на який засновнику може видаватися підзвітна готівка, обмежено приписами пункту 2.11 Положення N 637: у загальному випадку такий строк становить 2 робочі дні, а для закупівлі сільськогосподарської продукції та заготівлі вторинної сировини (крім металобрухту) - не більше 10 робочих днів.
При цьому в разі витрачання засновником готівкових коштів йому слід ураховувати 10-тисячний ліміт готівкових розрахунків з одним підприємством/ підприємцем протягом одного дня, установлений пункт 2.3 Положення N 637.
Після виконання доручення засновник зобов'язаний подати звіт - для цього можна використовувати форму, затверджену наказом Міністерства фінансів України від 28.09.15 N 841 (у редакції відповідного наказу від 10.03.16 № 350) (із тим, що ця форма може застосовуватися в разі виконання цивільно-правових доручень, погоджується і ДПСУ - див. Єдину базу податкових знань, розділ 07.16), та додати до нього документи, що підтверджують понесені ним витрати (пункт 2 частини першої статті 1006 ЦКУ, підпункт 170.9.2 ПКУ).
При цьому, якщо у процесі виконання доручення засновник використав кошти, зняті з особистої платіжної картки, то він, крім іншого, повинен надати документи про отримання готівки з поточного рахунку: чек банкомату, сліп, квитанцію платіжного термінала тощо (пункт 2.12 Положення N 637).
Якщо для виконання доручення засновнику було видано готівку, то авансовий звіт має бути подано до закінчення 5 банківського дня, що настає за днем завершення виконання доручення (підпункт 170.9.2 ПКУ). Водночас, вочевидь, що підзвітні кошти може бути отримано не лише в готівковій, а й у безготівковій формі (як уже зазначалося, шляхом перерахування на особисту платіжну картку). Це питання мав урегулювати підпункт 170.9.3 ПКУ, проте при уважному прочитанні бачимо, що він поширюється лише на відрядження (у першому абзаці йдеться і про цивільно-правові дії, проте далі в ньому говориться лише про відрядження), у зв'язку з чим в такому разі слід орієнтуватися на загальний 5-денний строк.
Крім того, не виключено, що після виконання доручення у засновника залишаться невитрачені кошти. У такому разі для необкладення цих сум ПДФО їх необхідно повернути (до каси або шляхом зарахування на рахунок підприємства) до або одночасно з поданням авансового звіту (підпункт 170.9.2 ПКУ).
Разом із тим, з метою додержання вимог законодавства у сфері обігу готівки підприємству доведеться також додержувати граничні строки, що вже називалися вище, для видачі підзвітних готівкових сум, передбачені пункт 2.11 Положення N 637 (2 дні та 10 днів). На зазначені строки слід орієнтуватися і в разі повернення готівкових коштів, отриманих за допомогою особистої платіжної картки (пункт 2.12 Положення N 637).
