Як правило, її виплачують наприкінці поточного чи на
початку наступного року в розмірі, який може іноді замінити й місячну
зарплату. Тому вона може стати приємним новорічним бонусом або неочікуваною
добавкою до бюджету після новорічних свят. Коли, як і в якому розмірі її
виплачувати, залежить передусім від норм положення про виплату цієї винагороди.
Тож розгляньмо, які можливі варіанти виплати тринадцятої зарплати і як від цього залежатимуть її оподаткування, нарахування ЄСВ і
врахування цієї виплати під час обчислення середньої заробітної плати.
Що це за виплата
По суті, це винагорода за результатами роботи за
поточний рік, і її можуть виплатити в грудні, саме тому в побуті її й називають
тринадцятою зарплатою. Зустрічається ще одна назва - річна винагорода
(чи річна премія), і це обумовлено тим, що виплачують її за підсумками роботи
за рік. Але часто роботодавці спочатку підбивають підсумки роботи за 2016 рік і
залежно від фінансових результатів господарської діяльності здійснюватимуть
нарахування та виплату річної винагороди в січні-лютому 2017 року.
Відповідно до частини третьої статті 2 Закону України від 24.03.95 № 108 "Про оплату праці" (надалі - Закон № 108) виплати у формі винагород за
підсумками роботи за рік і премій за спеціальними системами й положеннями належать
до складу заробітної плати як інші заохочувальні виплати.
Зверніть увагу
Якщо виплачуватиметься премія за виконання виробничих
завдань і функцій, то незалежно від того, за який період її виплачують, вона
належатиме до виробничих премій і згідно із частиною другою статті 2 Закону № 108 -
це вже додаткова зарплата, а не заохочувальна виплата.
це вже додаткова зарплата, а не заохочувальна виплата.
Отже, підприємство має розробити власний порядок
виплати винагороди (премії) за підсумками роботи за рік, де повинно визначити
всі особливості розрахунку й виплати.
Визначення механізму розрахунку розміру винагороди
Показники для розрахунку розміру річної винагороди
(тринадцятої зарплати) і механізм обчислення теж прописують у колективному договорі (угоді) та/чи положенні
про преміювання (виплату винагороди за підсумками роботи за рік).
За основу розрахунків, як правило, беруть посадовий
оклад (тарифну ставку) або показник середньомісячної заробітної плати, до якого
застосовують коригувальні коефіцієнти чи відсотки.
Які показники слід урахувати в розрахунках і які
коефіцієнти на їх підставі можна використати, підкажуть Рекомендації щодо
визначення заробітної плати працюючих в залежності від особистого внеску
працівника в кінцеві результати роботи підприємства, затверджені наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 31.03.99 N 44 (надалі - Рекомендації № 44).
Відповідно до Рекомендацій № 44 пропонується брати до уваги низку
показників, але для визначення розміру річної винагороди найчастіше враховують:
- відпрацьований час протягом календарного року з урахуванням відпустки без збереження зарплати, періодів непрацездатності тощо;
- стаж роботи працівника на підприємстві;
- досвід (стаж роботи за професією чи спеціальністю) та набуту освіту (перепідготовка, підвищення кваліфікації).
- стаж роботи працівника на підприємстві;
- досвід (стаж роботи за професією чи спеціальністю) та набуту освіту (перепідготовка, підвищення кваліфікації).
Також під час розрахунку розміру річної винагороди
слід зважати ще й на показник, який ураховує результати господарської
діяльності підприємства. Проте не виключений випадок, коли підприємство в
положенні про виплату річної винагороди передбачає виплату відповідним
категоріям або всім працівникам однакових сум річної винагороди, адже це
заохочувальна виплата. Тоді її розмір залежатиме насамперед від результатів
господарської діяльності підприємства.
Виплата річної винагороди (тринадцятої зарплати)
У колективному договорі (угоді) та/чи положенні про преміювання (виплату винагороди за підсумками роботи за рік) обов’язково визначають строки виплати річної винагороди: в останньому місяці поточного року чи в січні-лютому (а іноді - і в березні) наступного року.
Окрім цього, щоб уникнути можливих конфліктів із працівниками, варто відобразити такі питання:
- яким категоріям працівників виплачують річну винагороду;
- чи виплачувати річну винагороду звільненим з роботи протягом року працівникам і чи залежить її виплата від причини звільнення;
- як виплачувати винагороду переведеним з інших підприємств і демобілізованим, звільненим із військової служби (зокрема, якщо їм зберігався середній заробіток);
- чи мають право на отримання річної винагороди звільнені працівники у зв’язку зі скороченням чисельності або штату та у випадках звільнення не з ініціативи роботодавця (наприклад, призов на військову службу);
- у яких випадках річна винагорода не виплачується. Це можуть бути випадки звільнення за прогул, появу на роботі в стані алкогольного (наркотичного) сп'яніння, розкрадання майна чи нанесення працівником шкоди підприємству, а також наявність дисциплінарних стягнень.
Тому що від того, коли саме нарахували й виплатили річну винагороду, залежать оподаткування та нарахування ЄСВ, а також це впливає на врахування річної винагороди під час розрахунку середньої заробітної плати.
Виплата річної винагороди (тринадцятої зарплати)
У колективному договорі (угоді) та/чи положенні про преміювання (виплату винагороди за підсумками роботи за рік) обов’язково визначають строки виплати річної винагороди: в останньому місяці поточного року чи в січні-лютому (а іноді - і в березні) наступного року.
Окрім цього, щоб уникнути можливих конфліктів із працівниками, варто відобразити такі питання:
- яким категоріям працівників виплачують річну винагороду;
- чи виплачувати річну винагороду звільненим з роботи протягом року працівникам і чи залежить її виплата від причини звільнення;
- як виплачувати винагороду переведеним з інших підприємств і демобілізованим, звільненим із військової служби (зокрема, якщо їм зберігався середній заробіток);
- чи мають право на отримання річної винагороди звільнені працівники у зв’язку зі скороченням чисельності або штату та у випадках звільнення не з ініціативи роботодавця (наприклад, призов на військову службу);
- у яких випадках річна винагорода не виплачується. Це можуть бути випадки звільнення за прогул, появу на роботі в стані алкогольного (наркотичного) сп'яніння, розкрадання майна чи нанесення працівником шкоди підприємству, а також наявність дисциплінарних стягнень.
Тому що від того, коли саме нарахували й виплатили річну винагороду, залежать оподаткування та нарахування ЄСВ, а також це впливає на врахування річної винагороди під час розрахунку середньої заробітної плати.
Підстава для нарахування річної винагороди
Із метою визначення показників для розрахунку сум річної винагороди роботодавцю бажано, за наказом із основної діяльності, створити тимчасову комісію, до складу якої, зокрема, залучити працівників кадрової, юридичної служб, підрозділу з організації праці та заробітної плати, а також (за їхньою згодою) представників первинної профспілкової організації. Це певною мірою допоможе уникнути конфліктів із працівниками щодо визначення розмірів винагороди.
У подальшому роботодавець видає відповідний наказ, у якому необхідно зазначити базу для нарахування й інші показники для річної винагороди, а також коефіцієнти для розрахунку її розміру. Роботодавець може відразу видати наказ про виплату річної винагороди (тринадцятої зарплати), додавши до нього список працівників з уже розрахованими сумами винагороди для кожного працівника.
На підставі наказу підприємства підрозділом з організації праці та заробітної плати проводиться нарахування працівникам відповідної річної винагороди.
Облік й оподаткування річної винагороди
Бухгалтерський облік
- Положення (стандарту) бухгалтерського обліку, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99 N 318, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 року за N 27/4248 (надалі - П(С)БО).
Як уже мовилося, річна винагорода входить до складу заробітної плати як інші заохочувальні виплати. Як відомо, починаючи з 2015 року віднесення до витрат відбувається на підставі положень бухгалтерського обліку, тобто П(С)БО 16 "Витрати". У бухгалтерському обліку нарахування річної винагороди відображають на підставі наказу та розрахункової відомості.
Зауважимо: згідно з пунктом 8 П(С)БО 26 "Виплати працівникам", премії та інші заохочувальні виплати можуть визнаватися зобов’язанням через створення забезпечення у звітному періоді, якщо робота, виконана у звітному періоді, надає їм право на отримання таких витрат у майбутньому. Але можливість виплати річної винагороди залежить від результатів господарської діяльності, тому створювати забезпечення не варто. Тим більше що пункт 7 П(С)БО вказує, що забезпечення створюють під виплати за невідпрацьований час, які підлягають накопиченню. Річна ж винагорода виплачується зазвичай з урахуванням відпрацьованого часу й не накопичується.
Отже, залежно від того, де саме зайнятий працівник, нараховану йому річну винагороду відносять до відповідного виду витрат: загальновиробничих, адміністративних, собівартості, витрат на збут, інших операційних витрат.
Податок на доходи фізичних осіб та військовий збір
Річну винагороду (тринадцяту зарплату) оподатковують так само, як і заробітну плату, оскільки вона входить до її складу. Тобто її включають до загального місячного доходу в місяці, у якому її нарахували, застосовують ставку для податку на доходи фізичних осіб (надалі - ПДФО) - 18%, для військового збору - 1,5%. У формі № 1ДФ цю виплату відображають у кварталі, у якому вона нарахована, - з ознакою доходу "101".
Якщо річна винагорода буде нарахована, наприклад, у січні 2017 року, то її включають до січневого оподатковуваного доходу працівника й відображають уже у формі № 1ДФ за І квартал 2017 року.
- Податковий кодекс України (надалі - ПКУ).
- Форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 13.01.15 № 4, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30 січня 2015 року за N 111/26556.
Єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування
Оскільки річна винагорода належить до складу зарплати як заохочувальна виплата, то на неї нараховують єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (надалі - ЄСВ) у місяці її нарахування згідно з розрахунковою відомістю. Слід зважати на те, що ЄСВ нараховують у межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску (частина третя статті 7 Закону України від 08.07.10 № 2464 "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування") (надалі - Закон № 2464). Починаючи з грудня 2016 року максимальна величина бази нарахування ЄСВ дорівнює 40000 гривен. Ставка ЄСВ - 22%. Але є певні особливості нарахування ЄСВ і відображення у звітності для звільнених працівників.
Розглянемо на прикладі особливості обліку й оподаткування річної винагороди, нарахованої в грудні 2016 року.
*Приклад 1:
Працівнику (адміністративний персонал) у грудні 2016 року нарахували заробітну плату 6500 гривен і річну винагороду у сумі 7300 гривен. Виплату коштів буде проведено в строки, що визначені колективним договором (угодою) для виплати заробітної плати на підприємстві, тобто 05.01.2017 року.
Облік нарахування та виплати
річної винагороди (тринадцятої зарплати)
№ з/п
|
Зміст господарської операції
|
Кореспонденція субрахунків
|
Сума,
грн.
|
|
Дт
|
Кт
|
|||
1
|
Нараховано зарплату за грудень та річну винагороду за 2016 рік:
(6500 + 7300)
|
92
|
661
|
13800,00
|
2
|
Нараховано ЄСВ на зарплату:
(13800 х 22%)
|
92
|
651
|
3036,00
|
3
|
Утримано ПДФО із зарплати:
(13800 х 18%)
|
661
|
641
|
2484,00
|
4
|
Утримано військовий збір із зарплати:
(13800 х 1,5%)
|
661
|
642
|
207,00
|
5
|
Перераховано:
|
|||
– ПДФО
|
641
|
311
|
2484,00
|
|
– військовий збір
|
642
|
311
|
207,00
|
|
– ЄСВ
|
651
|
311
|
3036,00
|
|
7
|
Виплачено зарплату, включаючи аванс, і річну винагороду:
(13800 – 2484,00 – 207,00)
|
661
|
311
|
11109,00
|
Звітність
У формі № 1ДФ таку виплату відображають у кварталі, у якому вона нарахована з ознакою доходу "101".
У таблиці 6 Форми № Д4 зарплату разом із річною винагородою відображають в одному рядку, указуючи в реквізиті 9 код застрахованої особи - "1", у реквізиті 11 -місяць - "122016", у реквізиті 15 - кількість календарних днів перебування в трудових відносинах - "31", у реквізитах 17 і 18 - суму нарахованої зарплати, включаючи винагороду, - "13800,00", у реквізиті 21 - нарахований ЄСВ - "3036,00".
- Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 14.04.15 № 435 (у редакції відповідного наказу від 11.04.16 № 441), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 квітня 2015 року за № 460/26905.
- Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 20.04.15 № 449 (у редакції відповідного наказу від 28.03.16 № 393), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 07 травня 2015 року за № 508/26953.
- Лист Державної фіскальної служби України від 08.11.16 № 35758/7/99-99-13-02-01-17 "Про надання роз'яснення"
Особливості виплати річної винагороди звільненим працівникам
Виплата
Річна винагорода є заробітною платою, але строки для її виплати встановлюють у положенні про преміювання (виплату винагороди за підсумками роботи за рік), оскільки вони залежать від результатів господарської діяльності підприємства за рік. Тож її можуть виплатити або разом із зарплатою, тобто в строки, визначені колективним договором (угодою), або в іншу дату (як міжрозрахункову виплату).
Отже, річну винагороду однозначно не можна назвати виплатою, яку належить видати під час остаточного розрахунку при звільненні працівника відповідно до статей 47 і 116 КЗпП. Адже на момент звільнення працівника невідомо, чи взагалі буде винагорода за підсумками року, а також в якому розмірі її виплачуватимуть.
Належною виплатою для працівника, який звільняється з роботи, річна винагорода може стати лише в разі, якщо її виплата при звільненні прямо передбачена колективним договором (угодою) або положенням про преміювання (виплату винагороди за підсумками роботи за рік) і визначений порядок її розрахунку для такого випадку. Хоча малоймовірно, що роботодавці мають бажання таке передбачати.
На практиці річну винагороду виплачують звільненим працівникам тоді, коли й решті працівникам підприємства. Адже право на цю виплату виникає лише після підбиття підсумків господарської діяльності підприємства за рік і видання відповідного наказу про її виплату. Тож звільненого працівника потрібно в доступний спосіб повідомити про таку виплату.
ПДФО
Сума річної винагороди, що нарахована й виплачується після звільнення, уже не є заробітною платою. Підприємство (як податковий агент) має згідно з пунктом 164.2.20 ПКУ утримати із цієї суми ПДФО як з інших доходів фізичних осіб. У формі № 1ДФ таку виплату відображають із ознакою доходу "127".
У разі якщо річна винагорода буде нарахована, наприклад, у січні 2017 року, то її включають до січневого доходу й відображають у формі № 1ДФ за І квартал 2017 року.
*Приклад 2:
Працівник звільнився 31 серпня 2016 року, у грудні 2016 року йому нарахували винагороду за підсумками року в сумі 2700 гривен.
Із нарахованої суми утримують:
- ПДФО в сумі: 2700 гривен х 18% = 486,00 гривен;
- військовий збір у сумі: 2700 гривен х 1,5% = 40,50 гривен.
Нараховану річну винагороду відображають у формі № 1ДФ за IV квартал 2016 року з ознакою доходу "127".
ЄСВ
Річна винагорода, що виплачується звільненому працівнику, залежить від відпрацьованого ним протягом року часу й дати звільнення, тому вона є виплатою за відпрацьований час. Тобто під час нарахування ЄСВ потрібно враховувати особливості обчислення, визначені абзацем другим частини другої статті 7 Закону № 2464, а саме: єдиний внесок нараховується на суму, що визначається шляхом ділення зарплати за відпрацьований час, виплаченої за результатами роботи, на кількість місяців, за які вона нарахована.
Тоді для прикладу 2 ЄСВ обчислюють окремо за кожен місяць, за який нарахована річна винагорода. Оскільки звільнений працівник відпрацював 8 місяців протягом 2016 року, то база нарахування для кожного з місяців із січня по серпень 2016 року становитиме: 2700 гривен : 8 = 337,50 гривен, а сума ЄСВ дорівнюватиме: 337,50 гривен х 22% = 74,25 гривен.
Зверніть увагу
При нарахуванні ЄСВ за кожен із цих місяців потрібно враховувати максимальну базу нарахування ЄСВ, що діяла у відповідному місяці.
У таблиці 6 форми № Д4 за грудень 2016 року для відображення нарахованої звільненому працівнику винагороди відводять 8 рядків, у яких показують:- реквізит 9 - код застрахованої особи - "1";
- реквізит 10 - код типу нарахувань - "1" (призначений для відображення виплат за відпрацьований час, нарахованих після звільнення);
- реквізит 11 - відповідний місяць, за який нарахований дохід, тобто в кожному рядку вказують місяць, починаючи із січня та закінчуючи серпнем 2016 року;
- реквізити 13–16 не заповнюють;
- реквізити 17 і 18 - суму нарахованої річної винагороди з розрахунку за місяць - "337,50";
- реквізит 21 - суму нарахованого ЄСВ - "74,25";
- реквізити 22–25 заповнюють залежно від наявних обставин.
Як ураховувати річну винагороду при розрахунку середньої зарплати
Середню зарплату обчислюють для оплати лікарняних, декретних, відпусток, службових відряджень і для решти випадків збереження середнього заробітку. Річна винагорода враховується по-різному - залежно від того, з якою метою визначається середня зарплата й коли така винагорода була виплачена.
Для оплати лікарняних і декретних середню зарплату розраховують згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим держаним соціальним страхуванням, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.01 № 1266 (надалі -Порядок № 1266).
Відповідно до пункту 32 цього Порядку, середню зарплату обчислюють на підставі відомостей, що включаються до форми № Д4. При цьому обов'язкові умови такі:
- на річну винагороду має бути нарахований ЄСВ;
- річна винагорода повинна бути нарахована в одному з місяців розрахункового періоду.
Як роз'яснює Міністерство соціальної політики України (лист від 20.09.16 № 2.4-46-1616 "Щодо обчислення середньої заробітної плати для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням"), у разі виключення з розрахункового періоду повного місяця (із 01-го до 01-го числа) також виключають нараховані в цьому періоді матеріальну допомогу, премію тощо .
Отже, річну винагороду враховують під час розрахунку середньої зарплати в місяці розрахункового періоду, у якому вона нарахована, - у повному розмірі, якщо цей місяць не виключений повністю з розрахункового періоду.
Для оплати відпусток і виплати компенсації за дні невикористаної відпустки середню зарплату визначають відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 № 100 (надалі -Порядок № 100). І якраз у цьому випадку неабияке значення має той факт, коли саме виплачували річну винагороду (премію) - у грудні 2016 року чи на початку 2016 року.
Адже одноразову винагороду за підсумками роботи за рік включають до заробітку для обчислення середньої зарплати шляхом додавання до заробітку кожного місяця розрахункового періоду 1/12 винагороди, нарахованої в поточному році за попередній календарний рік (абзац другій пункту 3 Порядку № 100).
За таких обставин обов’язковими є умови :
1) винагорода за підсумками поточного року нарахована в наступному році;
2) місяць, у якому нарахована річна винагорода, входить до розрахункового періоду для обчислення відпускних або компенсації за невикористану відпустку.
Отже, якщо одноразову річну винагороду за підсумками роботи за рік нараховують:
- у 2016 році (за поточний рік) - її взагалі не включають під час розрахунку середньої зарплати (лист Міністерства праці та соціальної політики України від 24.06.08 № 411/13/84-08);
- на початку 2017 року (за 2016 рік) - до кожного місяця розрахункового періоду враховують 1/12 суми винагороди.
Для оплати службових відряджень й інших випадків збереження заробітної плати середню зарплату обчислюють виходячи з виплат за 2 (два) останніх календарних місяці, що передують події, з якою пов'язана виплата.
При цьому потрібно дотримуватися таких правил:
- премії включають до заробітку того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю;
- премії, які виплачують за квартал і більш тривалий період, ураховують у заробіток у частині, що відповідає кількості місяців розрахункового періоду;
- премії враховуються пропорційно до відпрацьованого часу в місяці розрахункового періоду (лист Міністерства праці та соціальної політики України від 13.09.10 № 804/13/84-10).
*Приклад 3:
Працівнику підприємства в січні 2017 року нарахували річну винагороду - 6000 гривен, а в лютому 2017 року його направили на курси підвищення кваліфікації. У грудні 2016 року було відпрацьовано 22 робочих дні, а в січні 2017 року - 15 робочих днів із 20-ти (частину місяця працівник хворів). Як ураховувати річну премію під час розрахунку середньої зарплати для оплати днів підвищення кваліфікації?
Розрахунковим періодом для визначення середньої зарплати буде грудень 2016 – січень 2017 років. Тому, до грудневого заробітку включається 1/12 суми річної винагороди: 6000 гривен : 12 = 500 гривен. А до січневого заробітку теж включають 1/12 суми винагороди, але з урахуванням кількості відпрацьованих робочих днів: (500 гривен : 20 робочих днів) х 15 робочих днів) = 375 гривен.
Чи впливає річна винагорода на індексацію
Річна винагорода належить до одноразових виплат, а індексації підлягають лише виплати, які не мають разового характеру (пункт 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.03 № 1078). Тому річна винагорода (премія) не підлягає індексації.
Не враховують її і при визначенні суми підвищення заробітної плати для проведення індексації, якщо в місяці нарахування винагороди відбулося підвищення посадового окладу (ставки заробітної плати).
тут
