Частиною сьомою статті 10 Закону України від 15.11.96 № 504 "Про відпустки" (надалі - Закон № 504) передбачені випадки, коли за бажанням працівника надаються щорічні відпустки повної тривалості до настання шестимісячного строку безперервної роботи у перший рік роботи на даному підприємстві, в тому числі й в інших випадках, передбачених законодавством, колективним або трудовим договором.
Відповідно до статті 38 Закону України від 10.02.98 № 103 "Про професійно-технічну освіту" (надалі - Закон № 103) випускникам професійно-технічних навчальних закладів денної форми навчання, які навчалися 10 і більше місяців, надається оплачувана відпустка підприємством, установою, організацією протягом перших трьох місяців роботи в ньому. Тривалість щорічної основної відпустки випускників віком до 18 років становить тридцять один календарний день, випускників віком понад 18 років - відповідно до встановленої на підприємстві для робітників відповідної професії, спеціальності, посади.
Перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не повинна перевищувати трьох місяців.
Законом № 103 відпустка, що надається випускникам професійно-навчальних закладів денної форми навчання, які навчалися 10 і більше місяців, визначена як щорічна основна відпустка, а тому на неї повинні бути поширені всі дії стосовно щорічних відпусток, передбачені законом.
Якщо працівник з якихось причин не скористався своїм правом на зазначену відпустку, він має право використати її, законодавством не передбачено строку давності, після якого працівник втрачає право на щорічні відпустки, воно не містить заборони надавати щорічні відпустки у разі їх невикористання.
Статтею 24 Закону № 504 передбачено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.
При цьому слід зазначити, що Законом № 103 гарантується надання зазначеної відпустки протягом перших трьох місяців роботи на підприємстві, установі, організації, а тому ненадання такої відпустки у терміни, визначені законом, слід розцінювати як порушення роботодавцем або уповноваженим ним органом законодавства про працю.
