Питання щодо організації професійного навчання працівників вирішується роботодавцями з урахуванням потреб власної господарської або іншої діяльності. Професійне навчання працівників роботодавця має безперервний характер і проводиться протягом їх трудової діяльності з метою поступового розширення та поглиблення їх знань, умінь і навичок відповідно до вимог виробництва. З цією метою роботодавець колективним договором і угодами періодично організовує для працівників професійне навчання, перепідготовку та підвищення кваліфікації.
Законом визначено поняття "працівник" - це фізична особа, яка працює за трудовим договором (контрактом) на підприємстві, в установі та організації незалежно від форми власності та виду діяльності або у фізичної особи, яка відповідно до законодавства використовує найману працю.
Законом визначено поняття "працівник" - це фізична особа, яка працює за трудовим договором (контрактом) на підприємстві, в установі та організації незалежно від форми власності та виду діяльності або у фізичної особи, яка відповідно до законодавства використовує найману працю.
1. Положення про професійне навчання працівників на виробництві, затверджено наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства освіти і науки України від 26.03.01 року N 127/151, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 06 квітня 2001 року за N 315/5506.
Роботодавець може здійснювати професійне навчання працівників:
а) формальне - набуття працівниками професійних знань, умінь і навичок у навчальному закладі або безпосередньо у роботодавця відповідно до вимог державних стандартів освіти.
За результатами навчання видається документ про освіту, зразки якого затверджено постановами Кабінету Міністрів України від 22.07.15 № 645 "Про документи про загальну середню та професійно-технічну освіту державного зразка і додатки до них" та від 19.08.15 № 656 "Деякі питання реалізації статті 54 Закону України “Про вищу освіту”;
б) неформальне - набуття працівниками професійних знань, умінь і навичок, не регламентоване місцем набуття, строком та формою навчання.
Порядок підтвердження результатів неформального професійного навчання осіб за робітничими професіями, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 15.05.13 № 340.
Наказом Міністерства соціальної політики України, Міністерства освіти і науки України від 16.12.13 № 875/1776, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 08 січня 2014 року за № 3/24780, затверджено:
- Вимоги до підприємств, установ, організацій для підтвердження результатів неформального професійного навчання осіб за робітничими професіями;
- Порядок створення комісії для підтвердження результатів неформального професійного навчання осіб за робітничими професіями.
Перелік робітничих професій, за якими здійснюється підтвердження результатів неформального професійного навчання осіб за робітничими професіями, затверджено наказом Міністерства соціальної політики України від 23.12.13 № 886, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 09 січня 2014 року за № 5/24782.
За результатами навчання, особам, які підтвердили кваліфікацію, видається свідоцтво або сертифікат, зразки яких затверджено наказом Міністерства соціальної політики України від 17.07.14 № 477 "Про Порядок видачі документів про підтвердження результатів неформального професійного навчання осіб за робітничими професіями", зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01 серпня 2014 року за № 897/25674.
Для професійного навчання працівників на виробництві застосовуються такі його види:
а) первинна професійна підготовка робітників - це професійно-технічне навчання осіб, які раніше не мали робітничої професії, що забезпечує рівень професійної кваліфікації, необхідний для продуктивної професійної діяльності. Здійснюється із числа осіб, які зараховані на роботу до роботодавця учнями*, шляхом курсового чи індивідуального навчання.
Підготовка робітників із числа жінок або неповнолітніх громадян здійснюється лише за професіями, а також для робіт, на яких дозволяється використання їх праці. Роботи, на яких не можна використовувати працю жінок та неповнолітніх громадян, визначаються Переліками важких робіт та робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці:
- жінок, затверджено наказом Міністерства охорони здоров'я України від 29.12.93 N 256, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30 березня 1994 року за N 51/260 та - неповнолітніх, затверджено наказом Міністерства охорони здоров'я України від 31.03.94 N 46, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28 липня 1994 року за N 176/385.
- жінок, затверджено наказом Міністерства охорони здоров'я України від 29.12.93 N 256, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30 березня 1994 року за N 51/260 та - неповнолітніх, затверджено наказом Міністерства охорони здоров'я України від 31.03.94 N 46, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28 липня 1994 року за N 176/385.
Працівники, які направляються на навчання, повинні бути попередньо ознайомлені з вимогами до роботи за професією, з умовами та оплатою праці, Правилами внутрішнього трудового розпорядку і охорони праці, санітарними нормами та правилами, виробничими інструкціями, можливістю подальшого підвищення кваліфікації і професійного зростання.
Нормативний строк підготовки працівників за робітничими професіями визначається навчальними планами та навчальними програмами і не повинен перевищувати 1 (одного) року.
Первинна професійна підготовка робітників:
- здійснюється за робочими навчальними планами та програмами (відображаються зміни в техніці, технології, організації виробництва тощо у відповідній галузі виробництва чи сфері послуг, вимоги роботодавця та конкретного робочого місця), що розробляються і затверджуються роботодавцем на основі типових навчальних планів і програм;
- завершується кваліфікаційною атестацією, яка проводиться відповідно до Положення про порядок кваліфікаційної атестації та присвоєння кваліфікації особам, які здобувають професійно-технічну освіту, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства освіти України від 31.12.98 N 201/469, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01 березня 1999 року за N 124/3417 (надалі - Положення № 201/469).
- здійснюється за робочими навчальними планами та програмами (відображаються зміни в техніці, технології, організації виробництва тощо у відповідній галузі виробництва чи сфері послуг, вимоги роботодавця та конкретного робочого місця), що розробляються і затверджуються роботодавцем на основі типових навчальних планів і програм;
- завершується кваліфікаційною атестацією, яка проводиться відповідно до Положення про порядок кваліфікаційної атестації та присвоєння кваліфікації особам, які здобувають професійно-технічну освіту, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства освіти України від 31.12.98 N 201/469, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01 березня 1999 року за N 124/3417 (надалі - Положення № 201/469).
Працівникам, які успішно пройшли кваліфікаційну атестацію, присвоюється кваліфікація "кваліфікований робітник" з набутої професії відповідного розряду (класу, категорії, групи) та видається свідоцтво про присвоєння робітничої кваліфікації, зразок якого затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.15 № 645 "Про документи про загальну середню та професійно-технічну освіту державного зразка і додатки до них".
Організація навчально-виробничого процесу, тривалість навчального тижня та навчального дня встановлюються відповідно до Закону України від 10.02.98 № 103 "Про професійно-технічну освіту" та Положення про організацію навчально-виробничого процесу на виробництві, затвердженого спільним наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства освіти і науки України від 27.12.06 N 500/861, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.01.2007 за N 32/13299.
Робітники під час прийняття на роботу і в процесі роботи проходять на виробництві за рахунок роботодавців інструктажі, навчання та перевірку знань з питань охорони праці відповідно до Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці, затвердженого наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 26.01.05 N 15, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15.02.2005 за N 231/10511.
б) перепідготовка робітників - це професійно-технічне навчання, спрямоване на оволодіння іншою професією робітниками, які здобули первинну професійну підготовку.
Перепідготовка здійснюється:
- для навчання робітників, що вивільнюються у зв'язку з перепрофілюванням, реорганізацією роботодавця тощо;
- для розширення їх професійного профілю, підготовки до роботи в умовах колективної форми організації праці;
- при потребі змінити професію у зв'язку з відсутністю роботи, що відповідає професії робітника, або втраті здатності виконувати роботу за попередньою професією.
- шляхом курсового та індивідуального навчання.
Розробка та затвердження робочих навчальних планів та програм для перепідготовки робітників здійснюється безпосередньо роботодавцями на основі типових навчальних планів та програм для підготовки робітників за відповідними професіями і державних стандартів з конкретних професій. При цьому допускається скорочення до 50% навчальних програм за рахунок виключення матеріалу, вивченого раніше, з урахуванням фактичного рівня професійних знань, навичок та вмінь робітників, які навчаються.
Перепідготовка завершується кваліфікаційною атестацією, яка проводиться відповідно до Положення N 201/469. Працівники з вищою освітою, які з певних причин оволодівають робітничими професіями, проходять навчання на загальних підставах.
Перепідготовка завершується кваліфікаційною атестацією, яка проводиться відповідно до Положення N 201/469. Працівники з вищою освітою, які з певних причин оволодівають робітничими професіями, проходять навчання на загальних підставах.
в) підвищення кваліфікації робітників - це професійно-технічне навчання робітників, що дає змогу розширювати і поглиблювати раніше здобуті знання, уміння і навички на рівні вимог виробництва чи сфери послуг.
Підвищення кваліфікації робітників здійснюється шляхом навчання на виробничо-технічних курсах, курсах цільового призначення. Форми підвищення кваліфікації робітників визначаються роботодавцями:
- виробничо-технічні курси - проводяться для підвищення кваліфікації, поглиблення та розширення знань, навичок та вмінь робітників за наявною у них професією до рівня, що відповідає вимогам виробництва.
Успішне закінчення курсів є необхідною умовою для присвоєння робітникам вищого кваліфікаційного розряду (класу, категорії, групи) та професійного зростання. Заняття на курсах проводяться в групах чисельністю від 5 до 30 чоловік або індивідуально. Тривалість навчання визначається навчальними планами та програмами і не повинна перевищувати 1 (одного) року.
Комплектування навчальних груп на виробничо-технічних курсах здійснюється переважно робітниками однієї професії одного або близьких рівнів кваліфікації, які мають стаж роботи за професією у даного роботодавця не менше одного року.
Форми та методи організації та проведення теоретичного та виробничого навчання, форми підсумкового контролю аналогічні тим, що застосовуються при підготовці та перепідготовці працівників.
- курси цільового призначення - проводяться для вивчення робітниками нового обладнання, виробів, товарів, матеріалів, послуг, сучасних технологічних процесів, засобів механізації й автоматизації, що використовуються на виробництві, правил і вимог їх безпечної експлуатації, технічної документації, ефективних методів організації праці питань економіки, законодавчих та нормативно-правових актів тощо.
- виробничо-технічні курси - проводяться для підвищення кваліфікації, поглиблення та розширення знань, навичок та вмінь робітників за наявною у них професією до рівня, що відповідає вимогам виробництва.
Успішне закінчення курсів є необхідною умовою для присвоєння робітникам вищого кваліфікаційного розряду (класу, категорії, групи) та професійного зростання. Заняття на курсах проводяться в групах чисельністю від 5 до 30 чоловік або індивідуально. Тривалість навчання визначається навчальними планами та програмами і не повинна перевищувати 1 (одного) року.
Комплектування навчальних груп на виробничо-технічних курсах здійснюється переважно робітниками однієї професії одного або близьких рівнів кваліфікації, які мають стаж роботи за професією у даного роботодавця не менше одного року.
Форми та методи організації та проведення теоретичного та виробничого навчання, форми підсумкового контролю аналогічні тим, що застосовуються при підготовці та перепідготовці працівників.
- курси цільового призначення - проводяться для вивчення робітниками нового обладнання, виробів, товарів, матеріалів, послуг, сучасних технологічних процесів, засобів механізації й автоматизації, що використовуються на виробництві, правил і вимог їх безпечної експлуатації, технічної документації, ефективних методів організації праці питань економіки, законодавчих та нормативно-правових актів тощо.
Робочі навчальні плани та програми (курси виробничо-технічні або цільового призначення) розробляються в установленому нормативно-правовими актами порядку та затверджуються роботодавцями. У них, зокрема визначається тривалість та зміст підвищення кваліфікації робітників.
Комплектування навчальних груп робітниками здійснюється відповідно до тематичної направленості курсів. Заняття проводяться в групах чисельністю від 5 до 30 чоловік або індивідуально. Тривалість навчання встановлюється в обсязі не менше 8 навчальних годин. Навчання на курсах закінчується підсумковим заняттям, якщо інше не передбачено нормативно-правовими актами. Робітникам після закінчення курсу навчання видається посвідчення.
Звертаємо увагу. Періодичність підвищення кваліфікації установлюється, як правило, не рідше одного разу в 5 років.
- інші форми підвищення кваліфікації робітників, що визначаються роботодавцями.
Їх спеціалізація організовується з метою отримання працівником додаткових спеціальних знань, умінь та фахових навичок у межах раніше набутої спеціальності за професійним спрямуванням виробничої діяльності без присвоєння кваліфікації та зміни освітньо-кваліфікаційного рівня.
Підвищення кваліфікації здійснюється з метою удосконалення знань, умінь та навичок в межах спеціальності, оволодіння ними новими функціональними обов'язками і особливостями трудової діяльності в умовах розвитку науки і технологій, освоєння основ менеджменту, маркетингу, удосконалення навичок раціональної та ефективної організації праці тощо.
Довгострокове підвищення кваліфікації передбачає оволодіння працівниками комплексом знань, умінь та навичок, що сприяють якісному виконанню ними своїх безпосередніх обов'язків, розширення зони компетенції за наявним чи новим місцем роботи, вивчення нормативно-правових актів з питань, що є в компетенції роботодавця чи його підрозділу, у першу чергу з питань охорони праці, сучасних технологій виробництва та обладнання, передових методів організації праці, досвіду роботи кращих вітчизняних та зарубіжних роботодавців тощо. Тривалість встановлюється від 72 до 500 годин.
Перепідготовка, спеціалізація підвищення кваліфікації керівників, професіоналів та фахівців, у тому числі довгострокове, здійснюються шляхом формального навчання на договірних умовах у вищих навчальних закладах, вищих навчальних закладах післядипломної освіти. Навчальні плани та програми розробляються та затверджуються вищими навчальними закладами та вищими навчальними закладами післядипломної освіти за погодженням з відповідними об'єднаннями організацій роботодавців.
Короткострокове підвищення кваліфікації здійснюється з метою поглибленого вивчення певного напряму діяльності, зокрема, в разі модернізації, перепрофілювання чи структурної перебудови роботодавця, значних змін у нормативно-правовій базі, що регулює його діяльність, з питань економіки, ділового мовлення тощо. Тривалість установлюється роботодавцем залежно від мети та змісту навчальної програми, але не більше 72 годин. Навчально-програмна документація розробляється та затверджується роботодавцем, а у разі організації навчання на договірних умовах програма затверджується навчальним закладом, який здійснює навчальний процес, та погоджується із замовником.
Перепідготовка, спеціалізація підвищення кваліфікації керівників, професіоналів та фахівців, у тому числі довгострокове, здійснюються шляхом формального навчання на договірних умовах у вищих навчальних закладах, вищих навчальних закладах післядипломної освіти. Навчальні плани та програми розробляються та затверджуються вищими навчальними закладами та вищими навчальними закладами післядипломної освіти за погодженням з відповідними об'єднаннями організацій роботодавців.
Короткострокове підвищення кваліфікації здійснюється з метою поглибленого вивчення певного напряму діяльності, зокрема, в разі модернізації, перепрофілювання чи структурної перебудови роботодавця, значних змін у нормативно-правовій базі, що регулює його діяльність, з питань економіки, ділового мовлення тощо. Тривалість установлюється роботодавцем залежно від мети та змісту навчальної програми, але не більше 72 годин. Навчально-програмна документація розробляється та затверджується роботодавцем, а у разі організації навчання на договірних умовах програма затверджується навчальним закладом, який здійснює навчальний процес, та погоджується із замовником.
Стажування передбачає набуття практичних умінь і навичок щодо виконання обов'язків на займаній посаді або на посаді вищого рівня, засвоєння кращого вітчизняного та зарубіжного досвіду. Проводиться за індивідуальним планом, який затверджується роботодавцем, який направляє працівника на стажування. Тривалість стажування становить не більше 10 місяців і визначається залежно від мети та виробничої потреби.
Короткострокове підвищення кваліфікації та стажування можуть здійснюватися шляхом формального або неформального навчання у навчальних закладах, на підприємствах, в організаціях, установах або безпосередньо у роботодавця.
Режим, форми та методи навчання визначаються роботодавцем (навчальним закладом), який здійснює навчальний процес, відповідно до вимог нормативно-правових актів з питань освіти. Форми підсумкового контролю визначаються навчальними планами та програмами, затвердженими та погодженими в установленому законодавством порядку.
Звертаємо увагу. Періодичність підвищення кваліфікації, стажування керівників, професіоналів та фахівців установлюється залежно від виробничої потреби, але не рідше одного разу на п'ять років.
Відповідні записи про перепідготовку, спеціалізацію, підвищення кваліфікації, стажування керівників, професіоналів та фахівців вносяться в трудову книжку працівника.
2. Положення про організацію навчально-виробничого процесу на виробництві, затверджено наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства освіти та науки України від 27.12.2006 N 500/861, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 січня 2007 року за N 32/13299, яке визначає систему планування, організації, обліку навчально-виробничого процесу та проведення контролю знань, умінь, навичок учнів, слухачів на виробництві та в навчальних закладах професійно-технічної освіти I атестаційного рівня.
Відповідно до частини четвертої та п'ятої статті 31 Закону України від 05.07.12 № 5067 "Про зайнятість населення" роботодавець має право укладати з працівниками або іншими особами, які не перебувають з ним у трудових відносинах, за їх згодою договори про направлення їх до навчальних закладів для професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації.
Зазначеним договором на працівника або іншу особу, яка направляється на навчання, може бути покладено обов'язок відпрацювати на посаді відповідно до отриманої кваліфікації в такого роботодавця після закінчення навчання протягом погодженого сторонами строку, який повинен бути порівнянний з обов'язками, що взяв на себе роботодавець щодо оплати та строку навчання, але не більше ніж три роки.
У разі відмови працівника або іншої особи відпрацювати в роботодавця протягом погодженого з ним строку, звільнення з роботи до закінчення такого строку працівник або інша особа зобов'язані відшкодувати роботодавцю витрати, пов'язані з оплатою навчання, або їх частину пропорційно відпрацьованому строку на умовах, що визначаються договором. Працівник або інша особа не зобов'язані відшкодовувати роботодавцю витрати, пов'язані з навчанням, якщо вони не стали до роботи або були звільнені з роботи з таких підстав:
- установлення інвалідності;
- звільнення за ініціативою роботодавця, що не пов'язане з учиненням працівником протиправних дій;
- призов на військову службу чи направлення на альтернативну (невійськову) службу;
- за власною ініціативою у зв'язку з порушенням роботодавцем трудового законодавства, колективних угод, колективного або трудового договору;
- догляд за дитиною-інвалідом та (або) інвалідом I групи (незалежно від причини інвалідності).
Відповідно до частини четвертої та п'ятої статті 31 Закону України від 05.07.12 № 5067 "Про зайнятість населення" роботодавець має право укладати з працівниками або іншими особами, які не перебувають з ним у трудових відносинах, за їх згодою договори про направлення їх до навчальних закладів для професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації.
Зазначеним договором на працівника або іншу особу, яка направляється на навчання, може бути покладено обов'язок відпрацювати на посаді відповідно до отриманої кваліфікації в такого роботодавця після закінчення навчання протягом погодженого сторонами строку, який повинен бути порівнянний з обов'язками, що взяв на себе роботодавець щодо оплати та строку навчання, але не більше ніж три роки.
У разі відмови працівника або іншої особи відпрацювати в роботодавця протягом погодженого з ним строку, звільнення з роботи до закінчення такого строку працівник або інша особа зобов'язані відшкодувати роботодавцю витрати, пов'язані з оплатою навчання, або їх частину пропорційно відпрацьованому строку на умовах, що визначаються договором. Працівник або інша особа не зобов'язані відшкодовувати роботодавцю витрати, пов'язані з навчанням, якщо вони не стали до роботи або були звільнені з роботи з таких підстав:
- установлення інвалідності;
- звільнення за ініціативою роботодавця, що не пов'язане з учиненням працівником протиправних дій;
- призов на військову службу чи направлення на альтернативну (невійськову) службу;
- за власною ініціативою у зв'язку з порушенням роботодавцем трудового законодавства, колективних угод, колективного або трудового договору;
- догляд за дитиною-інвалідом та (або) інвалідом I групи (незалежно від причини інвалідності).
Порядок оформлення направлення працівника на курси підвищення кваліфікації
Направлення працівника на курси підвищення кваліфікації оформляється наказом (розпорядженням) роботодавця, на підставі якого в Табелі обліку робочого часу (типова форма № П-5), затверджено наказом Державного комітету статистики України від 05.12.08 № 489 "Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці", можна робити відмітку "Ін" - інший невідпрацьований час, передбачений законодавством. Разом із цим, Міністерство соціальної політики України зауважує, що ця форма має рекомендаційний характер і складається із мінімальної кількості показників, тому у разі потреби її може бути доповнено іншими показниками, необхідними для обліку на підприємстві.
Щодо запису у трудову книжку, то відповідно до пункту 4.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджено наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 N 58, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за N 110, у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та відбитком печатки підприємства або відділу кадрів.
Звертаємо увагу. Для осіб працездатного віку в трудову книжку вноситься запис із зазначенням часу, тривалості та місця проходження підвищення кваліфікації, яке пройшов працівник за останні два роки перед звільненням.
Гарантії для працівників, що направляються для підвищення кваліфікації
Відповідно до статті 12 Закону України від 24.03.95 № 108 "Про оплату праці" норми і гарантії в оплати праці (мінімальні державні гарантії), при різних формах виробничого навчання, перекваліфікації або навчання інших спеціальностей встановлюються Кодексом законів про працю України (надалі - КЗпП) та іншими актами законодавства України.
За такими працівниками зберігається місце роботи (посада) і провадяться виплати, передбачені постановою Кабінету Міністрів України від 28.06.97 № 695 "Про гарантії і компенсації для працівників, які направляються для підвищення кваліфікації, підготовки, перепідготовки, навчання інших професій з відривом від виробництва", зокрема, такі мінімальні державні гарантії:
- збереження середньої заробітної плати за основним місцем роботи за час навчання. За вчителями та іншими працівниками освіти, які направляються на курси і до інститутів удосконалення вчителів, зберігається середня заробітна плата за кожним місцем роботи;
- оплата вартості проїзду працівника до місця навчання і назад;
- виплата добових за кожний день перебування в дорозі у розмірі, встановленому законодавством для службових відряджень. Іногороднім працівникам протягом першого місяця навчання добові виплачуються в розмірі, встановленому законодавством для службових відряджень, а в наступні місяці, до закінчення строку навчання, тим, хто одержує заробітну плату у розмірі менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, виплачується стипендія в розмірі 20% добових.
На час навчання працівники забезпечуються гуртожитком готельного типу. У разі відсутності гуртожитку відшкодування витрат, пов'язаних з наймом житлового приміщення, провадиться в порядку, встановленому законодавством для службових відряджень.
Оплата проїзду працівників, які направляються на навчання з відривом від виробництва, до місця навчання і назад, виплата добових за час перебування в дорозі і за час навчання, стипендії, відшкодування витрат, пов'язаних з наймом житлового приміщення, провадяться за місцем основної роботи.
Також, пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 11.05.11 № 524 "Питання оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери" встановлено, що за медичними і фармацевтичними працівниками державних та комунальних закладів (установ), які направляються до закладів післядипломної освіти для підвищення кваліфікації, підготовки і перепідготовки, зберігається середня заробітна плата за кожним місцем роботи згідно із законодавством;
Звертаємо увагу.
1. Надання іншого дня відпочинку при направленні працівника на курси підвищення кваліфікації у вихідний день з відривом від виробництва, а також за навчання у вихідний день, чинними нормативно-правовими актами з питань праці - не передбачено.
2. Направлення працівника на навчання для підвищення кваліфікації не є службовим відрядженням.
До відома:
Відповідно до підпункту 170.9.1 пункту 170.9 статті 170 Податкового кодексу України (надалі - ПКУ) постановами Кабінету Міністрів України затверджено:
- суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів (від 02.02.11 № 98);
Щодо запису у трудову книжку, то відповідно до пункту 4.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджено наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 N 58, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за N 110, у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та відбитком печатки підприємства або відділу кадрів.
Звертаємо увагу. Для осіб працездатного віку в трудову книжку вноситься запис із зазначенням часу, тривалості та місця проходження підвищення кваліфікації, яке пройшов працівник за останні два роки перед звільненням.
Гарантії для працівників, що направляються для підвищення кваліфікації
Відповідно до статті 12 Закону України від 24.03.95 № 108 "Про оплату праці" норми і гарантії в оплати праці (мінімальні державні гарантії), при різних формах виробничого навчання, перекваліфікації або навчання інших спеціальностей встановлюються Кодексом законів про працю України (надалі - КЗпП) та іншими актами законодавства України.
За такими працівниками зберігається місце роботи (посада) і провадяться виплати, передбачені постановою Кабінету Міністрів України від 28.06.97 № 695 "Про гарантії і компенсації для працівників, які направляються для підвищення кваліфікації, підготовки, перепідготовки, навчання інших професій з відривом від виробництва", зокрема, такі мінімальні державні гарантії:
- збереження середньої заробітної плати за основним місцем роботи за час навчання. За вчителями та іншими працівниками освіти, які направляються на курси і до інститутів удосконалення вчителів, зберігається середня заробітна плата за кожним місцем роботи;
- оплата вартості проїзду працівника до місця навчання і назад;
- виплата добових за кожний день перебування в дорозі у розмірі, встановленому законодавством для службових відряджень. Іногороднім працівникам протягом першого місяця навчання добові виплачуються в розмірі, встановленому законодавством для службових відряджень, а в наступні місяці, до закінчення строку навчання, тим, хто одержує заробітну плату у розмірі менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, виплачується стипендія в розмірі 20% добових.
На час навчання працівники забезпечуються гуртожитком готельного типу. У разі відсутності гуртожитку відшкодування витрат, пов'язаних з наймом житлового приміщення, провадиться в порядку, встановленому законодавством для службових відряджень.
Оплата проїзду працівників, які направляються на навчання з відривом від виробництва, до місця навчання і назад, виплата добових за час перебування в дорозі і за час навчання, стипендії, відшкодування витрат, пов'язаних з наймом житлового приміщення, провадяться за місцем основної роботи.
Також, пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 11.05.11 № 524 "Питання оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери" встановлено, що за медичними і фармацевтичними працівниками державних та комунальних закладів (установ), які направляються до закладів післядипломної освіти для підвищення кваліфікації, підготовки і перепідготовки, зберігається середня заробітна плата за кожним місцем роботи згідно із законодавством;
Звертаємо увагу.
1. Надання іншого дня відпочинку при направленні працівника на курси підвищення кваліфікації у вихідний день з відривом від виробництва, а також за навчання у вихідний день, чинними нормативно-правовими актами з питань праці - не передбачено.
2. Направлення працівника на навчання для підвищення кваліфікації не є службовим відрядженням.
До відома:
Відповідно до підпункту 170.9.1 пункту 170.9 статті 170 Податкового кодексу України (надалі - ПКУ) постановами Кабінету Міністрів України затверджено:
- суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів (від 02.02.11 № 98);
- граничні норми добових витрат для відрядження членів екіпажів суден, інших транспортних засобів та суми, що спрямовуються на їх харчування замість добових витрат (від 02.02.11 № 73).
Граничні норми добових витрат у 2017 році (тут)
Витрати
|
У межах України
|
За кордон
|
|
Розмір
|
Сума
|
Розмір
|
|
Витрати, не підтверджені документально, на
харчування та фінансування інших власних потреб фізичної особи (добові
витрати)
|
0,1 розміру МЗП, встановленої законом на 1 січня
податкового (звітного) року, в розрахунку за кожен календарний день
|
320,00 гривен
|
80 євро
(за офіційним обмінним курсом гривні до євро, установленим Національним банком України) |
Граничні норми добових витрат визначено абзацом шостим підпункту 170.9.1 ПКУ для цілей оподаткування ПДФО та військовим збором.
Наведені норми встановлено для працівників підприємств усіх форм власності, крім державних службовців та осіб, які направляються у відрядження підприємствами, що повністю або частково утримуються за рахунок бюджетних коштів, для яких постановою Кабінету Міністрів України N 98 встановлено окремі норми.
Наведені норми встановлено для працівників підприємств усіх форм власності, крім державних службовців та осіб, які направляються у відрядження підприємствами, що повністю або частково утримуються за рахунок бюджетних коштів, для яких постановою Кабінету Міністрів України N 98 встановлено окремі норми.
Підприємство оплачує навчання на курсах підвищення кваліфікації своїх працівників, котре проводиться в робочий час. Відстань від місця постійного проживання та роботи до місця навчання не перевищує 20 км, тобто працівники можуть щодня повертатися додому. У такому разі потрібно платити добові чи тільки оплачувати проїзд?
КЗпП, яким регулюються трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, встановлено (стаття 122), що при направленні працівників для підвищення кваліфікації з відривом від виробництва за ними зберігається місце роботи (посада) і провадяться виплати, передбачені законодавством (див.вище - постанова Кабінету Міністрів України № 695).
КЗпП, яким регулюються трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, встановлено (стаття 122), що при направленні працівників для підвищення кваліфікації з відривом від виробництва за ними зберігається місце роботи (посада) і провадяться виплати, передбачені законодавством (див.вище - постанова Кабінету Міністрів України № 695).
Отже, ураховуючи положення постанови Кабінету Міністрів України № 695, робимо висновок, що у разі направлення працівника для підвищення кваліфікації в іншу місцевість, звідки він має змогу щоденно повертатися до місця постійного проживання (про що має бути зазначено в наказі керівника), йому відшкодовуються як витрати на проїзд, так і добові витрати.
*Щодо оплати праці учнів-практикантів
Між підприємством та навчальним закладом укладено договір про проходження практики учнями, але умови договору не передбачають оплату такої практики. Повинно підприємство у такому випадку проводити оплату праці практикантам?
Відповідно до статті 29 Закону України від 10.02.98 № 103 "Про професійно-технічну освіту" (надалі - Закон № 103) підприємства, незалежно від форм власності, надають учням, слухачам професійно-технічних навчальних закладів робочі місця або навчально-виробничі ділянки для проходження виробничого навчання чи виробничої практики відповідно до укладених із професійно-технічними навчальними закладами договорів про навчально-виробничу практику.
Керівники підприємств, установ, організацій несуть відповідальність за забезпечення належних умов праці та оплату праці учнів, слухачів на виробництві, дотримання правил і норм охорони праці, техніки безпеки та виробничої санітарії відповідно до укладених із професійно-технічними навчальними закладами договорів про навчально-виробничу практику.
Таким чином, проходження виробничої практики учнями, слухачами професійно-технічних навчальних закладів передбачає надання робочих місць та оплату їх праці, якщо це обумовлено умовами відповідного договору.
Статтею 50 Закону № 103 передбачена спеціальна норма, тобто, 50% заробітної плати за виробниче навчання і виробничу практику учнів, слухачів професійно-технічних навчальних закладів направляється на рахунок навчального закладу для здійснення його статутної діяльності, зміцнення навчально-матеріальної бази, на соціальний захист учнів, слухачів, проведення культурно-масової і фізкультурно-спортивної роботи.
Постановою Кабінету Міністрів України від 07.06.99 N 992 затверджено Порядок надання робочих місць для проходження учнями, слухачами професійно-технічних навчальних закладів виробничого навчання та виробничої практики, до якого доданий Типовий договір про навчально-виробничу практику (надалі - Постанова № 992, типовий договір).
За пунктом 1.6 типового договору підприємство зобов'язується забезпечити облік виконаних кожним учнем, слухачем робіт та оплату їх праці за фактично виконаний обсяг робіт згідно з установленими системами оплати праці за нормами, розцінками, ставками (окладами) з урахуванням коефіцієнтів, доплат і надбавок.
Звертаємо увагу. Порядок надання робочих місць для проходження учнями, слухачами професійно-технічних навчальних закладів виробничого навчання та виробничої практики є обов'язковим для всіх професійно-технічних навчальних закладів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та підпорядкування (пункт 2 Постанови № 992).
*Щодо оплати праці учнів-практикантів
Між підприємством та навчальним закладом укладено договір про проходження практики учнями, але умови договору не передбачають оплату такої практики. Повинно підприємство у такому випадку проводити оплату праці практикантам?
Відповідно до статті 29 Закону України від 10.02.98 № 103 "Про професійно-технічну освіту" (надалі - Закон № 103) підприємства, незалежно від форм власності, надають учням, слухачам професійно-технічних навчальних закладів робочі місця або навчально-виробничі ділянки для проходження виробничого навчання чи виробничої практики відповідно до укладених із професійно-технічними навчальними закладами договорів про навчально-виробничу практику.
Керівники підприємств, установ, організацій несуть відповідальність за забезпечення належних умов праці та оплату праці учнів, слухачів на виробництві, дотримання правил і норм охорони праці, техніки безпеки та виробничої санітарії відповідно до укладених із професійно-технічними навчальними закладами договорів про навчально-виробничу практику.
Таким чином, проходження виробничої практики учнями, слухачами професійно-технічних навчальних закладів передбачає надання робочих місць та оплату їх праці, якщо це обумовлено умовами відповідного договору.
Статтею 50 Закону № 103 передбачена спеціальна норма, тобто, 50% заробітної плати за виробниче навчання і виробничу практику учнів, слухачів професійно-технічних навчальних закладів направляється на рахунок навчального закладу для здійснення його статутної діяльності, зміцнення навчально-матеріальної бази, на соціальний захист учнів, слухачів, проведення культурно-масової і фізкультурно-спортивної роботи.
Постановою Кабінету Міністрів України від 07.06.99 N 992 затверджено Порядок надання робочих місць для проходження учнями, слухачами професійно-технічних навчальних закладів виробничого навчання та виробничої практики, до якого доданий Типовий договір про навчально-виробничу практику (надалі - Постанова № 992, типовий договір).
За пунктом 1.6 типового договору підприємство зобов'язується забезпечити облік виконаних кожним учнем, слухачем робіт та оплату їх праці за фактично виконаний обсяг робіт згідно з установленими системами оплати праці за нормами, розцінками, ставками (окладами) з урахуванням коефіцієнтів, доплат і надбавок.
Звертаємо увагу. Порядок надання робочих місць для проходження учнями, слухачами професійно-технічних навчальних закладів виробничого навчання та виробничої практики є обов'язковим для всіх професійно-технічних навчальних закладів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та підпорядкування (пункт 2 Постанови № 992).
